П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1129/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року, прийняте у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Миколаїв по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області в частині застосування 60% при розрахунку суми пенсії від заробітку та застосування обмеження пенсії максимальним розміром;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 13.12.2019 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року у справі № 400/1178/20 та з 01.10.2020 року №948010156710 від 04.11.2020 року в частині застосування 60% при розрахунку суми пенсії від заробітку та застосування обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , призначеної відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-Х у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12 липня 2001 року №2663-111, чинній на момент призначення пенсії, в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без застосування обмеження пенсії максимальним розміром згідно довідки прокуратури Миколаївської області від 26.02.2020 року №18-66 вих-20 відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 року у справі № 400/1178/20 з 13.12.2019 року та згідно довідки прокуратури Миколаївської області від 08.10.2020 року № 21-394 вих -20 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 з 01.10.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою без застосування при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова №649 від 22.08.2018), які надають можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування 60% при перерахунку та виплаті щомісячного пенсійного забезпечення ОСОБА_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з урахуванням раніше проведених виплат.
В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області про перерахунок пенсії ОСОБА_2 з застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 без застосування обмеження пенсії максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою без застосування при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова №649 від 22.08.2018), які надають можливість для відстрочення чи розстрочення виплат відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_2 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою адміністративний позов у вказаній частині задовольнити
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції, застосувавши норми Конституції України до одних правовідносин, необґрунтовано не застосував ці норми до правовідносин щодо встановлення обмеження граничного розміру пенсії, які нерозривно пов'язані між собою - при призначенні пенсії, незмінності первісно встановленого розміру у відсотках, та її неодноразового перерахунку і виплат. Апелянт вказує, що як вбачається з постанови Ленінського районного суду по справі №489/4070/16-а, суд зобов'язав Пенсійний фонд здійснити перерахунок пенсії на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії), яка не передбачала обмеження її граничного розміру. Крім того, апелянт, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 березня 2021 року по справі № 589/3997/16-а зазначає, що згідно із п.п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України №911-VIII від 24 грудня 2015, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
На підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789 від 05.11.1991 року (в редакції від 12.07.2001 року) органами Пенсійного фонду України позивачу призначена довічно пенсія за вислугою років у розмірі 90% від суми місячного заробітку, яку він отримував без обмеження її максимального розміру.
21.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з письмовою заявою про перерахунок пенсії, до якої додано необхідні документи, які підтверджували право на відповідний перерахунок, зокрема, довідку, надану прокуратурою Миколаївської області, від 08.10.2020 року №21-394 вих 20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами, чинними на 06.09.2017 року.
Як вбачається з протоколу перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області №948010156710, розмір пенсії позивача обраховано з застосуванням 60% при розрахунку суми пенсії від заробітку та застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром
Не погодившись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням від 23.09.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд у справі №400/1178/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення № 116/03-18р від 05.03.2020 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 13.12.2019 року згідно з довідкою прокуратури Миколаївської області № 18-66вих-20 від 26.02.2020 року. В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру судом відмовлено, оскільки вони є передчасними.
21.10.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру.
Відповідно до протоколу від 04.11.2020 року, основний розмір пенсії позивача становить 34430,76 грн., максимальний розмір пенсії з 01.12.2019 становить 17690,00 грн.
Не погодившись з діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач оскаржив відмову суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спірне питання та частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, положеннями чинного законодавства встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) оскільки положення цієї статті втратили чинність.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу (далі - Закон №№1789-ХІІ), було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Також вказаною статтею було визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
14 жовтня 2014 року ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 було внесені зміни до Закону №1789-ХІІ та Закону №1697-VII. Зазначеними змінами встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення закону, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України вирішив, що ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції, відповідно до якої працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Враховуючи викладене, позивач у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)2019 має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
При цьому, Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов'язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", із застосуванням при здійсненні такого перерахунку відсоткового значення розміру пенсії, яке на час здійснення її перерахунку було зменшено внаслідок змін у законодавстві.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а, висловлена правова позиція згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Згодом таке правозастосування було підтримано й у постанові Верховного суду від 10.04.2019 у справі №310/6638/16-а(2-а/310/652/16).
Водночас, Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 у справі №161/713/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а).
Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність.
Колегія суддів звертає увагу, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось
Посилання апелянта на порушення вимог Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта, що встановлення обмеження граничного розміру пенсії нерозривно пов'язане із незмінністю первісно встановленого розміру пенсії у відсотках, оскільки такі доводи ґрунтуються на хибному тлумаченні апелянтом вимог матеріального права.
Посилання апелянта на постанову Ленінського районного суду по справі №489/4070/16-а апеляційний суд вважає неспроможним, оскільки вказана постанова не містить жодних висновків щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивача без обмеження її граничного розміру. Більш того, суд зауважує, що частиною сьомою статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 КАС України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Крім того, щодо посилань апелянта на висновки, викладені у постанові від 04 березня 2021 року по справі № 589/3997/16-а, колегія суддів зазначає, що такі висновки є не релевантними, оскільки предметом розгляду у межах справи № 589/3997/16-а було проведення перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, доводи апелянта, що згідно із п.п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України №911-VIII від 24 грудня 2015, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року, не є обґрунтованими, оскільки обмеження граничного розміру пенсії позивача, у контексті обставин даної справи було введено Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, який жодних застережень з приводу застосування лише до пенсій, призначених з 1 січня 2016 року, не містить.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва