П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/974/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, прийняте у складі суду судді Фульги А.П. в місті Миколаїв по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 02.11.2020 №12/7230 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 02.11.2020 № 12/7230 у розмірі 70% грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу-3260,00 грн., окладу за військовим званням-1020,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років-2140,00 грн., надбавка за особливості проходження служби - 4173,00 грн., надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 326,00 грн., премія-326,00 грн., та виплатити позивачу відповідну суму різниці з урахуванням індексації.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступником якого є Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) від 02.11.2020 №12/7230. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступником якого є Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) від 02.11.2020 №12/7230 у розмірі 70% грошового забезпечення та виплатити відповідну суму різниці з урахуванням індексації.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, вчиненню Головним управлінням передбачених Постановою № 45 дій щодо перерахунку пенсій передує повідомлення Пенсійним Фондом України про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, однак таке повідомлення не надходило. Апелянт вважає, що оскільки перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а п. 1, 2 Постанови № 103 визнані протиправними та нечинними, відповідно відсутні законодавчо визначені умови та порядок перерахунку пенсії. Апелянт вказує, що листом Міністерства соціальної політики від 21.08.2019 № 15308/0/2-19/54, що надійшов на запит Пенсійного фонду України, повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсій відповідно до Постанови №103 на підставі повторно наданих довідок про розмір грошового забезпечення.
Щодо задоволення позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру, апелянт вважає що відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача у цій частині посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі №580/234/19. Апелянт вважає, що так як позивач отримує пенсію згідно Закону №2262, відповідно відсутні підстави для задоволення вимоги щодо індексації грошового забезпечення. До того ж, на думку апелянта, задоволення вищевказаних вимог щодо перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням відсотку та індексації є передчасним.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/2051/20 Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надав довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 №12/7230 від 02.11.2020.
13.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 02.11.2020 за №12/7230.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області листом від 25.01.2021 №545-324/Т-02/8-1400/21 відмовило позивачу в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що після визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови №103 інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсій Кабінетом Міністрів України не приймалось.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 02.11.2020 №12/7230, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача після отримання заяви позивача та довідки від 02.11.2020 р. №12/7230 виник обов'язок у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Порядку № 45 перерахувати пенсію, однак Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області протиправно відмовлено у перерахунку пенсії. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача повинен виплачуватись з індексацією, при цьому до військовослужбовців, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обмеження максимального розміру пенсії не застосовуються.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 згаданого Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 10З «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Таким чином, пунктами 1, 2 Постанови № 103 Кабінет Міністрів України фактично зменшив розмір доплат до пенсій, за результатами перерахунку у 2018 році.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року набрало законної сили 05.03.2019 року.
У свою чергу, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до п. 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.
Згідно п. 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дає підстави для висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 686/15836/16-а та від 27.02.2019 року у справі №753/23503/16 та у постанові від 10.10.2019 року у справі № 553/3619/16-а.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Так, Постановою №704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абз. 4 пп. 1 п. 5);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (п. 6).
При цьому, пп. 2 п. 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Таким чином, саме з 05.03.2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення і премії, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно Постанови № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону та ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19.
При цьому, правом самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивача, що враховуються під час перерахунку пенсії, відповідач не наділений, оскільки саме Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки наділене виключними повноваженнями щодо визначення у відповідних довідках складових грошового забезпечення, що враховуються під час перерахунку пенсії.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що отримавши довідку Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 02.11.2020 №12/7230, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області було зобов'язане здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі поданих документів у відповідності до ст. ст. 43, 51, 63 Закону № 2262-XII.
Доводи апелянта, що чинним законодавством не передбачено винесення Головними управліннями Пенсійного фонду України рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального прав та судом оцінюються критично.
Доводи апелянта, що Міністерство соціальної політики України листом від 21.08.2019 № 15308/0/2-19/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсій відповідно до Постанови №103 згідно з повторно наданими довідками про розмір грошового забезпечення, колегія суддів оцінює критично, оскільки лист Мінсоцполітики не є нормативно-правовим актами, що регулює спірні правовідносини, носить виключно рекомендаційний/ інформаційний характер, та не є обов'язковим для виконання / застосування. При цьому, Мінсоцполітики взагалі позбавлене повноважень тлумачити норми чинного законодавства, тому висновки викладені у вказаному листі зроблені із перевищенням органом виконавчої влади своїх повноважень, та фактично містять суб'єктивне тлумачення норм матеріального права, яке судом до уваги не приймається.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність відмови відповідача у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 .
Щодо доводів апелянта в частині відсутності підстав для задоволення вимоги щодо індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить відсилочну норму, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення при виплаті пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Зазначений висновок щодо перерахунку та виплату пенсії з урахуванням індексації узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 26 березня 2020 року (справа № 813/189/18), від 12 червня 2019 року у справі № 643/212/17 та від 12 вересня 2019 року у справі № 235/6160/16-а.
Відносно доводів апелянта щодо здійснення перерахунку пенсії позивача із посиланнями на висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі №580/234/19, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Приписами п.п. 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, суд враховує, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром.
Зазначені висновки суду відповідають висновкам, що наведені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17, від 12.03.2019 року у справі № 522/3049/17.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі №580/234/19, оскільки висновки вказаної постанови стосуються призначення пенсій згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тоді як у даному випадку пенсія позивачу призначена згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вирішуючи питанні ефективності застосованого судом першої інстанції засобу поновлення порушених прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
Щодо доводів апелянта, що задоволення позовних вимог щодо перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням відсотку та індексації є передчасним, колегія суддів наголошує, що як у відзиві на позов, так і у апеляційній скарзі відповідач заперечував як право позивача на перерахунок пенсії, так і щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням відсотку та індексації. З цієї позиції можна зробити висновок, що після визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, відповідачем буде здійснено такий перерахунок без урахування індексації та з обмеженням її граничним розміром, що змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Миколаївського обласного військового комісаріату (правонаступником якого є Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) від 02.11.2020 №12/7230 у розмірі 70% грошового забезпечення та виплатити відповідну суму різниці з урахуванням індексації, є ефективним способом захисту порушених прав позивача та належною гарантією остаточного вирішення спору.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва