Справа №:641/36/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/2194/20 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст.82 КК України
14 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , засудженої ОСОБА_7 , та її захисника ОСОБА_8 без участі представника ВК, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою захисника засудженої на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28.04.2021 року,-
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.
Таке рішення мотивовано тим, що законодавство України не передбачає можливість заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням засудженому до довічного позбавлення волі чи його умовно-дострокове звільнення (а.с.25).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник засудженої подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28.04.2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженої.
Такі вимоги обґрунтував тим, що суд першої інстанції не застосував норми міжнародного права, рішення ЄСПЛ. Також вказав, що на день звернення засудженої ОСОБА_7 з клопотанням відбула 25 років 10 місяців довічного позбавлення волі в умовах середнього рівня безпеки, має декілька заохочень, за час відбування останньою покарання, негативно сприймає скоєний нею злочин та прагне стати на шлях виправлення.
Вказав, що суд першої інстанції не застосував ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який підлягає застосуванню.
Позиції учасників судового апеляційного провадження.
Захисник та засуджена просили задовольнити апеляційну скаргу та застосувати щодо неї положення ст.82 КК України.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу чуду першої інстанції законною і обґрунтованою.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої та її захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 засуджена за вироком Київського міського суду від 25.11.1999 року за п.п. «а» «г» «е» «і» ст.ст. 93, ч.3 ст. 142, ст.208, ст.42 КК України (1960 року) до смертної кари - розстрілу із конфіскацією належного їй майна.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 22.06.2000 року змінено покарання ОСОБА_7 із смертної кари на довічне позбавлення волі у тюрмі суворого режиму.
Вирок Київського міського суду від 25.11.1999 року набрав чинності - 22.06.2000 року.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.12.2017 року ОСОБА_9 зараховано строк попереднього ув'язнення в строк покарання, відповідно до ЗУ № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» в період з 05 листопада 1997 року по 22 червня 2000 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 - 05.11.1997 року.
Кінець строку - довічно.
Засуджена ОСОБА_9 в місцях позбавлення волі знаходиться з 05.11.1997 року. Під час перебування у Київському слідчому ізоляторі засуджена допускала порушення вимог режиму тримання. Мала одне стягнення, яке погашене у встановленому законом порядку, заохочень не мала, до праці не залучалась. Під час перебування у Чернігівській виправній колонії (№ 44), засуджена неодноразово порушувала правила поведінки. Мала шість дисциплінарних стягнень, які погашені у встановленому законом порядку. З 11.10.2005 року відбуває покарання у ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)». За час відбування покарання засуджена характеризується задовільно. Має тринадцять стягнень, та два заохочення. Не працевлаштована згідно ст. 118 КВК України за особистою заявою. Підтримує стосунки із засудженими різної спрямованості. У відношенні до працівників адміністрації колонії не завжди стримана та ввічлива. За характером цілеспрямована та хитра. За Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 22.06.2000 року позову не має. Вину у скоєному злочині не визнає, застосовану до неї міру покарання вважає несправедливою.
Відповідно до ч.1 ст.82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Так, загальним для видів покарань, до яких може бути застосовано заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, є те, що всі вони є строковими і юридичною підставою застосування даної норми є відбуття засудженою особою певної частини строку призначеного їй покарання.
Статтею 51 КК України передбачені види покарань для осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, зокрема, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.64 КК України, довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
Аналіз наведених положень вказує на те, що довічне позбавлення волі є найбільш суворим основним та безстроковим покаранням, відповідно до якого засуджений за вироком суду ізолюється від суспільства і примусово поміщується до спеціальної кримінально-виконавчої установи без зазначення у вироку строку його тримання в ній.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, заміна призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі можлива виключно у порядку ст.87 КК України, тобто шляхом помилування.
Відповідно до п.п. 2-5, 9 Положення «Про порядок здійснення помилування», затвердженого Указом Президента України від 21 04 2015 року № 223/2015, помилування засуджених здійснюється у виді заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцятим п'яти років. У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після прийняття рішення відповідним судом.
Отже, на теперішній час діючим законодавством не передбачена процесуальна процедура заміни покарання особі, яка засуджена до довічного позбавлення волі.
Така позиція суду першої інстанції узгоджується з висновками, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2020 року.
У Постанові зазначено, зокрема, що в національному законодавстві України, як зазначив ЄСПЛ, існує суттєва законодавча прогалина, що стосується врегулювання можливості звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Однак, вдосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін і доповнень є прерогативою законодавчої гілки влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Адже варто розрізняти повноваження щодо нормотворення, які належать саме законодавчому органу, та повноваження щодо правозастосування, що реалізуються судовими органами в процесі здійснення правосуддя.
Оскільки необхідних змін до національного законодавства на виконання рішення ЄСПЛ «Петухов проти України №2» законодавчим органом не внесено, порядок та умови перегляду призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі нормативно не визначені. Отже, законні підстави для зміни призначеного ОСОБА_10 покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке відсутні.
Доводи захисника про те, що згідно ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.28 Конституції України його клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким підлягає задоволенню, перевірені судом першої інстанції, проаналізовані в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, та не беруться до уваги колегією суддів, оскільки діючим законодавством передбачений окремий порядок здійснення помилування засудженого.
Кримінальним кодексом України передбачена можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, передбачена ст.82 КК України, до такого виду покарання, як довічне позбавлення волі, не застосовується, на що вірно послався суд, відмовляючи засудженій у задоволенні клопотання.
При перевірці оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу, проаналізував норми національного законодавства, практику Європейського суду з прав людини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженої ОСОБА_7 .
Враховуючи наведене, а також те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і ухвалити законне та обґрунтоване рішення, при перевірці оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку не виявлено, то відповідно підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, за доводів, наведених захисником засудженої, не вбачається.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423,424-426, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28.04.2021 року про відмову в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_7 про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника засудженої, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4