Справа № 576/1441/21
Провадження № 3/576/661/21
22 червня 2021 року м. Глухів
Глухівський міскрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Усенко Л.М.
при секретарі Бірюк О.І.
за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Глухові справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інспектора прикордонного контролю - майстра 4 групи ІПК віпс (тип А) впс „Глухів” Сумського прикордонного загону,
- за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП
Згідно протоколу 29 травня 2021 року о 08 год. 45 хвил. ОСОБА_1 під час виконання службових обов'язків в складі ЗПН в МнППр „Бачівськ” не здійснив складання адміністративного матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 204-2 КУпАП відносно громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 27.02.2021 року порушила порядок перетину державного кордону України на в'їзд до тимчасово окупованих територій (АР Крим), чим порушив вимоги ст.ст. 11, 16 ч. 1 розд. І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 7 ч. 2 Розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ, Алгоритму дій у разі виявлення осіб, які в'їхали на ТОТ України або виїхали з неї через закриті ППр № 286 від 04.11.16р., затвердженого розпорядженням АДПСУ, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї провини не визнав та пояснив, що 29.05.2021 року перебував у складі прикордонного наряду «Перевірка документів» в пункті пропуску «Бачівськ». Під час чергування на лінію транспортного контролю в якості пасажира легкового автомобіля прибула громадянка України ОСОБА_3 , яка відмовилась від проходження прикордонного контролю та з власного бажання прийняла рішення повернутись на територію Російської Федерації, тому перевірку відносно неї не здійснював.
Заслухавши ОСОБА_1 ,дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року, тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.
Отже, відповідно до викладених вище положень національного законодавства України, ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення безсумнівно не доводять факту вчинення правопорушення ОСОБА_1 .
Так, будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), ОСОБА_1 зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. До основних функцій Державної прикордонної служби України зокрема відноситься охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму.
Також з аналізу положень пункту 1 глави 1 розділу 1 Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261 (далі - Інструкція) випливає, що вищезазначені функції Державної прикордонної служби України реалізуються на місцях прикордонними нарядами з охорони державного кордону.
Пунктом 17 Статуту передбачено, що на військовослужбовця під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно п. 3 розд. 1 гл. І Інструкції прикордонним нарядом є одна або кілька озброєних чи спеціально екіпірованих уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України або здійснюють інші повноваження у випадках, передбачених Законом України «Про Державну прикордонну службу України».
Згідно п. 20 розд. 5 гл. II Інструкції, перевірка документів - прикордонний наряд у складі одного та більше прикордонників, який призначений для перевірки документів у осіб з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, встановлювати законні підстави для перетинання державного кордону особами, в'їзду та перебування на визначеній території, де Державна прикордонна служба України здійснює прикордонний контроль, інші службові дії з охорони державного кордону.
Також в наведеній нормі вказані обов'язки зазначеного виду прикордонного наряду. Зокрема, перевіряти документи громадян України, які перетинають державний кордон (в'їжджають/виїжджають та перебувають на визначеній території), з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, при цьому з'ясовувати наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону (в'їзду/виїзду та перебування на визначеній території) виявляти осіб, яким заборонено в'їзд в Україну або стосовно яких є доручення уповноважених органів державної влади.
Диспозиція ч.ч. 1 та 2 ст. 172-18 КУпАП є бланкетною та відсилає до правил несення прикордонної служби.
ОСОБА_1 звинувачується у порушенні вимог ст.ст. 11, 16 ч. 1 розд. І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 7 ч. 2 Розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ, Алгоритму дій у разі виявлення осіб, які в'їхали на ТОТ України або виїхали з неї через закриті ППр № 286 від 04.11.16р., затвердженого розпорядженням АДПСУ.
Статті 11 та 16 Статуту містять перелік загальних обов'язків військовослужбовців та не регулюють порядок здійснення перевірки документів громадян України, які перетинають державний кордон.
У п. 7 розд. 2 гл. ІІ Інструкції визначені обов'язки прикордонних нарядів, серед яких обов'язок здійснювати прикордонний контроль і пропуск осіб, транспортних засобів, вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та в контрольних пунктах в'їзду-виїзду відповідно до вимог Закону України «Про прикордонний контроль», нормативно-правових актів та актів організаційно-розпорядчого характеру Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України. Однак, порядок здійснення перевірки документів громадян України, які перетинають державний кордон, даною нормою також не врегульований.
Текст Алгоритму дій у разі виявлення осіб, які в'їхали на ТОТ України або виїхали з неї через закриті ППр № 286 від 04.11.16р., затверджений розпорядженням АДПСУ, в порушенні якого обвинувачується ОСОБА_1 , відсутній в нормативно - правовій базі Міністерства юстиції України, на офіційному вебсайті Державної прикордонної служби України та не наданий суду. Зазначене позбавляє суд можливості зробити висновок щодо наявності чи відсутності в діях особи порушення вимог вказаного Алгоритму.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не перетинала державний кордон України.
Враховуючи неповноту та недостатність доказів, а також те, що відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 слід тлумачити на його користь, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення залишилось недоведеним.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, оскільки його вина не доведена належним чином, а ґрунтується на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного. Тому, дане адміністративне провадження підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284, п. 1 ст. 247, ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Л.М. Усенко