Провадження № 2/235/638/21
Справа № 235/515/21
17 червня 2021 року м.Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової С.М.
за участю представника позивача Дальгіс Л.О.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
секретаря судового засідання Лебеденко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення власника у житлове приміщення, визначення порядку користування житловим приміщенням,
До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення власника у житлове приміщення, визначення порядку користування житловим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 жовтня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Толочко А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 3314, позивачці на праві власності належить 1/6 частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 жовтня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Толочко А.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 3277, відповідачу належить 5/6 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
Спірний будинок загальною площею 68,1 кв.м., у тому числі житловою площею 49,1 кв.м. (житлові кімнати площею 5.6; 10.5; 10.2; 22.8 ), а1-веранди, а1-1 -ганку, Б-1- літньої кухні, пг-1 погрібу, Е-1 гаражу, В-1 сараю, Г-1 сараю, Ж-1 сараю, И-1 сараю, к-1 сараю, з-1 убиральні, Л-1 вигрібної ями, 8 колодязю, № 1 огорожі, № 2- воріт.
Вищезазначене майно належить позивачці та відповідачу на праві спільної сумісної власності. В натурі частки не виділенні.
Відповідач перешкоджає позивачці в користуванні будинком та земельною ділянкою. Вона неодноразово зверталась до відповідача усно, в телефонному режимі, смс повідомлення, надсилала лист з вимогою надати їй дублікати ключей та звільнити для неї одну житлову кімнату, яка буде відповідати її частці, для подальшого проживання. Коли 11.12.2019 р. позивачка в черговий раз приїхала до будинку АДРЕСА_1 , відповідач зі своєю дружиною знову категорично відмовились пускати її на територію двору та до будинку, у зв'язку з чим вона була вимушена викликати наряд поліції. Після того як приїхав наряд поліції, відповідач ОСОБА_1 в присутності співробітників поліції категорично відмовився впускати позивачку до будинку, про що було складено відповідний протокол, нею написано пояснення. Відповідач відмовився писати пояснення, так як він розуміє, що його дії незаконні.
У відповідача на праві власності мається житловий будинок АДРЕСА_2 . До переїзду у спадковий (спірний) будинок в 2019 р., фактично мешкав разом з родиною в належному йому будинку.
В грудні 2019 р. відповідач звертався до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до позивачки про припинення частки у сумісному майні, але рішенням суду від 02.11.2020 р. (справа № 235/8758/19) йому відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, тим же рішенням суду позивачці відмовлено в задоволенні зустрічної позовної заяві про виділ частки із спільної часткової власності на житловий будинок, так як згідно висновку судово-будівельної технічної експертизи № 1833-1840, розподіл приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток співвласників 5/6 та 1/6 технічно не можливий. Але експертом запропоновано два варіанти порядку користування будинком та господарськими спорудами. З технічної точки зору надані варіанти користування житловим приміщенням не допускають прохід до частини будинку ОСОБА_3 через частину будинку ОСОБА_1 (оригінал зазначеної експертизи перебуває в матеріалах цивільної справи № 235/8758/19).
Відповідач фактично перешкоджає позивачці у вільному володінні та користуванні житловим приміщенням, оскільки вона як співвласник житла має право на вільний доступ до нього, а реалізація такого права не може ставитись у залежність від волі третіх осіб.
Таким чином, позивачка на даний час є власником своєї частки спірного будинку та має право користуватися нею, що передбачено чинним законодавством.
Добровільно вселитися в будинок не має можливості, відповідач чинить перешкоди та не надає ключі від вхідних дверей спірного будинку.
Між співвласниками (позивачем та відповідачем) не визначено порядок користування житловим приміщенням.
Позивачка просить суд зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_3 ; встановити такий порядок користування будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 - частина житлової кімнати площею 9.75 м2 (усього 22.8 м2), літ.Г-1 - сарай; літ.К-1 - сарай надати ОСОБА_3 у повне користування; прим.4 - житлова кімната площею 56 м2; прим.5 - житлова кімната площею 10.2 м2; прим.6 - частина житлової кімнати площею 13.75 м2 (усього 22.8 м2 ); літ.Б-1 - літня кухня; літ.пг-1 - погріб; літ.Е-1 - гараж; літ.В-1 - сарай1; літ.Ж-1 - сарай - залишити у користуванні ОСОБА_1 . Допоміжні приміщення: прим.І - веранда площею 9.6 м2; прим.1 - ванна площею 3.1 м2; прим. 3 - кухня площею 6.3 м2; прим.2 - житлова кімната площею 10.5 м2; літ.а1-1 - ганок; літ.3-1 - убиральня; літ.Л-1 - вигрібна яма; Л-1 - колодязь; №1 - огорожа; №2 - ворота - залишити у загальному користуванні співвласників. Зобов'язати ОСОБА_1 надати дублікат ключів від вхідних дверей будинку та воріт за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 03.02.2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.
Ухвалою суду від 17.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що заперечує проти підстав про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення власника у житлове приміщення, та про визначення порядку користування житловим приміщенням.
Аргументами відповідача, що спростовують підставу позовної заяви про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення власника у житлове приміщення, та про визначення порядку користування житловим приміщенням є наступні обставини.
Одним із рядків позову ОСОБА_3 зазначає, дослівно «Вищезазначене майно належить мені та відповідачу на праві спільної сумісної власності.»
З вищезазначеним твердженням відповідач не погоджується, оскільки відповідно до свідоцтва про спадщину за заповітом, зареєстрованим в реєстрі за № 3277 від 15 жовтня 2019 року, частки житлового будинку є визначеними.
Відповідно до ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
До цивільного позову долучено висновок експерта № 1833-1840 від 07.07.2020року згідно 8 пункту зазначено «З технічної точки зору, варіант порядку користування надані у питанні № 4 (тобто виділення частки в натурі за текстом) висновку не допускають прохід до частини будинку ОСОБА_3 через частину будинку ОСОБА_1 »
Тобто якщо надати у користування позивачці частину житлової кімнати це буде порушувати наступні права відповідача:
1)статтю 41 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
2)ч. 1 ст.321 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні;
3)статтю 150 Житлового кодексу України, яка передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Оскільки відповідно до висновку експерта від 07 липня 2020 року № 1833-1840 виділення частки в натурі є неможливим відповідач звертався до Красноармійського міськрайонного суду з позовом про припинення частки у сумісному майні ОСОБА_4 та пропонував їй матеріальну компенсацію. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду по справі № 235/8758/19 від 02 листопада 2020 року в задоволені його позовних вимог було відмовлено.
Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_3 , то фактично вона просить виділити їй частину житлової кімнати площею 9.75 м2 (усього 22.8м2) та такий варіант було запропоновано у висновку експерта № 1833-1840 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи під номером II, в якій зазначалось про те, що для такого варіанту розподілу житлового будинку необхідно влаштувати дверний проріз між приміщеннями 5 та 6 та перегороду в приміщенні 6, яке стане площею - 13,75м2 (у 5/6 частині ОСОБА_1 ) та 9,75м2 ( 1/6 частині ОСОБА_3 ), однак у протиріч вказаного висновку позивачка фактично просить виділити їй конкретну площу, що притаманно вимозі щодо виділу право власності в натурі, що не може гуртуватись на Законі, оскільки такого порядку не передбачено та не передбачено усунути перешкоди у користуванні всім будинком, оскільки позивачка має право власності тільки на 1/6 його частини, тобто вимоги позивачки не ґрунтуються на Законі.
Відповідач міг би не заперечувати проти користування позивачкою кімнатою 9,75м2 із загальної площі кімнати 22.8м2, сарай Г-1 та К-1, якщо б остання згідно висновку № 1833-1840 зробила відповідне обладнання шляхом встановлення перегородок у відповідній кімнаті, окремі вхідні двері у кімнату з вулиці та надав би ключі від воріт, однак позивачка про це мову не веде, не веде також про користування світлом, водою та іншими комунікаціями, а оскільки в них неприязні відносини то вони не можуть користуватися житловим будинком АДРЕСА_1 спільно.
Крім цього, позивачка має постійне місце проживання та реєстрації в м.Селидово, а тому вимогу про вселення вважає є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд врахувати зазначені ним обставини та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, за участю її представника, позовні вимоги підтримує.
Представник позивачки в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги визнав, але у тому вигляді, як зазначено у відзиві на позов. Проти вимог позивач відповідач та його представник заперечували.
До судового засідання 17.06.2021 року сторони та представники сторін не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Суд, вислухавши представник позивачки, відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.2019 року ОСОБА_3 є спадкоємцем 1/6 частини житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_5 (а.с.10, 11, 12).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.10.2019 року ОСОБА_1 є спадкоємцем 5/6 частини житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_5 (а.с. 15, 16, 17).
Житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до технічного паспорту від 30.10.2018 року, складається з: житловий будинок загальною площею 68,1 кв.м., у тому числі житловою площею 49,1 кв.м. (житлові кімнати площею 5.6; 10.5; 10.2; 22.8 ), а1-веранди, а1-1 -ганку, Б-1- літньої кухні, пг-1 погрібу, Е-1 гаражу, В-1 сараю, Г-1 сараю, Ж-1 сараю, И-1 сараю, к-1 сараю, з-1 убиральні, Л-1 вигрібної ями, 1/21 колодязю, № 1 огорожі, № 2- воріт (а.с.19-21).
ОСОБА_3 звернулась з заявою до Покровського ВП ГУНП в Донецькій області з проханням прийняти заходи до брата ОСОБА_1 , який на дає дозволу по користуванню її 1/6 частиною житлового будинку (а.с.22,23).
В межах цивільної справи 235/8758/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення частки у сумісному майні, що перебувала в провадженні Красноармійського міськрайонного суду, на виконання ухвали суду від 06.02.2020 року Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України проведено судову будівельну-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 1833-1840. Копія даного висновку експерта долучена позивачкою до позовної заяви, оригінал висновку досліджено у судовому засіданні.
Відповідно до висновку експерта № 1833-1840 ідеальні частки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 становлять: 1/6 ( ОСОБА_3 ) - 58,5/6*1=9,75 м2; 5/6 ( ОСОБА_1 ) - 58,5/6*5=48,75м2. Експертом зроблено висновок, що розподіл приміщень житлового будинку відповідно до ідеальних часток співвласників 5/6 та 1/6 технічно не можливий (а.с.25-35).
Експертом запропоновано два варіанти порядку користування будинком та господарськими спорудами.
Варіант 1.
1/6 частина ОСОБА_3 : прим.5 - житлова кімната площею 10,2 м2, літ.Г-1 - сарай; літ.К-1 - сарай.
5/6 частин ОСОБА_1 -прим.4 - житлова кімната площею 5,6 м2; прим.6 - житлова кімната площею 22,8 м2; літ.Б-1 - літня кухня; літ.пг-1 - погріб; літ.Е-1 - гараж; літ.В-1 - сарай1; літ.Ж-1 - сарай.
Приміщення та будівлі і споруди загального користування: прим.І - веранда площею 9.6 м2; прим.1 - ванна площею 3.1 м2; прим. 3 - кухня площею 6.3 м2; прим.2 - житлова кімната площею 10.5 м2; літ.а1-1 - ганок; літ.3-1 - убиральня; літ.Л-1 - вигрібна яма; Ѕ 1 - колодязь; №1 - огорожа; №2 - ворота.
Варіант 2.
1/6 частина ОСОБА_3 : прим.6 - частина житлової кімнати площею 9.75 м2 (усього 22.8 м2), літ.Г-1 - сарай; літ.К-1.
5/6 частин ОСОБА_1 : прим.4 - житлова кімната площею 56 м2; прим.5 - житлова кімната площею 10.2 м2; прим.6 - частина житлової кімнати площею 13.75 м2 (усього 22.8 м2); літ.Б-1 - літня кухня; літ.пг-1 - погріб; літ.Е-1 - гараж; літ.В-1 - сарай1; літ.Ж-1 - сарай.
Приміщення та будівлі і споруди загального користування: прим.І - веранда площею 9.6 м2; прим.1 - ванна площею 3.1 м2; прим. 3 - кухня площею 6.3 м2; прим.2 - житлова кімната площею 10.5 м2; літ.а1-1 - ганок; літ.3-1 - убиральня; літ.Л-1 - вигрібна яма; Ѕ 1 - колодязь; №1 - огорожа; №2 - ворота.
При другому варіанті розподілу житлового будинку необхідно влаштувати дверний проріз між приміщеннями 5 та 6, та перегородку в приміщенні 6, яке стане площею 13,75 м2 (у 5/6 ОСОБА_1 ) та 9,75 м2 (у 1/6 частині ОСОБА_3 ). Вартість ремонтних робіт, пов'язаних з переобладнаннями у будинку, з урахуванням вартості матеріалів на момент проведення експертизи складає 22509,98 гривень.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушеним.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частинами 1 та 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Житловий будинок з господарськими побудовами, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Частки не є рівними.
Частинами 1, 2 та 3 статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка та відповідач, як співвласники житлового будинку, не можуть домовитися щодо порядку користування спільним майном. При цьому відповідач на даний час користується будинком в повному обсязі, не допускаючи позивачку до здійснення права власності щодо своєї частки у спільному майні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Разом з цим, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку, квартири вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Зазначене кореспондується з висновком, зробленим у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 521/18161/15-ц, та з пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Встановивши, що позивачка є власником у спільному майні, а відповідач чинить їй перешкоди у користуванні власністю, що підтверджується доказами наданими до суду, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення власника у житлове приміщення.
Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.
Рішення суду не може підмінити собою домовленість щодо користування майном, між співвласниками. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Враховуючи обставини спірних правовідносин, з метою врегулювання спору між сторонами доцільним є встановлення такого порядку користування житловим будинком, а саме надати ОСОБА_3 у користування прим.6 - частину житлової кімнати площею 9.75 м2 (усього 22.8 м2), літ.Г-1 - сарай; літ.К-1, ОСОБА_1 залишити у користуванні: прим.4 - житлова кімната площею 56 м2; прим.5 - житлова кімната площею 10.2 м2; прим.6 - частина житлової кімнати площею 13.75 м2 (усього 22.8 м2 ); літ.Б-1 - літня кухня; літ.пг-1 - погріб; літ.Е-1 - гараж; літ.В-1 - сарай1; літ.Ж-1 - сарай, а інші приміщення залишити в їх спільному користуванні.
При цьому, таке визначення порядку користування спірним будинком, не тягне за собою відповідного збільшення та зменшення часток у праві власності на будинок. Частки сторін у праві власності на спірний будинок, залишаються незмінними.
Питання про те, за чий кошт необхідно проводити певні обладнання, судом не розглядалось, оскільки не було заявлене позивачкою, відповідач зустрічних позовних вимог не заявляв.
Також обґрунтованою є вимога про зобов'язання ОСОБА_1 надати дублікат ключів від вхідних дверей будинку та воріт.
Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 16, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення власника у житлове приміщення, визначення порядку користування житловим приміщенням - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_3 .
Встановити такий порядок користування будинком, який розташований за адресою:
АДРЕСА_3 - частина житлової кімнати площею 9.75 м2 (усього 22.8 м2), літ.Г-1 - сарай; літ.К-1 - сарай надати ОСОБА_3 у повне користування;
прим.4 - житлова кімната площею 56 м2; прим.5 - житлова кімната площею 10.2 м2; прим.6 - частина житлової кімнати площею 13.75 м2 (усього 22.8 м2 ); літ.Б-1 - літня кухня; літ.пг-1 - погріб; літ.Е-1 - гараж; літ.В-1 - сарай1; літ.Ж-1 - сарай - залишити у користуванні ОСОБА_1 .
Допоміжні приміщення: прим.І - веранда площею 9.6 м2; прим.1 - ванна площею 3.1 м2; прим. 3 - кухня площею 6.3 м2; прим.2 - житлова кімната площею 10.5 м2; літ.а1-1 - ганок; літ.3-1 - убиральня; літ.Л-1 - вигрібна яма; Ѕ 1 - колодязь; №1 - огорожа; №2 - ворота - залишити у загальному користуванні співвласників.
Зобов'язати ОСОБА_1 надати дублікат ключів від вхідних дверей будинку та воріт за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_3 . Адреса: АДРЕСА_4 . РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 . Адреса: АДРЕСА_1
В судовому засіданні 17 червня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 23.06.2021р.
Суддя: