23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/6197/20
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.
суддів Танасогло Т.М. , Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року по справі № 400/6197/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії згідно із статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням додаткової вислуги років за період з 25.03.2015 р. по 27.04.2020 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням додаткової вислуги років за період з 25.03.2015 р. по 27.04.2020 р.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач у період з 25.03.2015 року по 27.04.2020 року проходив військову службу за контрактом у Збройних силах України під час дії особливого періоду. Позивач вказує, що відповідно до положень ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на перерахунок пенсійного забезпечення з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову на військову службу під час мобілізації до дня фактичного звільнення. У зв'язку з чим, звернувся до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із пакетом документів для подальшого їх направлення до ГУ ПФУ в Миколаївській області. Однак, за результатами розгляду документів, Листом ГУ ПФУ в Миколаївській області №7289-7153/К-02/8-1400/20 від 09.12.2020 року повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії.
За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 19 лютого 2021 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткової вислуги років за період з 25.03.2015 року по 27.04.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткової вислуги років за період з 25.03.2015 року по 27.04.2020 року.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ГУ ПФУ в Миколаївській області подано апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період з 25.03.2015 року по 27.04.2020 року. Скаржник вказує, що уповноваженим органом щодо здійснення перерахунку пенсії позивача є ГУ ПФУ в Миколаївській області. Документи для розгляду питання доцільності перегляду розміру пенсії з урахуванням додаткової вислуги років отримано пенсійним органом 13.11.2020 року. На момент надходження від МОТЦК та СЦ необхідних документів для перерахунку пенсії, позивач проходив військову службу за контрактом, а тому підстави для здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням додаткової вислуги років за період з 25.03.2015 р. по 27.04.2020 р відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 04.12.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У період з 25.03.2015 року по 27.04.2020 року позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних силах України.
Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 31.03.2020 року № 70 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (у зв'язку з закінченням строку контракту) на підставі п.п. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".(а.с.11)
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.04.2020 року № 88 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.(а.с.12)
11.06.2020 року позивач звернувся до Миколаївського територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, у якій просив направити до ГУ ПФУ в Миколаївській області документи для перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період повторного проходження військової служби за контрактом.
Відповідний пакет документів направлений органу пенсійного фонду Миколаївським ОТЦК та СЦ лише 11.11.2020 року. (а с.10)
Листом від 09.12.2020 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період з 25.03.2015 року по 27.04.2020 року.
В якості підстави для відмови у перерахунку пенсії відповідач зазначив, що позивач з 29.10.2020 року проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 . Згідно із вимогами ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перегляд розміру пенсії з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або повторного прийняття на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення здійснюється після звільнення із служби. З урахуванням викладеного, питання проведення перерахунку може бути розглянуто тільки після звільнення останнього з військової служби.(а.с.9)
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період з 25.03.2015 року по 27.04.2020 року. Своїм правом на здійснення перерахунку пенсії позивач скористався 11.06.2020 року, коли подав відповідну заяву до Миколаївського ОТЦК та СЦ. Надмірна тривалість строку підготовки документів військовим комісаріатом не може бути підставою для позбавлення права на отримання пенсії з урахуванням додаткової вислуги років.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно до приписів ч.ч.1-3 ст.2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Таким чином, вказаною нормою чітко визначено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу за контрактом до дня фактичного звільнення.
Так, як установлено судом першої та апеляційної інстанцій, з 25.03.2015 року ОСОБА_1 повторно прийнято на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.
Відповідно до Наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 31.03.2020 року № 70 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (у зв'язку з закінченням строку контракту).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 88 від 27.04.2020 року позивач виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Центрального районного військового комісаріату м. Миколаєва.
Наведені обставини у сукупності, враховуючи, що позивач є особою, яка отримує пенсію за Законом №2262-XII, та уклав новий контракт на проходження служби в органів цивільного захисту під час дії особливого періоду, свідчать про те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Закону №2262-XII позивач має право на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу за контрактом до дня фактичного звільнення.
Після звільнення позивача з військової служби у запас, з метою проведення перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу за контрактом до дня фактичного звільнення, ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського територіального центру комплектування та соціальної підтримки із пакетом документів для подальшого їх направлення до пенсійного органу.
Посилання скаржника, на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки на момент надходження необхідних документів від МОТЦК та СЦ, ОСОБА_1 укладено новий контракт на проходження військової служби, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає, що дана обставина не позбавляє права позивача для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період 25.03.2015 року по 27.04.2020 року.
При цьому, колегія суддів зауважує, що громадяни України, які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом, але в будь-якому випадку вони мають гарантії захищені законодавством України.
Також слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до положень ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99,рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Отже, оскільки позивач був прийнятий на військову службу за контрактом до органів цивільного захисту під час дії особливого періоду, у зв'язку з виникненням кризової ситуації в державі, що загрожує національній безпеці, апеляційний суд вважає, що на нього розповсюджується дія ч. 3 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ щодо наявності підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття їх на службу за контрактом до дня фактичного звільнення пенсії (період з 25.03.2015 р. по 27.04.2020 р.)
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення,тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року по справі № 400/6197/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.