нп 2/490/1262/2021 Справа № 490/4343/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 червня 2021 р. м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О. А. при секретарі Дудченко Г. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар'я Ігорівна, приватний виконавець Клименко Р. В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
16 липня 2020 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до відповідача, в якому просить суд визнати виконавчий напис № 766, виданий 26 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар'єю Ігорівною про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» грошових коштів у сумі 31 621,15 грн. таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06 травня 2020 року позивачем було отримано постанову приватного виконавця Клименка Р. В. від 13 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61805353 з виконання виконавчого напису № 766, виданого 26 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар'єю Ігорівною про стягнення з нього на користь відповідача грошових коштів у розмірі 31 621,15 грн. за договором споживчого кредиту.
Зазначає, що постановою приватного виконавця від 13 квітня 2020 року був накладений арешт на кошти його рахунку, призначеного для отримання заробітної плати, яка є єдиним джерелом його забезпечення. На підстави вказаної постанови 19 травня 2020 року з нього було примусово стягнуто 22 461, 65 грн.
Позивач вважає виконавчий напис незаконним на підставі того, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано частково незаконною та нечинною Постанову Кабінету міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в тому числі - в частині доповнення переліку документів пунктом 2. Вважає, що починаючи з 22 лютого 2017 року стягнення безспірної заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, не може здійснюватися на підставі виконавчих написів. Таким чином, вважає, що виконавчий напис був вчинений всупереч статті 87 ЗУ «Про нотаріат», тому не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О. А. від 22.07.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 05.11.2020 року.
У зв'язку з неявкою 05.11.2020 року всіх сторін по справі в судове засідання, підготовче засідання перенесене на 17.02.2021 року.
Протокольною ухвалою від 17.02.2021 року закрито підготовче судове засідання у справі та призначено справу до розгляду на 03.06.2021 року.
Від позивача надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки суду не повідомляв, відзив суду не надав.
Треті особи у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися судом належним чином, про причини неявки суду не повідомляли.
Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар'єю Ігорівною 26.02.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 766, з громадянина ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 014/0054/82/0678805 від 05 липня 2017 року, укладеного за АТ «Райффайзен Банк Аваль», договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 114/2-19-F від 20 вересня 2019 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал», стягнуто заборгованість за період з 20 вересня 2019 року по 07 лютого 2020 року у розмірі 31 621,15 грн.
Постановою приватного виконавця Клименко Романа Васильовича від 13.04.2020 року у ВП № 61805353 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 766, виданого 26.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар'єю Ігорівною.
Постановою приватного виконавця Клименко Романа Васильовича від 13.04.2020 року у ВП № 61805353 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
Постановою приватного виконавця Клименко Романа Васильовича від 07.07.2020 року у ВП № 61805353 звернено стягнення на доходи боржника, що отримує дохід від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області.
За загальними правилами статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595.
Відповідно до положень статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншій строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (Глава 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
На підставі викладеного слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідно право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 закону України «Про нотаріат»).
З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Пункт 2 вказаного Переліку було доповнено Постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком і мали слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Разом із цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін, та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості», та зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Згідно положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже іп.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
З огляду на наведене, вбачається, що нотаріус в день вчинення спірного виконавчого напису 26.02.2020 року керувався пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним, та на підставі нечинного нормативного акту дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості позивача перед ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі лише документів передбачених пунктом 2 Переліку.
Відповідно до ч.3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, керуючись принципом змагальності, суд приходить до висновку про доведеність заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч.1ст. 141ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,10,12,81,89,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар'я Ігорівна, приватний виконавець Клименко Р. В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 26 лютого 2020 року за реєстровим № 766 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар'єю Ігорівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал'грошових коштів у розмірі 31 621 грн. 15 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь держависудовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО