ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2021Справа № 910/5537/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу №910/5537/21
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код 40538421; 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53)
до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (код 08672963; 04212, м. Київ, вул. Малиновського, буд.2-А)
про стягнення 17 220,86 грн.
без виклику представників сторін,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 17 220,86 грн., з яких: 15 692,41 грн. суми заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді; 916, 77 грн. інфляційної складової боргу; 611,68 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.21 у справі №910/5537/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
15.04.2021 Позивачем через відділ діловодства суду подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, а також, клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Комунальне підприємство «Служба замовника житлово-комунальних послуг Оболонського району у м.Києві».
Ухвалами суду 26.04.2021 судом відмовлено в задоволенні вказаних вище клопотань про розгляд справи з викликом сторін, а також, про залучення до участі у справі третьої особи через їх безпідставність.
03.06.2021 Відповідачем до суду подано Відзив на позов. Згідно даного відзиву Відповідач в повному обсязі заперечує проти задоволення позовних вимог, з наступних підстав:
- Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві перебуває в стані припинення. Строк заявлення вимог кредиторів був встановлений до 09.11.2015р.;
- з 2016 року, у зв'язку із закінченням терміну дії договору та припинення існування органу державно влади - міліції, кошторисом витрат на виконання вказаного договору грошові кошти не виділялись;
- Позивачем не надано належних та допустимих доказів використання працівниками Відповідача поставленої теплової енергії з жовтня 2018р.;
- Між сторонами відсутній договір укладений в письмовій формі, як обов'язкова умова відпуску теплової енергії.
- Позивачем не вірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань.
15.06.2021 Позивачем подано відповідь на відзив у якому останній наводить свої заперечення на доводи викладені Відповідачем у Відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з п. 2.2.1. цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, відповідно до Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", позивач є виконавцем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у житловому будинку за адресою : м. Київ, просп.. Героїв Сталінграда, 16-Г.
Позивачем проводилося постачання теплової енергії до будинку за вказаною адресою, що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону 2018-2020 років (наданих КП «Служба замовника житлово- комунальних послуг» ЖЕК-504); відомостями обліку споживання теплової енергії з 2018 року по 2020 роки; актами №3/10-1612 (період 2019-2020р.р.) та №3/2027 (період 2018- 2019р.р.) про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи.
Нарахування за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідними Розпорядженнями КМДА, за кожну відпущену Гігакалорію (ІГкал/грн.), що підтверджується щомісячним обліковим записом (додається).
Відповідно до умов договору оренди нежитлового будинку (приміщення) №04161 від 05.01.2015 року Відповідач орендує нежиле приміщення за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд.16-Г (офісні приміщення).
Доказів на підтвердження припинення вказаного договору оренди та/або акту приймання-передавання зазначених приміщень до Відповідачем не надано.
Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України та Законом України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії можливе лише на підставі договору з теплопостачальною організацією.
При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/4239/16 від 21.08.2019).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) та "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).
У відповідності до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.
Згідно п. 5. ч. 3 статті 7 Закону споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За приписами ст. 9. вказаного закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з п. 18. Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил).
У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства (п. 21 Правил).
Зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, оплату спожитої теплової енергії протягом жовтня 2018 по грудень 2020 року належним чином не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 15 692,41 грн.
Позивачем з метою врегулювання спору в досудовому порядку 16.01.2021 на адресу Відповідача було направлено Вимогу, в якій повідомлено про наявну заборгованість у розмірі 15 692,41 грн. Проте, Відповідач заборгованість не сплатив, жодної відповіді на вимогу Позивачу не надав.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 15 692,41 грн.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 916,77 грн. інфляційних втрат, 611,68 грн. 3% річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 916,77 грн. інфляційних втрат, 611,68 грн. 3% річних.
Стосовно заперечень Відповідача суд зазначає наступне. Станом на дату розгляду справи у суді Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві перебуває в стані припинення (з 06.11.2015 - відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Суд зазначає, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку (відповідно до п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що вказаний розмір заборгованості виник за період з жовтня 2018 по грудень 2020р.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Інші доводи Відповідача що викладені у Відзиві на позов, зокрема, щодо відсутності укладеного з Позивачем договору на постачання теплової енергії а також, доказів використання працівниками Відповідача вказаного приміщення, спростовуються встановленими вище судом обставинами. А саме, практикою Великої Палати Верховного Суду, та укладеним з Відповідачем договором оренди приміщення.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві про стягнення 17 220,86 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (код 08672963; 04212, м. Київ, вул. Малиновського, буд.2-А) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код 40538421; 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; 15 692,41 (п'ятнадцять тисячі шістсот дев'яності дві) грн. - заборгованості, 916,77 (дев'ятсот шістнадцять) грн. інфляційних втрат, 611,68 (шістсот одинадцять) грн. 3% річних та 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.06.2021.
Суддя І.Д. Курдельчук