ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1347/19 (909/1083/20)
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Акціонерного товариства "Альфа банк" вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150
про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. №24936 від 31.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по договору кредиту №149-22/340 від 17.01.2008 року в загальній сумі 51 430,75 доларів США.,
за участю:
від відповідача: Матвійчук М.З., (довіреність №013908 від 03.10.20 ) - адвокат
07.12.20 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до АТ "Альфа банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 09.12.2020 суд постановив залишити позовну без руху. 21.12.20 позивач усунув недоліки шляхом сплати судового збору. Ухвалою суду від 28.12.20 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду в межах справи № 909/1347/19 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 , відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 02.02.21 підготовче засідання відкладено на 16.03.21 та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
На виконання вимог ухвали від 02.02.2021 нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. 15.03.2021 надав суду документи, що стали підставою для вчинення виконавчого напису №24936 від 31.10.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по договору кредиту №149-22/340 від 17.012008року в загальній сумі 51 430,75 доларів США.
Судове засідання 16.03.2021 не відбулось, у зв"язку із запровадженням в Івано-Франківській області з 26.02.2021 червоного рівня епідемічної небезпеки. Ухвалою суду від 16.03.2021 розгляд справи призначено на 20.04.2021 . Суд у судовому засіданні оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду по суті на 18.05.2021. У зв"язку з відсутністю представників сторін, суд ухвалою-повідомленням від 18.05.2021 призначив розгляд справи по суті на 08.06.2021.
Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач у визначений строк відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України не скористався.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивачем не надано жодного доказу відсутності заборгованості за кредитним договором; виконавчий напис вчинено відповідно до норм чинного законодавства України.
Представник позивача у судове засідання не "явився. Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення позивача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду позовних вимог, вони розглянуті судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.01.2007року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 149-22/340.
14 червня 2010року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» Відповідно до п.1.1. Договору кредиту, позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 70000,00 доларів США, і сплатою 13,0 процентів річних за користування кредитом та щомісячним погашенням кредиту до 20-го числа кожного місяця згідно з графіком погашення заборгованості (п.1.1.1 Договору) з кінцевим терміном повернення заборгованості 07 червня 2021 року.
Відповідно до пункту 1.2. договору кредит надається позичальнику на наступні цілі : рефінансування, поточні потреби.
Позивач скористався кредитними коштами у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки від 17.01.2008року.
У зв"язку з невиконанням позивачем умов Договіру про надання відновлюваної кредитної лінії № 149-22/340 від 14.06.2010 АТ «Альфа Банк» звернувся до ОСОБА_1
з вимогою дострокового погашення суми заборгованості за кредитом та, в подальшому, зверненням до суду з позовом про стягнення суми кредиту.
Третейським судом при асоціації українських банків прийнято рішення у справі №384/14 від 28.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитора АТ «Укрсоцбанк» заборгованості у національній валюті України (305 425,70 грн., що в еквіваленті становить 38 211,65 доларів США) за договором кредиту №149-22/340 від 17.01.2008 року.
Рішення Третейського суду було допущено до виконання Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №755/15507/14-ц, на підставі якої було видано виконавчий лист.
На підставі виконавчого листа постановою відділу ДВС Тисменицького районного управління юстиції від 25.02.2016 року розпочато виконавче провадження №50297777 по примусовому стягненню з позивача заборгованості за договором кредиту №149-22/340 від 17.01.2008 року у розмірі 309 123,56 грн. Дане виконавче провадження не завершено.
31.10.2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 24936, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором від 08.07.2007року № 1209-22/340, укладеним з ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за період з 01.липня 2015 по 12.09.2017 у розмірі 51430,75доларів США.
Сума заборгованості становить 51430,75доларів США, що складається з:
- строкової заборгованості - 21672,39 дол. США
- простроченої заборгованості -4304,76грн.
- строкова заборгованість по нарахованих % -238,76 дол. США
- прострочена заборгованість по нарахованих % - 25214,84дол. США.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
У відповідності до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порядок вчинення виконавчого напису та його форма, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом положень статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Розділом 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, а саме: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса є відсутність спору щодо такої заборгованості, тобто її безспірний характер.
Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 року у справі №6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки викладено і в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі №6-887цс17 наведено правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.
Тобто, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком.
При цьому, судом враховано, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на час вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначено виключного переліку обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Судом звернуто увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц наголосила, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення зазначеної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, наведеній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Пунктом 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок) передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999р. (п.3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
У відповідності до вказаного Порядку для одержання виконавчого напису подаються:
(Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин):
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідач для одержання виконавчого напису відповідно до заяви про вчинення виконавчого напису № 04 від 312.10.2017року надав нотаріусу наступні документи:
- оригінал кредитного договору
- засвідчена стягувачем з рахунка боржника з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;
- документи стягувача, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов"язання та документи представника стягувача за довіреністю.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п.3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 3.5 глави 16 Порядку встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999р..
Таким чином, враховуючи вище викладене та обставини справи, спірними та такими, що підлягають вирішенню судом є два питання: чи вчинено спірний виконавчий напис в межах строку з дня виникнення права вимоги у стягувача та чи підтверджували надані нотаріусу документи безспірність вимог до боржника (позивача).
З матеріалів справи та із заяви про вчинення виконавчого напису вбачається те, що документи необхідні для вчинення виконавчого напису направлялись відповідачем приватному нотаріусу Чуловському В.А..
Стаття 88 Закону «Про нотаріат» містить різні строки для звернення до нотаріуса (три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), яким позовна давність визначалася залежно від суб'єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України «Про нотаріат», не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб'єктною ознакою.
Згідно із частиною першою статті 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Частина друга статті 318 ЦК України визначає, що всі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Стаття 14 Конвенції визначає, що користування правами і свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, зокрема і за ознакою статусу особи.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об'єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. mutatis mutandis рішення від 11 червня 2002 року у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97, § 48). Близьке за змістом визначення дискримінації закріплене у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
Нормативно визначені відмінні строки для фізичних осіб-кредиторів і юридичних осіб-кредиторів щодо звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників є відмінністю у поводженні з цими кредиторами в аналогічних ситуаціях. Така відмінність без об'єктивного та розумного обґрунтування створює для юридичних осіб-кредиторів нерівні у порівнянні з фізичними особами-кредиторами умови у правовідносинах з юридичними особами-боржниками щодо реалізації права на мирне володіння майном. Отже, встановлення для юридичної особи-кредитора у порівнянні з фізичною особою-кредитором меншого строку для звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників, є дискримінацією юридичної особи-кредитора за ознакою її статусу.
Таким чином, загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб'єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач пропустив строк для звернення до нотаріуса і минуло більше трьох років.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, між тими ж сторонами та з аналогічних обставин та підстав позову. Згідно вимог ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Крім того, в поданих приватним нотаріусом копіях документів, що подавались банком з метою вчинення виконавчого напису відсутня відмітка стягувача про непогашення заборгованості, що свідчить про прийняття нотаріусом документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства.
З вищезазначеного вбачається, що відповідачем нотаріусу було надано документи зі спливом строку для вчинення виконавчого напису, що є підставою для задоволення позову в цій частині..
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов до АТ "Альфа банк" обґрунтований та містить докази в підтвердження обґрунтувань позовних вимог, та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства "Альфа банк" та приватного нотаріуса Чуловського В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Судові витрати понесені позивачем у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича №24936 від 31.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по договору кредиту №149-22/340 від 17.01.2008 року в загальній сумі 51 430,75 доларів США.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (код ЄДРПОУ 42696885, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100) а користь фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) - 2102,00 грн. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності .
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення . Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 17.06.2021
Суддя Шкіндер П.А.