Номер провадження: 22-ц/813/7539/21
Номер справи місцевого суду: 522/14873/19
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Сегеда С. М.
18.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимофієва Ігора Володимировича на додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 01 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
30.08.2019 позивач звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) (т.1, а.с.4-12).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.06.2017 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Yamaha YZF- R6L не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів щодо зупинки транспортного засобу, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Honda Civic, під керуванням ОСОБА_1 .
Діями ОСОБА_2 позивачці завдано шкоди у розмірі 21 385, 15 грн. Однак, для здійснення ремонту автомобіля Honda Civic необхідно 45 555,91 грн. ПрАТ «АСК Інго Україна» відшкодувала позивачу 19 545,60 грн. Різниця складає 26 010,31 грн. Вартість проведення експертизи коштує 790 грн.
Позивач також вказала, що вартість штраф майданчика становить 3 698 грн.
В свою чергу відповідач ОСОБА_2 обіцяв відшкодувати вищевказану різницю, однак, в подальшому мирним шляхом вирішити питання відмовився. Моральну шкоду позивач оцінила в розмірі 10 000 грн., проте, 02.02.2021 року відмовилась від відшкодування моральної шкоди і просила закрити провадження в цій частині позовних вимог (т.2, а.с.5).
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 02 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «АСК Інго Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, було задоволено частково (т.2, а.с. 8-12).
Стягнуто з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (збитки, спричинені пошкодженням автомобіля) у розмірі 26010,31 грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 15000 грн.; витрати на оплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог та до ОСОБА_2 було відмовлено.
08.02.2021 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Павленко А.Л. була подана заява про винесення додаткового рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в сумі 12100 грн., з додатками до заяви, яка зареєстрована судом першої інстанції 09.02.2021 року (т.2, а.с. 15-19).
Додатковим рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 01 березня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «АСК Інго Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, було задоволено (т.2, а.с.22-23).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 12100 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тимофієв І.В. ставить питання про скасування додаткового рішення Приморського районного суду м.Одеси від 01 березня 2021 року, та постановлення нового, яким заяву щодо стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 18.06.2021 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, та у зв'язку з перебуванням судді Сегеди С.М. у відпустці та судді Цюри Т.В. - на лікарняному, датою ухвалення цього судового рішення є 18.06.2021 року.
Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 08.04.2021 року, згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (т.2, а.с. 71-76, 79-80).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція Верховного Суду, викладена у справі № 826/1216/16).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 позивачеві було відмовлено, то це передбачає відшкодування витрат на правничу допомогу, які поніс ОСОБА_2 , пов'язаних з незаконним пред'явленням до нього позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано до суду: Договір про надання правової допомоги №12/04 від 09.04.2020 року укладений між адвокатом Павленко А.Л. та ОСОБА_2 для надання юридичного супроводження у справі №522/14873/19; рахунок-фактура №12/04-1 від 17.06.2020 року про оплату 10100 грн. ОСОБА_2 на користь адвоката Павленко А.Л. за надання правової допомоги в суді відповідно до Договору №12/04 від 09.04.2020 року; меморіальний ордер № @2PL210844 від 21.06.2020 року на суму 10100 грн. щодо оплати ОСОБА_2 грошових коштів на користь Павленко А.Л. ; рахунок-фактура №12/04-2 від 03.01.2021 року про оплату 2000 грн. ОСОБА_2 на користь адвоката Павленко А.Л. за надання правової допомоги в суді відповідно до Договору №12/04 від 09.04.2020 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 12/04-2 від 03.01.2021 року про оплату ОСОБА_2 на користь адвоката Павленко А.Л. 2000 грн. на підставі Договору про надання правової допомоги №12/04 від 09.04.2020 року.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено повністю, то на його користь підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, однак в сумі, яка є співмірною, як того вимагає ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи:
1) складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціну позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З підстав викладеного, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50% понесених витрат на правничу допомогу, що складає 6050 грн., замість стягнутих 12100 грн.
При цьому колегія суддів враховує, що адвокат Павленко А.Л. із 9 судових засідань приймала участь лише в 3-х, а потім подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність і відсутність її довірителя - відповідача ОСОБА_2 (т.2, а.с.6).
Колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що адвокат Павленко А.Л. також надавала правову допомогу відповідачу ОСОБА_2 по іншій справі - по адміністративній по оскарженню постанови про закриття адміністративної справи за пропуском строку притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (т.1, а.с.45-46, 47-51).
Доводи апелянта Тимофієва І.В. про те, що Павленко А.Л. не надала детального розрахунку своєї участі у даній справі, а також не надала до суду заяви про розподіл витрат на правову допомогу і надала цю заяву лише 01.03.2021 року, тобто із пропуском строку на її подання, то вони є безпідставними, так як спростовуються наявними у справі доказами.
Так, як вбачається із вищевказаної заяви адвоката Павленко А.Л. про розгляд справи у її відсутність та у відсутність відповідача ОСОБА_2 , то вона була надана суду до судових дебатів, а саме 02.02.2021 року і в ній зазначено про стягнення з ПрАТ «АСК Інго Україна», правонаступником якої є АТ СК «ІНГО», витрат на правову допомогу (т.2, а.с.6).
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що заяву про стягнення витрат на правову допомогу Павленко А.Л. надала суду 01.03.2021 року, то вони є безпідставними, так як дана заява була подана 08.02.2021 року в 16.53 год., тобто в понеділок, однак була зареєстрована в Приморському районному суді м. Одеси вже 09.02.2021 року (т.2, а.с.15). Зазначені обставини свідчать про те, що 5-тиденний строк на подання вказаної заяви, передбачений ч.8 ст. 141 ЦПК України адвокат Павленко А.Л. не пропустила.
Також є безпідставними доводи заявника апеляційної скарги про те, що адвокат Павленко А.Л. не підтвердила витрати на правову допомогу детальним розрахунком, оскільки в Договорі про надання правової допомоги № 12/04 від 09 квітня 2020 року сторони передбачили витрати на правову допомогу, які мають складати 12000 грн. (т.2, а.с.16-17). Крім того, адвокат Павленко А.Л. підтвердила факт понесення вказаних витрат відповідачем ОСОБА_2 рахунками-фактурами, копіями меморіального ордеру та квитанції до прибуткового касового ордера (т.2, а.с.17-звор. - 19).
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 50%, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 227 грн. (т.2, а.с.29).
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тимофієва Ігора Володимировича задовольнити частково.
Додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 01 березня 2021 року, змінити, зменшивши суму витрат на правничу допомогу із 12100 грн. до 6050 грн. (шість тисяч п'ятдесят гривень).
В решті додаткове рішення Приморського районного суду м.Одеси від 01 березня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 227 грн. (двісті двадцять сім гривень).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Т.В. Цюра