Справа №642/5967/18 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/2179/21 Доповідач: ОСОБА_2
14 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю в режимі відеоконференції
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 05 травня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 ,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 травня 2021 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 04 липня 2021 року. Обвинувачений, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, звільнити його з-під варти, змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою, покласти обов'язок прибувати до суду, визнати недопустимими докази, які надає прокурор для розгляду. Вказує, що в обвинувальному акті зазначена недостовірна інформації, що вказує на фальсифікацію, прокурори не мають повноважень, порушують вимоги КПК України. Посилання прокурорів на те, що обвинувачений переховувався не підтверджені доказами. Не був повідомлений про необхідність явки до слідчого, заборонили його дружині повідомляти про перебування у неї вдома поліції, вилучили мобільний телефон. За першим викликом прибув до слідчого. Справа не розглядається, лише продовжується тримання під вартою. Кожного разу не з'являється свідок, сторона обвинувачення заявляє одні і ті ж ризики, які нічим не підтверджуються. Має постійне місце проживання, дружину, двох неповнолітніх дітей, двох дітей від першого шлюбу, на яких виплачував аліменти до затримання. Тривале утримання під вартою спричиняє моральні страждання та погіршення стану здоров'я.
Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_6 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд першої інстанції вирішуючи питання щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановив, що ризики, передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Обвинувачений зазначає, що не переховувався та самостійно з'явився до слідчого за першим викликом. Проте апеляційний суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій. Приймаючи до уваги обсяг обвинувачення, тяжкість інкримінованого злочину, який відповідно до обвинувального акту вчинений за попередньою змовою осіб, з проникненням у житло, з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, що вказує на підвищену суспільну небезпечність вчиненого. Саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду. Враховуючи, що судовий розгляд триває, існують підстави вважати, що у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу обвинувачений може вдатися до дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
ОСОБА_6 в апеляційній скарзі посилається на наявність у нього місця проживання, дружини, дітей, однак зазначене не мінімізує встановлених ризиків, є недостатньою гарантією виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у випадку зміни запобіжного заходу на більш м'який. Щодо тверджень апелянта з приводу фальсифікації матеріалів, зазначення недостовірної інформації, слід зазначити, що на даному етапі, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для продовження запобіжного заходу, суд не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Оцінка допустимості та достатності зібраних доказів, дотримання порядку їх збирання, доведеності чи недоведеності пред'явленого обвинувачення надається судом в нарадчій кімнаті при ухваленні остаточного рішення по справі за результатами судового розгляду.
Посилання обвинуваченого на стан здоров'я не виключає в даному випадку продовження строку тримання під вартою, оскільки суду не надано будь-яких медичних даних, які б об'єктивно свідчили про неможливість утримання обвинуваченого під вартою за станом здоров'я в умовах слідчого ізолятора та неможливість отримання ним лікування. Разом з тим заслуговують на увагу доводи обвинуваченого щодо тривалості судового розгляду, у зв'язку із чим колегія суддів вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження. Вказана обставина не спростовує наявності ризиків задля уникнення яких продовження тримання під вартою є необхідним.
З огляду на зазначені для даного провадження обставини, колегією суддів будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 05 травня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді