Справа № 722/693/20
Провадження № 22-ц/801/943/2021
Категорія: 56
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Копаничук С. Г.
23 червня 2021 рокуСправа № 722/693/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого : Копаничук С.Г.
Суддів: Денишенко Т.О., Медвецького С.К.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Сокирянський»
відповідач: ОСОБА_1 ;
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Сокирянський» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2021 року, постановленого в приміщенні того ж суду під головуванням судді Федчишина С.А. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Сокирянський» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди ,стягнення безпідставно набутих коштів ,-
В червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Сокирянський»(ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, стягнення безпідставно набутих коштів. Зазначило, що в період з 21.08.2017 року по 18.07.2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера, а з 30.01.2018 року по 06.07.2018 року виконувала обов'язки головного бухгалтера ТОВ «Соковий завод «Сокирянський». В червні 2018 року в ході чергової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей товариства були виявлені розбіжності між даними бухгалтерського обліку, які відповідач вносила до системи обліку (1С) і надавала адміністрації товариства та реальним перерахуванням коштів на її картковий рахунок в межах зарплатного проекту. Загальна різниця цих коштів станом на 20.06.2018 року склала 54 007,67 грн. Переказуючи зайві кошти на рахунок, ОСОБА_1 не відображала їх у податковій звітності, з них не сплачувались ПДФО і ЄСВ. На звернення позивача надати пояснення, відповідач на робочому місці вона більше не з'являлась ,на телефонні дзвінки не відповідала. Наказом №Н-06071801 від 06.07.2018 року було створено комісію з метою інвентаризації викраденої документації та матеріальних цінностей ТОВ «Соковий завод «Сокирянський»,актом якої від 05.10.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 за період з серпня 2017 року по червень 2018 року було нараховано заробітну плату в розмірі 35 613,09 грн., а перерахування на її картковий рахунок зарплатного проекту склали 89 620, 76 грн., тобто, наявна переплата коштів у розмірі 54 007,67 грн. Наказом № 06.07.201801 від 06.07.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера ТОВ «Соковий завод «Сокирянський».
З врахуванням існування боргу з заробітної плати за липень 2009 в сумі 599,06 грн. і компенсації за невикористану відпустку - 3021,43 грн., сума безпідставно набутих відповідачем коштів складає 50 142,09 грн. Посилаючись на те, що вказана різниця не є заробітною платою, оскільки ніколи не нараховувалась ОСОБА_1 і відносно неї не має місце рахункова помилка ,а також на ч.1 ст.1212 ЦК України, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 50 142,09 грн. безпідставно набутих коштів ,а також судові витрати в розмірі 25 402 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2021 року у задоволенні позову відмовлено, судові витрати залишено за позивачем.
В апеляційній скарзі ТОВ «Соковий завод «Сокирянський», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначило, що судом не було чітко з'ясовано правову природу оспорюваної суми, суд дійшов висновків про те, що отримані на картковий рахунок кошти в розмірі 54 007,67 грн. є різницею між нарахованою заробітною платою та фактично отриманою сумою коштів за період роботи бухгалтером товариства. Крім того, суд безпідставно виходив з того, що спір між сторонами виник з трудових відносин, тоді як ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17.07.2020 року та постановою Чернівецького апеляційного суду від 01.02.2021 року встановлено, що дані правовідносини витікають з набуття, збереження майна без достатніх правових підстав .
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною. Вказала, що позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є заробітною платою, а також, наявності рахункової помилки, тому, в силу ст. 1215 ЦК України, вказані грошові кошти не підлягають поверненню. Спір виник саме з трудових відносин і з даним спором позивач звернувся з пропуском строків позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинста, верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив, що в період з 21.08.2017 року до моменту звільнення, у липні 2018 року, ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера ТОВ «Соковий завод «Сокирянський». В червні 2018 року при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей товариства були виявлені розбіжності між даними бухгалтерського обліку про заробітну плату , які відповідач вносила до системи обліку (1С) та надавала адміністрації товариства, з реальними переказами на її картковий рахунок в межах зарплатного проекту. Загальна різниця станом на 20.06.2018 року становила 54 007,67 грн. Наказом №Н-06071801 від 06.07.2018 року було створено комісію з інвентаризації викраденої документації та матеріальних цінностей ТОВ «Соковий завод «Сокирянський», за результатами роботи якої складено акт від 05.10.2018 року. Останнім встановлено, що ОСОБА_1 за період з серпня 2017 року по червень 2018 року було нараховано заробітну плату в розмірі 35 613,09 грн., в той час як реальний переказ на її картковий рахунок зарплатного проекту становив 89 620, 76 грн., тобто ,наявна переплата у розмірі 54007,67 грн. При цьому при звільненні відповідачу належали до виплати кошти всього в розмірі 500, 06 грн. - заробітна плата за липень 2018 року та 3021,43 грн. - компенсація за невикористану відпустку. Відтак, сума безпідставно отриманих коштів відповідачем становить 50 142,09 грн. Під час роботи відповідача у товаристві з 01.09.2017 року по 31.01.2018 року посаду головного бухгалтера з 01.09.2017 року по 31.01.2018 року займала ОСОБА_2 , а у період з серпня 2017 року по червень 2018 року, головним бухгалтером ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» зазначена ОСОБА_3 ,тобто, обов'язки щодо нарахування та виплати заробітної плати покладались на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 06.07.2018 року позивач звернувся до Сокирянського РУ ГУНП у Чернівецькій області з заявою про вчинення відповідачем крадіжки, відомості про що 07.07.2018 року було внесено до ЄРДР за №12018260140000209. Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 13.07.2020 року у справі №722/954/19, у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12018260140000209 від 07.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 357 КК України, відмовлено.
Постановляючи рішення у справі, суд виходив із того, що спір між сторонами виник із трудових відносин щодо стягнення з працівника матеріальної шкоди ,заподіяної підприємству ,і , керуючись нормами трудового законодавства ,ст.1212 ЦК , ст.233 КзПП України, відмовив у задоволенні позову з підстав його недоведеності та пропуску строків позовної давності.
При цьому суд виходив із того, що факти рахункової помилки, недобросовісної поведінки чи зловживань відповідача при виконанні трудових обов'язків не доведені і критично оцінив наказ ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» №1 від 30.01.2018 року про призначення виконуючим обов'язки головного бухгалтера ОСОБА_1 через відсутність доказів про ознайомлення її з даним наказом про виконання нею обов'язків головного бухгалтера з 01.02.2018 року по день звільнення і проведення нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства ; про наявність у неї доступу до рахунків товариства та ключів доступу до клієнт-банкінгу для здійснення платежів з цих рахунків. Суд виходив з того ,що позивачем було пропущено строк звернення до суду , передбачений ст.233 КзПП, оскільки позивач звернувся до суду 20.05.2020 року, майже через два роки після виявлення розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та реальними виплатами на картковий рахунок відповідача.
Однак, з такими висновками колегія суддів погодитися не може, так як суд невірно оцінив докази і встановив обставини що мають значення для справи,порушив норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з позовної заяви, позивач не звертався до суду з позовом про відшкодування підприємству шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків чи про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, а, посилаючись на ст.1212 ЦК України і відсутність правових підстав для отримання ОСОБА_1 на зарплатну картку надлишково зарахованих коштів , звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно набутого майна.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. При цьому суд враховує, що положення Глави 83 ЦК України передбачають у тому числі можливість повернення набутої без відповідної правової підстави заробітної плати і прирівняних до неї платежів. Можливість застосування статей 1212 - 1215 ЦК України у спорі, який виник із трудових правовідносин допускає і Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 16 січня 2019 року, справа № 753/15556/15-ц,провадження № 14-445цс18).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України). Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Однак , у даній справі виплати були проведені не на основі правильно виконаних нарахувань заробітної плати ,наведених у відомостях ,а були зараховані на картковий рахунок відповідача у розмірах, що значно її перевищували.
За таких обставин, встановленню судом підлягали обставини безпідставності набуття відповідачем коштів , наявності чи відсутності рахункової помилки у позивача при виплаті цих коштів на зарплатну картку і обставини недобросовісності з боку відповідача.
Як вбачається з наказу ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» №19-к від 18.08.2017 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера товариства з оплатою праці згідно штатного розпису. Наказом №1 від 30.01.2018 року в зв'язку зі звільненням з посади головного бухгалтера ОСОБА_2 за власним бажанням ,виконуючою обов'язки головного бухгалтера призначено бухгалтера ОСОБА_1 .
Між ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» (Організація) і ПАТ «Державний ощадний банк України» (Банк) був укладений договір від 26.07.2016 року про надання останнім послуг по зарахуванню і виплаті заробітної плати та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб працівників організації з використанням платіжних карток ,відкритих у банку працівникам організації в рамках зарплатного проекту на умовах і в строки ,визначені цим договором. (т.1 а.с. 13-16) При цьому Організація зобов'язалась надати Банку «Список №1» працівників товариства ,на поточні рахунки яких будуть надходити кошти для зарахування, підписані керівником і головним бухгалтером та завірені печаткою організації у двох примірниках за формою наведеною в Додатку №1,а також Організація зобов'язалась надавати Банку в день виплати зарплати зведену відомість сум для зарахування на рахунки (Додаток №2) електронними засобами або через уповноважену особу на паперовому носії у двох примірниках. Відомість надається одночасно з платіжним дорученням на перерахування коштів ,вказаних у відомості сум для зарахування на рахунки Організація зобов'язалась перераховувати Банку загальну суму заробітної плати ,авансів та інших виплат,що призначаються для зарахування на рахунки працівників організації.(п.п.2.1.2,2.1.3,2.1.4 договору)
Банк зобов'язувався здійснювати зарахування грошових коштів, вказаних організацією і відомості (Додаток №2) на рахунки працівників не пізніше наступного дня після надходження грошових коштів від Організації та надання відомості. У справі є форми Додатків №1 - Список працівників з номерами рахунків і №2 - Форма «Зведеної відомості сум для зарахування на рахунки»( т.1а.с.15,зворот 15)
Таким чином, товариство у строки, визначені договором на підставі платіжного доручення перераховує Банку грошові кошти у вигляді загальної (знеособленої ) суми заробітної плати ,які Банк зараховує на банківський рахунок для подальшої виплати зарплати, і надає список працівників ,на рахунки яких банк направлятиме кошти .В узгоджені з банком строки товариство також передає банку Додаток №2 - відомість фактичного розподілу перерахованих коштів між працівниками, у якій зазначені конкретні суми, що підлягають зарахуванню на карткові рахунки конкретним працівникам із перерахованої товариством загальної суми .На підставі отриманої відомості банк зараховує зарплату на індивідуальні карткові рахунки працівників.
В червні 2018 року була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей товариства і виявлено розбіжності між даними бухгалтерського обліку про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 ,що вносились до системи обліку (1С), та даними реальних сум переказів на її картковий рахунок в межах зарплатного проекту.
Наказом від 06.07.2018 року №Н-06071801 з метою інвентаризації у ТОВ «Соковий завод Сокирянський», було створено комісію, за результатами роботи якої складено акт від 05.10.2018 року, яким встановлено, що за даними бухгалтерського обліку за період з серпня 2017 року по червень 2018 ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату в розмірі 35 613,09 грн., в той час ,як зарахована банком на її картковий рахунок зарплатного проекту сума складає 89 620, 76 грн., що свідчить про наявність переплати у розмірі 54007,67 грн.
Наказом ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» № 0607201801 від 06.07.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогули на підставі п.4 ч.1 ст.40 КзПП України і актів про відсутність її на роботі 04.07.2018 року,05.07.2018 року і 06.07.2018 року,а також доповідної записки заступника директора заводу про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. При звільненні їй належали до виплати кошти у розмірі 3521,49 грн., а саме; заробітна плата за липень - 500,06 грн. і компенсація за невикористану відпустку - 3021,43 грн., які остання не отримала.
У день звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули, у товаристві була виявлена пропажа деяких правовстановлюючих документів на майно та матеріальних цінностей , внаслідок чого було доручено заступнику директора товариства звернутись із цього приводу до правоохоронних органів. (т.1 а.с.17)
З акту інвентаризації від 05.10.2018 року вбачається, що комісією була проведена перевірка первинної документації, її аналіз і виявлено відсутність книги обліку трудових книжок, трудової книжки ОСОБА_1 , посадової інструкції головного бухгалтера , що зберігався в особовій справі ОСОБА_1 з її підписом, наказ про покладення виконання обов'язків головного бухгалтера на ОСОБА_1 з її підписом. .Перевіркою відповідності нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 виплатам на особистий картковий рахунок , було виявлено ,що за період з серпня 2017 року по червень 2018 року по бухгалтерському обліку, ОСОБА_1 нараховано заробітної плати 35 613,09 грн., в той час як виплачено на картковий рахунок зарплатного проекту в Ощадбанку 89 620,76 грн.,внаслідок чого переплата становить 54 007,67 грн. (т.1 а.с.19-20)
З додатку №2 до акту інвентаризації від 05.10.2018 року вбачається , що зарахування коштів на зарплатний картковий рахунок ім'я ОСОБА_1 проводилось періодично, протягом певного періоду, а саме: 18.12.2017 року в розмірі 23 841, 52 грн.; 22.02.2018 року - у розмірі 9 320,37 грн.; 14.03.2018 року - 9661,17 грн.; 05.04.2018 року - 9661,17 грн.; 24.04.2018 року - 4 500 грн.; 08.05.2018 року - 5 161,17 грн., 05.06.2018 року - 9 661, 17, 20.06.2018 року - 4 500 грн.
У даному спорі розміри нарахованої в період роботи ОСОБА_1 у відомостях заробітної плати , як і розміри надлишково зарахованих на її зарплатну картку коштів, що перевищує її на 54 007,67 грн. не оспорюються . Зазначене підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати і виписками Чернівецького обласного відділення АТ «Ощадбанк» (т.1 а.с.32-40)
Враховуючи, що відповідач не надала суду доказів того, що надмірно зараховані на її картковий рахунок кошти в сумі 50 142,09 грн. нараховувалися її в якості заробітної плати чи інших платежів в межах трудових відносин, дані кошти мають природу безпідставно набутого майна.
У п. 24 Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснюється, що до рахункових помилок відносяться неправильності в розрахунках, нарахування зарплати за той самий період двічі і т. д. Не відносяться до рахункових помилок не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону або інших нормативно-правових актів та ін.
Колегія суддів вважає, що при нарахуванні заробітної плати відповідачу рахункові помилки допущені не були , як і при надмірних зарахуваннях коштів на її картковий рахунок ,оскільки останні мали місце неодноразово і систематично ,що виключає поняття «помилка»
Разом із тим ,в частині оцінки фактів наявності недобросовісності набувача, суд невірно встановив обставини у справі.
З матеріалів справи вбачається і сторонами не оспорюється ті обставини ,що в період з 01.09.2017 року по 31.01.2018 року посаду головного бухгалтера ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» дійсно займала ОСОБА_2 , до обов'язків якої входило керівництво бухгалтерією даного підприємства, контроль за діяльністю бухгалтерів, нарахування заробітної плати працівникам підприємства та здійснення платежів на їх заробітні картки. Вказані обставини підтверджено заявою ОСОБА_2 , підпис під якою нотаріально посвідчено.(а.с.48)
Разом із тим, встановлена судом обставина виконання обов'язків головного бухгалтера ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» ОСОБА_3 в період перерахування коштів ОСОБА_1 з 22.02.2018 року по 20.06.2018 року , спростовується матеріалами справи.
Так, суду не надано жодного наказу про виконання у цей період обов'язків головного бухгалтера товариства ОСОБА_3 . Не вбачається ця обставина і з додатку №2 до акту інвентаризації від 05.10.2018 року ,на яку суд посилається у рішенні (т.1 а.с.20) Незважаючи на зазначення під вказаними відомостями прізвищ керівника ОСОБА_4 і головного бухгалтера ОСОБА_3 , підпис ОСОБА_3 у відомостях про нарахування заробітної плати, відсутній. З відомостей нарахування заробітної плати застрахованим особам, у які були включені всі працівники товариства, ,не вбачається у цей період наявність у товаристві такого працівника ,як ОСОБА_3 ( т.1 а.с.21-31) Вказане свідчить про те, що остання у товаристві на той час не працювала і не могла здійснювати керівництво бухгалтерією даного товариства ,контроль за діяльністю бухгалтерів і нарахування заробітної плати працівникам підприємства та здійснення платежів на їх заробітні картки.
Інші працівники ,які б виконували обов'язки головного бухгалтера , з відомостей нарахування заробітної плати застрахованим особам не вбачаються. Відтак, у колегії суддів відсутні підстави розцінювати наданий позивачем наказ №1 від 30.01.2018 року , в якості недостовірного доказу покладення виконання обов'язків головного бухгалтера на ОСОБА_1 .
Колегія суддів також вважає невірно встановленою судом обставину звільнення відповідача з роботи 16.07.2018 року за ст.38 КзПП України, оскільки вона суперечить матеріалам справи і наявним у справі доказам.
Так,як зазначає позивач ,після виявлення фактів зарахування на картковий банківський рахунок відповідача коштів ,що перевищують за розмірами нараховану їй у відомостях заробітну плату ,остання не надала пояснень ,не виходила на роботу і була звільнена за прогул. Вказане підтверджено наказом ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» № 0607201801 від 06.07.2018 року про звільнення її за п.4 ч.1 ст.40 КзПП України .
Встановлена ж судом першої інстанції обставина звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням ,не підтверджена допустимими і достатніми доказами і не може встановлюватись актом інспекційної перевірки управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-1512/18/321/НД/АВ від 26.12.2018 року ,який рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року у справі №824/91/19-ц визнано протиправним в зв'язку з виходом управлінням Держпраці за межі предмету інспекційного відвідування,порушенням порядку проведення перевірки,що є самостійними підставами для визнання такої перевірки і прийнятого рішення незаконними.(т.1 а.с.147-152 )З врахуванням викладеного колегія суддів не може вважати достовірними доказами витребувані судом із матеріалів такої перевірки (т.1 а.с.210) і посвідчені управлінням Держпраці у Чернівецькій області копії заяви та наказу про її звільнення, (т.2 зворот а.с.20,21)
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01.02.2021 року у справі №722/479/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства про стягнення заробітної плати, також встановлено звільнення її з роботи 06.07.2018 року на підставі п.4 ч.1 ст.40 КзПП України за прогул. Встановлення актом управління Держпраці у Чернівецькій області інспекційного відвідування юридичної особи від 26.12.2018 року звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера товариства наказом від 16.07.2018 року на підставі ст.38 КзПП, за відсутністі інших доказів - наказу ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» від 16.07.2018 року ,запису у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення її на підставі наказу ТОВ від 16.07.2018 року за ст.38 КзПП та не оспорення нею наказу товариства від 06.07.2018 року про звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КзПП. Навпаки, акт Управління Держпраці від 26.12.2018 року спростовується наказом ТОВ № № 0607201801 від 06.07.2018 року » (т.2 а.с.40-41).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає достовірно встановленою обставиною звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера товариства 06.07.2018 року за прогул.
З врахуванням наведених обставин в їх сукупності ,колегія суддів вважає, що не доведення вини ОСОБА_1 у причиненні шкоди товариству в порядку кримінального провадження ,не вказує про відсутність недобросовісності з її боку ,як набувача , оскільки остання не надала суду доказів того, що 50 142,09 грн. надлишково отриманих нею коштів , нараховувались їй згідно відомостей в якості заробітної плати чи інших платежів . ОСОБА_1 , працюючи у товаристві бухгалтером , не могла не знати розмір своєї заробітної плати ,що згідно відомостей не перевищувала 3723 грн. на місяць і протягом тривалого часу не повідомляла товариство про надлишкові суми зарахувань грошових коштів на її картковий рахунок в межах зарплатного проекту, що свідчить про недобросовісність набувача цих коштів .Тому наявні передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів з недобросовісного набувача на підставі вимог ст. 1212,1215 ЦК України.
Для вказаного не вимагається встановлення вини ОСОБА_1 , як обов'язкового елементу відповідальності у правовідносинах із причинення шкоди, достатнім є лише встановлення факту набуття чи збереження майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що недобросовісно набуті ОСОБА_1 за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави кошти, підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення з останньої на користь позивача
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції невірно оцінив докази і встановив обставини справи , що мають значення для вирішення спору, неправильно застосував норми права, рішення суду в силу ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення - про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у справі у вигляді судового збору у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5255 грн.
Згідно із п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було надано договір про надання правничої допомоги №4 від 13.03.2020 року, укладений адвокатом Жуковим Д.О. і ТОВ «Соковий завод «Сокирянський» ; доручення №4-С на надання правничої допомоги на підставі вказаного договору ; акт №2 про прийняття послуги з надання правничої допомоги на підставі цього договору ,а також платіжне доручення №1208 від 08.05.2020 року про оплату адвокатських послуг в розмірі 24 300 грн. Разом із тим, суду не було надано детальний опис робіт і наданих послуг на зазначену суму та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи, що позивач не вказав і не надав суду детальний опис здійснених робіт і наданих послуг з професійної правничої допомоги , вимога для стягнення вартості правничої допомоги у розмірі 24 300 грн. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Сокирянський» задовольнити .
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2021 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Сокирянський» 50 142,09 грн. безпідставно набутих коштів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Сокирянський» 5255 грн. у відшкодування судового збору .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Соковий завод «Сокирянський», Чернівецька область, Сокирянський район, с. Коболчин, вул. Пушкіна, 1А, код ЄДРПОУ 39761131
Відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя: С.Г. Копаничук
Судді: С.К. Медвецький
Т.О. Денишенко