23.06.21
22-ц/812/1074/21
Справа номер 489/4927/19 Головуючий суду першої інстанції - Коваленко І. В.
Провадження номер 22-ц/812/1074/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
23 червня 2021 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю. В.,
за участі:
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
представника третьої особи - Лемешка О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У вересні 2019 року ОСОБА_4 подала до суду позов про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач вказувала, що вона та відповідач оселилися у вказаній квартирі на підставі ордеру №791, який видано 30 липня 1980 року виконавчим комітетом Центральної ради народних депутатів м. Миколаєва.
Вказану квартиру приватизовано не було, вона перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Миколаєва.
Позивач зазначала, що ОСОБА_5 з травня 2014 року у квартирі не проживає, участі в утриманні житла та оплаті комунальних послуг не приймає, речі його у квартирі відсутні.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила задовольнити її позовні вимоги.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2020 року позов ОСОБА_4 було задоволено. ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування вищезазначеною квартирою.
У березні 2021 року ОСОБА_5 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, у якій просив скасувати рішення та призначити справу до розгляду у загальному порядку.
Третя особа ОСОБА_6 проти задоволення заяви відповідача заперечував та вказував, що позивач у справі ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідачем зазначено не було та має суттєве значення по справі, оскільки правовідносини не допускають правонаступництва. ОСОБА_5 не позбавлений права звернутися з окремим позовом щодо захисту своїх житлових прав. Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 просив залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення та закрити провадження у справі у зв'язку із смертю позивача.
Під час розгляду заяви ОСОБА_5 ОСОБА_1 , яка не є учасником справи, однак перебуває в родинних відносинах із сторонами справи (дочка), подала заяву про зупинення провадження у справі до залучення правонаступників позивача.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021 року ОСОБА_5 поновлено строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 лютого 2021 року скасовано, а провадження у цій справі закрито у зв'язку із смертю позивача.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала через свого представника апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила ухвалу суду скасувати.
Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_1 вказувала, що суд неправильно вирішив питання щодо правонаступництва, що має суттєве значення для правильного процесуального вирішення заяви відповідача та наявності підстав для закриття провадження у справі, а також порушив вимоги ст.287 ЦПК України, оскільки передчасно постановив ухвалу про закриття провадження у справі. На стадії розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд мав право постановити ухвалу про залишення заяви без задоволення або скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Скасування заочного рішення не повинно вирішувати спір на користь відповідача. Справа повинна бути розглянута по суті заново і з самого початку.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Таким чином, процесуальне правонаступництво настає в таких випадках: 1) у разі смерті фізичної особи чи припинення юридичної особи; 2) заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні; 3) в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Правонаступництвом у матеріальних правовідносинах є перехід прав або обов'язків їх учасника до іншої особи внаслідок певних юридичних фактів, у результаті яких один з учасників правовідносин вибуває з них і замінюється іншою особою.
З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 1980 року Виконавчим комітетом Центральної ради народних депутатів м. Миколаєва ОСОБА_4 було видано ордер №791 на проживання сім'ї у складі ОСОБА_4 , її чоловіка ОСОБА_5 та доньок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1 .
Станом на 06 вересня 2019 року у вказаній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.11.2019 право приватної власності на вказану квартиру не зареєстровано.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2020 року за позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування вищезазначеною квартирою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021 року заочне рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 лютого 2021 року скасовано, провадження у справі закрито.
Предметом спору у цій справі є право користування відповідачем квартирою, яка не перебувала у власності з підстав, передбачених статтями 71, 72 ЖК Української РСР.
Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Спірні правовідносини щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, нерозривно пов'язані з особою позивача, а тому правильним є висновок про те, що правонаступництво в цьому випадку не допускається.
Аналогічний висновок щодо застосування норми права у спірних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №404/7203/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 521/13728/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 2-105/06, від 10 травня 2018 року у справі №2-1617/2010, що свідчить про сталість судової практики.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, є безпідставними та відхиляються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст.287, 288 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Норми статті 255 ЦПК України визначають, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Судом встановлено, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому не міг подати докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням викладених обставин справи суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку, що у даному випадку були наявні підстави для скасування заочного рішення та закриття провадження у справі, а не для призначення її до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження, бо відсутня одна з сторін спору, яка не може бути замінена правонаступником, а отже і проведення судового засідання за відсутності сторони спору неможливе.
За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду про закриття провадження у справі, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді С. Ю. Колосовський
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року.