Справа № 642/3151/21 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2327/21 Доповідач: ОСОБА_2
14 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та продовжено останнім строк тримання під вартою до 23.07.2021 року включно.
Захисники обвинувачених не погоджуючись з ухвалою суду подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким клопотання прокурора задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з 22.00 до 06.00 години.
Зазначає, що суд посилався на ризики, встановлені ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.05.2021 року, але разом з тим ухвалою суду апеляційної інстанції не було обвинуваченого взято під варту в залі суду. Обвинувачений, розуміючи, невідворотність направлення до СІЗО не переховувався, а чекав співробітників поліції вдома. Пред'явлене обвинувачення є необгрунтованим, кваліфікація є штучно завищеною. Обвинувачений зазначає, що конфлікт виник через те, що потерпілий безпідставно заволодів грошовими коштами іншої особи під виглядом вартості оренди приміщення, видаючи себе за власника нежитлового приміщення. Вважає, що дії можливо кваліфікувати за ч. 2 ст. 355 КК України. Легкі тілесні ушкодження могли бути отримані потерпілим і до інкримінованих подій, так і після. Суд не вмотивував підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Не враховано, що обвинувачений має дитини, одружений, постійне місце проживання, він має працювати та утримувати родину. Не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
Адвокат ОСОБА_12 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову про відмову в задоволенні клопотання прокурора та про задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, змінити тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Вказує, що обвинувачений проживає з жінкою без реєстрації шлюбу, має неповнолітню доньку, неофіційно працює, має місце реєстрації, фактично проживає з сім'єю в смт. Солоніцівка. На момент обрання запобіжного заходу перебував на стаціонарному лікуванні, потребує лікування саме в умовах стаціонару, з'являвся до слідчого і суду, не перешкоджав проведенню слідчих дій. Лікування в СІЗО немає можливості отримувати. Потерпілим не було заявлено жодних вимог щодо відшкодування шкоди. Не подану цивільного позову, крім того, потерпілий не з'явився в підготовче судове засідання. Прокурор не надав до суду матеріали, які б підтверджували наявність позовів. Потерпілому ОСОБА_13 було повідомлено про підозру.
Вислухавши доповідь судді, пояснення захисників та обвинуваченого, які просили задовольнити апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України.
Щодо кожного з них сторона обвинувачення та суд першої інстанції встановили існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Належна поведінка до обрання запобіжного заходу не виключає можливості настання ризиків в подальшому. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій. При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Як вбачається з матеріалів обвинувальний акт затверджений 21.05.2021 року, питання щодо продовження запобіжних заходів вирішувалося судом у підготовчому судовому засіданні, тобто на час розгляду судом клопотань прокурора судовий розгляд по суті не було розпочато, відповідно суд не досліджував безпосередньо докази, не отримав показання потерпілого, свідків, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відповідно до вимог ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. З огляду на зміст пред'явленого обвинувачення, кількість інкримінованих злочинів, кількість обвинувачених небезпідставними є доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог адвокатів, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, які не зможуть запобігти встановленим ризикам, гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених. Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_10 в порядку ст. 89 КК України не судимий. Обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, останнього разу вироком Дергачівського районного суду Харківської області був засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та 15.03.2016 року був звільнений з установи виконання покарань. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування інших запобіжних заходів, оскільки існує висока імовірність настання вищевказаних ризиків. Посилання захисників на наявність у обвинувачених родин, дітей, постійного місця проживання не спростовують в даному випадку доводів сторони обвинувачення та не мінімізують встановлених ризиків.
Посилання сторони захисту на те, що пред'явлене обвинувачення є необгрунтованим, кваліфікація є штучно завищеною, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на даному етапі, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для продовження запобіжного заходу, суд не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Оцінка допустимості та достатності зібраних доказів, дотримання порядку їх збирання, доведеності чи недоведеності пред'явленого обвинувачення надається судом в нарадчій кімнаті при ухваленні остаточного рішення по справі за результатами судового розгляду. З цих підстав необгрунтованими є доводи про те, що легкі тілесні ушкодження могли бути отримані потерпілим і до інкримінованих подій, так і після.
Правильність кваліфікації дій обвинувачених не може бути перевірена апеляційним судом, оскільки на даний час справа перебуває в провадженні суду першої інстанції, який за результатами безпосереднього дослідження доказів, показань учасників, матиме можливість прийняти відповідне рішення.
Доводи про те, що конфлікт виник через те, що потерпілий безпідставно заволодів грошовими коштами іншої особи під виглядом вартості оренди приміщення, видаючи себе за власника нежитлового приміщення та йому самому повідомлено про підозру, не виключає наявності достатніх підстав, визначених КПК України, для продовження строку тримання під вартою.
Посиланням захисника на стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції було надано оцінку та зазначено про те, що наявність потреби у проведенні лікування саме в умовах стаціонару має підтверджуватися висновками судово-медичної експертизи. Неможливість утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я має бути підтверджена об'єктивними даними, які б не викликали сумнівів у їх достовірності, тому на даний час такі доводи не спростовують обгрунтованості прийнятого судом рішення.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на даний час не зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених, у зв'язку із чим апеляційний суд не встановив підстав для задоволення апеляційних вимог захисників.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді