Справа № 420/8381/20
27 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цховребової М.Г.
за участю:
секретаря судового засідання - Цибулі Ю.І.
представника позивача - Бабіна Б.В.
представників відповідача - Ільченка О.М., Круця А.О., Опанасенка А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Української незалежної морської профспілки до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Української незалежної морської профспілки до Державного агентства рибного господарства України, в якому (з урахуванням документів, наданих на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2020 року) позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача з організації роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі на ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року у частині забезпечення набуття чинності Протоколу ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, зокрема Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі в Керченській протоці на 2020 рік як додатку VIIІ до цього Протоколу, без належних повноважень, всупереч вимогам статті 18, частини 1 статті 65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та статті 7 самої вище зазначеної Угоди від 14 вересня 1993 року, всупереч вимогам частини 3 статті 2, частини 2 статті 19, статті 134 Конституції України та всупереч вимогам частини 2, частини 3, частини 4 статті 9, частини 2 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII, без урахування частини 2 статті 18, частини 3 статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, підпункту 50 пункту 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895, що утворило ситуацію фактичного нібито визнання Державним агентством рибного господарства України від імені України нібито повноважень окупаційних органів влади Російської Федерації в Автономній Республіці Крим щодо громадян України та риболовних суден України в сфері дії вище зазначеної Угоди від 14 вересня 1993 року та призвело до нібито правомірного затримання та утримання на тимчасово окупованій території України в Криму такими незаконними окупаційними органами влади в рамках таких нібито отриманих повноважень українських рибалок, членів Української незалежної морської профспілки ОСОБА_1 , громадянина України 1992 року народження, ОСОБА_2 , громадянина України 1992 року народження, ОСОБА_3 , громадянина України 1989 року народження, ОСОБА_4 , громадянина України 1980 року народження;
- зобов'язати відповідача припинити та/або не відновляти організацію роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства від 14 вересня 1993 року, зокрема щодо забезпечення набуття чинності та реалізації протоколів сесій Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, без врахування вимог статей 18, частини 1 статті 65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, статті самої 7 Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року, частини 3 статті 2, частини 2 статті 19, статті 134 Конституції України, частини 2, частини 3, частини 4 статті 9, частини 2 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-VІІ, та у умовах ризиків фактичного визнання відповідачем через такі дії нібито повноважень незаконних органів влади, утворених на тимчасово окупованій території України в Криму державою-агресором щодо громадян України та риболовних суден України;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача всупереч приписам підпункту 50 пункту 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895, яка полягала у невжитті заходів щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, як додатку до нього, після набуття цими актами чинності, в умовах тимчасової окупації державою-агресором Автономної Республіки Крим, окремих районів Донецької області та морських вод Азовського моря, що прилягають до цих територій України, в умовах протиправної ліквідації державою-агресором на тимчасово окупованих територіях України органів Державного агентства рибного господарства України та утворення на цих територіях незаконних органів, що нібито беруть участь у реалізації Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року, у частині не повідомлення вчасно та належним чином у цих умовах прямо зацікавлених осіб, зокрема Українську незалежну морську профспілку та її членів про підписання та зміст чинних Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, як додатку до нього, що прямо негативно вплинуло на трудові, соціальні та інші права членів профспілки, рибалок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в ситуації їх неправомірного затримання під час правомірної діяльності за фахом в Азовському морі та утримання на тимчасово окупованій території України в Криму незаконними окупаційними органами влади держави-агресора саме на підставі Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік;
- зобов'язати відповідача проінформувати позивача та його вищевказаних членів про вжиті згідно норм статті 18, частини 1 статті 65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, частини 2 статті 18, частини 3 статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, підпункту 50 пункту 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України заходи щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та додатків до нього на права Української незалежної морської профспілки та ЇЇ членів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача моральну шкоду, заподіяну членам Української незалежної морської профспілки ОСОБА_1 , громадянину України 1992 року народження, ОСОБА_2 , громадянину України 1992 року народження, ОСОБА_3 , громадянину України 1989 року народження, ОСОБА_4 , громадянину України 1980 року народження, через вищезазначені незаконні (протиправні) дії та бездіяльність Державного агентства рибного господарства України з організації роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі в XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі у частині забезпечення набуття чинності Протоколу цієї сесії, зокрема Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, з невжиття заходів щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу цієї сесії та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, після набуття цим Порядком чинності, у частині не повідомлення належним чином у цих умовах про Протокол та Порядок прямо зацікавлених осіб, зокрема Українську незалежну морську профспілку та її членів, що сприяло неправомірним затриманню та утриманню цих членів Української незалежної морської профспілки на підставі Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік органами та службовими особами незаконних органів окупаційної влади Російської Федерації на Кримському півострові, у розмірі 150000,00 грн. кожному.
Ухвалами суду від 21.09.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; від 30.09.2020 року: відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову; від 20.10.2020 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; від 07.12.2020 року: задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; від 19.01.2021 року: відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) позивача в частині про залучення третіх осіб до участі у справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи, із зазначенням таких фактичних обставин:
- ДАРГУ узагалі не мала права діяти на підставі Угоди, зокрема під час підготовки до підписання Протоколу XXXI сесії Комісії, організації цієї сесії та підписання її Протоколу, реалізації Протоколу XXXI сесії Комісії. З ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Угоду було укладене Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості який мав у наступному її виконувати від імені України. Водночас ДАРГУ як юридична особа (ЄРДПОУ - 37472282) та як суб'єкт владних повноважень не є правонаступником Державного комітету України з рибного господарства та рибної промисловості та не має права реалізовувати Угоду від його імені. Але ОСОБА_5 активно діяла у 2019-2020 на виконання Угоди, забезпечила підготовку до підписання Протоколу XXXI сесії Комісії, організувала роботу української делегації, насамперед службових осіб ДАРГУ в рамках цієї сесії у місті Бердянську, ймовірно на території відомчої установи ДАРГУ (Інститут рибного господарства та екології моря, вулиця Консульська, будинок 8, місто Бердянськ) та забезпечила підписання Протоколу XXXI сесії Комісії службовою особою ДАРГУ, а також здійснювала як центральний орган виконавчої влади реалізацію Протоколу XXXI сесії Комісії, яка до того ж була невчасною;
- саме ДАРГУ, як вказане у листі ДАРГУ від 28 лютого 2020 р. № 10-13-17/1330-20 вжило самостійні управлінські дії та саме на розвиток Протоколу XXXI сесії Комісії 21 лютого 2020 р. видало Повідомлення про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів користувачам водних біоресурсів, які здійснюють господарську діяльність в Азовському морі з усіма затоками, у тому числі Утлюцькому лимані, Сиваші, Керченській протоці у 2020 році. Крім того як вказане у листі від 28 лютого 2020 р. № 10-13-17/1330-20 ДАРГУ на підставі Протоколу ХХХІ сесії Комісії розробило накази Мінекоенерго від 05 лютого 2020 р. № 68, від 05 лютого 2020 р. № 69, від 31 січня 2020 р. № 55;
- навіть якщо вважати Угоду чинною, а ДАРГУ повноважним діяти за Угодою (що не так), ДАРГУ не мала права порушувати імперативний припис ст. 7 Угоди, за яким сесії Комісії проводяться почергово на території кожної із Сторін. ХХХ сесія Комісії відбулася в Україні, а ХХХІ сесія відповідно в РФ. Тому ХХХІ сесія Комісії мала відбутися на території РФ, а не шляхом відео-конференц-зв'язку між РФ та Україною, який Угодою та Положенням про Комісію не був та не є передбаченим. Отже ДАРГУ, порушуючи приписи ст. 7 Угоди як відомчого міжнародного договору України, неправомірно організувала роботу української делегації XXXI сесії Комісії, насамперед службових осіб ДАРГУ в рамках цієї сесії у місті Бердянську ймовірно на території відомчої установи ДАРГУ (Інститут рибного господарства та екології моря, вулиця Консульська, будинок 8, місто Бердянськ) тобто на території України без виїзду на територію РФ та забезпечила підписання Протоколу XXXI сесії Комісії службовою особою ДАРГУ на території України, ОСОБА_6 , без його виїзду для такого підписання на територію РФ всупереч ст. 7 Угоди;
- навіть якщо вважати Угоду чинною, ДАРГУ повноважним діяти за Угодою (що не так), та уявити правомірність переговорів української делегації Комісії на її ХХХІ сесії з м. Бердянську, підписання Протоколу ХХХІ сесії Комісії службовою особою ДАРГУ у м. Бердянськ (що не так) то ДАРГУ не мало права забезпечити підписання Протоколу ХХХІ сесії Комісії службовою особою ДАРГУ та у наступному реалізацію такого підписаного Протоколу виходячи із змісту цього Протоколу;
- адже службова особа ДАРГУ не мала права підписувати Протокол ХХХІ сесії Комісії з І.В. Рульовим як керівником Азово-Чорноморського територіального управління Федерального агентства з рибальства у склад якого входить «Кримський відділ державного контролю, нагляду та охорони водних біологічних ресурсів Азово-Чорноморського територіального управління Федерального агентства з риболовству», тобто з керівником окупаційного органу влади РФ а АРК, що є грубим порушенням ст. 9 Закону № 1207. Наявність у складі Азово-Чорноморського територіального управління Федерального агентства з рибальства «Кримського відділу державного контролю, нагляду та охорони водних біологічних ресурсів Азово-Чорноморського територіального управління Федерального агентства з риболовству» була завідомо відома ДАРГУ станом на час підписання Протоколу зокрема через чисельні звернення до ДАРГУ з цих питань різних уповноважених структур зокрема й УНМП. Також службова особа ДАРГУ не мала права підписувати Протокол ХХХІ сесії Комісії, яким було затверджене Порядок, який за умовчанням надав повноваження окупаційним органам влади РФ в АРК, а саме «Кримському відділу державного контролю, нагляду та охорони водних біологічних ресурсів Азово-Чорноморського територіального управління Федерального агентства з риболовству», «Прикордонному управлінню ФСБ РФ по Республіці Крим», їх кораблям зупиняти та перевіряти, затримувати українських рибалок що й відбулося на підставі Порядку з Рибалками 14 лютого 2020 р. Про відповідну протиправну діяльність «Прикордонного управління ФСБ РФ по Республіці Крим» та про факт існування цього органу ДАРГУ було завідомо відомо станом на час підписання Протоколу зокрема через чисельні попередні звернення до ДАРГУ з цих питань різних уповноважених структур зокрема й УНМП серед іншого стосовно викрадених у 2018 р. рибалок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;
- водночас ДАРГУ забезпечило як підписання так й наступну реалізацію Протоколу що містив положення відповідного змісту та був підписаним ОСОБА_9 . Рульовим всупереч вимогам ст. 9 та інших норм Закону № 1207 та інших актів законодавства та міжнародних угод України з питань ТОТ. Крім того оскільки такі дії ДАРГУ становлять фактичне визнання цим центральним органом виконавчої влади та його службовими особами тимчасової окупації та спроби анексії АРК як «Республіки Крим» з боку РФ, то вони тим самим суперечать ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 19, ст. 134 Конституції України, за якими територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, АРК є невід'ємною складовою частиною України, а органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- у позові оскаржуються протиправні дії ДАРГУ з організації роботи української делегації Комісії на ХХХІ сесії Комісії за Угодою у частині забезпечення набуття чинності Протоколу, зокрема Порядку як додатку VIII до цього Протоколу, без належних повноважень, всупереч вимогам ст. 18, ч. 1 ст. 65 Віденської конвенції та ст. 7 самої вище зазначеної Угоди, всупереч вимогам ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 19, ст. 134 Конституції України та всупереч вимогам ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 9, ч. 2 ст. 17 Закону № 1207, без урахування ч. 2 ст. 18, ч. 3 ст. 24 Закону № 1906, підпункту 50 п. 4 Положення про ДАРГУ, що прямо утворило ситуацію фактичного визнання ДАРГУ від імені України нібито повноважень окупаційних органів влади РФ в АРК щодо громадян України та риболовних суден України в сфері дії Угоди та призвело до нібито правомірного затримання та утримання на ТОТ України в Криму такими окупаційними органами влади в рамках таких нібито отриманих повноважень Рибалок, членів УНМП;
- протиправність саме бездіяльності ДАРГУ як суб'єкту владних повноважень зумовлена таким. ДАРГУ як під час підготовки до підписання й підписання Протоколу ХХХІ сесії Комісії, організації проведення цієї сесії так й у наступному мала вжити вичерпних заходів в межах повноважень для мінімізації негативного впливу як Угоди в цілому, так й Протоколу та Порядку на права та законні інтереси українських рибалок, зокрема членів УНМП, таких як рибалки. Зокрема ДАРГУ мала забезпечити оцінку правової сили для України Угоди як міжнародного договору, який насправді підлягає невідкладному припиненню, зупиненню або виходу з нього, та здійснити відповідну правову оцінку Протоколу та Порядку як документів, що нібито випливають з Угоди та спираються на нібито обов'язковість Угоди та нібито повноваження ДАРГУ з організації складання та підписання Протоколу та Порядку;
- такий обов'язок випливає в першу чергу з повноважень ДАРГУ, закріплених у пп. 50 п. 4 Положення про ДАРГУ, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 895, за яким ДАРГУ здійснює в межах повноважень, передбачених законом, міжнародне співробітництво, готує пропозиції щодо укладення та денонсації договорів, укладає міжнародні договори України міжвідомчого характеру, забезпечує виконання узятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами з питань, що належать до компетенції ДАРГУ;
- хоча, ДАРГУ не має право виконувати Угоду у частині організації роботи Комісії, складання та підписання Протоколу та Порядку, оскільки не є правонаступником Державного комітету України з рибного господарства та рибної промисловості, тому не має згаданих у пп. 50 п. 4 Положення про ДАРГУ повноважень, передбачених законом та не має відповідної компетенції, ДАРГУ має за пп. 50 п. 4 Положення готувати пропозиції щодо денонсації договорів. Оскільки предмет Угоди стосується повноважень ДАРГУ то ДАРГУ мало серед іншого готувати пропозиції щодо денонсації Угоди але цього не зробило;
- ДАРГУ мало вчасно належним чином повідомити усіх зацікавлених осіб, включаючи УНМП та її членів, таких як ОСОБА_10 , про підписання Протоколу ХХХІ сесії Комісії, яким було затверджене Порядок, про зміст цих документів, про негативні наслідки від цих документів для таких зацікавлених осіб на акваторії Азовського моря через дію Протоколу та Порядку, в умовах тимчасової окупації державою-агресором АРК, окремих районів Донецької області та морських вод Азовського моря, що прилягають до цих територій України, в умовах протиправної ліквідації державою-агресором на ТОТ України органів ДАРГУ та утворення на цих територіях незаконних органів, що нібито беруть участь у реалізації Угоди. Але ДАРГУ станом на день затримання рибалок 14 лютого 2020 р. це не зробило;
- розроблені у листі ДАРГУ від 28 лютого 2020 р. № 10-13-17/1330-20, на підставі Протоколу ХХХІ сесії Комісії, накази Мінекоенерго від 31 січня 2020 р. № 55, від 05 лютого 2020 р. № 68 та від 05 лютого 2020 р. № 69, були уперше офіційно оприлюднені відповідно у «Офіційному віснику України» 14 та 21 лютого 2020 р. тобто вже після затримання ОСОБА_10 . Крім того ці акти не містили посилань ані на Порядок ані на Протокол, ані на Угоду;
- видане ДАРГУ 21 лютого 2020 р. після затримання Рибалок Повідомлення про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів користувачам водних біоресурсів, які здійснюють господарську діяльність в Азовському морі з усіма затоками, у тому числі Утлюцькому лимані, Сиваші, Керченській протоці у 2020 році ніде не оприлюднювалося, Рибалкам та УНМП воно ніколи жодним чином не надавалося, ОСОБА_10 про цей документ про цей документ ніколи не повідомляв жодним чином узагалі. Про сам Протокол та про затверджений ним Порядок ОСОБА_10 також як до так й після затримання не повідомлялися, ці акти ніде та ніким досі не оприлюднені;
- за таких умов рибалки станом на 14 лютого 2020 р. жодної достовірної інформації про існування, чинність, зміст та механізм реалізації Протоколу XXXI сесії Комісії, зокрема Порядку, які прямо стосувалися їх професійних, трудових прав та законних інтересів не знали та знати не могли. Водночас рибалки були затримані під час власної правомірної трудової діяльності з лову риби в Азовському морі та були утримувані в місцях несвободи окупаційними органами влади РФ в АРК саме на підставі Протоколу та такого додатку до Протоколу як Порядок, який вони нібито порушили;
- отже у позові оскаржується протиправна бездіяльність ДАРГУ яка полягала у невжитті, всупереч приписам підпункту 50 п. 4 Положення про ДАРГУ, заходів щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу та Порядку, як додатку до нього, після набуття цими актами чинності, в умовах тимчасової окупації державою-агресором АРК, окремих районів Донецької області та морських вод Азовського моря, що прилягають до цих територій України, в умовах протиправної ліквідації державою-агресором на ТОТ України органів ДАРГУ та утворення на цих територіях незаконних органів, що нібито беруть участь у реалізації Угоди, у частині не повідомлення належним чином у цих умовах прямо зацікавлених осіб, зокрема УНМП та її членів про підписання та зміст чинних Протоколу та Порядку, як додатку до нього, що прямо негативно вплинуло на трудові, соціальні та інші права членів профспілки, Рибалок в ситуації їх неправомірного затримання під час правомірної діяльності за фахом в Азовському морі та утримання на ТОТ України в Криму незаконними окупаційними органами влади держави-агресора саме на підставі Порядку;
- вплив цих протиправних дій та бездіяльності на права Рибалок зумовлене тим, що затримуючи та утримуючи рибалок в АРК службові особи та кораблі ПС ФСБ РФ діяли саме на виконання Протоколу XXXI сесії Комісії та відповідно Порядку складених ДАРГУ;
- отже відповідні дії та бездіяльність ДАРГУ були протиправними. Водночас ці дії та бездіяльність ДАРГУ та порушили права Рибалок, гарантовані серед іншого ст. 5, ст. 6, ст. 7, ст. 13, ст. 14, ст. 18 Конвенції 1950 р., ч. 2 ст. 29, ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 42, ч. 1 та ч. 4 ст. 43, ст. 48 Конституції України, ч. 2 ст. 17 Закону № 1207 за якими Україна зобов'язується вживати всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, нормами міжнародного права, для відновлення порушених внаслідок окупації прав і свобод людини і громадянина на всій території України. Ефективний захист порушених прав ДАРГУ полягатиме у визнанні судом описаних вище дій та бездіяльності ДАРГУ протиправними та у зобов'язанні ДАРГУ не вживати у наступному вказані дії та усунути власну бездіяльність, а також у відшкодуванні ДАРГУ нанесеної через такі дії та бездіяльність моральну шкоду ОСОБА_10 ;
- дії та бездіяльність ДАРГУ безумовно стосуються прав та законних інтересів кожного з Рибалок а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 які здійснюють власну трудову діяльність у сфері дії Угоди а саме здійснюючи лов біоресурсів Азовського моря на його акваторії. Водночас зазначені дії та бездіяльність ДАРГУ стосуються й прав та законних інтересів УНМП, члени якої здійснюють лов біоресурсів Азовського моря на його акваторії;
- дії та бездіяльність ДАРГУ щодо кожного з Рибалок а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали ознаки незаконних, вони заподіяли кожному з Рибалок очевидні втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та інших негативних явищ, тому кожен з Рибалок має право на відшкодування моральної шкоди. Зазначені моральні страждання кожен з Рибалок отримав через перебування у місцях несвободи на окупованих територіях, затримання та утримання окупаційною владою РФ на підставі вчиненого ДАРГУ Порядку та усвідомлення того, що ДАРГУ надав згоду, шляхом підписання Порядку, на такі протиправні по суті дії щодо Рибалок які обмежили їх основоположні права але при цьому Рибалок про Порядок вчасно не повідомив;
- діяння ДАРГУ щодо Угоди, Протоколів Комісії та Порядку свідчить про явну усвідомлену та зухвалу вину відповідача в порушенні прав кожного з Рибалок яка полягала у свідомому утворенні підстав для затримання та утримання Рибалок та штучних підстав нібито правомірності такого затримання та утримання через застосування до Рибалок Протоколу та Порядку, в ухиленні від вчасного інформування Рибалок про Порядок та Протокол у 2020 році;
- щодо тез відзиву про обов'язковість міжнародних договорів. ДАРГУ у відзиві наголошує, що Угода між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року (далі - Угода) є міжнародним договором, який підлягає неухильному виконанню. Водночас у цій справі 420/8381/20 не оскаржується чинність або правомірність Угоди, а оскаржується виключно бездіяльність ДАРГУ щодо не ініціювання денонсації Угоди через зміну обставин, втрату предмета угоди, її порушення іншою стороною тощо. Також у справі оскаржується невірне застосування ДАРГУ Угоди, зокрема під час організації сесій української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі (далі - Комісія), під час підготовки, схвалення та виконання документів сесій Комісії. З низки доданих ДАРГУ до відзиву документів випливає, що спроби окремих органів та посадових осіб підняти питання денонсації Угоди необґрунтоване блокувалися низкою органів та посадових осіб, зокрема й ДАРГУ. Зокрема це випливає з очевидно маніпулятивних тез листа ДАРГУ від 26 березня 2020 р. № 10-13-5/1904-20 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України;
- щодо заперечень стосовно правонаступництва ОСОБА_5 . У відзиві штучно змішуються категорії правонаступництва органу влади та поточних повноважень ДАРГУ. Зокрема у позові вказане, що Угоду було укладене Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості (далі - Комітет), який мав у наступному її виконувати від імені України. Водночас ДАРГУ як юридична особа (ЄРДПОУ - 37472282) та як суб'єкт владних повноважень не є правонаступником Комітету та не має права реалізовувати Угоду від його імені. У відзиві визнано, що Комітет був утворений постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) 1992 р. № 444 та що указом Президента України від 30 листопада 1994 р. № 710/94 було утворене Міністерство рибного господарства України (далі - Мінриба). Також у Відзиві викладене правонаступництво низки органів влади, починаючи від Мінриби до ДАРГУ, але при цьому замовчується, що Мінриба не була правонаступницею Комітету. Це прямо випливає із змісту указу № 710/94, яким Комітет був ліквідованим, а Мінрибі було передано в управління установи та організації, що Комітету не підпорядковувалися. УНМП не заперечує нинішню відповідальність ДАРГУ як центрального органу виконавчої влади за ухилення від денонсації Угоди та за негативні поточні наслідки її реалізації, але при цьому наголошує, що потреба правонаступництва ДАРГУ щодо Комітету як сторони Угоди мала бути впорядкованою, що ДАРГУ за дев'ять років діяльності не зробило;
- щодо доцільності діяльності Угоди. У відзиві доцільність подальшої дії Угоди пояснюється посиланням на хибний переклад ДАРГУ ст. 123 Конвенції ООН з морського права 1982 року, за яким (мовою відзиву) «держави, що омиваються замкнутими або напівзамкнутими морями, мають співпрацювати одна з одною в здійсненні своїх прав і у виконанні своїх обов'язків за Конвенцією, зокрема з питань управління живими ресурсами моря, їх збереження, розвідки та експлуатації». Ця Конвенція на українську досі офіційно не перекладена. Водночас у автентичній англомовній версії Конвенції з вказаного питання вжито термін « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у автентичній франкомовній « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у автентичній російськомовній «следует сотрудничать». Не вбачається, що ці терміни імперативно зобов'язують такі держави, як Російська Федерація (далі - РФ) та Україна, що омиваються замкнутими або напівзамкнутими морями, співробітничати щодо рибальства й тим паче робити це саме у двосторонньому режимі й тим більше саме шляхом утворення двосторонніх органів. При цьому ДАРГУ умовчує, що цитована норма ст. 1 23 Конвенції насправді передбачає можливість такої співпраці «або безпосередньо, або через відповідну регіональну організацію». ДАРГУ послідовно багато років ухиляється від передачі питань регулювання азовського рибальства до повноважень наявних міжнародних регіональних організацій у цій сфері, зокрема тих, які регулюють співпрацю держав щодо рибальства у Чорному морі (де ніякі спеціальні двосторонні комісії між РФ та Україною не діють.);
- тези відзиву про те, що Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці, який затверджується протоколом Комісії, нібито «обмежує можливості російської сторони здійснювати безпідставний тиск на українських рибалок» є нічим не обґрунтованими, не доведеними. Як вказане у позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_10 ) були затримані на акваторії Азовського моря на промисловому катері «Стріла» ЯЗП 0901 14 лютого 2020 р. представниками окупаційної влади РФ у Криму саме на підставі Протоколу. Як вказувалося у позові, жодних застережень у Протоколі щодо дій окупаційних сил РФ з Криму немає, тому цей документ суперечить ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII. Тези відзиву про те, що доцільність збереження сили Угоди та роботи Комісії підтверджувалися на міжвідомчих нарадах та окремими робочими документами Міністерств юстиції та закордонних справ України не пояснює підстав протиправних дій ДАРГУ в рамках Угоди таким чином, що сприяє визнанню замаху РФ на анексію Криму та суперечить вимогам Закону України № 1207-VII;
- щодо проведення ХХХІ сесії Комісії у режимі відеоконференції. У відзиві вказане, що нібито ДАРГУ узгодило з російською стороною Комісії питання роботи ХХХІ сесії саме у режимі відеоконференції на виконання доручення КМУ № 1150/1/1-19ДСК, але копію цього доручення до справи не надає. Замість цього ДАРГУ надає копії документів із яких випливає, що роботу ХХХІ сесії саме у режимі відео конференції було ініційоване перед російською стороною саме ДАРГУ, листом від 21 серпня 2019 р. № 3-13-14/4681-19 при чому російська сторона до того пропонувала здійснення сесії Комісії згідно Угоди у РФ (лист від 20 червня 2020 р. № 8485);
- посилання відзиву на ч. 12 ст. 8 Угоди є маніпулятивним, адже за цією нормою Комісія (а не сторони Угоди) «може розглядати будь-які інші питання, що мають стосунок до цілей цієї Угоди». Але таке право Комісії не охоплює можливість перегляду приписів самої Угоди, зокрема ч. 3 ст. 7 Угоди, за якою сесії Комісії проводяться почергово на території кожної із Сторін. Крім того у листуванні ДАРГУ з російською стороною нема й посилання на ч. 12 ст. 8 Угоди. Також усі посилання ДАРГУ на доручення КМУ, на рішення міжвідомчих нарад є нікчемними адже згідно Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. рішення національної влади не можуть бути підставою для порушення міжнародного договору, навіть якщо таке порушення здійснюється обома сторонами договору водночас;
- щодо участі української делегації у ХХХІ сесії Комісії. Так само участь української делегації у ХХХІ сесії Комісії у режимі відео конференції, всупереч ч. 3 ст. 7 Угоди за якою «сесії Комісії проводяться почергово на території кожної із Сторін», не може бути поясненою будь-якими національними рішеннями, адже тим самим українська делегація, очолювана службовою особою ДАРГУ, порушила норми міжнародного договору України. Також у Відзиві не надане жодних пояснень чому українською делегацією у ХХХІ сесії Комісії було погоджене та затверджене Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік (далі - Порядок), який всупереч ст. 9 Закону України № 1207-VII фактично визнав «право» незаконних окупаційних органів влади РФ у Криму затримувати та утримувати українських рибалок. Тези ДАРГУ про нібито дотримання ним у роботі Комісії законодавства про окуповані території є неправдивими, адже серед іншого Комісією затверджуються квоти на лов для суб'єктів господарювання РФ без будь-яких застережень про рибальство з Криму. Ці розподілені Комісією квоти РФ з 2014 року надає для лову кримським суб'єктам господарювання, із чим ДАРГУ мовчазно погоджується;
- щодо підписання протоколу ХХХІ сесії Комісії з ОСОБА_11 . У відзиві маніпулятивне стверджується, що нібито з 2014 року до складу Комісії не включалися представники незаконно утворених органів влади та організацій з тимчасово окупованого Криму. Але як вказане у позові та ніяк не спростоване відповідачем, до складу Азово-Чорноморського територіального управління Федерального агентства з риболовства РФ, очолюваного ОСОБА_11 як підписантом протоколу ХХХІ сесії Комісії, входить так званий «Кримський відділ державного контролю, нагляду та охорони водних біологічних ресурсів Азово-Чорноморського територіального управління Федерального агентства з риболовства». У позові та подальших заявах УНМП у цій справі вказане та підкріплене доказами, що саме ОСОБА_11 постійно, всупереч законам України, відвідує тимчасово окупований Крим з метою керування вказаним «Кримським відділом», проводить на тимчасово окупованій території України наради з колаборантами та російськими силовиками, присвячені розграбуванню природних морських ресурсів навколо півострову. ДАРГУ цю ситуацію послідовно ігнорує. При цьому у доданому до відзиву листі МЗС України від 30 червня 2020 р. № 72/17-188/3-1445 підписаному заступником міністра Є. Єніним міститься припис до ДАРГУ в межах повноважень МЗС щодо Комісії: «вжити заходів з метою невикористання Російською Федерацією робочих контактів експертного рівня для легітимізації російської окупаційної адміністрації в Криму», що ДАРГУ вочевидь не здійснювалося. Також щодо ОСОБА_11 та інших подібних осіб йдеться у листі Комітету у закордонних справах від 15 листопада 2018 р. № 04-20/10-925(239383), доданого ДАРГУ до Відзиву, де вказане про «абсолютно халатний та формальний підхід міністерств та відомств що брали участь у роботі Комісії» через який «допустили участь у цих переговорах з боку РФ осіб, щодо яких мали біти вжиті санкції»;
- щодо нібито правомірності Порядку та його публікації. Як вже вказувалося вище, у Порядку немає жодних застережень про не застосування Порядку російськими силовиками, незаконними органами окупаційної влади, які діють у тимчасово окупованому Криму. Цим завідомо для ДАРГУ користуються росіяни, застосовуючи норми Порядку для затримання та утримання українських рибалок незаконними органами окупаційної влади. Тим самим Порядок грубо порушує приписи Закону України № 1207-VII та стає знаряддям «легалізації» замаху РФ на анексію Криму. Це додатково підтверджується й позицією самого ДАРГУ у справі Рибалок. Зокрема на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 02 березня 2020 р. розміщене повідомлення «Громадяни України, нещодавно затримані РФ в Азовському морі, звільнені відповідно до Протоколу Українсько-Російської Комісії», що зокрема містить такий текст: «Чотири громадянина України, затримані на борту судна 15 лютого поточного року в акваторії Азовського моря російською стороною, 25 лютого були звільнені відповідно до п.7 Протоколу Українсько-Російської Комісії від 13.11.2019. Вони отримали припис на слідування до місця виходу на промислову діяльність в районі с. Райнівка Приморського району Запорізької області відповідно до пункту 7 Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, затвердженого протоколом ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі;
- за інформацією російської сторони, наданої Держприкордонслужбі, громадяни України були затримані на 10 діб за невиконання вимог прикордонників РФ щодо зупинки судна.» Поза розумним сумнівом це повідомлення стосується Рибалок, які були затримані окупаційними органами влади РФ в Криму та утримувалися в тимчасово окупованій Керчі. Це підтверджується й доданою до відзиву копією листа ДАРГУ до МЗС України від 25 лютого 2020 р. № 10-13-5/1209-20, у якому ДАРГУ розглядає ситуацію затримання та утримання Рибалок як таку що охоплюється Порядком та пропонує МЗС України застосувати приписи Порядку для звільнення Рибалок;
- також цілком хибними є тези відзиву про те, що положення Порядку нібито не установлюють прав та обов'язків громадян України та не потребують доведення до відома населення. Адже низка приписів Порядку є обов'язковими саме для громадян - членів екіпажів та капітанів риболовних суден, це зокрема стосується таких норм: «будь-яке судно може бути зупинене, оглянуте і, в разі виявлення порушень, затримано посадовими особами спеціально уповноважених органів держави Сторони, що перевіряє» (п. 4 Порядку); «Судно, якому подано такий сигнал, зобов'язане зупинитися. Відновити свій рух воно може лише з дозволу командира корабля (капітана судна), що його зупинив» (п. 4 Порядку); «Капітани і інші відповідальні особи на риболовецьких, приймально-транспортних, пошукових і науково-дослідних суднах зобов'язані» із наступним перерахуванням обов'язків (п. 5 Порядку); «За відсутності документів або неможливості встановлення приналежності судна, для з'ясування всіх обставин судно-порушник конвоюється в найближчий порт держави Сторони, що розкрила порушення, з обов'язковим сповіщенням прикордонної, митної служб і адміністрацій портів» (п. 9 Порядку); «Невиконання законних вимог або перешкоджання виконанню службових обов'язків посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у сфері охорони морських біологічних ресурсів в межах наданих ним повноважень, тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством держав Сторін» (п. 10 Порядку); «Незнання законодавчих актів або нормативних документів, що стосуються ведення рибогосподарської діяльності в Азовському морі і Керченській протоці, не звільняє від відповідальності юридичних або фізичних осіб, що вчинили порушення.» (п. 12 Порядку);
- крім того є хибними тези відзиву про нібито оприлюднення норм Порядку в якості національних нормативних актів схвалених на підставі Порядку, або у якості витягу на сайті ДАРГУ, адже такі оприлюднення були здійснені не невідкладно після підписання протоколу сесії Комісії 13 листопада 2019 р., а лише після затримання та утримання Рибалок, тобто після ІНФОРМАЦІЯ_5 . Жодних доказів повідомлення суб'єктів господарювання, членів екіпажів та інших осіб про набуття чинності Порядком до 14 лютого 2020 р. відзив не містить;
- щодо затримання Рибалок окупаційними органами влади та їх утримання в Криму. У відзиві ОСОБА_5 не заперечує обставин затримання та утримання Рибалок окупаційними структурами влади РФ на підставі Порядку, але при цьому вказує, що ОСОБА_10 нібито було вчинене правопорушення, а саме вихід в море поза пунктом базування без інформування підрозділів Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ), з посиланням на доданий до відзиву лист ДПСУ від 13 березня 2020 р. № 0.24-2748/0/6-20, а також вказує на нібито не проведення технічного огляду та не дозволення до експлуатації судна Рибалок, яке нібито через це не мало виходити в море, бо нібито не відповідало вимогам безпеки мореплавства. По-перше слід вказати, що ймовірне вчинення громадянами України будь-яких правопорушень не є допустимою та передбаченою підставою для їх затримання та утримання окупаційними органами влади РФ в Криму. Крім того, за заявами окупантів, що підтверджується вказаною вище нотою МЗС РФ від 18 лютого 2020 р., ОСОБА_10 були затримані згідно Порядку та нібито за «невиконання законного розпорядження уповноваженої посадової особи», а не за стан судна чи за неправомірний вихід в море. По-друге слід вказати, що заяви ДАРГУ про нібито вчинення ОСОБА_10 правопорушень не забезпечені належними достовірними доказами. Адже у наданій ДАРГУ не посвідченій копії листа ДПСУ від 13 березня 2020 р. № 0.24-2748/0/6-20 прямо вказане про те, що «надання дозволів на вихід в море маломірних плавзасобів не належить до компетенції» ДПСУ. Вже тому описана в цьому листі ситуація не вбачається як така, що містить склад правопорушення;
- крім того, тези про нібито не проведення технічного огляду судна стосуються не Рибалок, а власника судна або його фрахтувальника (судновласника, експлуатанта). Як випливає зі службової записки № 9/117 від 16 березня 2020 р. начальника управління ДАРГУ, доданій у вигляді не посвідченої копії до відзиву, катер «Стріла» бортовий номер ЯЗП 0901 перебуває у власності ОСОБА_12 та перебуває у бербоут-чартері приватного підприємства «Рей». Саме ці особи, а не члени екіпажу катера несуть відповідальність за технічний стан та безпеку цього робочого місця Рибалок. Більш того єдиним доказом цього нібито факту є копія службової записки структурного підрозділу відповідача, зацікавленого в ухиленні від відповідальності. По-третє факт правопорушення встановлюється виключно через індивідуальний акт уповноваженого органу, насамперед суду про притягнення особи до відповідальності або про звільнення її від відповідальності. Жодних таких актів до відзиву не додане, у відзиві не згадане, а листи ДПСУ та тим більше службові записки ДАРГУ такими актами не є та бути не можуть;
- щодо нанесеної рибалкам моральної шкоди. У відзиві заперечується нанесення ОСОБА_10 моральної шкоди виключно шляхом загальних тез та цитування судової практики. ДАРГУ ігнорує надану у позові методику та формулу розрахунку моральної шкоди, її по суті не коментує. Також ДАРГУ ігнорує очевидний факт що перебування у місцях несвободи без належних підстав є само по собі розумною підставою факту моральної шкоди, яка потребує на ретельне спростування, щодо відповідач не зробив. Крім того за ч. 2 ст. 77 КАСУ обов'язок доведення відсутності вчинення моральної шкоди покладається у справах цієї категорії на відповідача - суб'єкта владних повноважень. ДАРГУ цей процесуальний припис не реалізувало;
- щодо заперечень на п. 2 відповіді стосовно повноважень ОСОБА_5 . У Запереченнях доводяться визначені законодавством повноваження ДАРГУ з питань Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року (далі - Угода) та Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі (далі - Комісія), які УНМН не заперечує. Зокрема з цих актів прямо випливає відповідальність ДАРГУ за ухилення від ініціювання денонсації Угоди та за негативні поточні наслідки її реалізації. Водночас, як вказувалося у відповіді, маючи ці загальні повноваження у сфері міжнародної взаємодії з питань рибальства, ДАРГУ протягом дев'яти років не впорядкувало питання правонаступництва щодо Державного комітету України з рибного господарства та рибної промисловості як сторони Угоди. Тези відповіді про те, що Міністерство рибного господарства України, утворене указом Президента України від 30 листопада 1994 р. № 710/94, правонаступником якого вбачається ДАРГУ, водночас не є правонаступником Комітету, у Запереченнях не спростовуються а отже мовчазно визнаються. Отже факт того, що ДАРГУ не є правонаступником Комітету, у Запереченнях мовчазно визнається;
- стосовно згадки у Запереченнях про розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 листопада 2019 р. № 1043-р слід вказати що цим розпорядженням № 1043-р був затверджений склад делегації для участі у XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та директиви делегації, які визначені розпорядженням № 1043-р для службового користування. У відкритій частині розпорядження № 1043-р жодних повноважень ДАРГУ або інших суб'єктів стосовно Угоди або Комісії не встановлене, а директиви, затверджені розпорядженням № 1043-р, ДАРГУ до Заперечень не додає. Тому ДАРГУ не може посилатися на розпорядження № 1043-р як доказ нібито правомірності власних дій в межах повноважень, без надання суду відповідних підтверджень, для чого оприлюдненої частини розпорядження № 1043-р вбачається недостатнім;
- щодо заперечень на п. 3 відповіді стосовно міжнародних угод стосовно ОСОБА_13 . У Запереченнях ДАРГУ стверджує що нібито чинні міжнародні угоди між Україною та РФ «визначають Азовське море внутрішніми водами двох держав» та що нібито залученню регіональних організацій до врегулювання питань рибальства в Азовському морі нібито «має передувати перегляд усього комплексу чинних договорів між Україною та РФ». Обидві тези є маніпулятивними. Теза про те що нібито Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації уперше була закріплена у абз. 1 ст. 1 Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р., ратифікованого Законом України № 1682-IV від 20 квітня 2004 р. Інші документи цю тезу не містять. Чинність наразі Угоди 2003 р. не є предметом цієї справи. До 2004 р. жоден документ не визначав Азовське море «внутрішніми водами двох держав», що ніяк не заважало діяти Угоді та Комісії з 1993 р. З абз. 1 ст. 1 Договору від 24 грудня 2003 р. прямо не випливає чи є внутрішніми водами України і Російської Федерації якась частина Азовського моря (прикладом внутрішні води обох держав у бік берега від вихідних ліній згідно ст. 8 Конвенції ООН з морського права 1982 р.) або вся водойма у цілому. Договір від 24 грудня 2003 р. не може суперечити Конвенції ООН з морського права 1982 р. та за будь-яких обставин не виключає охоплення Конвенцією 1982 р. у частині рибальства акваторії Азовського моря;
- Договір від 24 грудня 2003 р. щодо Азовського моря не є виконаним адже не виконаний абз. 2 його ст. 1, за яким Азовське море розмежовується лінією державного кордону відповідно до угоди між Сторонами (чого не відбулося). Норми абз. 1 та абз. 2 ст. 1 Договору від 24 грудня 2003 р. слід безумовно застосовувати у їх сукупності;
- позивач звернув увагу на позицію України в арбітражному трибуналі України проти РФ у справі № 2017-06 «Спір щодо прав прибережної держави у Чорному морі, Азовському морі та Керченській протоці», зокрема відображену у рішенні цього трибуналу від 21 лютого 2020 р., якій прямо суперечить позиція ДАРГУ як центрального органу виконавчої влади у цій справі. Адже Україна стверджує у арбітражному трибуналі України проти РФ від у справі № 2017-06 про те, що на Азовське море у повному обсязі поширюються вимоги Конвенції 1982 р., що концепція «історичних внутрішніх вод» Азовського моря є маніпулятивою, що Договір від 24 грудня 2003 р. не є реалізованим. Матеріали арбітражного трибуналу України проти РФ у справі № 2017-06 перебувають у вільному доступі на сайті Постійної палати третейського суду https://pca-cpa.org/en/cases/149/;
- ані Договір від 24 грудня 2003 р. ані будь-які інші двосторонні угоди між РФ та Україною не встановлюють жодних заборон або обмежень стосовно залученню регіональних організацій до врегулювання питань рибальства в Азовському морі. Зокрема за ст. 3 Договору від 24 грудня 2003 р. українсько-російське співробітництво, в тому числі спільна діяльність у галузі рибальства, захисту морського середовища, екологічної безпеки, забезпечуються шляхом як реалізації наявних угод, так і укладення, у відповідних випадках, нових домовленостей. Безумовно Угода є згаданою у ст. 3 Договору від 24 грудня 2003 р. наявною угодою. Але ніщо не заважало ДАРГУ протягом 9 років діяльності як мінімум підняти питання укладання нових домовленостей з РФ щодо рибальства на Азовському морі, якими охопити залучення регіональних організацій до врегулювання питань рибальства в Азовському морі;
- для цього не потрібно здійснювати «перегляд усього комплексу чинних договорів між Україною та РФ», як неправдиво вказане у запереченнях, а достатньо здійснити перегляд Угоди, що власне й є (у частині не здійснення ДАРГУ ініціювання такого перегляду) предметом цієї справи. Більш того, ДАРГУ мало для цього передбачені двосторонніми угодами з РФ механізми. Адже наразі є безперечно чинною Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі рибного господарства від 24 вересня 1992 р. (далі - Угода 1992 р.);
- отже ДАРГУ для ініціювання питання залучення регіональних організацій до врегулювання питань рибальства в Азовському морі не лише не потребувало на перегляд будь-яких угод (крім Угоди), але й мало спеціальний механізм, передбачений чинною Угодою 1992 р., зокрема її ст. 7, яким не скористалося;
- щодо заперечень на п. 5 відповіді стосовно впливу Порядку на права осіб. У Запереченнях стверджується про те що питання розподілу квот на національному рівні не належить до повноважень Комісії. Ця теза є маніпулятивною. Адже вбачається, що Комісія та відповідно ДАРГУ послідовно з 2014 р. погоджується на збільшення розподілу квот на користь РФ, ігноруючи загальнодоступну інформацію та чисельні звернення про те, що ці квоти РФ передає до кримських незаконних «суб'єктів господарювання», що з одного боку є прихованою формою спроби «визнання» замаху на анексію Криму, а з іншого - ігноруванням незаконного, а отже неконтрольованого лову, фактично масового браконьєрства такими «суб'єктами господарювання» з Криму;
- у Запереченнях містяться приховані спроби спростувати тезу позову та відповіді про те, що Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік (далі - Порядок), нібито не установлює прав та обов'язків громадян України та нібито не потребує доведення до відома населення. При цьому стверджується, що нібито Порядок поширюється виключно на здійснення фізичними та юридичним особами промислового рибальства, із посиланням на Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України, затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України 18 березня 1999 р. № 33, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 1999 р. за № 326/3619 (далі - Правила) що є неправдою. По-перше Порядок не містить жодних застережень на те, що він не підлягає застосуванню до будь-яких юридичних та фізичних осіб. Це є очевидним бо як мінімум він підлягає застосуванню до будь-яких юридичних та фізичних осіб, які здійснюють рибальство із порушенням Порядку або Правил. Як вказане у п. 12 Порядку «незнання законодавчих актів або нормативних документів, що стосуються ведення рибогосподарської діяльності в Азовському морі і Керченській протоці, не звільняє від відповідальності юридичних або фізичних осіб, що вчинили порушення.». По-друге те, що Порядок поширюється на будь-яких осіб, підтверджується фактом його застосування до рибалок, в інтересах яких УНМП подала позов у цій справі, окупаційною «владою» РФ у Криму. Ці обставини відповідач не заперечує. По-третє із згаданих у Запереченнях Правил (п. 1) випливає що вони обов'язковими для усіх підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), громадян України та осіб без громадянства, які здійснюють промислове рибальство. Отже Правила як нормативний акт встановлюють права та обов'язки невизначеного кола осіб, що зокрема підтверджується їх реєстрацією в Міністерстві юстиції України 25 травня 1999 р. за № 326/3619 та публікацією у Офіційному віснику України (1999 р., № 21, стор. 209, стаття 982). Також ці Правила охоплюють узагалі будь-яких юридичних та фізичних осіб, що випливає з п. 20 Правил, за яким порядок притягнення порушників цих Правил до адміністративної та кримінальної відповідальності, а також відшкодування збитків, завданих рибному господарству, визначається чинним законодавством України;
- щодо заперечень на п. 10 відповіді стосовно значущості роботи Комісії. Вочевидь намагаючись підкреслити «соціальну значущість» Угоди та Комісії, до Заперечень відповідач додає «копії звернень рибогосподарських асоціацій» без їх коментарів. Зміст цих звернень зводиться до нібито потреби збереження дії Угоди та Комісії, а їх підписанти претендують на те, що вони нібито представляють «усіх українських рибалок» Азовського моря. По-перше тези цих звернень є неправдивими у тому, що вони представляють усіх українських рибалок Азовського моря, зважаючи як мінімум на протилежну позицію УНМП яка представляє окремих, постраждалих, українських рибалок Азовського моря у цій справі;
- також існує низка інших громадських об'єднань, які представляють рибалок Азовського моря, які мають іншу, протилежну позицію щодо Угоди та Комісії. Копії окремих листів та звернень цих об'єднань, наявних у розпорядженні УНМП, додаються до цих пояснень. Зокрема це листи й заяви «Групи науково-промислових досліджень» від 21 жовтня 2019 р., організації роботодавців «Запорізька обласна асоціація роботодавців у сфері рибної галузі» від 8 листопада 2019 р. Наявність відповідної протилежної позиції у середовищі українських рибалок підтверджується й у рішенні Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва від 13 листопада 2019 р., протокол № 9 (далі - Протокол № 9), розміщеному у вільному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі Верховної Ради України у розділі «Комітет Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва;
- позивач звернув увагу на заяву Меджлісу кримськотатарського народу від 17 листопада 2019 р., який наголосив на неприпустимості визначення статусу Криму і прилеглих до нього морських просторів Чорного і Азовського морів, включаючи Керченську протоку і Сиваш, а також встановлення режиму таких просторів і ресурсів, форм користування ними та їх захисту, без вільного, попереднього і усвідомленого згоди кримськотатарського народу, висловленого через його представницький орган - Меджліс кримськотатарського народу. Як вказане у цій заяві, «будь-які угоди, рішення або дії органів влади будь-якої держави, пов'язані з територією тимчасово окупованого Російською Федерацією Криму, включаючи прилеглі акваторії Чорного і Азовського морів, Керченської протоки і затоки Сиваш, які обмежують права та інтереси кримськотатарського народу - корінного народу Криму, є неправомірними з моменту їх прийняття або вчинення, не визнаються і не будуть визнані кримськотатарським народом, а утримання укладених без участі кримськотатарського народу угод і домовленостей в цій сфері, є таким, що не відповідає вимогам природного, звичайного і договірного міжнародного права. Текст цієї заяви доступний за посиланням https://ctrcenter.org/ru/activities/101-medzhlis-prinyal-zayavlenie-o-soblyudenii-neotemlemyh-estestvennyh-prav-korennogo-krymskotatarskogo-naroda ?page=4.
В судовому засіданні представники відповідача не визнали адміністративний позов повністю, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченнях щодо відповіді на відзив, із зазначенням таких обставин, зокрема:
- щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ДАРГ з підготовки УРК в частині забезпечення набуття чинності Протоколом і Порядком без належних повноважень. Ураховуючи наявну нормативно-правову базу та географічне розташування, водні біоресурси басейну Азовського моря використовуються виключно українськими та російськими рибалками. З огляду на відсутність розмежування морських просторів в Азовському морі та Керченській протоці збереження та стале використання водних біоресурсів забезпечується відповідно до норм міжнародного права шляхом взаємодії між Україною та Російською Федерацією у питаннях управління ресурсами рибальства цього рибогосподарського об'єкту. Така взаємодія на цей час регулюється наступними міжнародними договорами: 1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року, ратифікована Законом України від 03.06.1999 № 728-XIV (далі - Конвенція); 2. Договір між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, підписаний 20.04.2004, ратифікований Законом України від 20.04.2004 № 1681-ІV (далі - Договір 2004 року); 3. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, підписаний 24.12.2003, ратифікований Законом України від 20.04.2004 № 1682-ІV (далі - Договір 2003 року); 4. Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі рибного господарства від 24.09.1992 (далі - Угода 92 року); 5. Угода між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14.09.1993 (далі - Угода 93 року). Угода 93 року є міжвідомчим міжнародним договором України, метою якого є започаткування спільного використання живих ресурсів басейну Азовського моря. Предметом регулювання Угоди 93 року є промисел водних біоресурсів суб'єктами господарювання. Відтак, дії щодо організації засідання Комісії поширюються на суб'єктів, які здійснюють промисловий вилов риби;
- щодо проведення ХХХІ сесії Комісії у форматі відеоконференції. Проведення сесій Українсько-Російської комісії з питань рибальства в Азовському морі передбачено частиною третьою статті 7 Угоди. Позиція щодо проведення ХХХІ сесії Комісії у режимі відеоконференції була обговорена у рамках міжвідомчої наради, яка відбулась на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 6.07.2019 № 24195/3/1-19 в Міністерстві закордонних справ України 02.08.2019, та за результатами якої Міністерством закордонних справ України направлено пропозицію щодо проведення Комісії у режимі відеоконференції до Кабінету Міністрів України. Відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 20.08.2020 № 1150/1/1-19ДСК Держрибагентство згідно із частиною дванадцятою статті 8 Угоди узгодило дипломатичними каналами з російською стороною питання проведення засідання Комісії у режимі відеоконференції;
- щодо участі української сторони у ХХХІ сесії Комісії. Українська делегація взяла участь у ХХХІ сесії Комісії відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 листопада 2019 року № 1043-р;
- щодо підписання протоколу ХХХІ сесії Комісії керівником Азово-Чорноморського територіального управління Федерального агентства з рибальства Російської Федерації ОСОБА_11 , як представником російської сторони в Комісії. Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» незаконними вважаються будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Починаючи із 2014 року до складу Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі не включались представники незаконно утворених органів влади та організацій з тимчасово окупованих територій АР Крим та м. Севастополь, а Держрибагентство надалі чітко дотримуватиметься положень законодавства України про тимчасово окуповані території України у разі участі української сторони у засіданнях Комісії;
- щодо публікації протоколу ХХХІ сесії Комісії та Порядку. Протокол Коімісії не потребує оприлюднення оскільки він є підставою для ухвалення нормативно-правових актів щодо здійснення рибальства у басейні Азовського моря на національному рівні. Зокрема, положення протоколу Комісії імплементовано у національне законодавство шляхом затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2020 рік та затвердження Режиму рибальства в басейні азовського моря з усіма затоками, гирлами та лиманами у 2020 році (наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 05.02.2020 № 69). Пунктом 8.8 Протоколу ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі від 13.11.2019 Комісія доручила Сторонам проінформувати усі зацікавлені організації держав Сторін про Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими судами водних біологічних ресурсів акваторії Азовського моря і Керченській протоці на 2020 рік, затверджений Протоколом та необхідності його неухильного дотримання;
- з метою виконання згаданого положення протоколу витяг з положень Порядку в частині обов'язків суб'єктів господарювання розміщено на офіційному вебсайті Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства. Крім того, Азовським басейновим управлінням Державного агентства рибного господарства в рамках засідань комісії з розподілу знарядь лову положення Порядку були доведені до відома суб'єктів господарювання. Частиною другою статті 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, установленому законом. Порядок установлює процедуру здійснення органами рибоохорони та органами державної прикордонної служби України контролю за вилученням суб'єктами господарювання водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці, у зв'язку з цим, його положення не установлюють прав та обов'язків громадян України та не потребують доведення до відома населення;
- щодо статусу затриманих осіб. У позові зазначається що затримані громадяни України опозиціонують себе як рибалки-любителі. При цьому жодних документів, передбачених чинним законодавством, на підтвердження того що вони є промисловими рибалками, вони до суду не надали. Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували статус осіб, в інтересах яких звернувся позивач до суду, як рибалок-любителів, зазначені особи не є суб'єктами правовідносин, що регулюються Протоколом Комісії, тому відсутнє право, яке б могло бути порушене відповідачем внаслідок дій чи бездіяльності, про яку йдеться в позові;
- щодо повноважень Держрибагентства організовувати проведення Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі. Українська делегація взяла участь у ХХХІ сесії Комісії відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.11.2019 № 1043-р «Про делегацію для участі у XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі» (далі - Розпорядження КМУ). Розпорядження КМУ щодо утворення делегації для участі у XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі є обов'язковим для виконання для органу, відповідального за виконання узятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами з питань, що належать до компетенції Держрибагентства, а саме щодо промислу водних біоресурсів суб'єктами господарювання, який є предметом регулювання Угоди 93 року. Отже, ДАРГ на виконання вищевказаних норм законодавства та в межах наданих йому повноважень мало компетенцію щодо вжиття заходів, направлених на підготовку проведення УРК;
- щодо регулювання рибальства в Азовському морі: І) Статтею 3 Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки визначено, що Українсько-російське співробітництво, в тому числі спільна діяльність у галузі рибальства в Азовському морі та Керченській протоці, забезпечуються шляхом як реалізації наявних угод, так і укладення, у відповідних випадках, нових домовленостей. ІІ) Статтею 1 Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі (далі - Угода про рибальство) визначено, що метою цієї Угоди є започаткування спільного використання живих ресурсів басейну Азовського моря. Кожна із Сторін погоджується дозволяти юридичним і фізичним особам іншої Сторони здійснювати промисел в своїй частині Азовського моря. Відповідно до статті 8 Угоди Комісія уповноважена, з поміж іншого, узгоджувати заходи регулювання та контролю промислу в районі дії Угоди. ІІІ) Пунктом 1 Додатку до Протоколу УРК. Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі визначено, що Спеціально уповноваженими органами, що здійснюють контроль вилучення водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці, є органи державної влади держав Сторін, визначені законодавством держав Сторін. Згідно з пунктом 4 для перевірки дотримання заходів регулювання рибальства і інших нормативних актів, що регламентують вилучення водних біологічних ресурсів, будь-яке судно може бути зупинено, оглянуто і, в разі виявлення порушень, затримано посадовими особами спеціально уповноважених органів Сторони, що перевіряє;
- ураховуючи зазначене, міжнародно-правовий режим акваторії Азовського моря не визначається Угодою про рибальство, а регулюється такими документами: І) Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон. Статтею 5 зазначено, що ніщо в цьому Договорі не завдає шкоди позиціям України і Російської Федерації щодо статусу Азовського моря і Керченської протоки, як внутрішніх вод двох держав. ІІ) Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Статтею 1 визначено, що Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації. ІІІ) Конвенція ООН з морського права. Статтею 2 визначено, що Суверенітет прибережної держави поширюється за межі його сухопутної території і внутрішніх вод, а у випадку держави-архіпелагу - його архіпелажних вод, на морський пояс, що примикає, званий територіальним морем;
- з урахуванням викладеного зазначено: Угодою про рибальство Комісії не надано повноважень регулювати і визначати повноваження спеціально уповноважених органів, а предметом регулювання визначено спільне використання водних біологічних ресурсів. В Порядку прямо вказується, що компетентні органи визначаються законодавством сторін, а його положення випливають з норм національного законодавства. Порядок не носить обов'язковий характер оскільки не є нормативно правовим-актом, а його положення не встановлюють нових норм, відмінних від норм національного законодавства. Угода про рибальство, Протокол Комісії та Порядок не містять положень, що стосуються свободи пересування військових або інших суден під прапорами Сторін, що здійснюють спеціальні функції з контролю;
- враховуючи вказане, дії Держрибагентства є правомірними, оскільки вчинені вони відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, а саме - на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а, відтак, твердження Позивача є безпідставними, та таким, що спростовуються доводами відповідача та матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
14.09.1993 року підписано Угоду між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі, дата набуття чинності: з моменту підписання, відповідно до якої Державний Комітет України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітет Російської Федерації з рибальства, що надалі іменуються "Сторони":
- керуючись положеннями Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі рибного господарства від 24 вересня 1992 р. (643_024);
- визнаючи, що живі ресурси Азовського моря мають розглядатись як загальне надбання приазовських держав;
- виходячи із взаємної зацікавленості в оптимальному використанні живих ресурсів Азовського моря;
- бажаючи скоординувати свої зусилля із збереження, оптимального використання живих ресурсів Азовського моря та управління ними з метою забезпечення сприятливих правових й та економічних умов для здійснення рибогосподарської діяльності
кожної із Сторін;
- визнаючи, що живі ресурси Азовського моря є цілісним екологічним комплексом;
- визнаючи традиційність рибного промислу рибалок України і Росії в Азовському морі;
- маючи за мету раціональне витрачання матеріальних та фінансових коштів на збереження живих ресурсів Азовського моря;
- висловлюючи бажання започаткувати загальні принципи збереження та оптимального використання живих ресурсів Азовського моря на справедливих засадах, зокрема, з урахуванням внеску кожної з Сторін у їх відтворення,
погодились про наступне:
Стаття 1
1. Метою цієї Угоди є започаткування спільного використання живих ресурсів басейну Азовського моря. Кожна із Сторін погоджується дозволяти юридичним і фізичним особам іншої Сторони здійснювати промисел в своїй частині Азовського моря.
2. Кожна із Сторін надає суднам іншої Сторони право на здійснення промислу на взаємній і рівноправній основі.
3. Сторони підтверджують, що правом здійснення рибного промислу в Азовському морі користуються тільки судна під прапорами України і Російської Федерації.
Стаття 2
1. Районом застосування цієї Угоди є:
- Азовське море з усіма затоками, гирлами, лиманами, включаючи Сиваш і Керченську протоку до лінії мис Такіль - мис Панагія;
- річки: Дон від греблі Цимлянської ГЕС до впадіння в Азовське море; Сіверський Донець в кордонах Російської Федерації; ОСОБА_14 до греблі Бердянського водосховища; Кальміус до Павлопольської греблі; та інші водойми, які є місцем відтворення
запасів анадромних видів риб.
2. Ніщо в цій Угоді не завдає шкоди правам, існуючим або майбутнім домаганням або юридичним точкам зору Сторін щодо характеру та поширення дії юрисдикції стосовно рибальства.
Стаття 3
Сторони з метою збереження, оптимального використання живих ресурсів та управління ними в Азовському морі, опрацьовують та узгоджують на основі найбільш достовірних наукових даних загальні заходи з регулювання рибного промислу в районі дії Угоди.
Стаття 4
1. Сторони погоджуються, що з метою збереження та відновлення запасів анадромних видів риб їх промисел в Азовському морі, за виключенням лову з науковими цілями, може бути обмежено або заборонено.
2. Сторони погоджуються опрацювати та здійснити спільну програму з підтримання запасів анадромних видів риб на безпечному біологічному рівні, який дозволював би отримувати оптимальні улови на тривалій основі. При цьому кожна із Сторін отримує економічну вигоду в залежності від внеску в цю програму.
3. Сторони погоджуються, що забезпечення дотримання правил, які стосуються запасів анадромних видів риб, здійснюється на основі домовленості між ними.
Стаття 5
1. Сторони обмінюватимуться даними про улови, а також науковою, промисловою та статистичною інформацією, яка стосується живих ресурсів Азовського моря.
2. Сторони опрацьовуватимуть та здійснюватимуть спільні програми, спрямовані на те, щоб стан живих ресурсів Азовського моря не наражався на небезпеку в результаті надмірної експлуатації.
3. Сторони здійснюватимуть обмін фахівцями в галузі рибного господарства, а також інформацією з техніки промислового рибальства, технології переробки, відтворення, оптимального використання та управління живими ресурсами Азовського моря.
Стаття 6
Сторони забезпечують узгодження та здійснення програм з обліку живих ресурсів та моніторингу природного середовища Азовського моря своїми відповідними науковими організаціями.
Стаття 7
1. З метою сприяння реалізації Угоди засновується Українсько-Російська Комісія з питань рибальства в Азовському морі, що далі іменується "Комісією".
2. Кожна Сторона може призначати до складу Комісії не більше двох представників, яких на сесіях Комісії можуть супроводжувати експерти та радники.
3. Сесії Комісії проводяться почергово на території кожної із Сторін. Витрати з проведення сесії несе Сторона, що приймає.
4. На першій сесії Комісія ухвалює свої правила процедури.
Стаття 8
Комісія має наступні повноваження:
1. Координувати діяльність Сторін із збереження, відтворення, оптимального використання живих ресурсів та управління ними.
2. Щорічно визначати на підставі наукових прогнозів загальний допустимий вилов кожного виду живих запасів, а також визначати квоти вилову кожного виду за взаємною домовленістю Сторін та з урахуванням внеску кожної Сторони у їх відтворення.
3. Обмінюватись інформацією про порядок та умови видачі дозволів на здійснення промислу, включаючи порядок подання заявки на отримання дозволів, або призупинення їх дії.
4. Розглядати надані звіти та іншу інформацію про хід реалізації виданих дозволів.
5. Розглядати та опрацьовувати рекомендації стосовно введення в дію рівнозначних санкцій за діяльність, яка суперечить положенням цієї Угоди.
6. Узгоджувати заходи регулювання та контролю промислу в районі дії Угоди.
7. Розглядати та опрацьовувати пропозиції з введення в дію програм сертифікатів походження, що підтверджують, що продукція з анадромних видів риб є продукцією з риб, видобутих згідно з законом.
8. Опрацьовувати рекомендації стосовно науково-дослідної діяльності в галузі рибальства в районі дії Угоди.
9. Проводити консультації з цінової політики стосовно реалізації анадромних видів риб та інших рибних ресурсів.
10. Сприяти розв'язанню спірних питань в галузі збереження, оптимального використання живих ресурсів та управління ними.
11. Опрацьовувати рекомендації із заходів забезпечення виконання рішень, що ухвалюються.
12. Розглядати будь-які інші питання, що мають стосунок до цілей цієї Угоди.
Стаття 9
1. Ця Угода набуває чинності в день її підписання.
2. Угода залишається чинною протягом 5 років. Дію цієї Угоди буде автоматично подовжено на наступні п'ятирічні терміни, якщо ніяка із Сторін не заявить у письмовому вигляді про свій намір припинити її дію не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення відповідного п'ятирічного терміну.
Здійснено у м. Москві 14 вересня 1993 р. в двох примірниках, кожний українською та російською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.
Судом встановлено, що відповідно до Протоколу ХХХІ сесії Російсько-Української Комісії з питань рибальства в Азовському морі 13 листопада 2019 року в режимі відео-конференц-зв'язку м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) - м. Бердянськ (Україна) відбулася ХХХІ сесія Російсько-Української Комісії з питань рибальства в Азовському морі (далі також - Комісія). Комісія працювала в наступному складі: І.В. Рульов - представник Російської сторони, керівник Азово-Чорноморського територіального управління Федерального агентства з рибальства (керівник делегації; В.О. Литвиненко - представник Української сторони, начальник Управління охорони водних біоресурсів, регулювання рибальства та іхтіології Державного агентства рибного господарства України (керівник делегації). У роботі Комісії взяли участь радники та експерти від Російської та Української сторін. (т.1 а.с.74-154)
Також, згідно зі змістом вказаного протоколу, зокрема:
Комісія прийняла порядок денний XXXI сесії:
1. Звіти керівників Робочих груп та Iнформаційно-методичного семінару про діяльність у міжсесійний пеpіод.
2. Про хід промислу в Азовському морі у 2019 році.
3. Про результати науково-дослідних робіт інститутів держав Сторін у 2019 році.
4. Про затвердження графіків науково-дослідних рейсів та погодження наукових програм рибогосподарських інститутів держав Сторін в Азовському морі на 2020 pік.
5. Про стан запасів і величини загальнобасейнових обсягів добування (лімітів) основних промислових риб Азовського моря у 2020 році.
6. Про національні обсяги вилучення основних промислових риб Азовського моря на 2020 рiк.
7. Про заходи регулювання промислового рибальства в басейні Азовського моря та режим рибальства на 2020 рік.
8. Про координацію взаємодії Сторін з охорони та контролю вилучення водних біологічних ресурсів (далі також - водні біоресурси) в Азовському морі та Керченській протоці у 2020 році.
9. Про співробітництво Сторін в рамках CITES. Про співробітництво інститутів Сторін у сфері молекулярно-генетичних досліджень риб в Азовському морі.
10. Про проведення XXXII сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі.
7. За сьомим пунктом порядку денного:
7.1. Прийняла рішення для Сторін на 2020 рік керуватися документом «Заходи регулювання промислового рибальства в басейні Азовського моря» (Додаток VIII до Протоколу XXI сecії) зі змінами, прийнятими на XXII, XXIII, XXIV, XXV, ХXVI, XXVII, XXVIII і XXIX сесіях.
7.2. Рекомендувала Сторонам здійснювати промисел відповідно до узгоджених Заходів регулювання, які уточнюються на 2020 рік наступним чином (режим рибальства на 2020 рік):
7.2.10. Кожна Сторона самостійно приймає заходи регулювання промислу в лиманах і pіках, а також у п'ятикілометровій прибережній зоні Азовського моря, у Таганрозькій затоці i Керченській протоці, якщо при такому промислі не може бути нанесена шкода спільно використовуваним запасам.
7.3. Підтвердила своє рішення про заборону здійснення рибальства з використанням суден держави однієї Сторони в п'ятикілометровій прибережній зоні держави іншої Сторони, за виключенням:
- науково-дослідних робіт за погодженими програмами;
- промислу хамси кошільними неводами і різноглибинними тралами;
- вилучення бичків драгами з механізованим способом використання у заморний період.
7.4. 3 метою недопущення незаконного, непідзвітного та нерегульованого промислу водних біоресурсів в Азовському морі Російська сторона запропонувала вносити в промислову документацію капітанами суден рибопромислового флоту держав Сторін даних про добуті водні біологічні ресурси і їх обсяги безпосередньо в районі рибальства не пізніше 1 години по закінченню кожної промислової операції окремо за видами рибальства, з можливістю подальшого коректування величини улову у ході зважування в місцях здачі уловів. Українська сторона повідомила, що такі дії суперечать чинному законодавству України, зокрема, затвердженій Інструкції з ведення журналу обліку вилучених водних біоресурсів.
Комісія доручила Робочій групі з охорони і контролю вилучення водних біологічних ресурсів обговорити дане питання в міжсесійний період, підготувати варіанти його вирішення і проінформувати про це Комісію в рамках проведення ХXХII сесії Українсько- Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі.
8. За восьмим пунктом порядку денного, зокрема:
8.7. Затвердила «Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних і біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік (Додаток VIIІ)
8.8. Доручила проінформувати усі зацікавлені організації держав Сторін про Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в акваторії Азовського моря і Керченській протоці і необхідності його неухильного дотримання.
Цей Протокол учинено 14 листопада 2019 року у м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) та в м. Бердянськ (Україна) у чотирьох примірниках: по два примірники російською та українською мовами, усі примірники цього Протоколу мають однакову силу. Обмін екземплярами цього Протоколу здійснюється шляхом взаємодії між Міністерством закордонних справ Російської Федерації та Міністерством закордонних справ України.
Відповідно до Додатку VIII до вищевказаного протоколу - «Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік», зокрема:
1. Спеціально уповноваженими органами, що здійснюють контроль вилучення водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці є органи державної влади держав сторін, визначені законодавством держав Сторін.
4. Для перевірки дотримання заходів pегулювання рибальства і інших нормативних актів, шо регламентують вилучення водних біологічних ресурсів, будь-яке судно може бути зупинене, оглянуте і, в разі виявлення порушень, затримано посадовими особами спеціально уповноважених органів держави Сторони, що перевіряє, для здійснення дій, передбачених пунктами 6 та 7 цього Порядку.
5. Капітани і інші відповідальні особи на риболовецьких, приймально-транспортних, пошукових і наvково-дослідних суднах зобов'язані:
- безперешкодно допускати представників спеціально уповноважених органів держав Сторін для перевірки судна і ознайомлення з дозвільною i обліковою документацією на проведення робіт, пов'язаних з вилученням водних біологічних ресурсів, в том числі: оригінал дозволу на добування (вилов) водних біоресурсів, промисловий журнал, іхтіологічний журнал (у випадку виконання науково-дослідних робіт), судновий журнал, машинний журнал, свідоцтво про право власності на судно, свідоцтво про право плавання під прапором держави Сторони, посвідчення ОСОБА_15 (для маломірних суден України), суднова роль, паспорти (або їх копії) членів екіпажу та пасажирів судна, службове посвідчення наукового співробітника (за його наявності на борту судна); завірена науково-дослідним закладом, що виконує роботи, копія програми проведення науково-дослідного, науково-промислового, дослідно-конструкторського, контрольного вилову, вилову з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури, подальшого відтворення;
- забезпечувати допомогу в проведенні перевірки, в обов'язковому порядку виділяючи відповідальну супроводжуючу особу для участі в перевірці судна, а також підписувати і завіряти акти перевірок судновими печатками. Судно може бути перевірене під час виконання лову;
- при знаходженні в морі, за запитом берегових підрозділів, інспекторських (прикордонних) суден (кораблів, катерів) держав Сторін по каналах зв'язку повідомити наступну інформацію, відповідно до суднової та промислової документації: назва судна, прапор, порт приписки, судновласник, прізвище, ім'я, по батькові (останнє - за наявності) капітана рибопромислового судна, наукового співробітника, мету знаходження, знаряддя здобичі (вилову) на борту, вантаж. У разі здійснення добування (вилову) водних біологічних ресурсів за програмами наукових досліджень інститутів держав Сторін і інших програм робіт: назва науково-дослідних робіт, інших програм робіт, кількість промислових операцій, визначених в програмі, кількість фактично проведених промислових операцій. Капітану судна факт надання інформації на запит, дату та час її надання необхідно відображати в судновому журналі;
- при подачі з інспекторського (прикордонного) судна відповідних сигналів (звукових, світлових і інших) або отримання команди по радіозв'язку (16-й канал УКВ) про зупинку судна, застопорити хід і вжити необхідні заходи безпеки по прийому на борт представників спеціально уповноважених органів держав Сторін.
12. Незнання законодавчих актів або нормативних документів, що стосуються ведення рибогосподарської діяльності в Азовському морі і Керченській протоці, не звільняє від відповідальності юридичних або фізичних осіб, що вчинили порушення.
Не погоджуючись із діями відповідача з організації роботи української делегації Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі на ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі за Угодою між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14 вересня 1993 року у частині забезпечення набуття чинності Протоколу ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, зокрема Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі в Керченській протоці на 2020 рік як додатку VIIІ до цього Протоколу, без належних повноважень, всупереч певним законодавчим вимогам, та бездіяльністю відповідача всупереч приписам підпункту 50 пункту 4 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895, яка полягала у невжитті заходів щодо мінімізації негативного впливу від Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, як додатку до нього, після набуття цими актами чинності, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.18-73, 135-177): статуту Української незалежної морської профспілки, суднового білету СБ № 009058, листа Української незалежної морської профспілки від 12.10.2018 року № 106/18-в, листа Державного агентства рибного господарства України від 23.10.218 № 3-4.2-17/6553-18, листа Генеральної прокуратури України від 15.11.2018 № 04/6-275вих-18, листа Міністерства юстиції України від 21.11.2018 № 46816/33083-33-18/12.2.1, листа представника уповноваженого ВРУ з прав людини від 23.11.2018 № 2/9-328659.18-2/21-58, листа ради при Президенті РФ з розвитку цивільного суспільства та правам людини від 26.10.2018 року № А4-9-4177, листа слідчого управління ГУ НП в Херсонській області від 24.11.2018 № 8/М-1380, запиту позивача на отримання публічної інформації № 10/19-з від 08.01.2019 року, листа Міністерства закордонних справ України від 18.01.2019 № 610/36-200-110, листа прокуратури АРК від 11.06.2019 № 04/2-268вих-19, листа УНМП від 22.10.2019 № 141/19-л, листа Мінекономіки № 4315-07/45371-07 від 02.11.2019 року, листа Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим від 04.11.2019 № 892/01-09-19, листа позивача № 143/19-л від 11.11.2019 року, листа Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України від 11.11.2019 року № 04-22/14-273, листа Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 11.11.2019 № 04-27/11-681, листа Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 11.11.2019 № 04-27/11-681, листа позивача від 12.11.2019 року № 144/19-л, листа Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України від 15.11.2019 № 04-15/12-356, депутатського звернення від 15.11.2019 року № 51/114, листа Комітету з питань аграрної та земельної політики від 18.11.2019 року № 04-11/13-559, листа Генеральної прокуратури України від 20.11.2019 року №26/1-5вих-19, листа Адміністрації Держприкордонслужби від 21.11.2019 № 0.24-11426/0/6-19-вих, листа Держрибагенства № 10-13-17/6764-19 від 06.12.2019 року, листа Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 1.5-13.2.5-15378 від 19.12.2019, листа Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 1.5-13.2.5-15971 від 21.12.2019 року, листа Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 26/1.5-13.2.5-500 від 08.01.2020 року, клопотання ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до Української незалежної морської профспілки від 16 лютого 2020 року, клопотання ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до ОСОБА_20 від 16 лютого 2020 року, клопотання ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до ОСОБА_21 від 16 лютого 2020 року, запиту позивача на отримання публічної інформації вих. № 26/20-з від 24.02.2020 року, запиту позивача на отримання публічної інформації від 24 лютого 2020 № 27/20-з, листа Адміністрації Дердприкордонслужби від 28.02.2020 року № 24/П-396, листа Держрибагентства № 10-13-17/1330-20 від 28.02.2020 року, заяви ОСОБА_3 про вступ до Української незалежної морської профспілки від 05.03.2020 року, заяви ОСОБА_2 про вступ до Української незалежної морської профспілки від 05.03.2020 року, заяви ОСОБА_4 про вступ до Української незалежної морської профспілки від 05.03.2020 року, заяви ОСОБА_22 про вступ до Української незалежної морської профспілки від 05.03.2020 року, листа ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до Української незалежної морської профспілки; листа позивача від 14 березня 2020 р. № 41/20-л, листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України вих. № 22/23-1370-20 від 20.05.2020 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Української незалежної морської профспілки, скріншоти від 26.08.2020 р. які посвідчують обставини справи, довідки позивача вих № 110/20-л від 27 серпня 2020 року.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються письмові пояснення, позивачем суду також надано копії, зокрема: (т.3 а.с.10-28) заяви Запорізької обласної асоціації роботодавців у сфері рибної галузі вих. № 45 від 8 листопада 2019 року, листа Запорізької обласної асоціації роботодавців у сфері рибної галузі вих. № 44 від 8 листопада 2019 року, заяви Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» вих. № 43/5 від 21.10.2019 року, заяви Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» вих. № 43/7 від 21.10.2019 року.
На доведення неправомірності проведення сесій Української-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі в режимі відеоконференції, позивачем суду також надано копії, зокрема: (т.3 а.с.38-44, 50-54, 129-139) депутатського запиту № 416/06-01 від 3 вересня 2020 року «Щодо загроз національній безпеці України у зв'язку з продовженням діяльності Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, листа Прем'єр-міністра України № 31801/0/2-20 від 16.09.2020 року., листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/1-12/5980-20 від 24.09.2020 року, листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 25/1/12/5081-20 від 24.09.2020 року, запиту позивача на отримання публічної інформації вих № 85/20-з від 5 жовтня 2020 року, листа Держрибагентства «Про розгляд запиту щодо проведення ХХХІІ сесії Українсько-Російської Комісії» № 2-13-17/6060-20 від 07.10.2020 року, скріншотів зображень веб-сайту відповідача, скріншотів зображень веб-сайту «Урядовий портал» від 19 серпня 2019 року, 20 серпня 2019 року, 21 серпня 2019 року; листа Європейського Інституту Омбудсмена від 15.02.2020 року № 12.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються письмові пояснення, позивачем суду також надано копії, зокрема: (т.3 а.с.65-166, 209-251, т.4 а.с.1-52) листа позивача, вих. № 16/21-з від 17 лютого 2021 року, листа Держрибагентства «Про розгляд запиту» № 1-13-17/1028-21 від 22.02.2021 року, листа Держрибагентства № 2-13-17/1904-21 від 05.04.2021 року, листа Держрибагентства № 2-13-17/2519-21 від 27.04.2021 року «Про розгляд запиту щодо протоколу ХХХІІ сесії УРК», запиту позивача на отримання публічної інформації вих. № 30/21-з від 21 квітня 2021 року, запиту позивача на отримання публічної інформації вих. № 25/21-з, протоколу ХХХІІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії, зокрема (т.2 а.с.47-167, 229-251):
- наказу Держаного агентства рибного господарства України від 02 серпня 2017 року № 414 «Про призначення представників в Українсько-Російській Комісії з питань рибальства в Азовському морі»;
- листа Міністерства закордонних справ України від 15.11.2019 № 610/14-200-111 «Щодо звернення Української незалежної морської профспілки»;
- листа Держрибагентства від 16.03.2018 № 3-13-4/1654-18 «Щодо денонсації Угод з Росією з питань рибальства в Азовському морі»;
- листа Держрибагентства від 16.03.2018 № 3-13-5/1653-18 «Щодо денонсації Угод з Росією з питань рибальства в Азовському морі»;
- листа Держрибагентства від 16.03.2018 № 3-13-5/1652-18 «Щодо денонсації Угод з Росіє з питань рибальства в Азовському морі»;
- протоколу міжвідомчої наради щодо денонсації Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 20.03.2018;
- листа Міністерства закордонних справ України від 21.03.2018 № 610/16-200-365 «Щодо українсько-російської Угоди з питань рибальства в Азовському морі;
- Протоколу за результатами наради з підготовки до ХХХ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі у контексті підписання Указу президента України від 12 жовтня 2018 року № 320/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 жовтня 2018 «Про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів на Півдні та Сході України, у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці» від 17.10.2018;
- Протоколу міжвідомчої наради щодо денонсації Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 31.05.2018;
- Протоколу міжвідомчої наради щодо підготовки до проведення 30-ї сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі від 10.08.2018;
- листа Міністерства юстиції України від 07.07.2014 № 5305-0-26-14/122;
- листа Держрибагентства України від 06.05.2014 № 5-7.2-5/1852-14 «Щодо договірного оформлення з РФ двосторонніх відносин в Азово-Чорноморській акваторії»;
- листа Міністерства закордонних справ України від 12 травня 2014 № 610/17-266-1217 «Щодо українсько-російського співробітництва в галузі рибного господарства»;
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 листопада 2019 № 1043-р «Про делегацію для участі у ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі»;
- листа Держрибагентства від 21.08.2019 № 3-13-5/4682-19;
- листа Держрибагентства від 21.08.2019 № 3-13-14/4681-19;
- листа Міністерства закордонних справ України від 04.11.2019 № 610/16-200-1051 «Щодо організації 31-ї сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі», щодо згоди російської сторони на проведення 13-14 листопада ц.р. у дистанційному режимі (відеоконференції);
- ноти МЗС РФ від 30.10.2019 № 13584/2дснг;
- листа Азово-Чорноморського територіального управління від 24.10.2019 № 14989, відповідно змісту якого, зокрема, Російська сторона підтвердила проведення засідання чергової ХХХІ сесії Російсько-Української комісії з питань рибальства в Азовському морі в дистанційному режимі з використанням сучасних засобів відеозв'язку 13-14 листопада 2019 року;
- листа Держрибагентства від 23.08.2019 № 3-13-4/4786-19;
- листа Прем'єр-міністра України від 26.07.2019 № 24195/3/1-19 (до листа Держрибагентства від 22.07.19 № 1-13-3/4051-19), в якому просив розглянути та визначитися з порушених питань;
- листа Держрибагентства від 22.07.2019 № 1-13-3/4051-19 «Щодо українсько-російського співробітництва з питань рибальства в Азовському морі» до Кабінету Міністрів України, відповідно до змісту якого, зокрема:
- у діючому правовому полі відсутність узгоджених з Російською Федерацією протоколів Комісії поставить під загрозу промисловий сезон у 2020 році. Така ситуація може спричинити загострення соціальної напруженості у важливому для України в умовах агресії Російської Федерації регіоні, де рибальство та переробка водних біоресурсів є одним з традиційних видів зайнятості населення;
- Держрибагентство, враховуючи безпекові ризики для Української делегації, пов'язані з проведенням сесії Комісії на території Російської Федерації, вважає найбільш прийнятним варіантом дистанційне проведення сесії Комісії із використанням сучасних засобів зв'язку. Однак така реалізація такого формату проведення сесії Комісії вимагає вжиття низки дипломатичних заходів;
- разом з тим, з огляду на стратегічний характер порушеного питання, прийняття рішення щодо участі української сторони у черговій сесії Комісії без позиції МЗС, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин, а також координує діяльність державних органів щодо забезпечення реалізації єдиного зовнішньополітичного курсу України, є неможливим;
- з огляду на викладене та враховуючи те, що присутність України в Азовському морі є геополітичним питанням, Держрибагентство просило доручити Міністерству закордонних справ України терміново провести міжвідомчу нараду за участі уповноважених представників Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного агентства рибного господарства України, Міністерства юстиції України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Ради національної безпеки і оборони України з метою вироблення узгодженої позиції України щодо участі української сторони у ХХХІ сесії Комісії;
- у ході наради Держрибагентство пропонувало розглянути та сформувати консолідовану позицію з наступних питань;
- ухвалення рішення щодо участі української сторони у ХХХІ сесії Комісії та формату такої участі;
- взаємодія з російською стороною в рамках Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі. Доцільність та механізми зміни формату проведення двосторонніх засідань у контексті чинності наявних двосторонніх угод щодо Азовського моря;
- листа Віце-прем'єр-міністра України до листа МЗС від 11.07.2019 № 610/13-200-684;
- листа Міністерства закордонних справ України від 11 липня 2019 № 610/13-200-684;
- листа Азово-Чорноморського територіального управління від 20.06.2019 № 8485;
- Протоколу № 3 засідання комісії з розгляду заяв, поданих користувачами водних біоресурсів на розподіл кількості знарядь лову - ставних неводів для промислу дрібних масових риб у п'ятикілометровій прибережній зоні Азовського моря у 2020 році від 20.08.2020 року;
- Протоколу № 4 засідання комісії з розгляду заяв, поданих користувачами водних біоресурсів на розподіл кількості знарядь лову - ставних неводів для промислу дрібних масових риб у п'ятикілометровій прибережній зоні Азовського моря у 2020 році від 4 вересня 2020 року;
- реєстраційно-контрольної картки № Вх-2018-22053/2- від 16.11.2018;
- листа Комітету у закордонних справах № 04-20/10-915(239383);
- листа Держрибагентства від 01.11.2018 № 3-13-4/6763-18;
- звіту за результатами участі української делегації у ХХХ сесії Українсько-Російської комісії з питань рибальства в Азовському морі;
- додатку до звіту за результатами участі української делегації у ХХХ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі;
- листа Держрибагентства від 29.12.2018 № 1-13-5/8000-18 «Щодо регулювання рибогосподарської діяльності в Азовському морі»;
- листа Першого-віце-прем'єр-міністра України до листа Держрибагентства від 22.12.2018 № 3-13-3/7884-18;
- листа Держрибагентства від 22.12.2018 № 3-13-3/7884-18;
- листа Держрибагентства від 28.02.2020 № 10-13-17/1330-20 «Щодо затримки українських рибалок в Азовському морі»;
- листа Української незалежної морської профспілки від 24 лютого 2020 № 26/20-з;
- листа Держрибагентства від 06.12.2019 № 10-13-17/6764-19 «Про підписання протоколу чергової сесії УРК»;
- листа Української незалежної морської профспілки від 22 жовтня 2019 № 141/19-л;
- листа Держрибагентства від 02.09.2019 № 3-13-17/4302-19 «Щодо запиту на отримання публічної інформації»;
- запиту Української незалежної морської профспілки від 30 липня 2019 № 107/19-з;
- листа Держрибагентства від 14.01.2019 № 3-13-17/293-19 «Щодо здійснення рибогосподарської діяльності в басейні Азовського моря»;
- запиту Української незалежної морської профспілки від 8 січня 2019 № 10/19-з;
- листа Держрибагентства від 23.10.2018 № 3-4.2-17/6553-18;
- листа Української незалежної морської профспілки від 12 жовтня 2018 № 104/18-з;
- заяви від 10.02.2018;
- заяви від 11.10.2018;
- листа Держрибагентства від 14.06.2018 № 3-13-17/3726-18;
- листа Української незалежної морської профспілки від 5 травня 2018 № 018/18;
- клопотання ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 від 5 травня 2018 року;
- службової записки від 16.03.2020 № 9/117;
- листа Держрибагентства від 25.02.2020 № 10-13-5/1209/20 «Щодо затримки українських рибалок в Азовському морі;
- листа Міністерства закордонних справ України від 18.02.2020 № 610/14-110-166 «Щодо реагування на затримання українського судна»;
- ноти МЗС РФ від 18.02.2020 № 1975/2денг;
- листа Держрибагентства від 17.02.2020 № 10-13-5/973-20 «Щодо затримки українських рибалок в Азовському морі»;
- листа Держрибагентства від 18.02.2020 № 10-13-5/1001-20 «Щодо затримки українських рибалок в Азовському морі»;
- листа Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства від 17.02.2020 № 2-16-01/264-20 «Щодо виконання рекомендацій прикордонного загону»;
- листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.03.2020 № 0.24-2748/0/6-20-Вих;
- листа Держрибагентства від 17.02.2020 № 10-13-5/951-2 «Про денонсацію міжнародних договорів між Україною та РФ»;
- листа Держрибагентства від 26.03.2020 № 10-13-5/1904-20 «Про надання інформації»;
- листа Держрибагентства від 27.05.2020 № 2-13-5/3215-20 «Щодо рибальства в Азовському морі»;
- листа Міністерства закордонних справ України від 30 червня 2020 року № 72/17-188/3-1445 «Щодо рибальства в Азовському морі»;
- Протоколу міжвідомчої наради щодо підготовки до ХХХІІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі від 14 липня 2020 року.
- листа голови Асоціації рибопромислових підприємств України № 17/20048 від 06.11.2019 року;
- додатків до звернення користувачів ВБР до голови Державного агентства рибного господарства України, Президента України, голови верховної ради України, міністра закордонних справ України, міністра енергетики України Голові служби безпеки України;
- листа № 17/20068 від 06.11.2019 року;
- листа громадської спілки «Асоціація рибопромислових підприємців України» від 6 лютого 2019 року № 06/02-01/19;
- листа асоціації «Міжобласна Північно-Азовська рибакспілка» від 31.10.2018 року № 18;
- листів від 13 листопада 2018 року та 24 жовтня 2018 року;
- листа № 17/22344 від 16.12.2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Конституцією України від 28 червня 1996 року, Віденською конвенцією про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, Законом України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV (далі - Закон № № 1906-IV), Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ (далі - Закон № 1207-VІІ), Положенням про Державне агентство рибного господарства України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895 (далі - Положення).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Конституції України територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Згідно зі ст. 18 Віденської конвенції про право міжнародних договорів Держава зобов'язана утримуватись від дій, які позбавили б договір його об'єкта й мети, коли: а) вона підписала договір або обмінялася документами, які становлять договір, з умовою ратифікації, прийняття або затвердження, доти, поки вона не виразить ясно свого наміру не стати учасником цього договору; або б) вона виразила згоду на обов'язковість для неї договору, до набрання договором чинності і за умови, що таке набрання
чинності не буде надмірно затримуватися.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Віденської конвенції про право міжнародних договорів учасник, який відповідно до положень цієї Конвенції посилається на ваду у своїй згоді на обов'язковість для нього договору або на підставу для оспорювання дійсності договору, для
припинення договору, виходу з нього або зупинення його дії, повинен повідомити інших учасників про свою вимогу. У повідомленні має бути зазначено заходи, яких передбачається вжити щодо договору, а також їх обґрунтування.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону № 1906-IV у разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його сторонами, якщо виконання договору може зашкодити національним інтересам України, а також в інших випадках, передбачених міжнародним правом, дію такого договору може бути припинено або зупинено в порядку, встановленому статтею 24 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1906-IV припинення та зупинення дії міжвідомчих договорів, крім договорів, зазначених у пункті "в" частини другої цієї статті, здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 9 Закону № 1207-VІІ будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 1207-VІІ Україна зобов'язується вживати всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, нормами міжнародного права, для якнайшвидшого звільнення території України від окупації, відновлення цілісності та суверенності держави, відновлення порушених внаслідок окупації прав і свобод людини і громадянина на всій території України.
Відповідно до п. 1 Положення Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.
Згідно з п. 2 Положення Держрибагентство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями Держрибагентства є:
1) реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства;
2) внесення на розгляд Міністра енергетики та захисту довкілля пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.
Згідно з п. 4 Положення Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань:
1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств і в установленому порядку подає їх Міністрові енергетики та захисту довкілля;
2) вживає заходів щодо забезпечення збереження запасів анадромних видів риб у виключній (морській) економічній зоні України;
3) здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водоймах України та у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України;
4) здійснює державний контроль технічного стану рибозахисних споруд, проведення рибозахисних заходів на водозабірних та інженерних спорудах меліоративних систем;
5) здійснює контроль за дотриманням правил рибальства;
6) здійснює контроль за дотриманням лімітів і нормативів використання водних біоресурсів;
7) здійснює контроль за дотриманням правил використання об'єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів;
8) складає протоколи та розглядає справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
10) веде реєстр рибальських суден, який є складовою частиною Державного суднового реєстру України;
11) акредитує органи сертифікації персоналу рибальських суден;
12) видає дипломи, кваліфікаційні сертифікати та документи про відповідність компаній і суден вимогам Міжнародної конвенції про стандарти підготовки, сертифікації персоналу риболовних суден та несення вахти 1995 року, Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року, Міжнародного кодексу з управління безпечною експлуатацією суден і попередження забруднення 1993 року;
13) видає свідоцтво про право плавання суден під Державним Прапором України;
14) видає дозволи, сертифікати, довідки міжнародного зразка відповідно до вимог міжнародних договорів України з питань ведення рибного промислу і торгівлі рибою та морепродуктами;
15) видає свідоцтво про мінімальний склад екіпажу, свідоцтво про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України;
17) видає дозвіл на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікати на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, в частині осетрових риб і виробленої з них продукції;
18) видає судновий білет для суден, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства;
19) здійснює державний контроль за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості;
20) контролює дотримання кваліфікаційних вимог (стандартів) щодо підготовки та сертифікації персоналу рибальських суден;
21) здійснює контроль за достовірністю подання суб'єктами рибного господарства, пов'язаними з добуванням і використанням водних біоресурсів, звітних даних про обсяги використання водних біоресурсів;
22) здійснює контроль за дотриманням порядку придбання або збуту осетрових видів риб та продукції з них;
23) здійснює державний контроль за системою моніторингу рибальських суден;
24) здійснює технічний нагляд та нагляд за дотриманням вимог міжнародних договорів України щодо технічного стану суден рибної промисловості;
25) реєструє рибальські судна, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, у Судновій книзі України;
26) веде реєстр сертифікатів, дипломів, кваліфікаційних посвідчень командного складу та членів персоналу рибальського судна;
27) запроваджує спеціальні форми статистичної звітності в галузі рибного господарства щодо водних біоресурсів згідно з міжнародними стандартами та нормами, забезпечує обмін такою інформацією з відповідними міжнародними організаціями згідно із законодавством та міжнародними договорами України;
28) виконує функції уповноваженого органу, який взаємодіє з ЄС, органами влади іноземних держав (їх компетентними органами і організаціями) з питань дотримання вимог системи запобігання та ліквідації незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства;
29) здійснює ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби, крім внутрішніх водойм та річок;
30) розробляє порядок штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання;
31) погоджує науковим установам програми на проведення дослідного вилову водних біоресурсів;
32) бере участь у проведенні експертизи проектів будівництва нових та розширення, реконструкції, технічного переозброєння діючих підприємств, документації з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, виконання інших робіт, а також впровадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин, що впливають або можуть вплинути на стан рибогосподарських водних об'єктів (їх частин);
33) подає в установленому порядку пропозиції та здійснює контроль щодо рівневого режиму роботи рибогосподарських водних об'єктів, що забезпечує повноцінне існування гідробіонтів;
35) веде державний облік, здійснює державний моніторинг, веде державний кадастр водних біоресурсів, а також державний облік та державний реєстр рибогосподарських водних об'єктів (їх частин);
36) укладає договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах);
37) розробляє та подає на затвердження Мінекоенерго:
порядок розроблення та форму паспорта рибогосподарської технологічної водойми;
спеціальні правила експлуатації та обліку, інструкцію і положення про комісію з проведення технічного нагляду за суднами рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства;
положення про капітана морського рибного порту;
правила добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів;
порядок носіння форменого одягу та формені знаки розрізнення працівників рибного господарства;
форму та правила ведення списку осіб суднового екіпажу (суднова роль), суднового і машинного журналів на риболовних суднах;
правила пожежної безпеки на суднах флоту рибної промисловості, а також під час проведення вогневих робіт на суднах, які ремонтуються або будуються на суднобудівних та судноремонтних підприємствах;
статут служби на риболовних суднах;
38) погоджує будівництво або будь-які інші роботи на території та акваторії, відведених порту;
39) погоджує місце розташування рибоприймального пункту;
40) визначає прогноз допустимого вилову на наступний календарний рік для регулювання промислу водних біоресурсів, щодо яких не встановлюються ліміти вилову;
41) погоджує підвищення або зниження рівня води у рибогосподарських водних об'єктах;
42) здійснює керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку рибальських суден;
43) погоджує видачу дозволів на будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду (у разі проведення робіт у рибогосподарських водних об'єктах);
44) погоджує режими рибогосподарської експлуатації водних об'єктів та контролює діяльність спеціальних товарних рибних господарств;
45) встановлює в установленому порядку заборону вилову водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) та забезпечує контроль за дотриманням заборони;
46) видає документи дозвільного характеру у сфері рибного господарства;
47) здійснює розподіл лімітів спеціального використання водних біоресурсів на квоти добування;
48) здійснює проведення у межах повноважень, передбачених законом, моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринку рибної продукції, державне регулювання внутрішнього ринку рибної продукції;
49) бере участь у веденні державного кадастру тваринного світу;
50) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, міжнародне співробітництво, готує пропозиції щодо укладення та денонсації договорів, укладає міжнародні договори України міжвідомчого характеру, забезпечує виконання узятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами з питань, що належать до компетенції Держрибагентства, представляє Україну в роботі міжнародних організацій у сфері рибного господарства;
51) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, співробітництво з державами-донорами та міжнародними організаціями з питань залучення міжнародної технічної допомоги в рибогосподарський комплекс України;
52) співпрацює з Комітетом рибного господарства продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), органами влади іноземних держав та міжнародними організаціями з управління рибальством, ведення рибництва (аквакультури) з питань безпеки мореплавства на морі, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, охорони праці у рибному господарстві;
53) здійснює державне регулювання в сфері аквакультури, забезпечує формування раціонального ринку вітчизняної продукції аквакультури, здійснення науково-технологічної політики селекції в аквакультурі;
54) забезпечує підготовку, перепідготовку, дипломування та сертифікацію фахівців у сфері рибного господарства згідно з вимогами міжнародних договорів України, інших нормативно-правових актів;
55) здійснює контроль за діяльністю галузевої системи науково-технічної інформації;
56) забезпечує функціонування морських рибних портів;
57) співпрацює з класифікаційними товариствами;
58) розподіляє між користувачами водних біоресурсів квоти добування, у тому числі:
у районах дії міжнародних організацій з управління рибальством, членом яких є Україна відповідно до міжнародних договорів України;
у водах за межами районів управління зазначених організацій відповідно до міжнародно-правових зобов'язань України;
у водах, що перебувають під юрисдикцією прибережних держав, якщо це передбачено міжнародними договорами України;
59) бере участь у розробленні і здійсненні заходів з нарощування експортного потенціалу рибної галузі, відновлення традиційних та освоєння нових ринків збуту продукції;
60) бере участь у заходах з контролю якості та безпеки продуктів рибальства, харчової продукції під час її виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання та утилізації;
61) виступає відповідно до законодавства державним замовником науково-дослідних робіт, координує їх проведення, сприяє впровадженню у виробництво наукових розробок та поширенню передового досвіду;
62) здійснює державну атестацію наукових установ, що належать до сфери управління Держрибагентства;
63) розробляє програми науково-технічного розвитку у сфері рибного господарства та організовує їх виконання;
64) здійснює організаційне забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців у сфері рибного господарства у вищих навчальних закладах, що належать до сфери управління Держрибагентства;
66) сприяє підвищенню енергоефективності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держрибагентства;
67) здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Держрибагентства;
68) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держрибагентства, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;
69) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Відповідно до абз. 1 ст. 2 Закону № 1906-IV у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.
1. Щодо обґрунтування позивачем позовних вимог із посиланням на те, що: ДАРГУ як юридична особа (ЄРДПОУ - 37472282) та як суб'єкт владних повноважень не є правонаступником Державного комітету України з рибного господарства та рибної промисловості та не має права реалізовувати Угоду від його імені, - слід зазначити таке.
Згідно зі змістом заяв позивача по суті справи та в судовому засіданні представником позивача наголошено, що відсутність таких повноважень у відповідача пов'язана з тим, що:
- в Указі Президента України «Про утворення Міністерства рибного господарства України» № 710/94 від 30 листопада 1994 року не зазначено, що Міністерство рибного господарства України є правонаступником прав і обов'язків Державного комітету України по рибному господарству і рибній промисловості, що ліквідується за вказаним Указом, відповідно
- втрачається ланцюг правонаступництва у спірних правовідносинах.
Дійсно, 14.09.1993 року підписано Угоду між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі, дата набуття чинності: з моменту підписання, відповідно до якої Державний Комітет України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітет Російської Федерації з рибальства, що надалі іменуються "Сторони".
Відповідно до Указу Президента України «Про утворення Міністерства рибного господарства України» від 30 листопада 1994 року № 710/94, з метою формування та здійснення єдиної державної політики щодо розвитку рибного господарства, удосконалення управління галуззю та забезпечення населення України високоякісною рибопродукцією постановленог:
1. Утворити Міністерство рибного господарства України.
Ліквідувати у зв'язку з цим Державний комітет України по рибному господарству і рибній промисловості.
Міністерству сільського господарства і продовольства України, Міністерству освіти України, Українській академії аграрних наук передати до сфери управління Міністерства рибного господарства України відповідні підприємства, установи, організації, навчальні та наукові заклади.
2. Кабінету Міністрів України:
подати у місячний строк проект Положення про Міністерство рибного господарства України;
вирішити питання, пов'язані з утворенням Міністерства рибного господарства України, зокрема про передачу до сфери його управління відповідних підприємств, установ, організацій, навчальних і наукових закладів, та розміщенням його центрального
апарату в місті Києві.
З наведеного змісту Указу Президента України «Про утворення Міністерства рибного господарства України» від 30 листопада 1994 року № 710/94 вбачається, що Державний комітет України по рибному господарству і рибній промисловості ліквідований саме у зв'язку із утворенням Міністерства рибного господарства України.
При цьому суд звертає увагу представника позивача, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Наведена позиція суду узгоджується з усталеною судовою практикою та висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 21.04.2021 року у справі № 429/3281/13-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270 тощо.
При цьому, жодних зауважень щодо відповідності сфери дії (галузі, компетенції, управління, тощо) Державного комітету України по рибному господарству і рибній промисловості та Міністерства рибного господарства України позивачем не зазначено.
Крім того, в подальшому згідно з Указом Президента України «Про утворення Державного комітету рибного господарства України» № 691/97 від 25 липня 1997 року, з метою вдосконалення структури управління рибним господарством України, підвищення ефективності його функціонування в умовах реформування економіки України та відповідно до пункту 15 статті 106 Конституції України (254к/96-ВР) постановлено, зокрема:
1. Утворити Державний комітет рибного господарства України на базі Міністерства рибного господарства України, що ліквідується.
Державний комітет рибного господарства України є правонаступником прав і обов'язків ліквідованого Міністерства рибного господарства України.
3. Державний комітет рибного господарства України здійснює функції державного управління у сфері рибного господарства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 березня 2000 року № 487 «Про утворення Державного департаменту рибного господарства, Кабінет Міністрів України постановив, зокрема:
1. Утворити в складі Міністерства аграрної політики на базі Державного комітету рибного господарства, що ліквідується, Державний департамент рибного господарства як урядовий орган державного управління.
2. Установити, що Державний департамент рибного господарства є правонаступником Державного комітету рибного господарства.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 752 «Про ліквідацію Державного департаменту рибного господарства», з метою вдосконалення структури управління та підвищення ефективності роботи аграрного сектору економіки Кабінет Міністрів України постановив, зокрема:
1. Ліквідувати Державний департамент рибного господарства.
2. Утворити комісію з ліквідації Державного департаменту рибного господарства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1523 «Про утворення Державного комітету рибного господарства України», Кабінет Міністрів України постановив, зокрема:
1. Утворити Державний комітет рибного господарства України як центральний орган виконавчої влади (далі - Комітет), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики.
2. Установити, що Комітет є правонаступником Міністерства аграрної політики з питань рибного господарства.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 року № 42 «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України», Кабінет Міністрів України постановив, зокрема:
1. Затвердити Положення про Державний комітет рибного господарства України, що додається.
2. Внести до Положення про Міністерство аграрної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. N 1541 ( 1541-2006-п ) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 45, ст. 2999), зміни, що додаються.
3. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. N 1226 ( 1226-2000-п ) "Про затвердження Положення про Державний департамент рибного господарства" (Офіційний вісник України, 2000 р., N 32, ст. 1367);
пункт 3 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 р. N 963 ( 963-2004-п ) (Офіційний вісник України, 2004 р., N 30, ст. 2016).
Відповідно до Указу Президента України від 16 квітня 2011 року № 484/2011 «Про Державне агентство рибного господарства України», зокрема, установлено, що Державне агентство рибного господарства України є правонаступником Державного комітету рибного господарства України, у тому числі за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких є Державний комітет рибного господарства України.
Також, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 листопада 2019 р. № 1043-р «Про делегацію для участі у ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі»:
- утворено делегацію для участі у XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі у складі згідно з додатком;
- дозволено главі делегації вносити у разі потреби зміни до персонального складу делегації, розподіляти обов'язки між її членами, залучати до роботи делегації в установленому порядку працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за погодженням з їх керівниками;
- затверджено директиви делегації для участі у XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі, що додаються (для службового користування).
Отже, делегацію для участі у ХХХІ сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі у певному складі згідно з додатком утворено розпорядженням Кабінету Міністрів України.
При цьому жоден з вищенаведених нормативно-правових актів чи окремі їх положення у законодавчо встановленому порядку не визнано протиправними та нечинними.
Відповідно, наведена позиція позивача - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
2. Щодо обґрунтування позивачем позовних вимог із посиланням на те, що: ДАРГУ не мала права порушувати імперативний припис ст. 7 Угоди, за яким сесії Комісії проводяться почергово на території кожної із Сторін. ХХХ сесія Комісії відбулася в Україні, а ХХХІ сесія відповідно в РФ; тому ХХХІ сесія Комісії мала відбутися на території РФ, а не шляхом відео-конференц-зв'язку між РФ та Україною, який Угодою та Положенням про Комісію не був та не є передбаченим, - слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 7 Угоди, 14.09.1993 року підписаної Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі:
1. З метою сприяння реалізації Угоди засновується Українсько-Російська Комісія з питань рибальства в Азовському морі, що далі іменується "Комісією".
2. Кожна Сторона може призначати до складу Комісії не більше двох представників, яких на сесіях Комісії можуть супроводжувати експерти та радники.
3. Сесії Комісії проводяться почергово на території кожної із Сторін. Витрати з проведення сесії несе Сторона, що приймає.
4. На першій сесії Комісія ухвалює свої правила процедури.
З наведеного змісту ст. 7 вказаної Угоди вбачається, що її положення регулюють виключно процедурні питання Угоди з метою сприяння її реалізації, а саме ч.ч. 1, 2 цієї статті - щодо заснування та складу Комісії, ч.ч. 3, 4 - щодо проведення сесії Комісії.
При цьому згідно з положеннями ч. 3 ст. 7 Угоди питання почергового проведення сесії Комісії на території кожної із Сторін безпосередньо пов'язане саме з витратами щодо проведення сесії.
Крім того, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 7 Угоди, правила процедури сесії Комісії, встановлені Угодою, в тому числі ст. 7 цієї Угоди, не є вичерпними.
Так, відповідно до змісту листа Держрибагентства від 22.07.2019 № 1-13-3/4051-19 «Щодо українсько-російського співробітництва з питань рибальства в Азовському морі» до Кабінету Міністрів України, зазначено, зокрема:
- у діючому правовому полі відсутність узгоджених з Російською Федерацією протоколів Комісії поставить під загрозу промисловий сезон у 2020 році. Така ситуація може спричинити загострення соціальної напруженості у важливому для України в умовах агресії Російської Федерації регіоні, де рибальство та переробка водних біоресурсів є одним з традиційних видів зайнятості населення;
- Держрибагентство, враховуючи безпекові ризики для Української делегації, пов'язані з проведенням сесії Комісії на території Російської Федерації, вважає найбільш прийнятним варіантом дистанційне проведення сесії Комісії із використанням сучасних засобів зв'язку. Однак така реалізація такого формату проведення сесії Комісії вимагає вжиття низки дипломатичних заходів;
- разом з тим, з огляду на стратегічний характер порушеного питання, прийняття рішення щодо участі української сторони у черговій сесії Комісії без позиції МЗС, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин, а також координує діяльність державних органів щодо забезпечення реалізації єдиного зовнішньополітичного курсу України, є неможливим;
- з огляду на викладене та враховуючи те, що присутність України в Азовському морі є геополітичним питанням, Держрибагентство просило доручити Міністерству закордонних справ України терміново провести міжвідомчу нараду за участі уповноважених представників Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного агентства рибного господарства України, Міністерства юстиції України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Ради національної безпеки і оборони України з метою вироблення узгодженої позиції України щодо участі української сторони у ХХХІ сесії Комісії;
- у ході наради Держрибагентство пропонувало розглянути та сформувати консолідовану позицію з наступних питань;
- ухвалення рішення щодо участі української сторони у ХХХІ сесії Комісії та формату такої участі;
- взаємодія з російською стороною в рамках Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі. Доцільність та механізми зміни формату проведення двосторонніх засідань у контексті чинності наявних двосторонніх угод щодо Азовського моря.
Згідно з листом Прем'єр-міністра України від 26.07.2019 № 24195/3/1-19 (до листа Держрибагентства від 22.07.19 № 1-13-3/4051-19), останній просив розглянути та визначитися з порушених питань.
Відповідно до змісту листа Держрибагентства від 23.08.2019 року № 3-13-4/4786-19, на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 16.07.2019 № 24195/1/1-19 проінформовано щодо доцільності і формату взаємодії з російською стороною та процедури затвердження відповідних директив делегації Держрибагентства.
Згідно зі змістом листа Азово-Чорноморського територіального управління від 24.10.2019 № 14989, зокрема, Російська сторона підтвердила проведення засідання чергової ХХХІ сесії Російсько-Української комісії з питань рибальства в Азовському морі в дистанційному режимі з використанням сучасних засобів відеозв'язку 13-14 листопада 2019 року.
З наведеного вбачається, що сторони узгодили проведення сесії у режимі відео-конференц-зв'язку.
При цьому також, позивачем не зазначено, як само проведення сесії Комісії в узгодженому сторонами режимі відео-конференц-зв'язку безпосередньо вплинуло на права чи інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся з даним позовом.
Отже, наведена позиція позивача - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною.
3. Щодо обґрунтування позивачем позовних вимог із посиланням на те, що: ДАРГУ як під час підготовки до підписання й підписання Протоколу ХХХІ сесії Комісії, організації проведення цієї сесії так й у наступному мала вжити вичерпних заходів в межах повноважень для мінімізації негативного впливу як Угоди в цілому, так й Протоколу та Порядку на права та законні інтереси українських рибалок, зокрема членів УНМП, таких як рибалки; зокрема ДАРГУ мала забезпечити оцінку правової сили для України Угоди як міжнародного договору, який насправді підлягає невідкладному припиненню, зупиненню або виходу з нього, та здійснити відповідну правову оцінку Протоколу та Порядку як документів, що нібито випливають з Угоди та спираються на нібито обов'язковість Угоди та нібито повноваження ДАРГУ з організації складання та підписання Протоколу та Порядку; такий обов'язок випливає в першу чергу з повноважень ДАРГУ, закріплених у пп. 50 п. 4 Положення про ДАРГУ, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 895, тощо, - слід зазначити таке.
Відповідно до абз. 1 ст. 2 Закону № 1906-IV у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Відповідно до ст. 3 Закону № 1906-IV «Види міжнародних договорів України», міжнародні договори України укладаються:
Президентом України або за його дорученням - від імені України;
Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України;
міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.
Від імені України укладаються міжнародні договори України:
а) політичні, мирні, територіальні і такі, що стосуються державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України;
б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;
в) про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;
г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови їх тимчасового перебування, включаючи терміни виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші наслідки і компенсації;
ґ) про використання території та природних ресурсів України;
д) яким за згодою сторін надається міждержавний характер.
Від імені Уряду України укладаються міжнародні договори України з економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України.
Міжвідомчими є міжнародні договори України з питань, що належать до повноважень міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних колегіальних органів.
Виходячи з наведених положень Закону № 1906-IV, Угода, 14.09.1993 року підписана Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі, за складом сторін та предметом угоди - є міжвідомчим міжнародним договором України виключно з питань, що належать до повноважень відповідача.
Відповідно до п. 1 Положення Державне агентство рибного господарства України (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.
Згідно з п. 2 Положення Держрибагентство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 3 Положення основними завданнями Держрибагентства є:
1) реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства;
2) внесення на розгляд Міністра енергетики та захисту довкілля пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.
Згідно з пп. 50 п. 4 Положення Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань: здійснює в межах повноважень, передбачених законом, міжнародне співробітництво, готує пропозиції щодо укладення та денонсації договорів, укладає міжнародні договори України міжвідомчого характеру, забезпечує виконання узятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами з питань, що належать до компетенції Держрибагентства, представляє Україну в роботі міжнародних організацій у сфері рибного господарства.
З наведеного змісту пп. 50 п. 4 Положення, на порушенні якого відповідачем наполягає позивач, забезпечення оцінки правової сили для України Угоди як міжнародного договору, здійснення правової оцінки Протоколу та Порядку як документів, що нібито випливають з Угоди та спираються на нібито обов'язковість Угоди та нібито повноваження ДАРГУ з організації складання та підписання Протоколу та Порядку, як заходи в межах повноважень для мінімізації негативного впливу як Угоди в цілому, так й Протоколу та Порядку на права та законні інтереси українських рибалок, - пп. 50 п. 4 Положення не передбачені.
Крім того, позивачем не зазначено конкретних нормативно-правових положень, якими в межах повноважень, передбачених законом, Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань саме зобов'язане вчинити зазначені позивачем дії.
Також, відповідач є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості тощо, а не державним органом, який формує державну політику у цій сфері. Отже, оскаржені позивачем дії та бездіяльність відповідача з реалізації державної політики у сфері повноважень відповідача об'єктивно не можуть свідчити про фактичне визнання Державним агентством рибного господарства України від імені України нібито повноважень окупаційних органів влади Російської Федерації в Автономній Республіці Крим щодо громадян України та риболовних суден України тощо, про яке зазначене позивачем.
4. Щодо обґрунтування позивачем позовних вимог із посиланням на не повідомлення вчасно та належним чином прямо зацікавлених осіб, зокрема Українську незалежну морську профспілку та її членів про підписання та зміст чинних Протоколу XXXI сесії Українсько-Російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі та Порядку здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік, - слід зазначити таке.
Відповідно до пп. 8.8. Протоколу ХХХІ сесії доручено проінформувати усі зацікавлені організації держав Сторін про Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в акваторії Азовського моря і Керченській протоці і необхідності його неухильного дотримання.
Проте, Протоколом ХХХІ сесії та/або чинними нормативно-правовими вимогами не передбачений порядок та строки, зокрема інформування, в тому числі шляхом оприлюднення, про визначений на сесії комісії Порядок, та не надане визначення та/або перелік зацікавлених організацій держав Сторін.
Крім того, відповідно до Додатку VIII до вищевказаного протоколу - «Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік», зокрема: спеціально уповноваженими органами, що здійснюють контроль вилучення водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці є органи державної влади держав сторін, визначені законодавством держав Сторін.
Отже, Порядок здійснення контролю вилучення промисловими і іншими суднами водних біологічних ресурсів в Азовському морі і Керченській протоці на 2020 рік стосується повноважень та їх здійснення саме органами державної влади держав сторін, визначені законодавством держав Сторін.
Крім того, Азовським басейновим управлінням Державного агентства рибного господарства в рамках засідань комісії з розподілу знарядь лову положення Порядку були доведені до відома суб'єктів господарювання, копії протоколів яких наявні в матеріалах справи.
Отже, наведена позиція позивача - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
При цьому суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст. 8 Угоди Комісія має наступні повноваження:
1. Координувати діяльність Сторін із збереження, відтворення, оптимального використання живих ресурсів та управління ними.
2. Щорічно визначати на підставі наукових прогнозів загальний допустимий вилов кожного виду живих запасів, а також визначати квоти вилову кожного виду за взаємною домовленістю Сторін та з урахуванням внеску кожної Сторони у їх відтворення.
3. Обмінюватись інформацією про порядок та умови видачі дозволів на здійснення промислу, включаючи порядок подання заявки на отримання дозволів, або призупинення їх дії.
4. Розглядати надані звіти та іншу інформацію про хід реалізації виданих дозволів.
5. Розглядати та опрацьовувати рекомендації стосовно введення в дію рівнозначних санкцій за діяльність, яка суперечить положенням цієї Угоди.
6. Узгоджувати заходи регулювання та контролю промислу в районі дії Угоди.
7. Розглядати та опрацьовувати пропозиції з введення в дію програм сертифікатів походження, що підтверджують, що продукція з анадромних видів риб є продукцією з риб, видобутих згідно з законом.
8. Опрацьовувати рекомендації стосовно науково-дослідної діяльності в галузі рибальства в районі дії Угоди.
9. Проводити консультації з цінової політики стосовно реалізації анадромних видів риб та інших рибних ресурсів.
10. Сприяти розв'язанню спірних питань в галузі збереження, оптимального використання живих ресурсів та управління ними.
11. Опрацьовувати рекомендації із заходів забезпечення виконання рішень, що ухвалюються.
12. Розглядати будь-які інші питання, що мають стосунок до цілей цієї Угоди.
Відповідно до п. 7. Протоколу ХХХІ сесії, Комісія:
7. За сьомим пунктом порядку денного:
7.1. Прийняла рішення для Сторін на 2020 рік керуватися документом «Заходи регулювання промислового рибальства в басейні Азовського моря» (Додаток VIII до Протоколу XXI сecії) зі змінами, прийнятими на XXII, XXIII, XXIV, XXV, ХXVI, XXVII, XXVIII і XXIX сесіях.
7.2. Рекомендувала Сторонам здійснювати промисел відповідно до узгоджених Заходів регулювання, які уточнюються на 2020 рік наступним чином (режим рибальства на 2020 рік):
7.2.10. Кожна Сторона самостійно приймає заходи регулювання промислу в лиманах і pіках, а також у п'ятикілометровій прибережній зоні Азовського моря, у Таганрозькій затоці i Керченській протоці, якщо при такому промислі не може бути нанесена шкода спільно використовуваним запасам.
З наведеного вбачається, що як відповідно до положень Угоди та змісту Протоколу ХХХІ сесії, питання регулювання промислового рибальства, санкцій за діяльність, яка суперечить положенням цієї Угоди, заходів забезпечення виконання рішень, що ухвалюються, тощо носять рекомендаційний характер та підлягають окремому опрацюванню.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на обставини щодо: листування позивача, рибалок, яких стосується даний позов, та інших осіб з іншими державними органами, які не є учасниками справи, та рішення, дії чи бездіяльність яких у даній справі не оскаржується; фактичного затримання та утримання рибалок тощо, та надані на їх підтвердження вищенаведені докази, з тих підстав, що наведені обставини не стосуються предмету позову (спору), відповідно не входять до предмету доказування (дослідження, встановлення, тощо) у цій справі.
Крім того, листи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, носять лише та виключно інформаційно-рекомендаційний характер, а відтак вони не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.
Щодо решти доводів сторін слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та доказана відсутність підстав для визнання оскаржених дій та бездіяльності відповідача протиправними, отже немає підстав для задоволення позову повністю.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
В прохальній частині позовної заяви позивач також просить, зокрема, винести окрему ухвалу щодо грубого порушення Державним агентством рибного господарства України законодавства про статус профспілок та про публічну інформацію через надану неповну та недостовірну відповідь Українській незалежній морській профспілці на запит профспілки від 24 лютого 2020 року листом агентства від 28 лютого 2020 року № 10-13-17/1330-20.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Суд зазначає, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до порушеного позивачем питання суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року по справі № 817/153/18 (адміністративне провадження № К/9901/17736/19).
За своїм змістом вищезазначена норма визначає непрямий спосіб судового контролю, що має обмежену дію: ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити виключно від суду; коло заходів, які має виконати адресат, визначається також судом. Питання винесення окремої ухвали не відноситься до позовних вимог, а є дискреційними повноваженнями суду.
Виходячи з встановлених судом обставин по справі та вищенаведених висновків суду щодо заявлених позовних вимог, суд вважає, що підстав для постановлення окремої ухвали за результатами розгляду цієї справи немає.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 405 від 21.04.2021) до 30 червня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 249, 250, 255, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Української незалежної морської профспілки (місцезнаходження: вул. Дідріхсона, буд. 13, м. Одеса, 65029; ідентифікаційний код юридичної особи: 37679056) до Державного агентства рибного господарства України (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 45-а, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи: 37472282) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
В задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали - відмовити.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В повному обсязі рішення складено 7 червня 2021 року.
Суддя М.Г. Цховребова