Номер провадження: 22-ц/813/7903/21
Номер справи місцевого суду: 522/14873/19
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Сегеда С. М.
18.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Страхова компанія «ІНГО» на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 02 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
30.08.2019 позивач звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) (т.1, а.с.4-12).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.06.2017 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - мотоциклом Yamaha YZF- НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів щодо зупинки транспортного засобу, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Honda Civic, під керуванням ОСОБА_1 .
Діями ОСОБА_2 позивачці завдано шкоди у розмірі 21 385, 15 грн. Проте, для здійснення ремонту вказаного автомобіля необхідно 45 555,91 грн.
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інго Україна», яке змінило свою назву на Акціонерне товариство Страхова компанія «ІНГО», відшкодувала позивачу 19 545,60 грн. Різниця складає 26 010,31 грн. Вартість проведення експертизи коштує 790 грн. Позивач також вказала, що вартість штраф майданчику становить 3 698 грн. ОСОБА_2 обіцяв відшкодувати різницю, втім так і не оплатив, мирним шляхом вирішити питання відмовився. Моральну шкоду оцінювала у розмірі 10 000 грн. та відзначала, що моральна шкода спричинена важкими діями відповідача, втратою нормальних життєвих зв'язків, стосунків з оточуючими людьми. В подальшому відмовилась від відшкодування моральної шкоди і просила закрити провадження в цій частині позовних вимог (т.2, а.с.5).
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 02 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «АСК Інго Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, було задоволено частково (т.2, а.с. 8-12).
Стягнуто з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду (збитки, спричинені пошкодженням автомобіля) у розмірі 26010,31 грн.; витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 15000 грн.; витрати на оплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_2 було відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Страхова компанія «ІНГО», яка на час пред'явлення позову мала назву Приватне акціонерне товариство АСК «Інго Україна», ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м.Одеси від 02 лютого 2021 року, та постановлення нового, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 18.06.2021 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, та у зв'язку з перебуванням судді Цюри Т.В. на лікарняному, датою ухвалення цього судового рішення є 18.06.2021 року.
Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 26.04.2021 року, згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (т.2, а.с.71-76, 79-80).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, за скоєння 12.06.2017 року ДТП як водія транспортного засобу - мотоцикла Yamaha YZF-R6L, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого механічні пошкодження отримав автомобіль Honda Civic, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до звіту №08-014 спеціаліста-автотоварознавця ФОП ОСОБА_3 про оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених в результаті пошкодження автомобіля Honda Civic, н/з НОМЕР_3 , вартість таких збитків із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля складає 21385,15 грн.
Вартість проведення спеціалістом-автотоварознавцем ФОП ОСОБА_3 оцінки матеріальних збитків, спричинених в результаті пошкодження автомобіля Honda Civic, н/з НОМЕР_3 , складає 790 грн., які сплачені позивачем по квитанції №0.0.835509145.1 від 24.08.2017 року.
Відповідно до страхового акту №1879808 від 14.02.2019 року, складеного СК «ІНГО Україна» щодо застрахованої особи ОСОБА_2 , транспортний засіб Yamaha YZF-R6L, номерний знак НОМЕР_2 , сума відшкодування збитків склала 19545,60 грн. (т.1, а.с.40).
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що страховою компанією, відповідно до вказаного страхового акту їй була відшкодована сума в розмірі 19545,60 грн.
Крім того, згідно рахунку № НОМЕР_4 від 04.06.2019 року ТОВ «Фортуна Груп ЛТД» вартість ремонту автомобіля Honda Civic, н/з НОМЕР_3 , складає 45 555,91 грн.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі відповідає.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами 1-2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.3 ст.988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тобто, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
В п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» йдеться про те, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Відповідно до частин 1, та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Крім того, колегія суддів Одеського апеляційного суду звертає увагу на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 19545,60 грн., сторонами у справі не оспорюється
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника мотоцикла Yamaha YZF-R6L, номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у СК «ІНГО Україна»ліміт страхового відшкодування становить 100 000,00 грн., розмір франшизи - «нуль», про що зазанченол в Полісі № АК 6685046 (т.1, а.с.152).
Відповідно до звіту №08-014 спеціаліста-автотоварознавця ФОП ОСОБА_3 про оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених в результаті пошкодження автомобіля Honda Civic, н/з НОМЕР_3 , вартість таких збитків становить 33351,12 коп. а з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля складає 21385,15 грн.
Разом з тим, для здійснення ремонту автомобіля Honda Civic необхідно 45 555,91 грн., із яких ПрАТ «АСК Інго Україна» відшкодувала позивачу 19 545,60 грн. (т.1, а.с.37). Різниця складає 26 010,31 грн.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18.
З цих підстав, доводи заявника апеляційної скарги - АТ СК «ІНГО» про те, що вказану різницю має відшкодувати вина особа - тобто відповідач ОСОБА_2 , є безпідставними і необгрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з АТ СК «ІНГО» підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком, а всього у розмірі 26010, 31 грн., що є в межах ліміту страхового відшкодування.
Крім цього, згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 2 цієї ж статті дає перелік витрат, які відносяться до витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, вартість послуг фахівця-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті пошкодження автомобіля Honda Civic, н/з НОМЕР_3 , складає 790 грн., які сплачені позивачем по квитанції №0.0.835509145.1 від 24.08.2017 року, а тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Страхова компанія «ІНГО» залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 02 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Т.В. Цюра