23 червня 2021 року
м.Суми
Справа №589/5118/19
Номер провадження 22-ц/816/955/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»,
розглянув у порядку письмового провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2021 року в складі судді Євдокімової О.П., ухваленого у м. Шостка,
04 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (далі - ТОВ «Харківенергоремонт») про визнання припиненими з травня 2013 року відносин між сторонами щодо центрального теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 , зобов'язання здійснити перерахунок оплати за послугу теплопостачання за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою квартири заявниці за період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року та зобов'язання провести коригування розміру заборгованості з 15171,75 грн до 0 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що заявниця з 2013 року є власницею зазначеної квартири, у якій колишня власниця влаштувала автономне опалення з від'єднанням від мережі центрального опалення. Відповідач з 2006 року постачає до квартири теплову енергію. 29 квітня 2013 року позивачка звернулась до відповідача з письмовою заявою про обстеження квартири на предмет відсутності мережі центрального опалення і відповідними актами від 13 травня 2013 року та від 12 серпня 2013 року було зафіксовано факт відключення квартири від внутрішньобудинкової мережі центрального опалення та ізоляцію транзитних внутрішньобудинкових трубопроводів. Впродовж п'яти років відповідач не нараховував плату за послуги з централізованого теплопостачання, тобто фактично визнав факт припинення відповідних послуг, однак у жовтні 2019 року заявив позовні вимоги про стягнення боргу з централізованого теплопостачання за період з 31 жовтня 2016 по 08 квітня 2019 у сумі 15171,75 грн. Заявниця вважає, що відповідач порушує її право вільного вибору постачальника тепла, нав'язуючи свої послуги та нараховуючи плату за послуги теплопостачання, якими вона фактично не користується.
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав належну оцінку факту від'єднання у встановленому законом порядку квартири заявниці від централізованої мережі опалення.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Харківенергоремонт» просить відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін. При цьому вказує, що факт від'єднання від централізованої мережі теплопостачання не підтверджує законність таких дій.
Дана справа розглядається колегією суддів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи так як є малозначною у розумінні п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 січня 2013 року є власницею квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 28 липня 2006 року № 226 ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» визначене виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води (а.с. 11).
Згідно з обіговими відомостями за період з 01 жовтня 2006 року по 15 квітня 2013 року та з 15 січня по 15 квітня 2013 року по квартирі АДРЕСА_1 вбачається, що станом на березень 2013 року існувала заборгованість за опалення, яка була погашена у повному обсязі у квітні 2013 року (а.с. 26-27, 46).
Актами ТОВ «Харківенергоремонт» від 13 травня 2013 року та від 12 серпня 2013 року обстеження опалювального об'єкту - квартири АДРЕСА_1 підтверджується, що в приміщенні квартири демонтовані опалювальні прилади. Також в акті засвідчено про відсутність документів, які б підтверджували дозвіл на відключення споживача від мереж централізованого опалення (а.с. 7, 8).
Листами від 13 червня 2013 року № 1234 та від 25 серпня 2016 року № 1546 ТОВ «Харківенергоремонт» повідомляло ОСОБА_1 про тимчасове зупинення нарахування оплати за послуги централізованого опалення її квартири у зв'язку з демонтажем приладів централізованої системи опалення і виконанням теплової ізоляції транзитних теплопроводів в приміщенні квартири, було роз'яснено порядок відключення квартири від системи централізованого опалення, а також зауважено, що у випадку неотримання відповідного дозволу споживачці слід відновити систему опалення квартири (а.с. 29). Також позивачку повідомлено, що з початком опалювального періоду у 2016 році буде продовжено нарахування плати за централізоване опалення її квартири, а також що демонтаж опалювальних приладів без відповідного дозволу не свідчить про неотримання відповідної послуги (а.с. 31).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що попередній власник квартири не дотримався процедури відключення помешкання від мереж централізованого опалення, демонтаж опалювальних приладів здійснено без дозвільних документів, тобто самовільно, а відповідні акти про відключення не можуть свідчити про дотримання порядку відключення від мереж централізованого опалення у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками місцевого суду.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до частин 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно з п. 24, п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
При цьому, обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
Пунктом 26 вказаних вище Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Отже, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.
Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири позивачки від мережі централізованого теплопостачання, у тому числі і попередніми власниками квартири.
У зв'язку з викладеним вище доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами фактично припинились відносини з теплопостачання є безпідставними.
Решта доводів апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення заявницею норм процесуального закону.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивачки без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.Ю. Кононенко
Т.А. Левченко