22 червня 2021 року Справа 160/9814/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровського міського центру зайнятості, в якій позивач просить:
1. Визнати протиправними дії Дніпровського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ: 40991299) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті соціальної допомоги з безробіття ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з дати реєстрації його як безробітного у травні 2018 р., відповідно до страхового стажу та розміру заробітної плати за останні повні два місяці роботи в Комунальному закладі «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», що передували початку порушення щодо нього трудового законодавства 23.10.2017р, до дати зняття з реєстрації як безробітного 05.03.2019 р.(за пп.1, п.1, ст. № 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
2. Зобов'язати Дніпровський міський центр зайнятості (ЄДРПОУ: 40991299) зробити перерахунок та виплатити соціальну допомогу з безробіття ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з дати реєстрації його як безробітного у травні 2018 р., відповідно до страхового стажу та розміру заробітної плати за останні повні два місяці роботи в Комунальному закладі «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», з урахуванням підвищення посадових окладів в подібних профільних установах області, мінімальної заробітної плати в Україні та інфляції на дату перерахунку і виплати, що передували початку порушення щодо нього трудового законодавства 23.10.2017р., до дати зняття з реєстрації як безробітного 05.03 2019 р.(за пп.1, п.1, ст. № 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
3. Визнати протиправними дії Дніпровського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ: 40991299) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті соціальної допомоги з безробіття ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з дати повторної реєстрації його як безробітного у жовтні 2019 р. відповідно до страхового стажу та розміру заробітної плати за останні повні два місяці роботи в Приватному акціонерному товаристві з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський оліцноекстракційний завод».
4. Зобов'язати Дніпровський міський центр зайнятості (ЄДРПОУ: 40991299) зробити перерахунок та виплатити соціальну допомогу з безробіття ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з дати реєстрації його як безробітного у жовтні 2019 р. відповідно до страхового стажу та розміру заробітної плати за останні повні два місяці роботи в Приватному акціонерному товаристві з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський оліцноекстракційний завод».
5. Зобов'язати Дніпровський міський центр зайнятості (ЄДРПОУ: 40991299) поновити реєстрацію ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) в Дніпровському міському центрі зайнятості (ЄДРПОУ: 40991299), як безробітного з 18.02.2021р. та нарахувати й виплатити йому соціальну допомогу з безробіття відповідно до чинного законодавства з дати повторної реєстрації його як безробітного у Дніпровському міському центрі зайнятості в жовтні 2019 року.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що його подано з порушенням вимог ст. ст. 122, 123, 161 КАС України, з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Так у прохальній частині позивач просить суд визнати протиправними дії Дніпровського міського центру зайнятості щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті соціальної допомоги з безробіття ОСОБА_1 з дати реєстрації його як безробітного у травні 2018 р. до дати зняття з реєстрації як безробітного 05.03.2019 р., з дати повторної реєстрації його як безробітного у жовтні 2019 р. та зобов'язати Дніпровський міський центр зайнятості зробити перерахунок та виплатити соціальну допомогу з безробіття ОСОБА_1 з дати реєстрації його як безробітного у травні 2018 р. до дати зняття з реєстрації як безробітного 05.03.2019 р., з дати повторної реєстрації його як безробітного у жовтні 2019 р.
Проте у позовній заяві чітко не зазначає коли саме (дата) позивачу стало відомо про порушення його прав та не надає відповідні докази.
Оскільки твердження позивача щодо дати, коли він дізнався про порушення його прав не знайшли свого підтвердження з наданих доказів, суд приходить до висновку, що даний позов подано поза межами встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, строку.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд звертає увагу, що позивачем в позові не наведено жодних підстав для поновлення строку звернення до суду, а також не надано до суду заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Вищезазначене унеможливлює з'ясування судом, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищенаведену норми, позивачу слід надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон України №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15.12.2020 року №1082-IX установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270 грн.
З урахуванням вимог статті 6 Закону України "Про судовий збір" - з позовних заяв, що містять кілька вимог немайнового характеру, судовий збір справляється з кожної вимоги окремо.
З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одразу 2 позовні вимоги, які мають немайновий характер.
Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання вказаної позовної заяви з 2 вимогами немайнового характеру становить - 1816 грн.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд встановив, що доказів сплати судового збору позивачем не надано.
Натомість разом із позовною заявою позивачем надано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на вкрай тяжке матеріальне становище в якому він опинився в результаті багаторічної боротьби у відстоюванні своїх трудових прав в судах.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;
12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;
13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;
14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Однак, позивач не відноситься до жодної з категорій осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України “Про судовий збір”.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, суд може звільнити від сплату судового збору визначене коло осіб.
При цьому, звільнення від сплати судового збору може бути здійснено для осіб, перелік яких передбачено ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”.
Закон України “Про судовий збір” не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Так, позивачем, на підтвердження скрутного майнового стану та неможливість сплати судового збору на момент подання даної заяви надано:
- довідку Пенсійного фонду України форми ОК-5 про нарахований заробіток за 2006-2008 роки, за 2010-2019 роки, за 2021 рік.
- довідку ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра №8295/04-62-08-01-30 про доходи позивача за 2018 рік.
- довідку Дніпровського міського центру зайнятості №11 від 04.01.2021 року.
- довідку Дніпровського міського центру зайнятості №1643 від 06.05.2021 року.
- виписки банку за 2018-2019 роки.
- довідки Центального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Шевченківському районі.
- відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №3794 від 13.05.2021 р. за період з 4 кварталу 2017 року по 4 квартал 2020р.
- відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 04.03.2021 р. за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020р.
Як зазначалося вище, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік
Таким чином, позивач на підтвердження факту скрутного матеріального становища повинен надати до суду довідки про отримані доходи за попередній 2020 рік.
Довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5 судом відхиляється, оскільки в ній відсутні відомості про нарахований заробіток позивача за попередній 2020 рік.
Довідка ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра №8295/04-62-08-01-30 судом не приймається, оскільки в ній міститься інформація про доходи позивача за 2018 рік.
З наданих - відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №3794 від 13.05.2021 р. за період з 4 кварталу 2017 року по 4 квартал 2020р. та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 04.03.2021 р. за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020р. вбачається, що у 1 кварталі 2020 року позивачу нараховано дохід у розмірі 50 000,00 грн.
Таким чином з наданих позивачем довідок, розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній 2020 календарний рік складає 50 000,00 грн., 5% від якої становить 2500 грн.
Оскільки судовий збір за подання зданої позовної заяви складає 1816 грн, розмір судового збору не перевищує 2500 грн - 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Також, судом враховується і те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Беручи до уваги викладене, суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, а тому, у задоволенні клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору слід відмовити.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із такою заявою із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Крім того, статті 133 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень статті 161 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Таким чином, недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову у відповідності до Закону України “Про судовий збір” у розмірі 1816,00 грн.
Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів, з моменту отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Позивачу в десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
- документ про сплату судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір” на суму 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять).
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса