17 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16419/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА України в Волинській області, відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКСУ у Волинській області, третя особа, орган казначейства) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплату, судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , суддівської винагороди в обмеженому розмірі, за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року; стягнути з відповідача 1 на користь судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 223403,32 грн (двісті двадцять три тисячі чотириста три гривні тридцять дві копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указом Президента України від 12 червня 2003 року №525/2003 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Луцького міського суду Волинської області строком на п'ять років та постановою Верховної Ради України №647-VI від 11 грудня 2008 року - обрано на посаду безстроково.
Позивач повідомляє, що в період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року суддівська винагорода виплачувалась йому з урахуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», тобто у меншому розмірі.
Відповідно до довідки ТУ ДСА України в Волинській області від 08 жовтня 2020 року №551 загальна сума обмеження суддівської винагороди позивача за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року становить 223403,32 (двісті двадцять три тисячі чотириста три гривні тридцять дві копійки).
Позивач уважає, що застосувавши обмеження, щодо виплати суддівської винагороди за вказаний період відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення його прав та гарантій незалежності судді, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
ТУ ДСА України в Волинській області у відзиві на позовну заяву від 22 грудня 2020 №2557/05-09 року позовних вимог не визнало, мотивуючи це тим, що у зв'язку з прийняттям 13 квітня 2020 року Закону України №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №553-ІХ) нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників, суддівська винагорода суддів обмежується максимальним розміром 47230,00 грн на місяць.
Вказує, що зазначене питання було предметом розгляду Ради суддів України, за результатами якого було прийнято рішення від 24 квітня 2020 року №22, у якому констатовано, що обмеження, встановлені Законом №553-ІХ, слід застосовувати виключно до частини суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення, розрахованих, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат). Також Рада суддів України звернула увагу, що розрахунок суддівської винагороди слід здійснювати на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру, передбачені Законом №553-ІХ, слід застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди.
За таких обставин, ТУ ДСА України у Волинській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Щодо висновків Конституційного Суду України у рішенні від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначає, що Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) на майбутнє, проте фактично визнав їх чинність до ухвалення ним рішення. Отже, дія частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» втратила чинність 28 серпня 2020 року.
Таким чином, у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.
За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 на спірні правовідносини з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.
Звертає увагу, що ураховуючи рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020, починаючи з 28 серпня 2020 року виплата суддівської винагороди позивачу здійснюється у повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 35-40).
У відзиві на позовну заяву від 19 квітня 2021 року №1066/05-09 ТУ ДСА України у Волинській області додатково повідомляє, що відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року №333 (зі змінами), у 2020 році суддівська винагорода та заробітна плата працівників апарату суду здійснювалась за КЕКВ 2111 «Заробітна плата». Окремого коду для обліку виплат суддівської винагороди не передбачалося.
Кошторисом на 2020 рік та додатком №7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» для потреб місцевих загальних судів Волинської області за КІІКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» передбачалися кошти в сумі 88437300 грн.
Станом на 24 лютого 2020 року проводився розрахунок та аналіз потреби у коштах для виплати заробітної плати у 2020 році. Дефіцит кошторису становив 32 082 671 грн. У зв'язку із надходженням додаткових кошторисних призначень за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» дефіцит заробітної плати 2020 року поступово зменшувався.
У зв'язку із викладеним у період із 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року був наявний дефіцит річних призначень для нарахування та виплати заробітної плати (обов'язкових складових видів нарахувань) як суддям так і працівникам апаратів місцевих загальних судів Волинської області (арк. спр. 129-132).
ДСА України у поданому відзиві на позовну заяву від 09 червня 2021 року №10-11570/21 позовні вимоги не визнала, мотивуючи тим, що Верховною Радою України 13 квітня 2020 року прийнято Закон України №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 553-ІХ).
Відповідно до частин першої та третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Отже, ТУ ДСА України у Волинській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ).
Повідомляє, що кошторисні призначення ТУ ДСА України у Волинській області для місцевих загальних судів за зазначеним кодом станом на 31 грудня 2020 року становили 131156,904 тис. гривень та зміни до кошторису ТУ ДСА України в Волинській області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» ДСА України у 2020 році не вносились.
Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік ТУ ДСА в Волинській області за КЕКВ 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у сумі 131156,904 тис. грн, відкриті в повному обсязі (арк. спр. 177-180).
ГУ ДКСУ у Волинській області у поясненнях на позовну заяву від 15 грудня 2020 року №04-08-10/6092 зазначає, що до прийняття Конституційним Судом України рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020, положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами підлягали застосуванню у відповідності до чинного на той момент законодавства.
Зауважує, що внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зумовлене необхідністю раціонального використання коштів Державного бюджету України й місцевих бюджетів, спрямування та направлення коштів державного бюджету для забезпечення першочергових, необхідних та невідкладних заходів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, оскільки із розвитком пандемії та у зв'язку із введенням загальнодержавного карантину відбулося зниження економічних показників функціонування держави, що призвело до зменшення дохідної частини бюджету. Встановлення обмеження виплат застосовувалось не лише суддів, але й інших службових та посадових осіб, оплата праці яких регулюється спеціальним законодавством. Зазначені обмеження були вимушеною мірою держави та мали тимчасовий, а не постійний характер, та не мали на меті порушення незалежності суддів чи неправомірного обмеження грошового забезпечення інших службовців.
У зв'язку із чим, уважає що порушення вимог законодавства під час перерахування позивачу суддівської винагороди допущено не було та просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 25-29).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 21).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ТУ ДСА України в Волинській області про направлення даної справи для вирішення питання про її розгляд Верховним Судом як судом першої інстанції (арк. спр. 44-45).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року клопотання представника відповідача 1 про розгляд справи за правилами загального провадження задоволено та призначено у даній справі підготовче засідання (арк. спр. 46-47).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року відкладено підготовче засідання у даній справі на 11:30 год 05 квітня 2021 року у (арк. спр.90).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ДСА України (арк. спр. 116-117).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання у справі (арк. спр. 118).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у даній справі (арк. спр. 137-138).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року залучено до участі у справі як другого відповідача ДСА України та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 год 17 червня 2021 року (арк. спр. 163-164).
У судове засідання 17 червня 2021 року учасники справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені (арк. спр. 167-173).
Позивач у клопотанні від 16 червня 2021 року просить розгляд даної справи проводити без його участі, заявлений позов підтримує повністю та просить задовольнити (арк. спр. 176).
Представником ТУ ДСА України в Волинській області подано до суду клопотання від 15 червня 2021 року №1616/05-09 про розгляд справи без участі представника відповідача (арк. спр. 175).
З огляду на вказане, на підставі частини першої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове засідання проведено у письмовому провадженні, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Указом Президента України від 12 червня 2003 року №525/2003 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Луцького міського суду Волинської області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України №647-VI від 11 грудня 2008 року позивача призначено на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області безстроково.
У період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року позивачу виплачувалась суддівська винагорода з урахуванням обмеження, встановленого статтею 29 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що підтверджується довідкою ТУ ДСА України в Волинській області від 08 жовтня 2020 року №551, сума обмеження становить 223403,32 грн (двісті двадцять три тисячі чотириста три гривні тридцять дві копійки) (арк. спр. 12).
Як убачається із матеріалів справи позивач 25 вересня 2020 року звернувся до відповідача з заявою щодо нарахування та виплату йому суддівської винагороди з 18 квітня 2020 року по 27 серпень 2020 року, у відповідь на яку ТУ ДСА України в Волинській області повідомила, що 05 жовтня 2020 року звернулося до ДСА України із запитом щодо порядку виплати компенсації суддівської винагороди на виконання рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 за період застосування обмеження з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 47230,00 грн на місяць, застосованого відповідно до положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та надіслало копію відповіді ДСА України від 12 жовтня 2020 року№19-188828/20 (арк. спр. 11).
Уважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпень 2020 року згідно зі статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3)науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Стаття 135 Закону №1402-VIII , зокрема, частини четверта і п'ята констатує, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини шостої статті 135 Закону №1402-VIII суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
З аналізу частини другої статті 130 Конституції України та частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суд встановив, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини п'ятої статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Відповідно до частини дев'ятої статті 135 Закону №1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Водночас, 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року №211 (далі - Постанова №211), якою з 12 березня рок у2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого, з урахуванням внесених до вказаної постанови змін, неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
Законом №553-ІХ, який набрав чинності 18 квітня 2020 року, Закон №294-IX доповнено статтею 29, наступного змісту: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».
Суд звертає увагу, що з 18 квітня 2020 року суддівська винагорода нарахована та виплачена позивачу з урахуванням обмежень, встановлених зазначеним Законом №553-ІХ, що не заперечується сторонами.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ зі змінами, абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ.
Зокрема, у зазначеному рішенні Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначено, що вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень Закону №294, Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Крім того, у рішенні Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 також констатовано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020). Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини перша, третя статті 29 Закону №294), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права. Згідно з частиною першою статті 113 Конституції України, частиною першою статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Тобто, оспорюваними положеннями статті 29 Закону №294 заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.
Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», в частині суддівської винагороди, не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Разом з цим, суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
Також, судом враховано, що Конституційний Суд України у вказаному рішенні від 28 квітня 2020 року №10-/2020 вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак, такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження, також, може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв'язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.
Отже, в силу приписів частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин суд застосовує частину другу статті 130 Конституції України, а тому розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені цим Законом та не застосовує до спірних правовідносин статтю 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Відтак, позивач має право на отримання суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі, передбаченому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд зауважує, що Закон №1402-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом стосовно встановлення розміру суддівської винагороди, на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України. Тобто, суддівська винагорода встановлюється виключно Законом №1402-VIII. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Позаяк, Законом №553-ІХ не скасовано норму Закону №1402-VIII щодо розміру суддівської винагороди, то при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами статті 135 Закону №1402-VIII, а не статті 29 Закону №294- IX (у редакції Закону №553- ІХ), застосування якої прямо суперечить нормі статті 130 Конституції України.
Також варто зауважити, що Закон №294-IX (у редакції Закону №553- ІХ) має іншу сферу регулювання, вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей Закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Держаний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд робить висновок, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Враховуючи наведені вимоги процесуального права та виходячи з того, що стаття 29 Закону №294-IX в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, тому суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом №1402-VIII, а застосування статті 29 Закону №294-IX прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Також варто звернути увагу, що Рішенням №10-р/2020, на яке посилається відповідач, визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону №294- IX зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №553-IX.
Однак, суд зазначає, що оскільки відповідачем положення статті 29 Закону №294-IX щодо обмеження суддівської винагороди протиправно застосовані всупереч імперативним приписам частини другої статті 130 Конституції України, то визнання цієї статті неконституційною правового значення для вирішення спору не має, а тому безпідставними є доводи відповідачі 1, що тільки з 28 серпня 2020 року зазначена стаття втратила чинність, а до цієї дати її застосування відповідачем було правомірним.
Відповідно до статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (далі- ДСА). Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
За правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Отже, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач 1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень.
Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип цільового використання бюджетних коштів, відповідно до якого бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
З 2004 року в Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів.
Відповідно до паспорту бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», визначено, що підставами для виконання цієї бюджетної програми є, зокрема, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI та постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року №845.
Тобто, саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року № 845.
При цьому таке стягнення, на підставі пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року №845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, не є органом примусового виконання.
Як убачається із листа ДСА України від 15 квітня 2021 року №10-7686/21 виплата суддівської винагороди як і заробітної плати працівникам апарату суду, у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2111 «Заробітна плата». Кошторисні призначення ТУ ДСА України в Волинській області для місцевих загальних судів за зазначеним кодом станом на 31 грудня 2020 року становили 131156,904 тис. гривень. Зміни до кошторису ТУ ДСА України в Волинській області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» ДСА у 2020 році не вносились. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік ТУ ДСА України в Волинській області за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя , за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» у сумі 131156,904 тис. грн, відкриті в повному обсязі. (арк. спр. 126).
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI, пункту 25 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03 серпня 2011 року №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Таким чином, оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів - Державної судової адміністрації України - наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів»), то безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є визнання протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській області щодо нарахування та виплати судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зобов'язати відповідача 1 нарахувати позивачу 223403,32 грн (двісті двадцять три тисячі чотириста три гривні тридцять дві копійки) суддівської винагороди та стягнути з ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, недоотриману суддівську винагороду в сумі223403,32 грн (двісті двадцять три тисячі чотириста три гривні тридцять дві копійки) без відрахування податків, за рахунок коштів окремої бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь судді» на користь судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 .
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статями 72-77, 90, 241-246, 255, 260, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Сенаторки Левчанівської, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26276277), Державної судової адміністрації України (01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи 26255795), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 38009371) про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області щодо нарахування та виплати судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області нарахувати судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 223403,32 грн (двісті двадцять три тисячі чотириста три гривні тридцять дві копійки) суддівської винагороди.
Стягнути з Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів, недоотриману суддівську винагороду в сумі 223403,32 грн (двісті двадцять три тисячі чотириста три гривні тридцять дві копійки) без відрахування податків, за рахунок коштів окремої бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь судді» на користь судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення виготовлено 18 червня 2021 року.