Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Харків
справа № 645/1438/20
провадження № 22-ц/818/1234/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Кругової С.С.
за участю секретаря - Гармаш К.В.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в особі представника Сокуренко Наталії Вікторівни на заочне рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2020 року, постановлене в складі судді Горпинич О.В.,
У березні 2020 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 борг кредитором спадкодавця.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що відповідно до умов договору б/н від 13.03.2009 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Позивачем 03.02.2019 року була направлена претензія кредитора до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори. 03.05.2019 року позивачем отримано відповідь, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори. 08.04.2019 року позивачем було отримано відповідь з Дванадцятої Харківської нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 , із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». 03.10.2019 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій відповідачем не було вчинено. У зв'язку із чим АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з даною позовною заявою до суду.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вказує, що вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця. Отже, заявлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо спадкоємцям, а через нотаріуса не суперечить приписам ч. 2 ст. 1281 ЦК України. Зазначає, що на виконання вимог ст. 1281 ЦК України банком 06.12.2016 року була направлена претензія кредитора до 12 ХДНК, 03.02.2019 року повторно була направлена претензія кредитора до 4 ХДНК, 03.05.2019 року позивачем була отримана відповідь 4 ХДНК, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до 12 ХДНК, оскільки спадкова справа заведена саме в ній, 08.04.2019 року позивачем була отримана відповідь 12 ХДНК, в якій зазначено, що претензія кредитора долучена до спадкової справи. Звертає увагу суду на те, що згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Вважає, що висновки суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в особі представника Сокуренко Наталії Вікторівни підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав недоведеності АТ КБ «ПриватБанк» своїх позовних вимог.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, згідно якого він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до яких відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів відповідачка зобов'язалася сплатити пеню та штраф, у розмірах, в залежності від виду кредитної картки.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором від 13.03.2009 року становить 16421,02 гривень, яка складається з наступного: 3659,64 гривень - заборгованість за кредитом; 12267,55 гривень - заборгованість за відсотками; 493,83 грн. - заборгованість з пені.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, з розрахунку, наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.
Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 21.07.2016 року.
Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника,якщо воноє нерозривнопов'язаним зйого особоюі узв'язку зцим неможе бутивиконане іншоюособою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2018 року позивачем була надіслана претензія кредитора в Четверту Харківську державну нотаріальну контору, в якій позивач просив нотаріуса: 1) повідомити АТ КБ «ПриватБанк» чи заводилась спадкова справа після померлого боржника; 2) включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у спадкову масу, про що зробити запис у книзі обліку спадкових справ; 3) повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 16421, 02 грн; 4) надіслати на адресу АТ КБ «ПриватБанк» інформацію стосовно звернення із заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям після померлого боржника, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також, які вже прийняли. (а.с. 25).
Зазначений лист позивача Четвертої ХДНК був перенаправлений 12 ХДНК у зв'язку із тим, що спадкова справа № 1020/2016 була заведена у 12 ХДНК. (а.с. 26)
Таким чином, 12 ХДНК на підставі листа АТ КБ «ПриватБанк» кредиторські вимоги були долучені до спадкової справи, про що зроблений запис у Книзі обліку спадкових справ 13.02.2019 за № 304. (а.с. 26 зворот).
Статтею 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
За змістом ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобовязані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
Таким чином, стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
У той же час у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 640/6274/16-ц, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч.4 ст. 263 ЦПК України наголошується, що надавати докази щодо обсягу спадкового майна та його вартості повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора.
17.03.2019 позивачем на адресу відповідача був направлений лист-претензія, в якому зазначалося про необхідність звернення відповідача до будь-якого відділення банку міста для сплати заборгованості за кредитом, яка утворилася за ОСОБА_2 та на момент смерті останнього становила 16421,02 грн. (а.с. 27).
Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 на лежить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по Ѕ частині кожному на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний номер 1576, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Полехіною А.М.
ОСОБА_2 адресу проживання в заяві на отримання кредиту (а.с. 9) зазначав АДРЕСА_2 .
З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, ОСОБА_1 - відповідач у справі зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 05.07.2006 року.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Доказів того, що відповідач відмовився від спадщини матеріали справи не містять.
Отже, відповідач, який є сином померлого ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину.
Як вбачається з абз. 2 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами ст. 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість також пеню і відсотки за несвоєчасну сплату кредиту.
Витягом з Умов і правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку, право Банку змінити (зменшити , збільшити або анулювати) кредитний ліміт, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови кредитування та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними.
Витяг з Умов і правил надання банківських послуг, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Судова колегія вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин (листопад 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (липень 2019 року).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
В додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивач надав розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що сума заборгованості за кредитом становить 2807,02 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем до суду першої інстанції, заборгованість за відсотками станом на 28.02.2013 року (строк дії картки) розрахована за відсотковою ставкою (2,5% на місяць - 30 % на рік), що підтверджується заявою позичальника від 13.03.2009 року - складає 1392, 75 грн.
Крім того, у своїх поясненнях банк зазначив, що 10.12.2016 року позичальником було внесено 2245,37 грн., та вказана сума була направлена банком на погашення пені, та оскільки в договорі відсутні умови щодо сплати пені, банк вважає, що вказану суму необхідно зарахувати на погашення відсотків та тіла кредиту.
Отже, заборгованість за тілом кредиту складає 3659,64 грн., заборгованість за відсотками станом на 28.02.2013 року (строк дії картки) складає 1392, 75 грн. (3659,64 + 1392,75 = 5052,39 - 2245,37 (сума, яка була віднесена на погашення пені) = 2807,02 грн.)
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості за кредитом у сумі 2807, 02 грн. відповідає розрахунку Банку, наведеному в письмових поясненнях, наданих апеляційному суду та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин, саме зазначена суму заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.
Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені на 17,09% (з 16421,02 грн. до 2807,02 грн.). При подачі позовної заяви позивачем було сплачено 2102 грн. судового збору, при подачі апеляційної скарги 3153,00 грн. З урахуванням вищенаведеного, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позову у розмірі 359,23 грн. (17,09% від 2102 грн.)., за подачу апеляційної скарги у розмірі 538,84 грн. (17,09% від 3153,00 грн.).
Таким чином з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 989,07 грн.
Керуючись ст.367,369,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», в особі представника Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити частково.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2020 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 2807, 02 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у сумі 898, 07 грн.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - С.С. Кругова
О.Ю. Тичкова