Справа № 638/15869/20 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1921/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
14 червня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року про відмову в задоволенні подання Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про умовно дострокове звільнення від відбування покарання, відносно засудженого ОСОБА_7 , -
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 17.07.2019 рокуОСОБА_7 засуджений за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України призначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 07.03.2018 року та остаточно призначено покарання 3 роки 5 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахується з 13.07.2018 року.
Кінець строку відбування покарання 13.12.2021 року.
Адміністрація Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» спільно з спостережною комісією у Шевченківському районі м. Харкова звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з поданням про умовно дострокове звільнення від відбування покарання на підставі статті 81 КК України відносно ОСОБА_7 . Вимоги подання обґрунтовано тим, що в особистості засудженого відбувся процес позитивних змін, засуджений проявляє готовність до самокерованої правослухняної поведінки, він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні подання Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання відносно засудженого ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи своє рішення, судом вказав, що за час відбуття покарання засуджений має лише два заохочення; з моменту відбування покарання, а саме з 26.07.2018 року, засуджений працював лише 40 днів; характеризується посередньо; судимий 10 разів, що не доводить можливість його виправлення . Крім того, враховуючи, що комісією установи до цього було тричі відмовлено у застосуванні до засудженого ст. ст. 100,101 КВК України, ст. ст. 81, 82 КК України, підтвердження сумлінної поведінки та того, що засуджений ОСОБА_7 став на шлях виправлення, суду не надано.
Не погодившись з рішенням районного суду засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року та задовольнити подання Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про умовно дострокове звільнення від відбування покарання, застосувавши до нього положення ст. 81 КК України.
В обґрунтування своєї вимог ОСОБА_7 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки: він заохочувався адміністрацією установи два разита має одну похвальну грамоту; стягнень не має; працевлаштований; позитивно характеризується адміністрацією виправної колонії; приймає участь у заходах виховного характеру, в суспільному житті колонії та в спортивних масових заходах; сумлінно ставиться до праці, нарікань немає та своєю поведінкою ставить приклад іншим засудженим не порушувати режим утримання в колонії; свою вину у вчиненому злочині визнав повністю та щиро розкаявся. В разі звільнення від покарання має намір чесно трудитися, піклуватися про свою сім'ю та працевлаштуватися на одному з підприємств району, в якому має постійне місце проживання.
Крім того, ОСОБА_7 зазначив, що в даному випадку Дзержинським районним судом м.Харкова не враховано позитивну динаміку в його поведінці за час відбування покарання, зазначаючи, що суд помилково вважає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише при «бездоганній», «стабільно позитивній» поведінці засудженого протягом усього терміну, а тому незаконного відмовив в задоволенні подання чим грубо порушив його права.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, що наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 17.07.2019 року, яким він засуджений за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України призначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 07.03.2018 року та остаточно призначено покарання 3 роки 5 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з характеристики наданої Державною установою «Олексіївська виправна колонія (№25)» засуджений ОСОБА_7 у місцях позбавлення волі знаходиться з 13.07.2018 року.
З 13 липня 2018 року утримувався в державній установі «Харківський слідчий ізолятор». За час тримання характеризувався посередньо. Заохочень та стягнень немає.
Прибув 26 липня 2018 року з Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» де й відбуває покарання.
Термін застосування статті 100, 101 Кримінально-виконавчого кодексу України щодо зміни умов тримання - за відбуттям третини призначеного строку покарання, а саме - 02.09.2019 року.Рішенням комісій державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» від 17.07.2019 року та від 25.09.2019 року в зміні умов тримання відмовлено як особі, яка не стає на шлях виправлення.
Термін застосування статті 82 Кримінального кодексу України щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким - за відбуттям половини визначеної о строку покарання, а саме - 28.03.2020 року. Рішенням комісії державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» від 08.04.2020 року в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким відмовлено, як особі, яка не стає на шлях виправлення.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
В той же час, відповідно до ч.2ст. 81 КК України, обов'язковою складовою для прийняття судом рішення про безумовне умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного вироком суду кримінального покарання, є сумлінна поведінка та ставлення до праці засудженого, як умова доведеності виправлення останнього.
За змістом зазначеної норми сумлінну поведінку слід розуміти як комплекс зразкового дотримання режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні вказівок і розпоряджень адміністрації колонії, відсутність порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених.
Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до праці проявляється у поліпшенні кількісних та якісних показників виконуваної робити, підвищення виробничої кваліфікації, бережливому ставленні до обладнання та інструментів, додержання охорони праці та техніки безпеки.
Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», дані щодо сумлінної поведінки засудженого та ставлення його до праці повинні відображати процес виправлення засудженого і стосуватися всього періоду відбування ним покарання.
Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
З огляду на викладене в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи засудженого, які були подані суду, не містять достатнього підтвердження, що засуджений не є суспільно-небезпечним та готовий до сприяння і дотримання встановлених у суспільстві норм та правил поведінки.
Окрім того, ОСОБА_7 був неодноразово судимий за скоєння крадіжок та відбував покарання в місцях позбавлення волі, але належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин проти власності.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 є суспільно небезпечною особою, яка має стійку кримінальну спрямованість на систематичне скоєння злочинів проти власності та забезпечення себе за рахунок скоєння цих злочинів.
Таким чином, висновки суду на час розгляду клопотання, що засуджений ОСОБА_7 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від покарання, є обґрунтованими.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягли б за собою скасування оскаржуваної ухвали, не вбачається. Тому судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року про відмову в задоволенні подання Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про умовно дострокове звільнення від відбування покарання, відносно засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -