23.06.21
22-ц/812/1153/21
Справа №487/651/21 Головуючий суду першої інстанції - Цуркан Р. С.
Провадження №22-ц/812/1153/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
23 червня 2021 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю. В.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2021 року, постановлену за заявою ОСОБА_1 про забезпечення її позову до акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка УА» про визнання кредитних договорів недійсними,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала до суду позов про визнання недійсним кредитних договорів (заяв) №20.30.0002278437 та 20.30.0002278446, укладених 20 грудня 2020 року між нею та акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк» або Банк), а також заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами.
Обґрунтовуючи свою заяву, позивач вказувала, що списання коштів з її рахунку було здійснено внаслідок шахрайських дій невідомих осіб. Кошти від Банку за цими договорами вона не отримувала, однак, АТ «Універсал Банк» здійснює стягнення з неї кредитної заборгованості, у зв'язку з чим є необхідність забезпечення позову зазначеним нею шляхом.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що за вказаних позивачем обставин забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заборгованості за кредитними договорами є безпідставним.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила ухвалу суду скасувати та задовольнити її заяву про забезпечення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» 13 грудня 2019 року укладено договір про надання банківських послуг.
20 грудня 2020 року між Банком та клієнтом ОСОБА_1 укладено два кредитні договори №20.30.0002278437 та 20.30.0002278446, які позивач оскаржує, стверджуючи, що вона їх не укладала.
Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2020 року вона має кредитну заборгованість в сумі 43 861,35 грн.
30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме заволодіння невідомими особами шахрайським шляхом з використанням електронно-обчислювальної техніки 21 грудня 2020 року її грошовими коштами в сумі 54 141 грн.
31 грудня 2020 року зареєстровано кримінальне провадження №42020101050000280.
Згідно з вимогами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст.149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому забезпечення позову не порушує принцип змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Згідно з вимогами ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Вказане свідчить, що суд наділений правом зупинити стягнення, якщо є виконавчий документ, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення заяви позивача відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами існує спір щодо укладання кредитних договорів.
Зупинення стягнення кредитної заборгованості за договорами, які не визнані недійсними, протирічить нормам законодавства про презумпцію правомірності правочину.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді С. Ю. Колосовський
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року.