про відмову у задоволенні клопотання
16 червня 2021 рокум. Ужгород№ 0740/862/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Фітас В.В.
представника відповідача - Заяць Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 червня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали складено 22 червня 2021 року.
ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, якою просить: 1) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії від 04.04.2014 року; 2) Зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, здійснити на користь позивача - ОСОБА_1 , перерахунок раніше призначеної йому пенсії від 04.04.2014 року, виходячи із розміру 80% від всієї суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, який має бути обчислений відповідно до відомостей особового рахунку, викладених в архівних довідках - Галузевого державного архіву МО України № 9410 від 08.01.2014 року, архівних довідках Львівського територіального архівного відділу МО України № Г-1272/1556 від 05.07.2018 року та архівній довідці (витягу з наказів) № Г-1272/1557 від 05.07.2018 року, довідці про доходи ОСОБА_1 , виданої Ужгородським зональним відділом Військової служби правопорядку за січень-березень 2014 року перед звільненням від 14.05.2018 року, від всього отриманого ОСОБА_1 грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, враховуючи з квітня 2012 року по березень 2014 року, до якого включити щомісячну грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні, та провести виплату ОСОБА_1 вказаного перерахунку за 12 місяців з дня звернення та подання документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області для проведення перерахунку, тобто з 12.07.2018 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 20 травня 2021 року поновлено провадження у справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення без розгляду позовних вимог заперечили.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала клопотання про залишення без розгляду позовних вимог, просила його задовольнити
Розглянувши подане представником відповідача клопотання, суд зазначає наступне.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд встановив, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України від 24 липня 2018 року № 371/Г-99-01 та до суду звернувся із даною позовною заявою 10 серпня 2018 року, тобто в межах встановленого ст. 122 КАС України строку.
При цьому, суд зазначає, що в Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Конституція України також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, Конституція України містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Крім того, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Таким чином, право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що заявлене представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском строків, встановлених ст. 122 КАС України, задоволенню не підлягає, оскільки таке є необґрунтованим та відповідно не підтверджене належними та допустимими доказами.
Керуючись ст.ст. 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
СуддяН.Д. Маєцька