03 червня 2021 року справа № 580/191/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,
представника позивача - Крикуна О.А. (за ордером),
представника відповідача - Константинова С.А. (у порядку самопредставництва),
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,
18.01.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Т. Харьковської від 15.10.2020 №266-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Черкаській області;
стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.10.2020 до часу прийняття рішення у справі та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що відповідач не дотримався законодавчої процедури звільнення під час реорганізації податкового органу, оскільки допустив підміну понять «реорганізація» та «зміна істотних умов праці», що має різні наслідки. Позивач вказує, що очолюване ним Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування реорганізоване в Управління податкового аудиту, що відповідає останньому за функціональними повноваженнями.
Позивачем зазначено, що у новоствореному управлінні йому запропоновано посаду заступника начальника відділу, яка є на 3 позиції нижчою посади начальника Управління, яку займав позивач, що не відповідає його кваліфікаційному рівню, та на яку він не міг погодитись. При цьому, рівнозначна посада начальника Управління була вакантною та позивачу не пропонувалась всупереч вимогам трудового законодавства та Закону України «Про державну службу».
Отже, відповідач створив умови, які є дискримінацією позивача, незаконно звільнив із займаної посади, що має наслідком його поновлення та виплати середнього заробітку за вимушений прогул.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
19.02.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що у вересні 2020 року відбулась оптимізація структури ГУ ДПС у Черкаській області, при якій очолюване позивачем Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування реорганізоване в Управління податкового аудиту, внаслідок чого змінилась організаційна структура, штатний розпис та основні посадові обов'язки працівників. Зокрема, додано функцію контролю за відшкодуванням ПДВ.
Вказане є зміною істотних умов державної служби, про що під підпис повідомлено позивача та запропоновано йому посаду заступника начальника Відділу позапланових перевірок Управління податкового аудиту.
Відповідач стверджує, що Закон України «Про державну службу» не вимагає від роботодавця пропонувати рівнозначну посаду у разі зміни істотних умов державної служби, а отже, ним дотримано процедури звільнення позивача. Тому відповідач вважає, що не допустив порушень законодавства під час прийняття спірного наказу.
29.03.2021 позивач подав відповідь на відзив, в якій наголосив на необґрунтованості твердження відповідача про зміну завдань та функціональних повноважень Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування, порівняно з Управлінням податкового аудиту, зокрема, введення в останнє функції контролю за відшкодуванням ПДВ. Так, відповідно до тимчасового положення про очолюване позивачем Управління (п.1.146.2) однією із його функцій є виявлення і аналіз порушень податкового законодавства у сфері адміністрування ПДВ.
Отже, фактично відбулася оптимізація структури очолюваного позивачем Управління без зміни основних завдань і функцій.
Крім того, у повідомленні про зміну істотних умов служби відсутні будь-які посилання на зміну основних завдань і функцій, які позивач не може виконувати в силу освіти, кваліфікації чи інших обставин.
01.04.2021 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що до новоствореного Управління податкового аудиту включено функцію контролю за відшкодуванням ПДВ, яка не була серед функцій очолюваного позивачем Управління. Отже, відбулось збільшення обсягу функцій та, як наслідок, посадових обов'язків керівника Управління.
Ухвалою від 01.04.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши їх доводи, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
З особової картки державного службовця ОСОБА_1 суд встановив, що 20.02.2018 ним прийнято присягу державного службовця.
З 20.02.2018 позивач працював на різних посадах в органах податкової служби.
Наказом від 28.08.2019 №10-о позивача з 29.08.2019 призначено на посаду начальника управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Черкаській області та присвоєно 9 ранг державного службовця.
17.09.2020 позивачу вручено повідомлення про зміну істотних умов державної служби.
Цим повідомленням позивачу запропоновано переведення на посаду заступника начальника відділу позапланових перевірок з інших податків Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Черкаській області.
Наказом від 15.10.2020 №266-о “Про звільнення ОСОБА_1 ” припинено державну службу та звільнено позивача з 16.10.2020 з посади начальника управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Черкаській області, у зв'язку із незгодою на проходження державної служби у зв'язку зі зміною істотних умов державної служби на підставі п.6 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись із цим наказом, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до частин 2, 3 ст.5 вказаного Закону відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, а згідно з п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87, 87-1 цього Закону).
Частинами 1-2 статті 41 Закону №889-VIII передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Отже, частиною 2 наведеної норми встановлено пряму заборону переведення державного службовця на іншу посаду за відсутності його згоди.
Зміна істотних умов державної служби визначена ст. 43 Закону № 889-VІІІ.
Так, згідно ч. 1 цієї статті зміною істотних умов державної служби вважається зміна: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов'язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Частиною 4 ст.43 Закону №889-VIII встановлено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.
У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.
Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
Відтак, нормою ч.4 ст.43 Закону №889-VIII визначений певний порядок висловлення державним службовцем незгоди на його переведення на іншу посаду в разі зміни істотних умов державної служби, а саме, шляхом подання заяви про звільнення з підстав, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 83 цього Закону, або заяви про переведення його на іншу посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з відповідним повідомленням.
У випадку неподання перелічених заяв державний службовець в силу приписів норми цієї статті вважається таким, що погодився на переведення на іншу посаду.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 10.10.2018 у справі 816/979/17, що обов'язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховуючи норми статті 5 Закону №889-VIII процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, за умови, що відсутня можливість пропозиції особі іншої рівноцінної посади державної служби або іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, регулюється законодавством про працю, зокрема, Кодексом законів про працю України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частини 2, 3 ст.40 КЗпП України встановлюють, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Проаналізувавши наведені положення Закону №889-VIII та КЗпП України суд дійшов висновку, що звільнення з державної служби з підстав реорганізації державного органу допускається та є правомірним лише у випадку, коли неможливо запропонувати особі іншу рівноцінну посаду або перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
У п.16 вищевказаного рішення Верховний Суд зазначив, що під час розгляду спорів про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати:
- чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
- чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника;
- які є докази щодо змін в організації виробництва і праці;
- про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
З огляду на викладене, суд врахував, що наказом від 01.09.2020 №1110 введено в дію організаційну структуру та штатний розпис ГУ ДПС у Черкаській області, яким затверджено структуру та штатну чисельність, зокрема, Управління податкового аудиту.
Проаналізувавши зміст тимчасового Положення про Управління податкового аудиту ГУ ДПС у Черкаській області, затверджене наказом від 09.09.2020 №1182, суд дійшов висновку, що на нього покладені завдання та функції, які були віднесені до завдань та функцій очолюваного позивачем Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Черкаській області.
Тому суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах має місце реорганізація Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Черкаській області.
Відтак, на відповідача покладається обов'язок щодо з'ясування можливості подальшого працевлаштування позивача.
З цього приводу суд врахував висновки Верховного Суду у постанови від 10.10.2018 у справі 816/979/17 згідно з яким власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник працював.
Роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Так, згідно з ч.5 ст.22 Закону №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу.
Як встановлено судом вище, позивачу були запропонована для переведення лише одна вакансія заступника начальника відділу позапланових перевірок з інших податків Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Черкаській області.
При цьому, затвердженою наказом від 11.09.2020 №1110 організаційною структурою ГУ ДПС у Черкаській області підтверджується, що чисельність цього органу налічує 590 посад.
Згідно з наданими відповідачем під час розгляду справи списком вакантних посад станом на 17.09.2020 (повідомлення позивача про зміну умов служби) їх налічувалось - 105, а станом на 16.10.2020 (наказ про звільнення) - 66, у т.ч. посада начальника Управління податкового аудиту.
Отже, відповідач не запропонував позивачу всі наявні вакантні посади, які існували в державному органі на момент його звільнення.
Суд врахував, що відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону №889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Частиною 4 ст.6 Закону №889-VIII передбачено, що визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Постановою КМУ від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів, а також визначено перелік посад державної служби за відповідними підкатегоріями.
Цим рішенням уряду віднесено керівників структурних підрозділів державного органу та їх заступників до підкатегорій Б-1, Б-2, Б-3.
Зокрема, керівників самостійних структурних підрозділів державного органу віднесено до підкатегорії Б-1, заступників керівників самостійних структурних підрозділів державного органу віднесено до підкатегорії Б-2, а керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів віднесено до підкатегорії Б-3.
З огляду на це, посада, яку обіймав позивача (начальник управління Б-1) не є рівнозначною посаді, яка запропонована позивачу (заступник начальника відділу у складі управління Б-3).
Крім того, запропонована позивачу посада заступника начальника відділу позапланових перевірок з інших податків Управління податкового аудиту ГУ ДПС у Черкаській області відповідно до штатного розпису ГУ ДПС у Черкаській області на 2020 рік є на 2 позиції нижче (посадовий оклад 6700,00 грн.) за посаду начальника вказаного управління (посадовий оклад 8450,00 грн.).
При цьому, відповідач не надав суду доказів неможливості працевлаштування позивача в штаті новоствореного Управління податкового аудиту на рівнозначну посаду, яка була вакантною.
Так, з порівняльного аналізу положень про Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування (затверджене наказом від 22.08.2019 №7) та Управління податкового аудиту (затверджене наказом від 09.09.2020 №1182) суд встановив, що кваліфікаційні вимоги до начальника вказаних управлінь щодо освіти, стажу роботи тощо ідентичні і позивач цим вимогам згідно з даними його особової справи відповідає.
Також, співпадають обов'язки начальника Управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування і новоствореного Управління податкового аудиту, які фактично зведені до здійснення керівництва діяльністю та організації роботи структурного підрозділу державного органу.
Отже, відповідачем не доведено наявність зміни основних посадових обов'язків, тобто зміни істотних умов державної служби у процесі реорганізації структури державного органу.
Посилання відповідача на включення у структуру Управління податкового аудиту відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ, на переконання суду, не доводить наявності змін істотних умов державної служби керівника структурного підрозділу, а лише свідчить про оптимізацію діяльності державного органу на виконання наказу ДПС України від 21.07.2020 №354 «Про структуру територіальних органів ДПС».
Також суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2020 року у справі №400/249/19 відповідно до яких сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.
Тому суд дійшов висновку, що відносно позивача у спірних правовідносинах не була дотримана процедура належного вирішення питання подальшого проходження публічної служби на посадах державних службовців.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2020 року у справі №400/249/19 Звільнення державного службовця з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав державного службовця.
Відтак, звільнення позивача згідно зі спірним наказом не відповідає закону та відповідні доводи позивача є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на це спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді, з якої його було звільнено або на рівнозначній посаді.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".
На підставі ч.1 ст.27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацом 3 п.3 Порядку №100 встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою про заробітну плату позивача від 15.02.2021 №28/23-020-10-058 у серпні та вересні 2020 року (2 місяці, що передували звільненню) позивачу нараховано заробітну плату 22464,23 грн. Середньоденна заробітна плата складає 832,01 грн. Період вимушеного прогулу з 17.10.2020 (наступний день від дати спірного наказу) до 03.06.2021 (дата ухвалення рішення суду в цій справі) становить 158 робочих днів. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 131457,58 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Отже, стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших платежів.
З огляду на вказане суд дійшов висновку задовольнити позов.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів його сплати, відсутні підстави для його повернення.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Головного управління ДПС у Черкаській області Т. Харьковської від 15.10.2020 №266-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”.
Поновити ОСОБА_1 з 16.10.2020 на посаді начальника управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) або на рівнозначну посаду.
Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.10.2020 до 03.06.2021 в сумі 131457,58 грн. (сто тридцять одна тисяча чотириста п'ятдесят сім гривень 58 коп.) з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.
2. Копію рішення направити учасникам справи.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 43142920).
Повне судове рішення виготовлено 11.06.2021.
Суддя О.А. Рідзель