Справа № 740/1325/21
Провадження № 2/740/694/21
16 червня 2021 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Зінич А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», банк), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (далі - нотаріус), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна (далі - виконавець), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
установив:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 січня 2021 року нотаріус видав виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 887, яким запропоновано стягнути з нього на користь банку заборгованість у розмірі 8312,83 грн.
12 лютого 2021 року виконавець відкрив виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.
На думку позивача, виконавчий напис нотаріуса від 19 січня 2021 року за № 887 є таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України. Так, на момент його вчинення існував спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2018 року № 1001374690701, а також його вчинено за відсутності всіх необхідних документів, зокрема, оригіналу кредитного договору, документів та доказів направлення та отримання боржником повідомлення про наявність заборгованості.
Позивач не погодився з розрахунком заборгованості, визначеним відповідачем та зазначеним у виконавчому написі, оскільки він погашав заборгованість за кредитом, тому, на його думку, в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що заборгованість є безспірною.
Нотаріус не перевірив наявності спору щодо розміру заборгованості, вчинив виконавчий напис на підставі розрахунку заборгованості, здійсненого відповідачем, який не може вважатися доказом безспірності такої заборгованості.
Крім цього, нотаріус не направив та не отримав доказів вручення письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, чим порушено право позивача на подання заперечень проти розрахунку заборгованості, визначеної відповідачем.
Посилаючись на вказане, позивач просив визнати виконавчий напис нотаріуса від 19 січня 2021 року за № 887 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання у справі призначено на 11-00 год. 09 квітня 2021 року.
У подальшому судові засідання у справі неодноразово відкладалися з різних причин, востаннє - на 09-00 год. 16 червня 2021 року.
У судове засідання позивач не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, не надіслав відзиву на позовну заяву, причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про свідчать поштові відправлення, що повернулися на адресу суду з відмітками про вручення.
Третя особа у справі - виконавець у судове засідання не з'явився; повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, які повернулися до суду з розписками про отримання поштової кореспонденції.
Третя особа у справі - нотаріус у судове засідання не з'явився; неодноразово повідомлявся судом про час та місце розгляду справи. До суду повернулися поштові конверти без вручення нотаріусу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Статтею 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно зі ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на вказане суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення, про що постановив ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши зміст позовної заяви, відзиву на позов, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази кожного окремо та в сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом установлено, що 19 січня 2021 року нотаріусом Харою Н. С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 887, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2019 року № 1001374690701 за період з 24 листопада 2019 року по 23 листопада 2020 року в розмірі 8312,83 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4304,44 грн, прострочена заборгованість за комісією - 844,20 грн, прострочена заборгованість за процентами - 0,08 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту - 2999,13 грн, неустойка за порушення зобов'язань - 164,98 грн (а. с. 37).
12 лютого 2021 року постановою приватного виконавця Юхименко О. Л. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса від 19 січня 2021 року № 887 заборгованості у розмірі 8312,83 грн на користь ПАТ «ПУМБ».
Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Підставою для скасування вказаного нормативного акта стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Так, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону.
Розрахунок розміру заборгованості за кредитним договором зроблено відповідачем одноособово, без повідомлення позивача про наявність указаної заборгованості, і такої обставини відповідач не спростував.
Слід зазначити, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частина 7 ст. 81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідач не подав до суду докази про підтвердження отримання вимоги позивачем.
Неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно поінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги банку.
Позивачка не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення оспорюваного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
З огляду на вказане заборгованість позивача перед відповідачем не є безспірною, а отримавши документи від відповідача, нотаріус мав перевірити таку заборгованість на предмет безспірності та пересвідчитися, що боржник про неї поінформований.
При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15-ц, та постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України слід вирішити питання щодо судового збору. Зокрема, позивач не поніс витрат зі сплати судового збору, адже додав до позовної заяви докази на підтвердження наявності пільг щодо сплати судового збору. Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позову до суду в сумі 908,00 грн.
Керуючись ст. 2, 12, 76 - 81, 89, 141, 223, 247, 265, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070; ЄДРПОУ 14282829), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, оф. 215, м. Київ, 01054), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна (вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 19, м. Київ, 02094), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 19 січня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований у реєстрі за № 887, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 8312 (вісім тисяч триста дванадцять) грн 83 копійки.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070; ЄДРПОУ 14282829) на користь держави 908 (дев'ятсот вісім) грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення складене і підписане 23 червня 2021 року.
Суддя: І. М. Шевченко