16 червня 2021 року справа № 580/2377/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Галасун А.О.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування вимог,-
Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Черкаській області від 05.06.2019 №Ю-5728-17;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС в Черкаській області від 08.05.2019 №Ю-5269-17.
Ухвалою суду від 30.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.10.2019 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили постановою Верховного Суду у справі №2340/4157/18.
Ухвалою суду від 12.02.2021 поновлено провадження у справі та в цей же день ухвалою зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.
Ухвалою суду від 19.05.2021 поновлено провадження в адміністративній справі, закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 16 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 16.06.2021 допущено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) на належного - Головне управління ДПС у Черкаській області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку відповідачем безпідставно нараховано штрафи та пеню, оскільки позивач перебуває у процесі банкрутства з 14.05.2004, що підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 та на даний час триває провадження у справі про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» щодо задоволення вимог кредиторів якого введено мораторій, а тому відповідач повинен вжити заходів для її списання з інтегрованої картки платника. На підтвердження позиції посилається постанову Верховного Суду в справі №823/2240/17 відповідно до якої боржник повинен виконувати грошові зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання не нараховується, за винятком випадків, що можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, однак у даному випадку відповідачем нараховано пеню та штрафні санкції за несвоєчасну сплату ЄСВ, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, а тому, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення позову.
В судове засідання 16.06.2021 представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлений належним чином.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, відповідачем сформовано вимогу №Ю-5728-17 від 05.06.2019 про сплату боргу (недоїмки), якою вимагається сплатити суму боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 341313 грн. 94 коп., в тому числі недоїмка - 225439,25 грн., штрафи - 100834,83 грн. та пеня 15039,86 грн.
Крім того, відповідачем сформовано вимогу №Ю-5269-17 від 08.05.2019 про сплату боргу (недоїмки), якою вимагається сплатити суму боргу з Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 445235 грн. 97 коп., в тому числі недоїмка - 155938,58 грн., штрафи - 250279,76 грн. та пеня 39017,63 грн.
Не погоджуючись із вказаними вимогами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував, що позивач не оспорює та визнає факти прострочення сплати єдиного соціального внеску. Вказані порушення підтверджуються даними інтегрованої картки позивача. Його аргументи стосуються лише обставини перебування у процедурі банкрутства з 14.05.2004 згідно з ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
На дату порушення відносно позивача справи про банкрутство діяв Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-XII), що втратив чинність з 21.10.2019 з набуттям чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
Законом №2343-ХІІ (у редакції на час введення мораторію до позивача) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абз.24 ч.1ст.1 Закону).
Частиною четвертою статті 12 цього Закону (у редакції на час введення мораторію) встановлювала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду від 14.05.2004.
Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII (у редакції на час введення мораторію до позивача) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Велика Палата Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 між тими ж сторонами щодо подібних правовідносин дійшла висновку, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).
Відповідно до статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - не консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
З огляду на вищезазначене, публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» є страхувальником в розумінні Закону №2464 та платником єдиного внеску.
Відповідно до пунктів 5, 8 статті 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Згідно до пункту 7 статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953) (далі - Інструкція №449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується, в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до частини 11 статті 25 Закону №2464 до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
У зв'язку з набранням чинності 01 січня 2015 року Законом України від 28 грудня 2014 року №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі - Закон №77), яким внесено зміни, зокрема, до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464.
Законом №77 внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464. Відповідно до внесених змін за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, починаючи з 01.01.15 накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум.
Враховуючи викладене, за порушення, вчинені до 01.01.2015 до платників застосовуються фінансові санкції передбачені пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464, у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску незалежно від дати фактичної сплати. За порушення, що виникли з 01.01.2015, до платника застосовується штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску.
Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до пункту 10 статті 25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи штрафи та пеня нараховані позивачу після порушення провадження у справі про банкрутство, отже, посилання позивача на судову практику, зокрема правову позицію Верховного Суду від 12.03.2013 у справі №29/5005/16170/2011, від 01.10.2013 у справі №28/5005/3240/2012 та постанову Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №823/2240/17, не узгоджується з юридичними висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нараховуючи штрафи та пеню у спірних правовідносинах відповідач не допустив порушення вимог законодавчих приписів на які посилається позивач, тому викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Сплачену суму судового збору залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідні положення та п. 3 Прикінцеві положення КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя В.В. Гаращенко