Справа № 749/431/21
Номер провадження 3/749/279/21
"23" червня 2021 р. м. Сновськ
Щорський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді: Кравчук М. В.
за участю секретаря: Михалевич М. В.
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновськ матеріали, які надійшли від Сновського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацючого, громадянина України, передбаченої статтею 1832 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Щорського районного суду Чернігівської області надійшов протокол № 4 від 08.06.2021 р. про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 1832 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 .
З вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 допустив ухилення від відбування стягнення у виді суспільно корисних робіт, призначеного постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 28 січня 2019 року, а саме з 18.09.2020 р. по 01.06.2021р. о 08 год. 30 хв. не з'являється на відпрацювання суспільно корисних робіт за адресою АДРЕСА_2 до головного спеціаліста з господарських питань Сновської міської ради без поважних на те причин.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, зазначивши, що не має обов'язку з відпрацювання СКР, так як вже був засуджений за ухилення.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Статтею 1832 КУпАПпередбачена адміністративна відповідальність за ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
У примітці до зазначеної статті зазначено, що під ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у цій статті слід розуміти неприбуття порушника до місця виконання суспільно корисних робіт (підприємства, установи, організації) протягом двох днів з дати, визначеної у направленні уповноваженою посадовою особою органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи, вид якої визначений підприємством, установою, організацією, більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.
Поважними причинами є хвороба особи та інші документально підтверджені обставини, що фактично позбавляють можливості порушника прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Факт неявки 18.09.2020 р. та в подальшому для виконання суспільно корисних робіт ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи та не заперечується особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
При цьому, доказів поважності причин неявки матеріали провадження не містять.
Як вбачається із постанови Щорського районного суду Чернігівської області від 05.10.2021 р., ОСОБА_1 допустив ухилення від відбування стягнення у виді суспільно корисних робіт, яке було призначено постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 28 січня 2019 року, а саме з 18.09.2020 р. по дату складення протоколу (22.09.2020 р.) не з'являється на відпрацювання суспільно корисних робіт без поважних на те причин. Вказаною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1832 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 не може бути притягнутий до відповідальності за ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт за період з 18.09.2020 р. до 22.09.2020 р.
Натомість факт ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт з 23.09.2020 р. до 01.06.2021 р. підтверджується матеріалами справи та не заперечується ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що він вже був засуджений за ухилення від відбування суспільно корисних робіт, суд зазначає про таке.
Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2019 року було визнано ОСОБА_1 винним за ст. 3892 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного йому судом покарання з випробуванням на іспитовий строк - 1рік.
Відповідно до пункту 13.22 Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 р. № 474/5, у разі винесення обвинувального вироку за злісне ухилення від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт копія цього судового рішення долучається до особової справи порушника.
За відсутності поважних причин, які перешкоджають відбуванню адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, порушник викликається до уповноваженого органу з питань пробації для отримання направлення для подальшого відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
Таким чином, засудження особи за злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт не звільняє таку особу від відбування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.
Суд зауважує, що успільно корисні роботи - це новий вид адміністративного стягнення, що полягає у виконанні правопорушником оплачуваних робіт. Такі роботи є одним з методів впливу на несумлінних батьків, які може бути призначено виключно у випадку прострочення боржником сплати аліментів на дитину.
Зміни, що відбулись у законодавстві в частині посилення прав захисту дітей, мають на меті підвищення відповідальності платників аліментів і недопущення виникнення заборгованості. На відміну від громадських робіт, суспільно корисні роботи мають на меті оплатний вид адміністративного стягнення. Адже відповідно до статті 3251 КУпАП кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватись саме на погашення боргу за аліментами.
Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 р. (справа № 620/2001/19).
Відтак вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у справі доказами, які є належними та допустимими, одержані відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не встановлено та вони у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 1832 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують відповідальність, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
З огляду на наведене, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту, в межах санкції ст. 1832 КУпАП, що відповідатиме меті адміністративного стягнення відповідно до ст. 23 КУпАП.
Згідно ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 23, 401, 1832, 221, 245-249, 251, 256, 276-279, 280, 281, 283 - 292 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1832 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком у 10 (десять) діб.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 454, 00 гривень (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Реквізити для оплати судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001
Код класифікації доходів бюджету: 22030106
Призначення платежу: *;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Щорський районний суд Чернігівської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М. В. Кравчук