Справа № 686/25248/20
Провадження № 22-ц/4820/797/21
22 червня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Чебан О.М.,
з участю сторін та їх представників,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2021 року, суддя Продан Б.Г., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів, стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
У жовтні 2020 року Стерніцький І.К. в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позову вказав, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, у них народився спільний син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір'ю у її батьків у селі Пилипи Хребтіївські Новоушицького району Хмельницької області. З 16.07.2020 року син ОСОБА_4 проживає разом з ним у м. Хмельницькому, навчається у 8-Б класі НВК №6 м. Хмельницького.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючим з 26.04.2010 року і до повноліття дитини. У зв'язку з досягненням згоди щодо добровільного утримання дитини, на підставі заяви відповідача 12.07.2018 року виконавчий лист про стягнення аліментів органом ДВС було повернуто ОСОБА_5 . Однак, у зв'язку з виникненням конфлікту щодо визначення місця проживання сина, ОСОБА_6 повторно пред'явила виконавчий лист до виконання. Постановою державного виконавця від 27.07.2020 року було повторно відкрито виконавче провадження та нараховано йому, як платнику аліментів, заборгованість по сплаті аліментів за період з 01.08.2018 року по 01.06.2020 року. На думку ОСОБА_2 нарахування заборгованості є незаконним, оскільки неповнолітній син ОСОБА_4 у вказаний період перебував на його утриманні і проживав з ним, відтак просив звільнити його, починаючи з 01.08.2018 року від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , що були нараховані та присуджені відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду №2-4902/2010, та стягнути на його користь з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі ј частини заробітку (доходу) ОСОБА_5 , починаючи з 26.04.2010 року і до повноліття дитини, а також визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-4902/2010 року виданий 05.07.2010 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області щодо стягнення з нього аліментів на користь відповідача.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.03.2021 року, з урахуванням ухвали Хмельницького районного суду Хмельницької області від 15.03.2021 року про виправлення описки, ОСОБА_2 звільнено від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.08.2018 року в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) і до повноліття дитини. Стягнуто аліменти зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 в розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист №2-4902/2010, який виданий 05.07.2010 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в судовому засіданні підтверджено ті обставини, що спільний син сторін ОСОБА_4 з 14.07.2020 року проживає разом з батьком, зареєстрований у м. Хмельницькому, відвідує навчальний заклад у м. Хмельницькому. Вирішуючи питання щодо стягнення аліментів з матері дитини, суд послався на стан здоров'я, матеріальне, сімейне становище відповідача та позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення апелянт зазначила, що судом помилково не взято до уваги ту обставину, що з 01.08.2018 року і по ІНФОРМАЦІЯ_2 неповнолітній ОСОБА_4 проживав в с. Пилипи Хребтіївські Новоушицького району Хмельницької області разом з нею та її батьками та перебував на її повному утриманні. На підтвердження своїх доводів позивач не надав доказів.
Після переїзду сина до батька в м. Хмельницький, між сторонами виник спір про місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , який є предметом судового розгляду. Судом не враховано, що підставою для звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов'язані з самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами діюче законодавство не передбачає. Судом невірно застосовано норми матеріального права, оскільки звільнення від сплати аліментів за минулий час законом не передбачено. Суд не вказав суму заборгованості по сплаті аліментів, від сплати якої було звільнено відповідача, як це передбачено ч. 2 ст. 197 СК України.
При визначенні розміру аліментів на утримання сина, які були стягнуті з неї на користь позивача, суд не врахував, що у неї на утриманні перебуває ще одна дитина, малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо сплати аліментів на утримання якої існує значна заборгованість, вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тому стягнення з неї аліментів призведе до вкрай скрутного матеріального становища та неможливості належним чином утримувати дочку.
Крім того, позов заявлений до неналежного відповідача, оскільки представником позивача в судовому засіданні та в заявах (клопотаннях) поданих до суду зазначалося, що матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_8 , а не ОСОБА_5 . Також, у позовній заяві вказано, що відповідач проживає в с. Пилипи Хребтіївські Новоушицького району Хмельницької області, що не заперечувалося сторонами, відтак дана справа розглянута з порушенням правил підсудності, оскільки мала буди передана на розгляд до Новоушицького районного суду Хмельницької області за належною підсудністю.
В суді апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивач та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, підтримали рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (прізвище відповідача змінено з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » у зв'язку з реєстрацією шлюбу), перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 10).
Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір'ю у її батьків у с. Пилипи Хребтіївські Новоушицького району Хмельницької області.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2010 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 26.04.2010 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 17).
12.07.2018 року за заявою ОСОБА_5 , яка вказала, що заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 48648,40 грн відсутня, вказаний виконавчий лист про стягнення аліментів органом ДВС було повернуто останній (а.с. 18).
27.07.2020 року стягувач повторно пред'явила виконавчий лист до виконання, у зв'язку з чим було повторно відкрито виконавче провадження та розраховано суму заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.08.2018 року по 01.06.2020 року, що склала 45454,10 грн.
Позивач винаймає квартиру в гуртожитку, що по АДРЕСА_1 , де з 20.07.2020 року зареєстроване місце проживання сина ОСОБА_4 (а.с. 11, 12).
В суді свідок ОСОБА_4 вказав, що з 16.07.2020 року він переїхав до батька, проживає та в подальшому має намір проживати разом з ним у м. Хмельницькому, навчається у 8-Б класі НВК №6 м. Хмельницького, що також підтверджується матеріалами справи (а.с. 21, 58-60). Свідок вказав, що батько повністю його утримував з 01.08.2018 року та забезпечував усім необхідним.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами; за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.
З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Норми цивільного права поділяються на норми матеріального та норми процесуального права.
За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов'язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).
При цьому норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом.
Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Статтями 76, 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зміна місця проживання дитини та проживання її з батьком, є обставиною, яка припиняє обов'язок утримання дитини з боку останнього, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати аліментів на дитину.
Разом з тим, ухвалюючи рішення щодо початку строку, з якого позивача належить звільнити від сплати аліментів, суд не врахував, що положення законодавства не містять підстав для звільнення від сплати аліментів на дитину в разі надання одним з батьків, з яким не проживає дитина, фінансової допомоги на її утримання. Таким чином, фінансова допомога батька дитини, позивача ОСОБА_2 , надана на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.08.2018 року по 14.07.2020 рік може слугувати підставою для зменшення розміру аліментів у вказаний період, а не звільнення від їх сплати.
Судом не враховано, що заборгованість по сплаті аліментів була нарахована у зв'язку з повторним пред'явленням виконавчого документа до виконання в межах строку на його пред'явлення, тому ця обставина не може бути самостійною підставою для звільнення платника аліментів від обов'язку сплачувати нараховану та не оспорену платником аліментів заборгованість.
Як вбачається з письмових доказів, зокрема, актів про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації від 21.02.2020 року, 14.09.2020 року, 15.12.2020 року, показань неповнолітнього свідка ОСОБА_4 в суді, останній проживає з батьком ОСОБА_2 з 16.07.2020 року, а не з 14.07.2020 року, як помилково встановив суд першої інстанції, відтак саме з вказаної дати позивач підлягає звільненню від сплати аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Тобто, сутність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника виконати судове рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявність інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.07.2020 року проживає з батьком в квартирі АДРЕСА_2 , перебуває з цього часу на його утриманні, тому позивач підлягає звільненню від сплати аліментів з цього часу, відтак виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду №2-4902/2010 слід визнати таким, що не підлягає виконанню частково, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , починаючи з 16.07.2020 року та до повноліття дитини.
При цьому, враховуючи вимоги ст. 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати неповнолітню дитину, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матері на користь батька, з яким дитина проживає та перебуває на його утриманні.
Так, згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін та способом їх стягнення, однак вважає, що суд невірно визначив їх розмір з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи у відповідача ОСОБА_6 від іншого чоловіка, ОСОБА_11 народилася дочка, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на утриманні відповідача. Ця обставина була частково визнана в суді апеляційної інстанції також і позивачем, який повідомив суд про те, що зі слів сина ОСОБА_4 йому стало відмово, що у відповідача є малолітня дитина від іншого чоловіка, яка проживає разом з матір'ю.
В той же час справа не містить відомостей щодо наявності у відповідача ОСОБА_6 доходу та його розміру.
Таким чином, незважаючи на те, що перебування на утриманні ОСОБА_6 малолітньої дочки не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання іншої дитини, неповнолітнього сина, який, як правильно встановлено судом, проживає разом з батьком та перебуває на утриманні останнього, за встановлених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що належним та достатнім розміром аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є 1/6, а не 1/4 частини розміру усіх доходів відповідача, як помилково визначив суд першої інстанції.
Посилання апелянта на порушення правил підсудності судом першої інстанції є необґрунтованим, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Апелянтом вірно зазначено про те, що суд першої інстанції допустився помилки, невірно зазначивши прізвище та ім'я відповідача, однак ця обставина, а також інші доводи апеляційної скарги не вказують, що такі порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування або зміни рішення суду з цих підстав.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд першої інстанції невірно застосувавши норми матеріального права дійшов помилкових висновків щодо дати, з якої підлягає звільненню від сплати аліментів позивач а також стосовно звільнення від сплати заборгованості з аліментів, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при поданні позову сплатив 840,80 грн за позовну вимогу немайнового характеру, позов в цій частині задоволено, з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню вказані судові витрати, що були понесені в суді першої інстанції. При зверненні до апеляційного суду апелянт ОСОБА_6 сплатила 3783,60 грн, за дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, в той час як апеляційна скарга задоволена частково щодо однієї вимоги немайнового характеру, тому з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги на користь апелянта з позивача підлягає стягнення 1261,20 грн судових витрат.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_2 від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були стягнуті на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2010 року, починаючи з 16.07.2020 року і до повноліття сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-4902/2010, який виданий Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 05.07.2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , починаючи з 16.07.2020 року та до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/6 частини її заробітку (доходу) щомісячно на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 12.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 840 грн 80 коп судових витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1261 грн 20 коп судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року.
Судді: Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко