Справа № 635/5821/20 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2109/21 Доповідач: ОСОБА_2
14 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року у відношенні ОСОБА_7 про приведення вироку у відповідність,
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року клопотання начальника Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» ОСОБА_8 про приведення вироків у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено.
Дії ОСОБА_7 за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2018 в частині призначення покарання за ч.2 ст. 309 КК України перекваліфіковано з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України.
Визначено ОСОБА_7 покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2018 за ч.1 ст. 309 КК України - у виді 5 років обмеження волі. Остаточне покарання, призначене ОСОБА_7 за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.04.2019 та вироком Апеляційного суду м.Києва від 20.09.2018 у виді 4 років позбавлення волі - залишено без змін.
Засуджений, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирахувати з вироку Сєвєродонецього районного суду Луганської області приєднане частково невідбуте покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, враховуючи зміни, внесені до ч. 1 ч. 2 ст. 309 КК України. Вважає, що суд не в повному обсязі виконав вимоги ст. 5 КК України, залишивши остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Встановлено, що вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.04.2019 ОСОБА_7 засуджено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України призначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2018 у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі та апеляційного суду м. Києва від 20.09.2018 у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточно призначивши покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2018 ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді - 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Дії засудженого були кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України за ознакою повторності. Як вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі суду на теперішній час ознака повторності виключена з ч. 2 ст. 309 КК України, у зв'язку із чим судом прийнято обгрунтоване рішення щодо необхідності перекваліфікації дій з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України та визначеного іншого покарання з урахуванням санкції ч. 1 ст. 309 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частиною 3 ст. 74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу. Висновки суду про необхідність приведення вироку у відповідність до Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 року є обгрунтованими, разом з тим вирішуючи питання в порядку ст. 537 КПК України, суд мав змінити лише вид з позбавлення волі на обмеження волі.
Підстави для зміни міри покарання, визначеної вироком суду за ч. 2 ст. 309 КК України, відсутні. Суд, застосовуючи максимальну міру покарання, визначену ч. 1 ст. 309 КК України, безпідставно збільшив розмір покарання у виді обмеження волі, у зв'язку із чим ухвалу суду слід змінити, визначивши за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та вважати ОСОБА_7 таким, що на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на ОСОБА_7 відповідно до ст. 76 КК України обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Враховуючи, що покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.04.2019 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України було призначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки, то при застосуванні ч. 1 ст. 71 КК України та частковому приєднанні невідбутої частини покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2018 у виді обмеження волі слід керуватися положенням ст. 72 КК України, які визначають, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Зазначене не впливає на міру остаточно призначеного покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.04.2019 року, який набрав законної сили 26.06.2019 року та не був змінений. Приведення у відповідність до Закону вироку Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2018 року, зміна кваліфікації кримінального правопорушення та визначення іншого виду покарання за ч. 1 ст. 309 КК України не впливає на остаточно призначене засудженому покарання. Вимоги ОСОБА_7 про виключення з вироку рішення приєднання невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі строком 6 місяців за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2018 року не узгоджуються із вимогами Закону та є помилковими. У зв'язку із викладеним апеляційні вимоги ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, тоді як вимога щодо зміни остаточного покарання є безпідставною та не може бути задоволена.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 408 КПК України,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року у відношенні ОСОБА_7 про приведення вироку у відповідність змінити.
Визначити ОСОБА_7 покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2018 року за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки та вважати ОСОБА_7 таким, що на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на ОСОБА_7 відповідно до ст. 76 КК України обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
За вироком Сєвєродонецього міського суду Луганської області від 09.04.2019 року на підставі ч.1 ст.71 КК України визначити ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2018 року у виді позбавлення волі на строк 6 місяців та апеляційного суду м. Києва від 20.09.2018 року у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, та вважати остаточно призначеним покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
У решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: