Іменем України
18 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5361/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря - Моспанюк Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення від 21.10.2019 № 0000224708,
20.12.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - позивач, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот») до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, Офіс великих платників ДПС), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 21.10.2019 № 000224708 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16936251,94 грн та нарахування пені в розмірі 8551306,60 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Позовні вимоги мотивовано таким.
24.10.2019 ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» отримало від Офісу великих платників податків ДПС рішення від 21.10.2019 № 000224708 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16936251,94 грн та нарахування пені в розмірі 8551306,60 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Спірне рішення прийнято на підставі акта перевірки від 16.09.2019 № 20/28-10-51-06/33270581 про результати камеральної перевірки ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.09.2015 по 09.08.2018.
У зазначеному акті відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.09.2015 по 09.08.2018, а саме - підприємством своєчасно не сплачено єдиний внесок з 30.09.2015 по 09.08.2018 та, як наслідок, застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464.
Позивач не погоджується з такими висновками та вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені підлягає скасуванню, виходячи з такого.
Позивач як платник єдиного внеску перебуває на обліку в органі доходів та зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у спірний період звільнявся від відповідальності за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску.
Крім того, податковий орган уже формував та направляв на адресу позивача рішення про застосування штрафних санкцій, які розраховувалися за період з 21.11.2014 по 22.02.2017, що частково співпадає з періодом нарахування штрафних санкцій у спірному рішенні від 21.10.2019 № 000224708. Попередні рішення було оскаржено в судовому порядку та скасовано в повному обсязі (справа № 812/15/17).
Також позивач посилається, що постановами державного виконавця протягом 2015, 2016, 2017 років було накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках позивача. З 25.05.2017 станом на дату подання позову арешт з рахунків не знято. Враховуючи об'єктивну неможливість сплати позивачем єдиного внеску з його банківського рахунку, сплата єдиного внеску здійснювалась від імені та за рахунок ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» його повіреними на підставі договорів доручення, а саме: ДП «Хімік» ПАТ «Азот», ТОВ «Стиролтранс», ТОВ «Украферт», ТОВ «Статус-Трейд», ТОВ «Хім-Трейд». Контролюючим органом зазначені кошти не було перераховано до відповідних бюджетів та було обліковано, як нез'ясований платіж, що призвело до формування в обліковій картці ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» заборгованості з єдиного внеску. Однак, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску було визнано протиправними та скасовано судовими рішеннями.
Таким чином, на думку позивача, рішення від 21.10.2019 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16936251,94 грн та нарахування пені у розмірі 8551306,60 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яке було направлено Офісом великих платників податків ДПС, є протиправним та належить до скасування.
Ухвалою суду від 21.12.2019 позов залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Провадження у справі зупинялося відповідно до ухвал від 26.03.2020, від 30.06.2020, від 17.02.2021.
Ухвалою суду від 10.06.2021 здійснено заміну відповідача Офісу великих платників податків ДПС на правонаступника - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву від 21.02.2020 № 360/5361/19, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.
ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, перебуває на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДПС та подає звіти про суми нарахованої заробітної плати за основним місцем обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Такі випадки передбачені частиною восьмою статті 25 Закону № 2464. Чинним законодавством накладення арешту на кошти платника єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не визначено в якості випадку, коли допускається передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам.
Застосування положень Цивільного кодексу України про договір доручення при вирішенні справи за твердженням відповідача є протиправним, оскільки спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та має перевагу при застосуванні окремих норм перед іншими нормативно-правовими актами, є Закон № 2464. Тим більше норми Цивільного кодексу України щодо укладення, виконання договору доручення стосуються цивільно-правових взаємовідносин, а не обов'язків щодо сплати загальнодержавних податків та зборів.
Чинним законодавством накладення арешту на кошти платника єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не визначено в якості випадку, коли допускається передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третіми особами.
На підставі викладеного Офіс великих платників податків ДПС вважає, що він діяв у межах та у спосіб, передбачений Законами України, а рішення від 21.10.2019 №000224708 відповідає виявленим фактичним обставинам та чинному законодавству (том 1 арк. спр. 163-165).
В ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, а представник відповідача заперечував проти позову.
У судове засідання 18.06.2021 представники сторін не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. 18.06.2021 представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановлено таке.
ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (ідентифікаційний код 33270581, місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5) є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24.12.2004, як платник податків та платник єдиного внеску на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДПС, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.12.2019 (том 1 арк. спр. 104-108).
16.09.2019 посадовою особою Запорізького управління Офісу великих платників податків ДПС проведено камеральну перевірку ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.09.2015 по 09.08.2018, за наслідками якої складено акт від 16.09.2019 № 20/28-10-51-06/33270581 (том 1 арк. спр. 29-33).
Згідно з висновками акта від 16.09.2019 № 20/28-10-51-06/33270581 за результатами камеральної перевірки встановлено порушення частини восьмої статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.20110 № 2464-VI, підпункту 6 пункту 3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), а саме платником в період з 30.09.2015 по 09.08.2018 несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 102452609,28 грн.
В акті зазначено, що з 30.09.2015 до підприємства департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України тричі застосовувався захід примусового стягнення коштів у вигляді арешту коштів на усіх відкритих розрахункових рахунках. Враховуючи неможливість внаслідок арешту рахунків сплати підприємством єдиного внеску, в період з 30.09.2015 по 30.12.2015, з 06.06.2016 по 15.06.2016, а також з 02.06.2017 по 23.08.2016 сплата єдиного внеску здійснювалась від імені та за рахунок ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» наступними повіреними: Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» на підставі договору доручення № 35/ФО/15-209 від 20.07.2015, на загальну суму 46255394,89 грн; ТОВ «Стиролтранс» на підставі договору доручення № 35/ФО/17-13 від 21.06.2017, на загальну суму 27399006,55 грн; ТОВ «Украферт» на підставі договору доручення № 35/ФО/18-28 від 22.01.2018, на загальну суму 28578138,45 грн; ТОВ «Статус-Трейд» на підставі договору доручення № 35/ФО/18-104 від 05.07.2018, на загальну суму 7302921,46 грн.
Дані суми не зараховувались по строку сплати до ІКПП ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» та обліковувалися в інтегрованій картці «Платежі до вияснення», оскільки відповідно до ч. 9 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що передача платником єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.
На підставі акта перевірки від 16.09.2019 № 20/28-10-51-06/33270581 Запорізьке управління Офісу великих платників податків ДПС виніс рішення від 21.10.2019 № 0000224708, яким до ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.09.2015 по 09.08.2018 застосовано штраф у розмірі 16936251,94 грн та нараховано пеню у розмірі 8551306,60 грн (том 1 арк. спр. 11).
З розрахунку штрафних санкцій з єдиного внеску, який є додатком до оскаржуваного рішення, судом встановлено, що штраф застосовано, а пеню нараховано за несвоєчасну сплату єдиного внеску за звітні періоди вересень 2015 року - березень 2018 року (том 1 арк. спр. 12-28).
У період з 30.09.2015 по 23.08.2018 повіреними ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» - Дочірнім підприємством «Хімік», Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиролтранс», перераховано кошти в рахунок сплати ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» єдиного внеску, нарахованого за березень 2018 року - листопад 2019 року, про що свідчать інформація про суми єдиного внеску, сплачені за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» повіреними за період з 30.09.2015 по 23.08.2018, копії платіжних доручень та копії банківських виписок (том 2 арк. спр. 3-20, том 2 арк. спр. 21-250, том 3 арк. спр. 1-48, том 3 арк. спр. 49-55).
Сплата єдиного внеску, нарахованого за вересень 2015 року - березень 2018 року, здійснювалась повіреними ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»:
Дочірнім підприємством «Хімік» на підставі укладеного договору доручення від 20.07.2015 № 35/ФО/15-209, згідно з яким повірений в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання, та додаткової угоди від 31.12.2015 № 1 до договору доручення від 20.07.2015 № 35/ФО/15-209 (том 3 арк. спр. 88-91);
Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиролтранс» на підставі укладеного договору доручення від 21.06.2017 № 35/ФО/17-13, згідно з яким повірений в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання (том 3 арк. спр. 92-95);
Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт» на підставі укладеного договору доручення від 22.01.2018 № 35/ФО/18-28, згідно з яким повірений в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання (том 3 арк. спр. 96-99).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» на підставі укладеного договору доручення від 05.07.2018 № 35/ФО/18-104, згідно з яким повірений в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання (том 3 арк. спр. 100-103).
Сплата єдиного внеску за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» також підтверджується звітами повірених (том 3 арк. спр. 56-86).
Вирішуючи адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Статтею 9 Закону № 2464 визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п'ятої);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону № 2464).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
На суму недоїмки відповідно до приписів частини десятої статті 25 Закону № 2464 нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду (частина тринадцята статті 25 Закону № 2464).
Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (частина чотирнадцята статті 25 Закону № 2464).
Згідно з абзацом другим частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464 суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Підпунктом 2 пункту 2 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції № 449 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах:
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції № 449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:
«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.
З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».
Отже, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.
В постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 805/3362/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» до Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити дії Велика Палата Верховного Суду зазначила, що внесені Законом № 1669-VІI зміни до Закону № 2464-VI звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, оскільки на час розгляду цієї справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення АТО, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 28-р) місто Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.12.2019 № 1006121884 ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції у м. Сєвєродонецьку Луганської області (том 1 арк. спр. 104-108).
Отже, в силу положень абзацу третього пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року, до ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не застосовуються, у зв'язку з чим рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків ДПС від 21.10.2019 № 0000224708, яким до позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.09.2015 по 09.08.2018 застосовано штраф у розмірі 16936251,94 грн та нараховано пеню у розмірі 8551306,60 грн, є протиправним та належить до скасування.
При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільнялись від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України було та є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов'язань.
Суд також зазначає, що податковий орган уже формував та направляв на адресу позивача рішення про застосування штрафних санкцій, які розраховувалися за період з 21.11.2014 по 22.02.2017, що частково співпадає з періодом нарахування штрафних санкцій у спірному рішенні від 21.10.2019 № 000224708. Попередні рішення було оскаржено в судовому порядку та скасовано в повному обсязі (справа № 812/15/17) (том 1 арк. спр. 63-96).
Що стосується тверджень відповідача, що сплата єдиного внеску Дочірнім підприємством «Хімік», Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиролтранс» за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» прямо суперечить вимогам частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464 та такі суми не можуть враховуватися як сплата єдиного внеску позивачем, суд зазначає таке.
Цивільний кодекс України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 КАС України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі, зокрема, договору.
Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до частини першої статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Згідно з частиною першою статті 1004 Цивільного кодексу України (виконання доручення) повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Таким чином, основним змістом договору доручення є зобов'язання повіреного вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя. Всі вчинені повіреним дії створюють, змінюють та припиняють права довірителя, а не повіреного.
Укладеними договорами з Дочірнім підприємством «Хімік», Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиролтранс» передбачено юридичні дії, які мають вчиняти повірені, а саме сплатити грошові зобов'язання за ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» за рахунок його коштів.
Про здійснення повіреними сплати єдиного внеску від імені ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» свідчить призначення платежу у платіжних дорученнях.
Отже, судом встановлено, що здійснюючи сплату єдиного внеску, Дочірнє підприємство «Хімік», Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Украферт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиролтранс» діяли як повірені ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», тобто від його імені, а не як самостійні платники єдиного внеску.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що перерахування повіреними коштів довірителя на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя на підставі договорів, які відповідають вимогам Цивільного кодексу України, не може вважатися передачею обов'язку по сплаті єдиного внеску третій особі, заборона якої встановлена частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464, на яку наголошує відповідач.
Твердження відповідача, що положення Цивільного кодексу України не розповсюджуються на правовідносини по сплаті єдиного внеску, оскільки їх дію на такі правовідносини не поширено спеціальним законом, яким є Закон № 2464, суд також вважає необґрунтованими.
Так, статтею 2 Закону № 2464 визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Здійснення сплати єдиного внеску повіреними на підставі довіреностей від імені довірителя, тобто за правилами, визначеними Цивільним кодексом України, жодним чином не змінює порядок сплати єдиного внеску, визначений Законом № 2464. Відповідно, поширення положень Цивільного кодексу України Законом № 2464 у даному випадку не потребується.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладеною в постановах від 21 грудня 2018 року у справі № 805/1429/17-а, від 25 січня 2019 року у справах № 812/59/16, № 817/85/16, від 29 січня 2019 року у справі № 812/15/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 812/1281/17:
«Виходячи з аналізу саме положень цивільного законодавства, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в результаті реалізації між Товариством та Повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов'язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464.
У Суду немає підстав вважати цей висновок судів попередніх інстанцій таким, що не відповідає закону, зокрема частині дев'ятій статті 25 Закону № 2464, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску за наведеними вище платіжними дорученнями, є саме позивач, а не будь-яка третя особа.
Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев'ятої статті 25 Закону № 2464».
У зазначених справах Верховним Судом зроблено загальний висновок щодо правової оцінки обставин справи та зазначено, що «У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі № 2464 - щодо порядку (способу) виконання обов'язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об'єктивної неможливості використати передбачений Законом спосіб виконання такого обов'язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов'язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству».
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 19210,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 19.12.2019 № 68921 (том 1 арк. спр. 114).
З огляду на те, що позов підлягає належить до задоволення повністю, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення від 21.10.2019 № 0000224708 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків ДПС від 21.10.2019 № 0000224708 про застосування до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» штрафних санкцій у сумі 16936251,94 грн та нарахування пені в сумі 8551306,60 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43968079, місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 57) на користь приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (ідентифікаційний код 33270581, місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 19210,00 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті десять 00 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 23 червня 2021 року.
Суддя І.О. Свергун