Справа №589/626/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/248/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне знищення або пошкодження майна
17 червня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14.08.2020 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 в якій він просив вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14.08.2020 року скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просив ухвалити новий вирок яким ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 2 ст. 194 КК України до 5 років позбавлення волі від відбування яких, на підставі ст. 75 КК України, просив звільнити ОСОБА_7 з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього виконання визначених ст. 76 КК України обов'язків.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 1 року позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання звільнено з випробуванням, із встановленням іспитового строку в 1 рік та з покладенням на нього виконання передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків, а саме:
1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 18056,15 грн в рахунок відшкодування вартості проведення експертиз.
На підставі ч. 2 ст. 119 КПК України розстрочено сплату стягнутих з ОСОБА_7 процесуальних витрат на проведення експертиз у сумі 18056,15 грн на 12 місяців, шляхом сплати рівними частинами по 1504,68 грн щомісячно, починаючи з дня набрання вироком законної сили.
Скасовано накладений ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.01.2020 року, арешт.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор наголошував на відсутності підстав для застосування ст. 69 КК України, оскільки переконаний у відсутності в обвинуваченого щирого каяття, доказів про відшкодування ним потерпілому збитків та не врахування судом думки потерпілого при призначенні обвинуваченому покарання (судове засідання відбулось без потерпілого).
Крім цього, на переконання прокурора, суд не мотивував наявність передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом'якшує покарання.
Прокурор перелічив в скарзі обставини, які суд визнав пом'якшуючими, наголосив на позитивній характеристиці обвинуваченого, на відсутності в нього судимостей та обставин які б обтяжували його покарання і просив призначити йому замість 1 року 5 років позбавлення волі та звільнити від їх відбування з випробуванням з іспитовим строком замість 1 року строком на 3 роки і з покладенням на обвинуваченого виконання окремих обов'язків.
Інші учасники кримінального провадження - потерпілий та обвинувачений апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції 02.01.2020 року близько 01-30 години ОСОБА_7 , перебуваючи у своєму гаражі № НОМЕР_1 , який розташований по вул. Менжинського в м. Шостка Сумської області, на ґрунті ревнощів, вирішив скоїти підпал автомобіля марки ЗАЗ 11021619, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_8 . З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 з гаражу взяв коробок сірників та пляшку з паливно-мастильними матеріалами, після чого пішов до буд. АДРЕСА_3 , де ОСОБА_8 залишає постійно свій автомобіль.
В подальшому, ОСОБА_7 02.01.2020 року близько 02-00 години, знаходячись біля буд. 8 по вул. Бульварній в м. Шостка Сумської області, маючи умисел на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу на ґрунті ревнощів, вилив паливно-мастильні матеріали на лобове скло автомобіля ЗАЗ11021619, реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого підпалив за допомогою сірників, тим самим умисно пошкодив шляхом підпалу зазначений автомобіль, яким користується ОСОБА_8 , чим завдав останньому матеріальну шкоду на суму 2 232,82 грн.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст. 194 КК України учасниками судового провадження не оспорюються, а тому колегією суддів не переглядається.
Відповідно до вимог апеляційної скарги прокурор не погоджувався з видом і мірою призначеного обвинуваченому покарання, а тому саме в цій частині колегія суддів вважає за необхідне переглянути вирок суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимогист. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, та обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи обвинуваченого, який, на переконання суду, загрози для суспільства не становить, щиро шкодує про вчинене, позиції потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити покарання ОСОБА_7 із застосуванням ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 194 КК України, у виді позбавлення волі.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку і про можливість на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, та призначено покарання, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається зі скарги прокурора, останній обґрунтовуючи вимоги скарги, перерахував всі ті обставини, які були судом першої інстанції вже враховані при призначенні обвинуваченому покарання та знову посилаючись на них просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання встановивши іспитовий термін, однак саме покарання призначити на більший строк.
Такі вимоги апеляційної скарги колегія суддів не може визнати обґрунтованими, бо вони є суперечливі оскільки, прокурор вважаючи застосування ст.69 КК України при призначенні покарання безпідставною, разом з тим вважає за необхідне, при ухваленні нового вироку, та призначенні більш суворого покарання звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України і при цьому жодних обґрунтувань для застосування ст.75 КК України не наводить.
З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції колегія суддів вважає законним і обґрунтованим та підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 14.08.2020 року, відносно ОСОБА_7 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4