31 травня 2021 року Справа № 160/4613/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України,
про стягнення заробітної плати,-
26.03.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить:
- стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 18.02.2016 по 26.04.2018 в розмірі 2586 грн., 00 коп.;
- стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 01.11.2017 в розмірі 3179 грн., 13 коп.;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в період проходження служби в патрульній поліції з 18.02.2016 року по 26.04.2018 року ним відпрацьовано нічні зміни. Однак, доплата за службу в нічний час не виплачувалась, що, на думку позивача, є порушенням Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Разом з тим не виплачувалась індексація грошового забезпечення, сума заборгованості по виплаті якої складає 3179 грн. 13 коп. У зв'язку з вищевикладеним, у відповідача виник обов'язок нарахувати та сплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26.04.2018 по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року відкрито провадження у справі №160/4613/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
17.05.2021 відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував проти позовних вимог. Департамент патрульної поліції вказує на безпідставність заявлених позовних вимог та зазначає, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. Відповідно до кошторису Департаменту патрульної поліції було прийнято відповідні накази, якими затверджені граничні розміри грошового забезпечення працівників згідно займаним посадам, які включають в себе всі складові та види грошового забезпечення поліцейських, відповідно до схем посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988. Представник відповідача зазначив, що позивач має право звернутись за одержанням грошового забезпечення за період не більше трьох років, що передували такому зверненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, відповідно до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 25.05.2016 року за № 142 о/с позивач з 19.05.2016 року перебував на службі в поліції та безпосередньо проходив службу в роті № 3 батальйону 3 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції. З 07.02.2018 наказом ДПП за № 420 о/с від 25.04.2018 був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України № 580-VIII від 02.07.2015 року «Про Національну поліцію».
За приписами п. 4 ч. 10 ст. 62 цього Закону визначено гарантії професійної діяльності поліцейського, за змістом яких поліцейський, зокрема, своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно - правових актів України.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пп.3 п.5 цієї постанови передбачено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Згідно п. 3 розділу І Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Відповідно до п. 11 розділу II наведеного Порядку поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за період з 18.02.2016 по 26.04.2018 позивач залучався до служби у нічний час в Управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області, отже, має право на доплату за службу в нічний час за вказаний період.
Разом з тим, доказів виплати грошового забезпечення за проходження служби у нічний час за вказаний період відповідачем до суду не надано, що підтверджується розрахунковими листами.
Посилання представника відповідача на те, що позивачу виплачувалося грошове забезпечення в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення, судом оцінюється критично, оскільки доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988.
Враховуючи, що компенсація (грошове забезпечення) за службу (роботу) в нічний час за період з 18.02.2016 по 26.04.2018 року не була нарахована та виплачена позивачу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції Національної поліції України по невиплаті компенсації грошового забезпечення ОСОБА_1 , підлягають задоволенню.
З наданих відповідачем документів, можна зробити висновок, що за час несення служби в УПП в м. Кривий Ріг позивачем було відпрацьовано 68 нічних змін із наступного розрахунку в погодинній кількості: у серпні 2016 - 40 год., у вересні 2016 року - 56 год., у жовтні 2016 год. - 48 год., у листопаді 2016 року - 8 год., у грудні 2016 року - 56 год., у січні 2017 - 64 год., у лютому 2017 року - 32 год., у березні 2017 року - 56 год., у травні 2017 року -24 год., у червні 2017 року - 8 год., у серпні 2017 року -16 год., у вересні 2017 року -8 год., у жовтні 2017 року - 16 год., у листопаді 2017 року - 8 год., у січні 2018 року - 64 год., у березні 2018 року - 32 год., у квітні 2018 року - 8 год.
Отже загальна кількість годин, відпрацьованих позивачем у нічний час за період з 18.02.2016 по 26.04.2018, складає 544 год.
З врахуванням п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260, доплата позивачу за службу в нічний час за спірний період розраховується таким чином: 2400 грн. (посадовий оклад) / 160 (тривалість робочого часу за місяць при 40 год. робочому тижні) * 35 % (доплата за службу в нічний час) = 5, 25 грн. (доплата за годину служби в нічний час) * 544 год. відпрацьованих позивачем в нічний час = 2856,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді доплати за службу в нічний час за вищевказаний період становить у загальній сумі 2856,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/isc_u/isc2016m_u.html) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
В силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача про стягнення на його користь індексації грошового забезпечення за період перебування на посаді поліцейського з 1 червня 2016 року по 30 жовтня 2017 року. При цьому, місяцем з якого починається виплата індексації є червень 2016 року, оскільки цей місяць слідує за базовим після перевищення встановленого порогу для нарахування індексації.
Отже, загальна сума індексації, яка підлягає стягненню на користь позивача розраховується таким чином (73,95 (червень - листопад 2016 року) + 150,4 грн. (грудень 2016 - лютий 2017 року) + 217,60 грн. (березень, квітень 2017 року) + 229,02 грн. (травень 2017 року) + 299, 75 грн. (червень - серпень 2017 року) + 360,38 грн. (вересень - жовтень 2017 року) = 3179,13 грн.
Отже загальна сума заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 01.11.2017 складає 3179,13 грн.
З приводу стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку суд зазначає наступне.
З аналізу вищевикладеної позовної вимоги ОСОБА_1 можна зробити висновок, що позивач обрав спосіб захисту, який передбачає стягнення коштів з відповідача з дати звільнення першого по день фактичного розрахунку.
На час ухвалення рішення спірна заборгованість з приводу доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення позивачу не виплачена, тобто фактичний розрахунок не проведений, що унеможливлює суд, в свою чергу, провести розрахунок середнього заробітку, оскільки спірний період є триваючим та є незавершеним.
Вищевикладене кореспондується з базовими поняттями терміну та строку.
Так згідно ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Тобто позивачем під час звернення до суду обраний термін (період) проведення стягнення з вказівкою на подію (фактичний розрахунок) який іще не настав.
З огляду на викладене, суд переконаний, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку є передчасними і такими, що фактично спрямовані на урегулювання відносин, які відбудуться у майбутньому.
Тобто, лише у зв'язку з проведенням повного розрахунку з відповідачем, що полягає у виплаті грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час та заборгованості з індексації грошового забезпечення, у позивача виникає право на стягнення з відповідача середнього заробітку за вказаний останнім період.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу, що вихід за межі позовних вимог, під час розгляду питання про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку може вплинути на числові показники такого розрахунку, що суперечить принципу ефективності захисту прав, свобод та інтересів позивач.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає частина сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 605,33 грн.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн., при вирішенні якого суд керуються наступними нормами КАС України.
Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 23/01/2021/113 від 23.01.2021 укладений між Адвокатським бюро «Юлії Крат» в особі керуючого бюро Крат Юлії Михайлівни та фізичною особою ОСОБА_1 , акт здачі - приймання наданої правової допомоги №1, ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Зважаючи на наведене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу саме у сумі 4000,00 грн.
Суд зазначає, що на підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, з системного аналіз викладеного можна зробити висновок, що суду не надано документального підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу, що позбавляє можливості суду встановити критерії реальності витрат на професійну допомогу та встановлення їхньої дійсності.
Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів для підтвердження понесених витрат на правовому допомогу у розмірі 4000 грн., з огляду на викладене суд відмовляє у стягненні з відповідача таких витрат.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, б. 3, код ЄДРПОУ: 40108646) про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 18.02.2016 по 26.04.2018 в розмірі 2586 грн., 00 коп.
Стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 01.11.2017 в розмірі 3179 грн., 13 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, б. 3, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605,33 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко