Справа № 755/11842/20
"17" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Передрій І.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Буркацький В.Л.
представник відповідача - Мацієвська О.П. ;
представник третьої особи - Яценюк Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва», третя особа - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права користування житловим приміщенням, -
До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва» про визнання права користування житловим приміщенням.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Вимоги позову обґрунтовані тим, що з 2013 року позивач та його дядько
ОСОБА_3 стали проживати спільно в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 та вести спільно господарство. Наймачем спірної квартири був ОСОБА_3 , який також був єдиною зареєстрованою в квартирі особою. Оскільки
ОСОБА_3 хворів та мав проблеми з пересуванням, позивач на його прохання та за його згодою вселився як член сім'ї останнього до спірної квартири. З цього часу вони вели спільне господарство, мали спільні витрати і по суті спільний бюджет. Позивач також надавав дядьку допомогу в догляді, дрібному ремонті тощо. Квартира не була приватизована. ОСОБА_3 повідомив позивача, що займався приватизацією, однак за даними реєстрових книг реєстрація права власності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 відсутня. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, позивач залишився проживати в спірній квартирі, де і знаходяться його речі, майно, документи тощо.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.11-12).
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
08 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва» - Мацієвської О.П., в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначено, що на підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року
№61 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради
від 09 жовтня 2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», будинок АДРЕСА_3 з 16 лютого 2015 року був переданий на праві господарського відання та знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва». Предметом спору є неприватизована квартира АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. В квартирі проживав та був зареєстрований ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак до цього часу не знятий з реєстраційного обліку. Наймачем спірної квартири та власником особового рахунку на підставі ордера був ОСОБА_4 (батько
ОСОБА_3 ). Станом на 01 вересня 2020 року заборгованість по спірній квартирі за надані житлово-комунальні послуги становить 13407,33 грн. Позивач ОСОБА_1
з 18 липня 1991 року постійно зареєстрований та має право користування квартирою АДРЕСА_4 , яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Спірна квартира знаходиться в незадовільному санітарно-технічному стані, померлий ОСОБА_3 не був наймачем квартири, а діюче житлове законодавство не містить поняття член члена сім'ї наймача. (а.с.19-22)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с.36-37)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію. (а.с.38-39)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року розгляд даної справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с.45-46)
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засіданні, відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Буркацького В.Л. про об'єднання справ в одне провадження. (а.с.78-79, 84-85)
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив позов задовольнити та пояснив, що ОСОБА_3 був його дядьком - братом матері. Згідно наданих позивачем пояснень, він став проживати в спірній квартирі приблизно з 2013-2015 року. Дядько запросив позивача до себе на роботу та більше трьох років вони працювали разом, між ними виникали сварки. В подальшому пояснив, що в 2018 році ОСОБА_3 запросив його до себе відремонтувати крани, позивач також допомагав дядьку по господарству - на надані дядьком кошти купував продукти, мив посуд. З 2013 року по 2018 рік позивач жив на АДРЕСА_3 - за місцем реєстрації. Оскільки у дядька були хворі суглоби, той 3-4 роки тому зателефонував матері позивача, щоб останній прийшов допомогти - купувати продукти, готувати їжу тощо. Продукти харчування придбавав за кошти дядька, за весь час свої гроші позивач витрачав 2-3 рази. Позивач періодично - 3-4 рази на тиждень приходив до дядька, допомагав та повертався додому. Інколи не відвідував дядька по декілька тижнів, а інколи й пів року. За пів року до смерті дядька позивач, на прохання матері, залишився з останнім, оскільки в нього погіршилось здоров'я, щоб доглядати як за хворим. Зазначив, що не жив з дядьком, лише перебував з ним. Після смерті дядька позивач приніс до спірної квартири два пакети своїх речей.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Буркацький В.Л. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові та додатково пояснив, що ОСОБА_3 ходив до відділу приватизації, але не зміг скласти заяву. Враховуючи тяжкі життєві умови та стан здоров'я, ОСОБА_3 запропонував позивачеві жити спільно, вести спільне господарство, однак не займався приватизацією та реєстрацією позивача в квартирі, оскільки не знав, що помре. Також представник позивача зазначив, що надання позивачем суперечливих пояснень пов'язано зі станом його здоров'я, позивач був комісований через психічний розлад.
Представник відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва» - Мацієвської О.П. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у відзиві та додатково пояснила, що спірна квартира належить до комунальної власності, власником особового рахунку був батько, а з годом - мати ОСОБА_3 , який знятий з реєстраційного обліку лише в квітні 2021 року. Категорично заперечувала, що позивач був членом сім'ї ОСОБА_3 в розумінні діючого законодавства. Зазначила про відсутність доказів тривалих зв'язків, а наявність родинних відносин не є підставою для визнання членом сім'ї. Вказала на відсутність жодних письмових доказів отримання позивачем кореспонденції чи медичної допомоги за спірною адресою, як і доказів надання ОСОБА_3 згоди на проживання позивача в квартирі. Зазначила, що наразі квартира перебуває в захаращеному стані, ОСОБА_3 тяжко хворів, отже немає й доказів догляду за ним з боку позивача. Зазначила, що матір позивача працює в ЖЕКу.
Представник третьої особи Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Яценюк Л.П. у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову і пояснила, що на підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації будинок, в якому розташована спірна квартира, переданий на праві господарського відання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва». Спірна квартира надавалась на сім'ю з чотирьох осіб, позивач в ордері не зазначений. ОСОБА_3 досі зареєстрований за спірною адресою та комунальні послуги нараховуються на одну особу. Заборгованість по сплаті за комунальні послуги виникла ще в 2018 році. Пояснила, що позивач зареєстрований по АДРЕСА_3 та має право постійного користування за місцем реєстрації. Зазначила також про відсутність письмових доказів наміру ОСОБА_3 зареєструвати позивача в спірній квартирі. Наміру приватизувати квартиру ОСОБА_3 також не мав. Зазначила, що докази вселення позивача до спірної квартири на законних підставах відсутні, як і докази проживання позивача в цій квартирі.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представників учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Конституцією України у ст.47 закріплено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.
Згідно положень частин 1 та 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Як убачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року №61 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09 жовтня 2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», будинок АДРЕСА_3 з 16 лютого 2015 року був закріплений на праві господарського відання та знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва». (а.с.26-28)
Судом встановлено, що 14 березня 1961 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів Барчуку В.І. видано ордер №1490111 на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_5 на родину з чотирьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_3 - син. (а.с.29)
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 07 травня 2020 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , з 28 листопада 1984 року по дату видачі довідки. (а.с.7)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. (а.с.8)
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м.Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , станом
на 07 жовтня 2020 року, зареєстрованою значиться одна особа - ОСОБА_3 - з 28 листопада 1984 року. (а.с. 34)
Докази зняття померлого з реєстраційного обліку за вказаною адресою в матеріалах справи відсутні.
Реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутня, що підтверджується довідкою КП КМР «КБТІ» від 31 липня 2020 року (а.с.9), квартира належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що не заперечується сторонами.
Згідно довідки про нарахування та сплату комунальних послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з липня 2018 року по вересень 2018 року включно, який був відкритий на ОСОБА_7 , нарахування проводились на 1 особу, а борг на кінець вересня 2020 року склав 13407,33 грн. (а.с.31)
Позивач ОСОБА_1 з 18 липня 1991 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується копією паспорту позивача та довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 07 жовтня 2020 року. (а.с.5, 33)
Стороною позивача стверджується, що позивач ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_3 , проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаної обставини. При цьому судом також враховується, що стороною відповідача така обставина не оспорюється.
У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право користування спірною квартирою з тих підстав, що він з 2013 року проживав у квартирі разом з ОСОБА_3 однією сім'єю, вони вели спільне господарство, мали спільні витрати та спільний бюджет, позивач також допомагав у догляді, дрібному ремонті тощо.
Разом з тим, з Акту від 01 жовтня 2020 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться в незадовільному санітарно-технічному стані, сантехнічне обладнання в робочому стані, але потребує заміни. (а.с.32)
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_7 . Вказаний свідок в своїх показаннях зазначала, що позивач жив у спірній квартирі з ОСОБА_3 , років 2-3 тому, свідок заходила до них з побутових потреб, двері відкрив позивач, свідок бачила останнього систематично - один раз на тиждень біля будинку. Також свідок бачила в передпокої верхній одяг та взуття позивача. Також свідок періодично бачила, що одяг позивача сушиться на балконі. Останній рік ОСОБА_3 потребував постійного догляду. Також свідок показала, що бачила, як позивач виходив з квартири вранці, виносив мусор. Також свідок стверджувала, що останні десять років позивач проживав у квартирі з ОСОБА_3 . Свідок також показала, що ОСОБА_3 більше десяти років висловлював намір забрати до себе позивача. Останній рік життя ОСОБА_3 потребував догляду, тому, на думку свідка, вони не могли не вести спільне господарство.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що він проживає в квартирі АДРЕСА_7 . Зазначив, що позивач проживав з дядьком - ОСОБА_3 у спірній квартирі, починаючи приблизно за вісім років до смерті останнього - приблизно протягом 8-10 років. Свідок віддав їм старі меблі, які позивач допомагав заносити до квартири. Також свідок періодично зустрічав позивача в під'їзді, на ярмарках, коли той купував продукти харчування. Також свідок бачив декілька разів
2-3 роки тому, як ОСОБА_3 давав позивачеві кошти на придбання продуктів харчування. В передпокої висіла куртка та стояли черевики позивача. Свідку, зі слів, відомо про ведення ними спільного господарства, про спільний бюджет не обізнаний.
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є мамою позивача та доводилась рідною сестрою ОСОБА_3 . Стверджувала, що оскільки нікому було допомагати брату, її син проживав з братом свідка з 2013 року, - ходив в магазини, готував їсти. За пів року до смерті брат перестав ходити. Син свідка не працює вже чотири роки. До цього позивач проживав зі свідком за адресою реєстрації, де зареєстровано сім осіб. Зазначила, що ОСОБА_3 мав намір «переписати» квартиру доньці свідка, оскільки в останньої є родина. Також свідок показала, що брат потроху сплачував комунальні послуги, свідок в цьому допомагала - ходила сплачувати. Зазначила, що вона приходила до брата, який давав їй гроші та говорив, що купувати. З 2013 року свідок просила сина, щоб він ходив допомагати ОСОБА_3 - готувати їжу, ходити до магазинів, прати, оскільки у свідка зламалась пральна машинка. Показала, що син інколи проживав в квартирі зі свідком, а постійно в квартирі ОСОБА_3 . На думку свідка вони спільне господарство не вели, позивач в'їхав до квартири, щоб допомагати по господарству та обслуговувати
ОСОБА_3 . Також свідок зазначила, що ОСОБА_3 не мав наміру прописувати позивача до квартири, оскільки хотів прописати доньку свідка. Свідок зазначила, що не підіймала питання щодо зняття сина з реєстраційного обліку.
Свідок ОСОБА_11 , яка працює двірником на ділянці, до якої відноситься будинок по АДРЕСА_3 , не змогла показати, чи бачила вона позивача хоча б поблизу будинку за спірною адресою до смерті ОСОБА_3 , оскільки їй вперше показали позивача вже після смерті ОСОБА_3 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона працює майстром технічної дільниці ЖЕД-403 три роки, до дільниці відноситься будинок по АДРЕСА_3 . Зазначила, що в квартирі АДРЕСА_8 проживала людина, яка практично не виходила на вулицю. Ця особа була родичем ОСОБА_10 , яка працює двірником. Свідку відомо, що позивач ночував у дядька, коли матір виганяла його з дому, а постійно став проживати в спірній квартирі після смерті родича. Квартира перебуває в занедбаному стані. Позивач за життя ОСОБА_3 провідував останнього приблизно раз на тиждень, як і ОСОБА_10 .
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 816 ЦК України передбачено, що особи, які проживають разом із наймачем, набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом.
За змістом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Верховний Суд в постановах від 17 січня 2019 року (справа №754/10461/16-ц) та від 06 травня 2019 року (справа №490/9044/16-ц) не знайшов підстав для відступлення від цієї правової позиції.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст.89 ЦПК України)
Суд надає критичну оцінку показанням свідків сторони позивача ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стосовно проживання позивача в спірній квартирі 8-10 років (перші два свідки) або з 2013 року (свідок ОСОБА_10 ), оскільки такі показання суперечать одне одному, та враховуючи, що сам позивач цього не стверджував.
Також суд не приймає показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо їх обізнаності про надання ОСОБА_3 згоди на заселення позивача до спірної квартири для постійного проживання та ведення ними спільного господарства, оскільки такі показання суперечать показанням свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_3 мав намір зареєструвати в спірній квартирі не позивача, а сестру останнього.
Крім того, в матеріалах справи відсутні доказів на підтвердження наявності письмової згоди ОСОБА_3 на вселення позивача, реєстрацію та проживання позивача в спірній квартирі. Отже, стороною позивача не доведено набуття позивачем права користування спірною квартирою у встановленому законом порядку. При цьому судом також взято до уваги, що позивач має зареєстроване місце проживання за іншою адресою, де зберігає право користування, що підтверджується його реєстрацією в цьому житлі.
Також судом встановлено, що позивачем не ставилось питання щодо зняття його з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_6 та його реєстрації у спірній квартирі. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя не звертався до відповідних органів з питання реєстрації місця проживання позивача у спірній квартирі, тому твердження позовної заяви про постійне проживання позивача у спірній квартирі з 2013 року зі згоди квартиронаймача не підтверджуються матеріалами справи.
Судом також враховано, що згідно довідки про нарахування та сплату комунальних послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з липня 2018 року по вересень 2018 року включно, який був відкритий на ОСОБА_7 , нарахування проводились на 1 особу, а борг на кінець вересня 2020 року склав 13407,33 грн.
Отже, у зв'язку з наданням позивачем ОСОБА_3 допомоги по догляду за останнім, як то періодичне придбання продуктів харчування на прохання ОСОБА_10 або ОСОБА_3 , готування їжі, дрібний поточний ремонт сантехніки, у позивача не виникло самостійного права користування спірним житлом.
Судом при розгляді даної справи також прийнято до уваги, долучене представником позивача, свідоцтво про хворобу ОСОБА_1 від 22 грудня 2015 року, згідно якого позивачу був встановлений певний діагноз та він був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. (а.с.122-123)
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що рішення в даній справі постановляється на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, а не пояснень позивача в судовому засіданні, які суперечать змісту позовної заяви.
Щодо інших доводів учасників справи, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва», третя особа - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання права користування житловим приміщенням, задоволенню не підлягає внаслідок недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту набуття ним права на користування спірним жилим приміщенням, вселення до спірного житлового приміщення саме на умовах постійного проживання однією сім'єю із зареєстрованою особою, ведення ними спільного господарства.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача в сплаченому при зверненні до суду розмірі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 64, 65 Житлового кодексу УРСР, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-81, 83, 89, 90, 95, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ЄДПРОУ 39606435), третя особа - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (місцезнаходження: м.Київ, бул.Праці, 1/1, ЄДРПОУ 37203257), про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Повний текст рішення суду складено 22 червня 2021 року.
Суддя: