22 червня 2021 року Справа №804/360/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев А.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 Менделевича - Акермана Олега Матвійовича про встановлення способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року по справі № 160/4291/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
17.06.2021 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява по справі № 804/360/18 про встановлення способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року по справі № 160/4291/19, в якій заявник просить: встановити спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року по справі № 160/4291/19 шляхом проведення виплат ОСОБА_1 на банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за заявою, поданою представником за довіреністю.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування (частина 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Сформована в системі «Електронний суд» заява про встановлення способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року підписана цифровим підписом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Як вбачається з матеріалів справи, місцем проживання заявника є держава Ізраїль, представник позивача проживає в Україні.
На підтвердження своїх повноважень представником надано електронну копію довіреності від 14.02.2021 року, складеною адвокатом-нотаріусом в м. Тель-Авів, Ізраїль, із засвідченням справжності підпису апостилем від 15.02.2021 (вчиненим відповідно до Гаазької Конвенції 05.10.1961).
Сторона в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 55 КАС України).
Згідно із пунктом першим частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, як довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини другої статті 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Частинами п'ятою, шостою статті 59 КАС України встановлено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.
Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина дев'ята статті 59 КАС України).
Таким чином, у разі звернення фізичної особи до суду через її представника суду має бути надано оригінал або належним чином завірена копія документу, підтверджуючого його повноваження.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2015 № 2709-IV документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Згідно із статтею 100 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ (у редакції вчинення нотаріальних дій) документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Тобто, для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном за участю іноземних органів влади або які від них виходять, повинні прийматися нотаріусами за умови легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Документи, що видані та мають юридичну силу на території України, також можуть використовуватись на території іншої держави тільки після їх відповідного засвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
При цьому існує два способи такого засвідчення: консульська легалізація та проставляння апостилю.
«Правила проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав», затверджені наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України 05.12.2003 № 237/803/151/5 (далі - Правила № 237/803/151/5) регулюють порядок проставлення спеціального штампа « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - апостиль) на офіційних документах, які були складені на території України, яким відповідно до статті 5 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Конвенція), засвідчуються справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, і, у відповідному випадку, автентичність відбитка печатки або штампа, яким скріплений документ.
Пунктом 2 Правил № 237/803/151/5 встановлено, що апостиль проставляється, зокрема, на документах, оформлених державними і приватними нотаріусами.
Згідно із пунктом 13 Правил № 237/803/151/5 апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостиля, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостиля, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля не дозволяється.
Представником заявника на підтвердження повноважень виготовлено електронну копію довіреності із проставленим апостилем, однак відповідно до пункту 13 Правил № 237/803/151/5 розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля не дозволяється.
Оскільки представником заявника - Акерманом О.М. до заяви додано електронну копію довіреності, без додержання встановленого порядку обігу документів, засвідчених апостилем, суд приходить висновку, що заява підписана представником, повноваження якого не підтверджені відповідно до вимог статті 59 КАС України.
Таким чином, сформований у системі «Електронний суд» заява підписана особою, повноваження якого на її підписання відсутні, у зв'язку із чим суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Застосування наведених норм відповідає правовому висновку Третього апеляційного адміністративного суду, наведеному у постанові від 08.04.2019 у справі № 160/9447/18.
Крім того, Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 у справі № 1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) виклав наступний висновок: «звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.».
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва, не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на судовий захист шляхом судового розгляду справи учасником справи особисто або через представника.
Застосування судом наведених норм процесуального права відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постановах від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 03.07.2019 у справі № 9901/936/18, від 02 липня 2020 року у справі N 344/20706/18.
При цьому, суд зауважує, що заява сформована через систему «Електронний суд» по справі № 804/360/18, однак, заявник просить про встановлення способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року по справі № 160/4291/19 року, тобто по іншій справі, яка розглядалась Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Так відповідно до ч. 2 ст. ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 59, 167, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 Менделевича - Акермана Олега Матвійовича у справі № 804/360/18 про встановлення способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року по справі № 160/4291/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, - повернути заявнику.
Копію ухвали направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев