02 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/1602/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Полянич В.І.
представник позивача - Дрогобецький І.І.;
представник позивача - Машкаринець І.М.;
представник відповідача - Гушнянська М.Я.;
представник третьої особи - Олійник Р.Б.;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Полянської сільської ради Мукачівського району до Закарпатської обласної ради, де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" про визнання протиправним та скасування рішення, -
Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Закарпатської обласної ради, де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача позивачем зазначено - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" про визнання протиправними та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржене рішення від 16.05.2019 року №1478 відповідач прийняв без відповідного проекту землеустрою по встановленню зон санітарної охорони ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища (свердловина АДРЕСА_1 ) та його погодження з відповідними державними органами земельних ресурсів, санітарно- епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього середовища, водного господарства та екології. Крім того, позивач вказує на те, що проект рішення «Про затвердження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не був попередньо оприлюднений.
Протокольною ухвалою суду від 16.01.2020 року позивача по справі - Солочинську сільську раду Свалявського району Закарпатської області було замінено на правонаступника - Полянську сільську раду (місцезнаходження: 89313, Закарпатська обл., Свалявський р-н, село Поляна, вул. Духновича, будинок №63, код ЄДРПОУ - 04351587).
16 січня 2020 року відповідачем було подано відзив на позов відповідно до якого з позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними. Зокрема, зазначає, що правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок розроблення та затвердження зон санітарної охорони водних об'єктів, свідчить про те, що організації зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів передує саме розроблення та затвердження проекту зон санітарної охорони. Зазначене спростовує посилання Позивача на те, що вжиття заходів щодо затвердження зон санітарної охорони не може бути здійснено без затвердження проекту землеустрою. Нормами ДБН В.2.5-74:2013 чітко встановлена послідовність дій щодо організації зон санітарної охорони, відповідно до якої саме проект зон санітарної охорони повинен бути основою для проекту землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони водних об'єктів.
Третя особа подала до суду пояснення на позов від 10.02.2020 р., відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечила з мотивів його безпідставності. Так, зокрема, зазначила, що виходячи із положень Водного кодексу України, постанови КМУ від 18 грудня 1998 р. N 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Закону України «Про курорти», ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування», організація зон санітарної охорони здійснюється на основі проекту, який в свою чергу є основою для проекту землеустрою, що визначає межі зони санітарної охорони водних об'єктів. Відповідач прийнявши оскаржуване рішення від 16 травня 2019 року №1478 «Про затвердження проекту поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини» Голубинського родовища мінеральних вод (свердловина АДРЕСА_1 ) жодних порушень не допустила, оскільки вказаним рішенням обласна рада не затверджувала межі зон санітарної охорони (які мають визначатися проектом землеустрою), а лише затвердила проект поясів зон санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Як вбачається зі змісту поданого на затвердження Закарпатської обласної ради проекту «Поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка полонини» Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина №4-Е с. Солочин Свалявського району Закарпатської області) (розрахунки та умови утримання)», такий відповідає вимогам, встановленим в додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013, та погоджений передбаченими законодавством органами та установами, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у затвердженні такого.
Відповідачем було подано додаткові пояснення у яких звертає увагу на те, що порушення порядку оприлюднення проекту рішення ради не може бути підставою для скасування такого рішення.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів наведених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з мотивів, зазначеними у поясненні на позов.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 2019 році ТОВ «Маргіт-Термал» було розроблено проект поясів зон санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина АДРЕСА_1 , затверджений Генеральним директором ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини». Відповідно до такого проекту, зона санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина АДРЕСА_1 , складається з першого, другого та третього поясів в межах, визначених в картографічних матеріалах, що є додатками до нього.
Зазначений проект погоджено Закарпатською ОДА від 05.04.2019 №2232/06-21, ДП «Західукргеології» від 20.03.2019 №01-491/06, Державним агентством водних ресурсів України у Закарпатській області від 19.03.2019 №46/ЗК/21-19, Закарпатською ОблСЕС від 14.11.2014 №05.03.02-07/69389.
Рішенням п'ятнадцятої сесії VII скликання Закарпатської обласної ради №1478 від 15.05.2019 р., відповідно до статті ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 8-1, 93 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №2024, затверджено проект поясів зон санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина АДРЕСА_1 (арк. спр. 53, т. 1).
Вважаючи таке рішення Закарпатської обласної ради протиправним та таким, що порушує права органу місцевого самоврядування, на території якого розміщена свердловина №4-Е Голубинського родовища, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Протиправність рішення щодо затвердження обласною радою документу під назвою «проект поясів зон санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина АДРЕСА_1 », позивач обґрунтовує тим, що такий розроблений без відповідного проекту землеустрою по встановленню зон санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Голубинського родовища, та тим, що проект відповідного рішення обласної ради не був оприлюднений.
Відповідно до положень ст. 93 Водного кодексу України (далі - ВК України), з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 Земельного кодексу України, зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 34 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" №2918-III від 10.01.2002 р. залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон. Встановлення меж зон санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання здійснюється у процесі розроблення проекту землеустрою.
Компетенція обласних, Київської та Севастопольської міських рад у галузі регулювання водних відносин щодо затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів передбачена нормами п. 8 ч. 1 ст. 8-1 ВК України, що також кореспондується з повноваженнями, встановленими ст. 12 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
Відповідно до статті 93 ВК України, постановою Кабінету Міністрів України №2024 від 18.12.1998 р. затверджено Правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів (далі - постанова №2024).
Пунктом 3 постанови №2024 передбачено, що межі зони санітарної охорони водних об'єктів визначаються проектом землеустрою. Межі зони санітарної охорони водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.
Згідно п. 4 постанови №2024 зони санітарної охорони поверхневих та підземних водних об'єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:
- перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водовідвідного каналу;
- другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.
Більше деталізовано основні вимоги до проектування нових систем і схем водопостачання населених пунктів, реконструкції та технічного переоснащення існуючих споруд, мереж і окремих елементів зовнішнього водопостачання населених пунктів, груп підприємств, окремих підприємств, будинків, інших об'єктів регламентуються нормами ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» (далі - ДБН В.2.5-74:2013).
Розділом 15 ДБН В.2.5-74:2013 встановлено вимоги до проектування Зон санітарної охорони. Так, зокрема, відповідно до п. 15.1.4 Розділу 15 «Зони санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013, організації зон санітарної охорони (включаючи роботи з землевідведення першого поясу суворого режиму) повинно передувати розроблення її проекту, в який слід включати:
-визначення меж зон санітарної охорони та її окремих поясів і санітарно-захисних смуг;
-розроблення плану заходів щодо поліпшення санітарного стану території зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг з метою приведення їх санітарного стану до нормативного, а також попередження подальшого забруднення;
-правила і режим господарського використання території трьох поясів зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг об'єктами господарювання, які в них розташовані.
Пунктом 15.1.6 Розділу 15 «Зони санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013 перебачено, що проект зон санітарної охорони та санітарно-захисних смуг водоводів слід розробляти з використанням даних санітарно-топографічного обстеження територій, що заплановані до включення в їх склад, а також відповідних гідрологічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних і топографічних матеріалів. При цьому, виходячи з місцевих умов, можуть бути передбачені додаткові дослідження, необхідні для визначення меж зон санітарної охорони, а також для розроблення частини проекту, яка стосується виконання санітарних заходів у межах проектованої зони санітарної охорони.
Проект зон санітарної охорони повинен передбачати основні санітарні заходи стосовно призначення кожного поясу зон санітарної охорони з метою усунення та попередження можливості забруднення води джерел централізованого питного водопостачання та водопровідних споруд.
Відповідно до п. 15.1.7 Розділу 15 «Зони санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013, можливість організації зон санітарної охорони повинна визначатись на стадії вибору джерела та майданчиків споруд об'єктів питного водопостачання. Проект зон санітарної охорони повинен бути складовою частиною проекту питного водопостачання і одночасно основою для проекту землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони водних об'єктів. Для діючих об'єктів централізованого питного водопостачання, які не мають встановлених зон санітарної охорони, їх проект слід розробляти додатково.
Проект зон санітарної охорони з планом заходів згідно з положеннями п. 15.1.8 Розділу 15 «Зони санітарної охорони» ДБН В.2.5-74:2013 повинен відповідати вимогам чинного законодавства.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок розроблення та затвердження зон санітарної охорони водних об'єктів, суд дійшов висновку, що організації зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів передує саме розроблення та затвердження проекту зон санітарної охорони.
Зазначене спростовує посилання позивача на те, що першим етапом здійснення заходів щодо затвердження зон санітарної охорони повинно бути затвердження проекту землеустрою про встановлення таких зон.
Більше того, нормами ДБН В.2.5-74:2013 чітко встановлена послідовність дій щодо організації зон санітарної охорони, відповідно до якої саме проект зон санітарної охорони повинен бути основою для проекту землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони водних об'єктів.
Додатком Е до ДБН В.2.5-74:2013 визначено склад та зміст проекту зон санітарної охорони об'єктів централізованого питного водопостачання.
Так, відповідно до п. Е1 додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013, у склад проекту зон санітарної охорони повинні входити текстова частина, картографічний матеріал і проект рішення органів місцевого самоврядування з переліком передбачених заходів з термінами їх виконання, затверджених у встановленому порядку.
Згідно п. Е.2 додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013 текстова частина повинна включати:
-характеристику санітарного стану джерел водопостачання, аналізи якості води;
-гідрологічні дані (основні параметри і їх динаміка в часі) при поверхневому джерелі водопостачання або гідрогеологічні дані при підземному джерелі;
-дані, які характеризують взаємовплив підземного джерела і поверхневої водойми за наявності гідравлічного зв'язку між ними;
-дані про перспективу будівництва в районі розташування джерела питного водопостачання, в тому числі житлових, промислових і сільськогосподарських об'єктів;
-визначення меж першого, другого та третього поясів зон санітарного будівництва з переліком заходів і зазначенням термінів виконання, відповідальних підприємств, установ, організацій і приватних осіб та з визначенням джерел фінансування;
-правила і режим господарського використання територій, які входять в зону санітарної охорони всіх поясів.
Картографічний матеріал повинен бути представлений в наступному об'ємі (п. Е.З додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013):
-ситуаційний план із джерелом водопостачання (басейни його живлення з притоками) в масштабі при поверхневому джерелі водопостачання 1:50000 - 1:100000, при підземному - 1:10 000 - 1:25 000, на якому позначено місця розташування водозаборів і водозабірних споруд, що проектуються, межі другого і третього поясів ЗСО;
-гідрологічні профілі по характерних напрямках у межах області живлення поверхневого водозабору;
-карта гідроізогіпс підземного горизонту, що використовується для водопостачання;
-план першого поясу ЗСО в масштабі 1:500 - 1:1000;
-план другого і третього поясів ЗСО в масштабі 1:10 000 - 1:25 000 при підземному джерелі і в масштабі 1:25 000 - 1:50 000 при поверхневому джерелі з нанесенням всіх розташованих на даній території об'єктів.
Як вбачається зі змісту поданого на затвердження відповідача проекту поясів зон санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина АДРЕСА_1 , такий відповідає вимогам, встановленим в додатку Е до ДБН В.2.5-74:2013, та погоджений передбаченими законодавством органами та установами, а тому суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у затвердженні такого.
Вказане спростовує твердження позивача про те, що проект поясів зон санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина №4-Е не відповідає за своєю формою та змістом встановленим законодавством вимогам.
При цьому посилання позивача на те, що всупереч вимогам ст.25 Закону України « Про землеустрій», проект розроблений ТОВ «Маргіт-Термал», яке не має ліцензію на проведення робіт із землеустрою і його розробниками не є інженери-землевпорядники, які включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, судом до уваги не беруться оскільки затверджений оскаржуваним рішенням проекту поясів зон санітарної охорони ділянки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина АДРЕСА_1 не є документацією із землеустрою і, відповідно, не потребує наявності у розробника ліцензії на проведення робіт із землеустрою.
Що ж стосується посилань позивача на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 16 травня 2019 року №1478 було порушено регламент роботи відповідача, оскільки на офіційному сайті відповідача нібито не було опубліковано проект рішення, то суд зазначає наступне.
Та обставина, що станом на час подання позову на офіційному сайті відповідача немає проекту оскаржуваного рішення, не означає, що такого проекту не було опубліковано на офіційному сайті відповідача перед прийняттям такого рішення.
Крім того, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
В даному ж випадку можливе не опублікування на офіційному сайті Відповідача проекту оскаржуваного рішення перед його прийняттям, за умови дотримання інших вимог при прийнятті рішень (компетенція, правомочність кворум тощо) є формальним порушенням яке не впливає на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовується Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Отже, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року по справі №510/2198/16-а та від 08 серпня 2019 року у справі № 810/1354/18
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даній адміністративній справі судом не встановлено грубих порушень прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені судом обставини справи та проведений правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що затверджуючи проект поясів зон санітарної охорони ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища мінеральних вод, де розташована свердловина №4-Е, діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому підстави для скасування оскарженого рішення відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову Полянської сільської ради Мукачівського району до Закарпатської обласної ради, де третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Квітка Полонини" про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 22.06.2021 року, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці та на лікарняному.