П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3093/21
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області з відмови листом №12320-11916/П-02/8-1500/20 від 23.12.2020 року позивачу у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з 11.01.2011 року по 30.10.2020 рік, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 32 497,51 грн.;
- обов'язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 11.01.2011 року по 30.10.2020 рік, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 32 497,51 грн.
В обґрунтування позову зазначалось, що відповідачем на виконання постанови Іванівського районного суду Одеської області від 07.10.2011 року у справі №2-а-919/2011 донараховано позивачу за період з 01.01.2011 року суму недоотриманої пенсії у розмірі 32497,51 грн. Проте, фактичну виплату перерахованої пенсії відповідач здійснив лише 26.11.2020 року, тобто з порушенням термінів її виплати. Позивач у грудні 2020 року звернувся із заявою до відповідача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, у задоволенні якої листом відповідача від 23.12.2020 року протиправно відмовлено.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у компенсації втрати частини грошових доходів за період з 06.11.2013 року - 26.11.2020 рік у зв'язку з порушенням термінів виплати сум, присуджених за постановою суду від 25.08.2011р. у справі №2-а-919/11. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів з 06.11.2013 року - 26.11.2020 рік у зв'язку з порушенням термінів виплати сум., присуджених за постановою суду від 25.08.2011р. у справі №2-а-919/11, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р., з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції помилково встановлено період, з якого слід вираховувати компенсацію за втрату частини доходу у вигляді пенсійних виплат з 06.11.2013 року, тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині, посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідача, в період з 01 січня 2011 року - позивач втратив частину свого доходу у вигляді пенсійних виплат, тому позивач має право на нарахування компенсації за втрату таких доходів з вини відповідача, починаючи саме з 01 січня 2011 року.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вимоги викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки позивач взагалі не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутня обов'язкова умова, зокрема, утворена доплата має характер разового платежу, а судом першої інстанції не враховано, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а тому зазначена позивачем сума боргу ніяким чином не може бути використана в контексті ст. 2 Закону № 2050-ІІІ.
Відповідно до ч.8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Іванівського районного суду Одеської області від 25.08.2011р. у справі №2-а-919/11 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області з 01.01.2011р. і безстроково призначити ОСОБА_1 як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, з 01 січня 2011 року, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» від 23.12.2010 № 2857-VI, з проведенням відповідного перерахунку пенсії та виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
Постанова Іванівського районного суду Одеської області від 25.08.2011р. у справі №2-а-919/11 набрала законної сили 06.11.2013 року.
26.11.2020 р. на виконання постанови Іванівського районного суду Одеської області від 25.08.2011р. у справі №2-а-919/11 ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 виплачено з 01.01.2011р. недоотриману пенсію в розмірі 32497,51 грн., що визнається учасниками справи та підтверджується копією відповідного розрахунку.
01.12.2020 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01 січня 2011 р. по 31.10.2020 р.
Листом від 23.12.2020р. (вих. №12320-11916/П-02/8-1500/20) ГУ ПФУ в Одеській області за результатами розгляду звернення позивача про компенсацію втрати частини доходів, відповідач повідомив, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась позивачу своєчасно. Враховуючи, що проведення розрахунку компенсації частини втрачених доходів не було предметом судового розгляду по справі №2-а-919/11, вчинення відповідачем відповідних дій виходитиме за межі зобов'язань, покладених постановою Іванівського районного суду Одеської області від 25.08.2011р.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у разі коли суми нараховуються за рішенням суду, підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Тому, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Таким чином, з дня набрання законної сили постанови Іванівського районного суду Одеської області від 25.08.2011р. у справі №2-а-919/11, а саме 06.11.2013 з дня набрання законної сили рішення суду та у зв'язку з несвоєчасним виконанням зазначеного рішення відповідачем, позивач набув право на компенсацію. Отже, суд дійшов висновку, що за період з 06.11.2013р. - 26.11.2020р. з вини відповідача позивачу не нараховано і не виплачено доходи, на які він мав право з урахуванням п. 4 Порядку № 159, а тому позивачу підлягає нарахуванню сума компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату пенсії.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст. 308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом розгляду даної справи є визначення періоду, саме з якого слід відраховувати компенсацію за втрату частини доходу у вигляді пенсійних виплат.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Згідно вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Статтями 3 та 4 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
За нормами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Іванівського районного суду Одеської області від 25.08.2011 року у справі №2-а-919/11 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області з 01.01.2011 року, безстроково призначити позивачу як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Постанова набрала законної сили 06 листопада 2013 року.
26.11.2020 року на виконання постанови Іванівського районного суду Одеської області від 25.08.2011 року у справі №2-а-919/11 ГУ ПФУ в Одеській області виплачено ОСОБА_1 з 01.01.2011 року недоотриману пенсію в розмірі 32497,51 грн., що неоспорюється учасниками справи та підтверджується копією відповідного розрахунку (а.с.13).
В силу вимог частини першої статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту статті 2 Закону № 2050-III вбачається, що під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що положення Закону № 2050-III та Порядку № 159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Таким чином, пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.
За таких обставин, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати пенсії.
Однак, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача, в період з 11.01.2011 року по 30.10.2020 рік, він втратив частину свого доходу у вигляді пенсійних виплат, а тому має право на нарахування компенсації за втрату таких доходів з вини відповідача, починаючи саме з 11.01.2011 року по 30.10.2020 рік.
Судова колегія не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки позивач помилково пов'язує період з 11.01.2011 року по 30.10.2020 рік (період отримання пенсійних виплат в розмірі меншому, ніж встановлено чинним, на той час законодавством України) з періодом затримки виплати відповідачем відповідної присудженої судом суми, який слід відраховувати з дня виникнення у відповідача обов'язку по сплаті присудженої судом суми, тобто з дати набрання рішення законної сили - по день фактичного розрахунку з позивачем.
Таким чином, оскільки пенсія присуджена позивачу за судовим рішенням від 07.10.2011 року № 2-а-919/2011, яке набрало законної сили 06.11.2013 року була виплачена - 26.11.2020 року, в даному випадку, затримка виплати відповідачем відповідної присудженої суми повинна відраховуватись саме з 06.11.2013 року по 26.11.2020 рік, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за обставин, коли суми нараховуються за рішенням суду, підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, позивач набуває право на компенсацію тільки після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 року у справі № 2а-1102/09/2670 та в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 826/8319/16.
Судова колегія не вбачає підстав для відступлення від правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду.
Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивач взагалі не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутня обов'язкова умова, зокрема, утворена доплата має характер разового платежу, а судом першої інстанції не враховано, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, таким чином зазначена позивачем сума боргу ніяким чином не може бути використана в контексті ст. 2 Закону № 2050-ІІІ.
Судова колегія не погоджується з такими доводами ГУ ПФУ в Одеській області, оскільки компенсація яка була стягнута на користь позивача за постановою Іванівського районного суду Одеської області від 25.08.2011 року у справі №2-а-919/11, входила в структуру пенсійної виплати, у зв'язку з чим не може вважатись доходом, що має разовий характер.
Таким чином, вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, а тому вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції вірно зазначено, що у розумінні Закону № 2050-ІІІ пенсія є доходом громадянина, яка не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОCТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець