Іменем України
18 червня 2021 року
м. Харків
справа №629/4504/16-ц
провадження №22-ц/818/3381/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П. , Тичкової О.Ю.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року,-
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 45 301,03 грн.
14.02.2017 року заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 45 301,03 грн. Вирішено питання судових витрат.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.11.2020 року заочне рішення суду від 14.02.2017 року скасовано.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н 03.11.2010 року у розмірі 4 986 грн. 91 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 340 грн. 83 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в розмірі 4 986,91 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що анкета-заява, що викладена на сайті «Приватбанк», не може розцінюватися як стандартна (типова) форма кредитного договору. Також звернув увагу на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк», які містяться в матеріалах справи, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.11.2010 року. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору. Зазначає, що доданий до позову розрахунок заборгованості не містить інформацію про те, по якій саме картці або рахунку виникла заборгованість. Крім того, посилається на пропуск позивачем строку позовної давності. Вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позову.
АТ КБ «ПриватБанк» надав письмові пояснення по апеляційній скарзі, в яких змінив розмір заборгованості, з якої вбачається, що з урахуванням погашення заборгованості після спливу строку дії картки стягненню підлягає тіло кредиту у розмірі 4 568,30 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконані, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи відповідає не в повній мірі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 листопада 2010 року ОСОБА_1 власноруч було підписано анкету-заяву про приєднання к Умовам та Правилам надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». З тексту даної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловив свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, просить відкрити йому рахунок та надати зазначені в заяві послуги, зокрема кредитну картку (а.с. 6 т.1).
Відповідно до укладеного договору № б/н від 03 листопада 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до яких відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів відповідач зобов'язався сплатити пеню та штраф, у розмірах, в залежності від виду кредитної картки.
Згідно наданого Банком уточненого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором, яку просить стягнути позивач, становить 20 162,65 грн., яка складається з наступного: 4 986,91 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 14 019,11 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 1 156,63 грн. - пеня(а.с.162 т.1).
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення суми боргу за простроченим тілом кредиту, тому в іншій частині колегією суддів не переглядається.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У заяві позичальника від 03 листопада 2010 року відсоткова ставка за кредитом не визначена (а.с. 8 т.1 ).
З наданого Банком уточненого розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором, яку просить стягнути позивач, становить 20 162,65 грн., яка складається з наступного: 4 986,91 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 14 019,11 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 1 156,63 грн. - пеня(а.с.162 т.1).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена, що є порушенням законних прав позивача.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням розрахунку Банку, наведеного у письмових поясненнях по апеляційній скарзі, з яких вбачається, що з урахуванням погашення заборгованості після спливу строку дії картки стягненню підлягає лише тіло кредиту у розмірі 4 568,30 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності (а.с.5-8 т.2).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
Як вбачається з правових позицій, викладених в Постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року по справі №614цс14, яка була ухвалена за наслідками перегляду цивільної справи за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.
За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Аналогічні правові позиції викладені і в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 181/467/17, сторонами в якій були ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальник. Зокрема, у вказаному судовому рішенні зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій про початок перебігу позовної давності з моменту внесення позичальником останнього платежу на погашення кредитної заборгованості є помилковим. Згідно з вищенаведеним пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104 цс16.
Довідка АТ КБ «ПриватБанк» свідчить про те, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 03.11.2010 року отримав картку № НОМЕР_1 з терміном дії до січня 2018 року (а.с.126 -зворот т.1 ).
Посилання ОСОБА_1 на пропуск позивачем загальних строків давності, - не приймаються до уваги, оскільки строк картки встановлений до 01/18, а з позовом Банк звернувся у листопаді 2016 року.
Колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором б/н від 03.11.2010 року у розмірі 4 568,30 грн.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає заборгованість за тілом кредиту відповідно до кредитного договору б/н від 03.11.2010 року у розмірі 4 568,30 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, а саме: на 10,08 % (з 45 301,03 грн. на 4 568,30 грн.), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 138,90 грн. (10,08% від 1 378,00 грн.).
Проте апеляційна скарга відповідача також підлягає частковому задоволенню, а саме: на 89,92 %, тому з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 459,76 грн. (89,92 % від 511,30 грн.).
Згідно ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 320,86 грн. (459,76 грн. -138,90 грн.).
Керуючись ст.ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року - змінити.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03 листопада 2010 року у розмірі 4 568,30 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 320,86 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова