308/6236/21
15.06.2021 року місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О.А., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 44-3 КУпАП
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Із змісту протоколу серії ВАБ № 051255 від 06.05.2021 р. убачається, що 06.05.2021 року о 13 год. 35 хв. ОСОБА_1 перебував у с. Велика Добронь по вул. Малодобронській без документів, що посвідчують особу.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд констатує, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Наразі вжито всі необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 44-3 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
А тому суд визнає причини неявки ОСОБА_1 до суду неповажними і вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали приходжу до наступного висновку.
Зі змісту ст.ст. 252, 254-256 КУпАП випливає, що протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, і є найважливішим джерелом доказів у справі. В межах зазначених у протоколі обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи суддею у межах порушеного провадження надається правова оцінка діянню на предмет його протиправності. Висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази мають бути оцінені суддею на їх достатність для вірогідних та безсумнівних висновків про вчинене на засадах забезпечення доведеності вини за ст. 129 Конституції України, і жоден з доказів згідно зі ст. 252 КУпАП не може мати наперед встановлену силу.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП визначає, щодо доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Разом з тим, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних доказів, що підтверджували б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Так, до протоколу не додано, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення свідків, якщо такі були, відео чи фото доказів, рапорту працівника поліції, чи інших доказів вчинення ОСОБА_1 дій, які становлять об'єктивну сторону адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 44-1 КУпАП суду не надано.
За змістом ст. ст. 254 і 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, яким фіксується факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Однак, з огляду на зазначене вище, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися достатнім доказом того, що останій вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП є сумнівною, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, а відтак це дає правові підстави констатувати, що у справі відсутні об'єктивні та належні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 247, 283, 284, 287 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 44-3 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук