23 червня 2021 року
м.Суми
Справа №591/7717/18
Номер провадження 22-ц/816/958/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.
сторони:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2021 року в складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 12 квітня 2021 року,
27 грудня 2018 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 31521 грн 16 коп. заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до заяви № б/н від 29 квітня 2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 7000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. В подальшому кредитний ліміт змінювався.
Скориставшись кредитними коштами, відповідач не виконала зобов'язань із вчасного їх повернення, внаслідок чого станом на 09 грудня 2018 року утворилась заборгованість на загальну суму 31521 грн 16 коп., з яких: 1267 грн 79 коп. - тіло кредиту, 12103 грн 79 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом; 16172 грн 38 коп. - нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1477 грн 20 коп. - штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача на його користь.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено в зв'язку з необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також на те, що рішення суду ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Вказує, що з виписки чітко вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, знімала кошти в банкоматах та ін., однак використані кредитні кошти банку не повернула.
Позивач наголошує на тому, що відповідачем одночасно із анкетою-заявою власноручно було підписано довідку про умови кредитування, яка міститься в матеріалах справи, в якій сторонами узгоджено, зокрема, базову відсоткову ставку за користування кредитом, розмір та умови нарахування неустойки. Підсумовуючи вищевикладене, позивач приходить до висновку, що ним цілком правомірно нараховувалися відсотки та неустойка, а платежі, внесені відповідачем правомірно віднесено на погашення заборгованості з відсотків та неустойки відповідно до ст. 534 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до договору № б/н від 29 квітня 2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 10).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані (а.с. 11, 12-26).
Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 29 квітня 2010 року станом на 09 грудня 2018 року становить 31521 грн 16 коп., з яких: 1267 грн 79 коп. - тіло кредиту, 12103 грн 79 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом; 16172 грн 38 коп. - нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1477 грн 20 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 7-9).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти були повернуті банку в повному обсязі навіть з переплатою, прийшов до висновку, що відсутні підстави для стягнення боргу з відповідача.
Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції повністю погоджується.
Так, судом правильно встановлено, що у анкеті-заяві позичальника від 29 квітня 2010 року не передбачена сплата відсотків за користування кредитними коштами та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів). Зокрема, не доведено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними в момент підписання анкети-заяви.
Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з позовом. Позивач не надав суду доказів, що редакція Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку діяла на момент підписання анкети-заяви позичальником.
Отже, за відсутності конкретних запропонованих відповідачу Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, відсутності у підписаній нею анкеті-заяві умов про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені і штрафу за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладення з відповідачем кредитного договору.
У зв'язку з викладеним не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення відсотків, пені та штрафу.
Стосовно рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу по тілу кредиту апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно виписки по картці/рахунку за період з 20 листопада 2013 року по 31 жовтня 2015 року відповідачем було використано кредитних коштів в розмірі 11 105 грн 45 коп.
Як вбачається з розрахунку за період з 20 листопада 2013 року по 31 жовтня 2015 року відповідачем було використано кредитних коштів в розмірі 11 105 грн 45 коп., за період з 01 листопада 2015 року по 09 грудня 2018 року відповідачем витрачено 15 784 грн 71 коп. (а.с. 7-9). Всього відповідачем використано кредит на загальну суму 26 890 грн 16 коп.
В той же час згідно розрахунку заборгованості за період з 29 листопада 2013 року по 31 жовтня 2015 року відповідачем внесено на погашення заборгованості 8 677 грн 92 коп., за період з 01 листопада 2015 року по 09 грудня 2018 року - 21 851 грн 73 коп. Всього 30 529 грн 65 коп.
Тобто, різниця між фактично отриманою та поверненою сумою коштів станом на 09 грудня 2018 року становить 3639 грн 49 коп.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти були повернуті банку в повному обсязі навіть з переплатою, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для стягнення боргу з відповідача.
Що стосується доводів апеляційної скарги про домовленість сторін про сплату відсотків з огляду на підписання відповідачем довідки про умови кредитування, в якій зазначена базова відсоткова ставка, 3 % на місяць, що становить 36 % річних як і зазначено у розрахунку заборгованості. Також у зазначені довідці сторони узгодили розмір та порядок нарахування пені та штрафів, яка була підписана позичальником та надана до суду апеляційної інстанції, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи наведені норми процесуального права, доводи позивача в апеляційній скарзі про наявність підстав для стягнення процентів, суми неустойки, яка складається з пені та штрафів, на підтвердження яких до апеляційної скарги був долучений новий доказ, а саме: копія довідки про умови та правила кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України не можуть бути прийняті під час апеляційного перегляду справи, оскільки надані апеляційному суду без додержання порядку та строків їх подання та без посилання на обставини неможливості подання вказаного доказу суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, докази, які містяться в матеріалах справи, та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, як підстави для скасування судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ґрунтуються на нових доказах, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2021 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.Ю. Кононенко
Т.А. Левченко