15 червня 2021 року
м. Харків
Справа № 638/14867/17
Провадження № 22-ц/818/2587/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Хорошевський О.М.
суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.
за участю секретаря Пузікової Ю.С.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2021 року, постановлене суддею Подус Г. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,-
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним договір №974 від 17.12.2001 року купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати квартиру АДРЕСА_2 , від набувачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ..
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
25.01.2021 року відповідач - ОСОБА_3 звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання про стягнення на його користь судових витрат пов'язаних з підготовкою до судового розгляду справи та розглядом справи по суті.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що Дзержинським районним судом м. Харкова прийнято рішення по справі №638/14867/17 від 19.01.2021 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Відповідач просить стягнути судові витрати в порядку ст. 137 ЦПК України, вказує, що між ним та АО «ПАРАДІГМ» в особі керуючого партнера адвоката Прилипко Д.В. укладено Договір про надання правової та професійної правничої допомоги 06Б2020-ФО. 28.02.2020 року ОСОБА_3 було надано АО «ПАРАДІГМ» Доручення №1 на надання правової та професійної правничої допомоги, узгодивши формулу визначення вартості послуг адвоката, який як вказує ОСОБА_3 встановлений у розмірі 85000 грн. в порядку передбаченому Дорученням.
Заяву відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 5000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить додаткове рішення суду скасувати, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.
Скарга містить посилання на те, що відповідачем не надано доказів здійснення витрат та оплати витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або'інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи). А відповідно до ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Крім цього, до заяви про ухвалення додаткового рішення надано докази направлення копії заяви з доданими документами учасникам справи. Виходячи з наданих доказів, копія заяви з доданими документами відповідачу ОСОБА_4 не надсилалась. Відповідно до частини 9 ст. 83 ЦПК України, суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання їх копій іншим учасникам справи. Судом вказана норма також проігнорована.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить додаткове рішення суду скасувати, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про задоволення заяви в повному обсязі.
Посилання скарги містять доводи щодо протиправності зменшення судом розміру витрат, встановленого сторонами договору у фіксованому розмірі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що розмір винагороди адвоката у 85000,00 грн. є необгрунтовано завищеним.
Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується.
ОСОБА_3 та АО «ПАРАДІГМ» в особі керуючого партнера адвоката Прилипко Д.В. укладено Договір про надання правової та професійної правничої допомоги 06Б2020-ФО.
Відповідно до п. 4.3 Договору, Сторони домовилися, що за надання правової та професійної допомоги Клієнт виплачує АО винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається Сторонами.
Сторони на виконання п. 4.3 Розділу 4 Договору, узгодили спосіб визначення розміру гонорару. Погодивши до даного Доручення, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, враховуючи складність необхідних Клієнту видів послуг, буде сплачена Клієнтом у фіксованому розмірі - 85000 грн. в порядку передбаченому Дорученням, відповідно до погодженого сторонами Звіту про виконання договору про надання правової та професійної правничої допомоги у формі Звіту про надану правову та професійну допомогу.
На підтвердження надання правової допомоги стороною надано Звіт про надану правову та професійну правничу допомогу Неділько К.А. за Дорученням №1 від 28.02.2020 року, рахунок до Договору про надання правової та професійної правничої допомоги до Договору №06Б2020-Ф0 від 28.02.2020 року, тощо.
Проте, дослідивши надані документи, суд першої інстанції не в повній мірі погодився з визначеним переліком, на підставі чого зменшив розмір винагороди до 5000,00 грн. з чим судова колегія погоджується та вважає висновки суду обгрунтованими.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром ". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару ", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про часткове задоволення заяв про стягнення витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що стягнення витрат у розмірі 85000,00 грн. є необґрунтовано завищеним, стягнувши 5000,00 грн. у відповідності до кількості реально виконаних дій, які були необхідними, а саме: ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву на позовну заяву, участь в судових засіданнях (як встановлено, адвокат приймав участь у двох судових засіданнях).
Оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, судова колегія не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 , 376, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді: І.В. Бурлака
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 23.06.2021.