нп 2-а/490/122/2020 Справа № 490/6544/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
14 червня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О. А., при секретарі Дудник Г. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови -
22 липня 2019 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до УПП в Миколаївській області, в якому просить скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАВ № 1321361 від 12.07.2019 року.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.07.2019 року інспектором роти № 4 батальйону УПП в м. Миколаїв відносно нього було складено оскаржувану постанову, оскільки він, керуючи ТЗ OpelAstra, д.н.з. НОМЕР_1 , користувався засобом зв'язку, тримаючи його в руках, чим порушив п. 2.9.д ПДР України, що є порушенням ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зазначає, що під час руху ТЗ засіб зв'язку він в руках не тримав, інспектором поліції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки інспектора не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О. С. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
27 січня 2020 року від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що під час патрулювання 12.07.2019 року інспектором УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Пода Д. В. було виявлено порушення ПДР, а саме водій автомобіля OpelAstraз д.н.з. НОМЕР_1 під час руху ТЗ користувався засобом зв'язку, тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 д) ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Зазначає, що факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесеною компетентною посадовою особою в межах своїх повноважень, а також письмовим рапортом інспектора. Оцінку доказів поліцейським було здійснено на підставі ст. 252 КУпАП, а саме - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того, для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються.
18.02.2021 року на підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.02.2021 року № 650 на підставі Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя України від 25.11.2020 р. №3242/3дп/15-20 здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого головуючим у справі визначено суддю Гуденко О. А.
19.02.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О. А.
Ухвалою від 23.02.2021 року ОСОБА_2 прийнято до провадження справу, призначено судове засідання на 14.06.2021 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАВ № 1321361 від 12.07.2019 року встановлено, що 12.07.2019 року водій ТЗ OpelAstraд.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , під час руху користувався засобом зв'язку, тримаючи їх в руках, чим порушив п. 2.9.д ПДР - користування під час руху ТЗ засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук. Порушив ч. 2 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно з рапортом інспектора взводу 2 роти 2 батальйону № 4 УПП в Миколаївській області ДПП лейтенанта поліції Пода Д. В. 12.07.2019 року під час несення служби в Центральному районі м. Миколаєва у складі екіпажу Корвет 401 близько 15:50 год. Було помічено транспортний засіб OpelAstraн/з KSN917, котрий рухався по вул. Садова, водій вказаного ТЗ під час руху користувався засобом зв'язку, тримаючи телефон в руках, чим порушив п. 2.9.д ПДР України. Було прийнято рішення зупинити даний ТЗ. Під час перевірки документів встановлено особу водія. Водія було ознайомлено з його правами. Відповідно до ст. 276 КУпАП справу було розглянуто на місці за адресою м. Миколаїв, вул. Садова, 22. Досліджено докази по справі та прийнято рішення про винесення постанови.
Диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п. 2.9д) Правил дорожнього руху України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Згідно зі ст. 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 4 ст. 73 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Стороною відповідача не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що в якості фактичних даних, які б підтверджували винуватість позивача, відповідач посилається на саму оскаржувану постанову, безпосереднє візуальне спостереження особи, уповноваженої на складання постанови, а також додано рапорт.
Однак, суд не може погодитись із такими доводами відповідача, виходячи з наступного.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Окрім того, посилання відповідача на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення не може бути прийнято судом як доказ, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Вищезазначена правова позиція була також викладена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Щодо рапорту працівника Національної поліції, яким було винесено оскаржувану постанову, слід зазначити, що суд не може прийняти цей документ як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки його походження повністю залежить від волевиявлення суб'єкта владних повноважень, рішення якого оскаржується.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловив правову позицію у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а, зазначивши, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б підтверджували винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
На підставі наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Згідно з п 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов АлександрідіЯнісаАнатолійовича до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАВ № 1321361 від 12.07.2019 року - скасувати.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання сторонами копії повного судового рішення.
СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО