Справа № 732/479/21
Провадження 2-о/732/53/21
14 червня 2021 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючої судді Лиманської М.В., в присутності секретарів Швачко О.В., Пінчук С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
заінтересовані особи: Тупичівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, приватний нотаріус Городнянського районного нотаріального округу Неволько В.А., -
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якій просить встановити факт перебування її як непрацездатної особи на утриманні у ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1997 року по час смерті останньої. Також заявниця просить встановити факт прийняття нею спадщини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З поданої заяви виходить, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла двоюрідна баба заявниці ОСОБА_2 , яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 . Заявниця є єдиним спадкоємцем після смерті баби, оскільки остання своїх дітей не мала, в офіційному шлюбі не перебувала. Починаючи з 1997 року, заявниця постійно проживала у ОСОБА_2 . Матір заявниці виїхала до Російської Федерації на заробітки, залишивши заявницю на свою матір (рідну бабу заявниці) ОСОБА_3 . Однак у 1997 році ОСОБА_3 померла, тому рідна сестра останньої - ОСОБА_2 забрала заявницю до себе, опікувалась нею, утримувала її. Після смерті у 1999 році ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем померлої була лише заявниця, яка протягом шести місяців після смерті баби фактично прийняла її спадщину, здійснювала догляд за спадковим будинком. Встановлення вказаних фактів перебування заявниці на утриманні у ОСОБА_2 та прийняття нею спадщини останньої має для заявниці юридичне значення, оскільки дозволяє їй оформити спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою судді від 12 квітня 2021 року відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні 13.05.2021 року заявниця просила задовольнити заявлені вимоги, пояснила, що її двоюрідна баба ОСОБА_2 дітей не мала, проживала з чоловіком без шлюбу. Матір заявниці залишила її на виховання своїй матері - рідній бабі заявниці - ОСОБА_3 , з якою заявниця проживала з раннього дитинства до 10 років. У 1997 році ОСОБА_3 померла. Матір заявниці приїхала тільки на поховання, після чого знову поїхала до Російської Федерації. На виховання заявницю забрала до себе ОСОБА_2 , яка проживала поряд. З ОСОБА_2 заявниця проживала 2 роки. ОСОБА_2 у цей період постійно утримувала заявницю, годувала її, купляла шкільне приладдя, речі, ростила заявницю як рідну дитину. Заявниця вважає, що оскільки вона, будучи малолітньою особою, перебувала на утриманні ОСОБА_2 до смерті останньої у 1999 році, а після її смерті фактично прийняла спадщину ОСОБА_2 , то вона може бути віднесена до спадкоємців відповідно до ст. 531 ЦК УРСР. Вказала, що встановлення факту перебування її в малолітньому (непрацездатному) віці на утриманні у ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , більше року по час смерті останньої, та факт прийняття нею, як спадкоємцем за законом спадщини ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, оскільки надає їй право оформити спадщину після смерті її двоюрідної баби.
Після оголошеної судом перерви заявниця у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи остання була повідомлена належним чином, в поданій до суду заяві заявила письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 3).
Представник заінтересованої особи - Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи заінтересована особа повідомлялась належним чином. Сільський голова Тупичівської сільської ради Лариса Шовкова подала до суду письмове клопотання від 22.04.2021 року з проханням розглянути справу без участі представника сільської ради, проти задоволення заяви не заперечує. (а.с. 29).
Заінтересована особа - приватний нотаріус Городнянського районного нотаріального округу Неволько В.А. в судове засідання не з'явилась, подала суду письмове клопотання від 19.04.2021 року з проханням розглянути справу без її участі. (а.с. 31).
Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення заявниці, допитавши свідка, дослідивши письмові докази та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом 2 ч.1 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначається, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких встановив цей факт.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Перше Травня Городнянського району Чернігівської області померла ОСОБА_2 .
Після її смерті відкрилася спадщина на все її майно.
В силу ст. 531 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), норми якого діяли на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , до числа спадкоємців за законом були віднесені непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.
На обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказує, що вона може бути віднесена до утриманців ОСОБА_2 в розумінні ст. 531 ЦК УРСР, оскільки протягом двох років до смерті спадкодавця перебувала на утриманні ОСОБА_2 , а на момент смерті останньої була малолітньою, отже непрацездатною особою.
З такими твердженнями суд не погоджується з огляду на таке.
Системний аналіз положень КпШС України та норм ЦК УРСР (в редакції 1963 року), які діяли на момент смерті ОСОБА_2 , призводить до висновку про те, що поняття "малолітня", "неповнолітня" та "непрацездатна" особа не є тотожними, а останнє не включає в себе категорію малолітніх та неповнолітніх осіб.
Станом на момент смерті ОСОБА_2 категорія непрацездатних осіб зокрема визначалася Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР, у яких було закріплене, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
В подальшому у законодавстві також було надано визначення поняття непрацездатних осіб, зокрема визначено, що непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону (Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року.)
До категорії непрацездатних малолітні та неповнолітні особи зазначеними нормативними актами віднесені не були.
При прийнятті ЦК України, який діє з 01.01.2004 року, у ч.2 ст. 1265 ЦК України також, як і у ЦК УРСР (в редакції 1693 року) закріплено право спадкування утриманцями, які не були членами сім'ї спадкодавця. Однак коло утриманців при прийнятті ЦК України було розширене та до нього були включені окрім непрацездатних також неповнолітні особи.
Також окремими нормами ЦК України передбачено право відповідних категорій спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині - малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних осіб (ст. 1241 ЦК України), право на безумовне прийняття спадщини зокрема малолітніми, неповнолітніми, недієздатними спадкоємцями (ст.1268 ЦК України). При цьому аналіз положень ст. 1241, 1268, 1265 ЦК України свідчить про те, що законодавець не поєднує категорії малолітніх (неповнолітніх) та непрацездатних осіб, а виділяє їх окремими категоріями.
З огляду на вказане не вбачається законних підстав вважати, що заявниця, будучи неповнолітньою особою, яка перебувала на утриманні ОСОБА_2 станом на момент смерті останньої, була законом віднесена до спадкоємців за законом в розумінні ст. 531 ЦК УРСР, яка надавала право на спадщину непрацездатним особам, котрі перебували у спадкодавця на утриманні.
З огляду на вказане, заявлені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки положеннями ЦК УРСР (в редакції 1963 року) норми якого діяли станом на момент смерті ОСОБА_2 , заявниця як двоюрідна онука спадкодавця не віднесена до кола спадкоємців, що має право на спадкування. За таких обставин факт перебування на утриманні у спадкодавця ОСОБА_2 не породжує для заявниці юридичних наслідків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 531 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ), ст. 128, 130, 211, 223, 259, 263-265, 268, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення фактів, що мають юридичне значення, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції або безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 22.06.2021 року.
Суддя М.В.Лиманська