Справа № 308/4265/21
22.06.2021 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020171170000125 від 04.03.2021 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № 12020171170000125 від 04.03.2021 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор у судовому засіданні просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 до закінчення судового розгляду на шістдесят днів, зауваживши на наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були встановленні судом при обранні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не відпали та продовжують існувати, зокрема можливість переховування від суду та незаконного впливу на свідків.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора, пояснивши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, перестали існувати, його підзахисний не переховувався від органів досудового розслідування та суду, відтак просить обрати більш м'який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Розглянувши клопотання, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.04.2021 року, постановленою у підготовчому судовому засіданні, відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк дії ухвали закінчується 25.06.2021 року, включно. Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , обов'язків, передбачених КПК України, - 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 79450 грн.
Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Вирішуючи клопотання суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, який неодружений, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу, майновий стан обвинуваченого, який не працює та немає постійного джерела доходу, відсутність у матеріалах справи інформації про наявність судимостей у обвинуваченого, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд вважає, що передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, на даний час не відпали і продовжують існувати.
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого від суду з позиції практики Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що даний ризик залишається актуальним, виходячи з тяжкості злочину, у вчиненні якого він обґрунтовано обвинувачується та суворості покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу ОСОБА_4 . Відтак, на думку суду, є велика вірогідність того, що під важкістю відповідальності, обвинувачений може переховуватися від суду. Разом з тим, оцінюючи ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що їх показання є ключовими та мають істотне значення для провадження, які під тиском обвинуваченого можуть змінити показання, а тому даний ризик також не відпав.
Разом з тим, суд бере до уваги те, що судове провадження не завершене, а докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту судом не досліджено.
Вказані обставини, на думку суду, переконливо свідчать, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, яких ще не було допитано у судовому засіданні, такі ризики не зменшилися і виправдовують подальше його тримання під вартою, а тому, застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов'язків та не зможе запобігти спробам вчинити вказані дії.
Таким чином, оскільки судове провадження не завершено, з урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, даних про його особу, існуючих соціальних зв'язків, суд дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, чим тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не дасть змогу дослідити всі обставини кримінального правопорушення у встановлені законом строки, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає до задоволення та запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити.
Згідно з ухвалою суду від 29.04.2021 року обвинуваченому одночасно визначено заставу, достатню для забезпечення виконання ним покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, - 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 79450 грн.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд вважає, що у даному випадку запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави в сумі 79450 грн. з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його високого ступеня суспільної небезпеки, а також особи обвинуваченого, не вступає в суперечність із правилами, передбаченими ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченої особи у судове засідання, а тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу обвинуваченого, належну йому власність, його майновий і сімейний стан, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, такі не були надані стороною захисту під час судового розгляду.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, - 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 79450 грн., до двох місяців, а саме, до 19.08.2021 року, включно.
Керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, - 35 (тридцять п'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 79450 (сімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень, до двох місяців, а саме, до 19 серпня 2021 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали 23 червня 2021 року о 16 год. 00 хв.
Головуюча ОСОБА_1