номер провадження справи 28/66/21
16.06.2021 Справа № 908/995/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Самойленко О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал» (49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 44, офіс 4)
до відповідача приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, місто Київ, вул. Герцена, 10) в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (69057, м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, буд. 1, прим. 63)
про стягнення грошових коштів.
Представників сторін:
від позивача:Архипов А.С., довіреність №22/02-21 від 22.02.2021, Витовтов О.О., довіреність №10/10-20 від 10.10.2020;
від відповідача: не з'явився;
До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал» з позовом до приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про стягнення 114.386,07 грн., з яких: 105.248,08 грн. сума страхового відшкодування, 1.768,16 грн. пеня, 5.916,55 грн. інфляційні втрати та 1.453,28 грн. 3% річних.
В обґрунтування підстави звернення з позовом до суду позивач зазначив невиконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання за договором добровільного страхування майнових інтересів власника автомобіля №2000040 від 05.01.2020, внаслідок чого заборгованість склала 115.248,08 грн. У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, які складаються, зокрема, з витрат на відправлення листів до відповідача та суду в розмірі 120,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 15.04.2021 позовну заяву ТОВ «ГетманГлобал» від 08.04.2021 (вх. № 1053/08-07/21 від 12.04.2021) залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
29.04.2021 (в установлений законом строк) суду надані докази усунення позивачем недоліків.
Ухвалою суду від 30.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/995/21, присвоєно справі номер провадження 28/66/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 25.05.2021. Відповідачу запропоновано у строк до 17.05.2021 надати відзив на позовну заяву.
21.05.2021 (відповідно до поштового конверту матеріали спрямовані на адресу суду 17.05.2021) від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначив про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим просив в позові відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції посилався на те, що згідно п. 2.7.2.7 договору страхувальник зобов'язаний до усунення (ремонту) пошкоджень, заподіяних в результаті події, що має ознаки страхової, надати страховику (його представнику) пошкоджений ТЗ для огляду, про що страховик складає Акт огляду. Втім, даний обов'язок позивачем виконано не було. Також відповідачем не було оглянуто ТЗ після проведеного ремонту. Наданий позивачем Акт технічного стану від 15.09.2020 складено невідомою особою. Наголосив на тому, що відповідно до п. 2.11.3.4 відповідач має право вимагати від страхувальника (вигодонабувача, водія) інформацію, необхідну для встановлення факту страхового випадку, обставин та причин його виникнення. Зауважив про відсутність правових підстав для проведення виплати страхового відшкодування та зазначив, що строк для прийняття рішення по справі для страховика не настав, а отже відсутнє порушення в його діях. Також зазначав, що позивач не надав доказів понесення витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ у зазначеному у позові розмірі, у зв'язку з чим відповідачем заявлено клопотання про витребування зазначених доказів. Крім того, звертав увагу суду, на те, що Запорізька філія ПрАТ «ПРОСТО-страхування» не є юридичною особою, тому, на його думку, даний спір повинен розглядатися за місцем знаходження ПрАТ «ПРОСТО-страхування», у зв'язку з чим матеріали цієї справи слід направити за підсудністю до Господарського суду міста Києва. У відповідності до ст. ст. 123, 126 ГПУ України зазначив про орієнтований розрахунок понесених витрат на оплату правової допомоги у розмірі 10.000,00 грн. До відзиву додані клопотання про зобов'язання позивача надати відповідні докази та заява про направлення матеріалів справи №908/995/21 за підсудністю до господарського суду м. Києва.
До початку судового засідання 25.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач спростував твердження відповідача, що Акт огляду пошкодженого ТЗ 15.09.2020 складено невідомою особою. Зазначив, що відповідач до направлення на адресу позивача листа від 16.02.2021 жодного разу не звертався до позивача з повідомленням про недостатність документів та/або необхідність надання додаткових документів, та/або надання автомобілю для огляду. Відповідачем не надано жодного доказу про невиконання позивачем умов договору. Крім того, правовідносини сторін є тривалими і відповідач неодноразово виконував зобов'язання з виплати страхового відшкодування в подібних випадках.
Ухвалою суду від 25.05.2021 розгляд справи було відкладено на 16.06.2021, запропоновано відповідачу надати заперечення на відповідь на відзив.
15.06.2021 на електрону адресу суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку «Еasycon».
Цього ж дня на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які спростовують позицію відповідача.
До початку судового засідання 16.06.2021 позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналів доказів направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу та докази надсилання на адресу Запорізької філії ПрАТ «ПРОСТО-страхування» копії позовної заяви з додатками.
В судовому засіданні 16.06.2021 суд не прийняв до розгляду заяву відповідача, оскільки вона не містить електронного цифрового підпису особи, яка її направила до суду.
Так, положеннями частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Також Господарським процесуальним кодексом України передбачена можливість подати документи в електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Як вбачається із наданої ПрАТ «ПРОСТО-страхування» в особі Запорізької філії акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» заяви, електронний цифровий підпис представника заявника відсутній.
За змістом ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до частини восьмої статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Проте, заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку «Еasycon» не відповідає вимогам вказаних норм закону (не скріплений електронним цифровим підписом).
Заперечення на відповідь на відзив відповідачем в установлені судом та законом строк не надано
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.
Представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання 16.06.2021 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Суд визнав можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
В судовому засіданні 16.06.2021 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.
Заслухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, зокрема відзив на позов та додані до нього матеріали,суд
04 січня 2020 року між ТОВ «ГетманГлобал» та АТ «ПРОСТО-страхування» в особі Запорізької філії, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кам'яногірська, 1, прим. 63 було укладено договір добровільного страхування майнових інтересів власника автомобіля РKS № 2000040 (далі - Договір), за умовами якого страховою компанією прийнято під страховий захист автомобіль Ravon R2 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску (надалі - договір).
Згідно з п. 1.10 укладеного Договору, страхова компанія взяла на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження, в межах страхової суми, що становить 182000,00 грн.
Відповідно до п. п. 1.8., 1.8.1 укладеного Договору виплати страхового відшкодування у разі пошкодження автомобіля проводяться без урахування амортизаційного зносу.
Згідно з п. 1.13 Договору розмір безумовної франшизи при пошкодженні автомобіля, становить 2% від страхової суми.
Тобто, страхова компанія при настанні страхового випадку ДТП повинна здійснити страхові відшкодування у розмірі збитків спричинених страховим випадком у межах страхової суми за вирахуванням 2% франшизи.
12.09.2020 відбувся страховий випадок, при якому застрахований автомобіль було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Подія сталася у м. Києві на вулиці Івана Піддубного, 36/14, коли застрахований автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зіткнувся з парканом та заїхав на подвір'я приватного домоволодіння. Внаслідок зіткнення застрахований автомобіль Ravon R2, д.н.з. НОМЕР_1 , що є приватною власність позивача ТОВ «ГетманГлобал» отримав пошкодження .
Відповідно до умов укладеного Договору 12.09.2020 страховика було письмово повідомлено про подію.
Як зазначає позивач одночасно відповідачу було надано копії: полісу, свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля Ravon R2, д.н.з. НОМЕР_1 , посвідчення водія, паспорту ОСОБА_1 . Всі ці документи були долучені до матеріалів страхової справи 147336.
Відповідно до п. 2.11.4.2 додатку № 2 до договору Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування Страхувальнику.
З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, позивач звернувся до СТО фізичної особи-підприємця Сінкевич О.С.
ФОП Сінкевич було складено рахунок №1816/14/09/20 від 14.09.2020 на суму 107.396,00 грн. Після проведення відновлювального ремонту між позивачем у справі та ФОП Сінкевич О.С. було підписано акт виконаних робіт № 1816/14/09/20 від 29.09.2020.
02.10.2020 р. позивачем подано заяву на виплату страхового відшкодування з додаванням рахунку №1816/14/09/20 від 14.09.2020, акту виконаних робіт №1816/14/09/20 від 29.09.2020 та фотографії транспортного засобу після проведення відновлювального ремонту, відповідно до якої просив здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 107.396,00 грн.
Згідно п. 2.11.4.3 Договору Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачені договором строки.
Пунктом 2.8.2.3. договору встановлено, що у випадку пошкодження застрахованого автомобіля виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 20 календарних днів, починаючи з дня надання страхувальником страховику останнього із всіх необхідних документів визначених у п. 2.7.1.5 договору.
Позивач у позові посилається на те, що останні документи страховику щодо страхового випадку надано 02.10.2020. Дане твердження позивача підтверджується копію листування з електронної пошти (Т.1, арк.с. 41).
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування позивач 02.02.2021 зі скаргою звертався до Національного банку України, як регулятора діяльності страхових компаній.
У відповіді на скаргу Національним банком України зазначено, що листами від 09.10.2020 №04-147336 та від 16.02.2020 №04-367 страховиком було повідомлено ТОВ «ГетманГлобал» про необхідність надання пошкодженого транспортного засобу на огляд, надання документів на підтвердження передання в оренду/прокат/лізинг транспортного засобу Ravon R2, д.н.з. НОМЕР_1 , а також надання вичерпної інформації щодо останнього користувача транспортним засобом. Після отримання зазначеної інформації, страховиком буде прийнято рішення за страховою справою у строки, визначені умовами договору (ар.с. 54-55).
Матеріали справи містять лист позивача вих. №05/03 від 05.03.2021 (з доказами направлення відповідачу), в якому було зауважено про неотримання від відповідача запиту про надання документів на підтвердження передання в оренду/прокат/лізинг пошкодженого транспортного засобу. Було зазначено відповідачу про відсутність обов'язку позивача повторно надавати будь-які документи.
В листі від 15.03.2021 позивач звертав увагу відповідача, що пошкоджені автомобілі, зокрема Ravon R2, д.н.з. НОМЕР_1 повторно можна оглянути у місті Києві або у м. Дніпро (Т.1, арк.с. 50).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати суми страхового відшкодування стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Оцінивши представлені документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, Правилами добровільного страхування від нещасних випадків та умовами договору №2000040 серії РКS, який регулює дії страхувальника та взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивач підставою для звернення з позовом до суду зазначив неналежне виконання зобов'язань за договором №2000040 серії РКS від 04.01.2020.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Частиною 1 ст. 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Положеннями ст. 180 ГК України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Доказів визнання договору №2000040 серії РКS від 04.01.2020 недійсним або розірваним в судовому порядку сторонами не надано.
З огляду на викладене слідує, що, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
Пунктом 2.7 договору визначено дії страхувальника та взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку, а також перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.
Згідно з п. 2.11.2.5 договору страхувальник має право повідомити страховика про настання події, що має ознаки страхової, в строк передбачений умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.7.2.5 договору для отримання страхового відшкодування, крім письмового повідомлення про подію, яка має ознаки страхової, страхувальник повинен надати страховику заяву про виплату страхового відшкодування та наступні документи з нижчезазначеного переліку, які є обґрунтуванням заяви про виплату страхового відшкодування, зокрема:
1) цей Договір;
2) свідоцтво про реєстрацію ТЗ;
3) посвідчення водія відповідної категорії Водія, який керував ТЗ на момент події, яка має ознаки страхової, документи, що підтверджують законні підстави на керування ТЗ, вказаного в п. 1.4. цього договору, вказаним Водієм (такими документами можуть бути: договір оренди, лізингу, підряду, тощо);
4) документ або документи (довідки, протоколи, постанови, рішення, вироки, тощо), видані повноважним державним органом (посадовою особою), в яких зазначені:
- місце, дата, час, причини, обставини і наслідки події, дата і час надходження в зазначені органи (до посадових осіб) повідомлення про неї; опис застрахованого ТЗ (марка, модель, реєстраційний номер, номер кузову (шасі)); перелік пошкоджень і перелік його втрачених частин (при їхній утраті);
- повні імена й адреси постійного місця проживання (місця перебування) власників транспортних засобів, брали участь у події, і кожного учасника події (якщо вони встановлені), ступінь їхньої вини (якщо вина встановлена), у разі наявності у інших учасників події договорів страхування інших страховиків: серію, номер договорів страхування ОСЦПВВНТЗ, найменування та адресу страховиків;
- зміст правопорушення і прийняте по справі рішення про накладення адміністративного стягнення (у разі складання відносно особи протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та/або притягнення (відмовив притягненні) особи до адміністративної відповідальності), або статті Кримінального кодексу України, за якими розпочате кримінальне провадження (у разі порушення кримінальної справи), інші відомості, що відповідно до норм чинного законодавства повинні бути зазначені в подібних документах:
- Поліс ОСЦПВВНТЗ або його копію ( у разі наявності) потерпілої Третьої особи;
- документи державної установи метеорологічної (сейсмологічної) служби або Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що підтверджують відомості про характер і час дії відповідного стихійного лиха або іншого небезпечного явища природи, якщо застрахований ТЗ пошкоджений внаслідок таких явищ.
5) документ або документи, що підтверджують розмір збитку (рахунки з СТО, платіжні документи тощо).
Згідно з п. 2.7.2.7 договору страхувальник зобов'язаний до усунення (ремонту) пошкоджень, заподіяних в результаті події, що має ознаки страхової, надати страховику (його представнику) пошкоджений ТЗ для огляду, про що страховик складає Акт огляду, де фіксуються зазначені пошкодження, час і місце огляду ТЗ узгоджуються сторонами цього договору.
Пунктом 2.8.1 договору встановлено, що страхове відшкодування по ризиках «НЗ», «ПОШКОДЖЕННЯ», «ДОДАТКОВЕ ОБЛАДНАННЯ» виплачується після надання страхувальником страховику всіх необхідних документів по страховому випадку, визначених п. 2.7 цього договору, огляду пошкодженого ТЗ страховиком і складання акту огляду, визначення обставин, причин, розміру і характеру заподіяного збитку та визнання страховиком події страховим випадком. При цьому обов'язок надання документів, що обґрунтовують факт та причини настання страхового випадку і розмір збитків, покладається на страхувальника.
Матеріали справи містять докази надсилання позивачем на адресу відповідача (засобами електронного зв'язку) наступних документів: повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, посвідчення водія, паспорт водія, заяву про виплату страхового відшкодування, рахунок №1816/14/09/20 від 14.09.2020, акт виконаних робіт №1816/14/09/20 від 29.09.2020, фото пошкодженого авто.
Також суду наданий Акт технічного стану від 15.09.2020, в якому перелічені пошкодження застрахованого ТЗ. Зазначений Акт складено та підписано представником страховика (відповідача) Василенко О.В.
Відповідач факт отримання наведених вище документів від позивача не спростував. Також не зазначив про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування або про відстрочення виплати, як то передбачено п. 2.11.3.6 договору. До того ж відповідач не висловив свою незгоду з розміром страхового відшкодування. Не надав суду доказів, які б свідчили про оскарження відповідачем заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.
Крім того, матеріали справи містять ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24.02.2021 по справі №1-кп/760/843/21 про звільнення винного ( ОСОБА_1 ) від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Аналіз наведеного свідчить про виконання страхувальником зобов'язань за договором та направлення страховику в установлені строки необхідних документів для визнання події страховим випадком та прийняття рішення про виплату суми страхового відшкодування.
Стосовно посилань відповідача у відзиві на позов на те, що Акт технічного стану від 15.09.2020 складено не відомою особою (Василенко О.В.) спростовано судом, виходячи з наступного.
Матеріали справи містять документи за період 2020-2021 роки (повідомлення про подію, рахунки, акти виконаних робіт, Акти технічного стану, електронне листування з представником відповідача), які підтверджують факт тривалої співпраці Василенка О.В. з відповідачем, прийняття страховиком (заступником начальника Управління виплат) складених цією особою Актів та здійснення виплат на підставі поданих документів.
До того ж акт, підписаний Василенком, отриманий позивачем саме від відповідача засобами електронного зв'язку.
За таких обставин, суд визнав доводи відповідача хибними та необґрунтованими в цій частині.
Так само суд вважає безпідставними посилання відповідача на невиконання страхувальником зобов'язання щодо не надсилання (не представлення) страховику документів, що підтверджують законні підстави на керування ТЗ, вказаного в п. 1.4 цього договору (договір оренди, лізингу, підряду, тощо) та докази сплати позивачем вартості відновлювального ремонту ФОП Сінкевич О.С.
Суд звертає увагу відповідача, що умовами договору №2000040 серії РКS від 04.01.2020 сторонами узгоджено, що будь-яка особа має право керувати застрахованим ТЗ. Пунктом 2.11.3.3 договору встановлено, що для з'ясування обставин, причин, розміру і характеру збитків, заподіяного застрахованому ТЗ, страховик має право направляти запити у відповідні компетентні органи, що можуть володіти необхідною інформацією, замовляти проведення незалежної експертизи, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Згідно з п. 2.211.3.4 договору страховик має право вимагати від страхувальника (вигодо набувача, водія) інформацію, необхідну для встановлення факту страхового випадку, обставин та причин його виникнення, а відповідно до п. 2.11.3.5 також має право проводити огляд та обстеження пошкодженого ТЗ.
Отже, виходячи з наведеного слідує, що у разі наявності сумнівів або недостатності доказів (наданих документів) відповідач наділений правом на вчинення дій для з'ясування та встановлення факту як настання страхового випадку так і розміру спричинених збитків, заподіяних застрахованому ТЗ внаслідок ДТП.
Відсутність доказів сплати позивачем вартості відновлювального ремонту не є підставою для невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо виплати страхового відшкодування.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач доказів на підтвердження вчинення ним дій (надсилання листів, запитів, вимог, тощо) для з'ясування фактичних обставин ДТП, встановлення страхового випадку, встановлення розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого авто суду не надав. Тобто, відповідач жодним чином не підтвердив свою правову позицію, не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача.
Згідно з п. 1.10 договору страхова сума становить 182.000,00 грн., а розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП становить 107.396,00 грн. Франшиза 2% від загальної суми збитків 2174,92 грн. (107.396,00 грн. х 2% = 2174,92 грн.).
Отже, сума страхового відшкодування, яку відповідач мав сплатити позивачу становить 105.248,08 грн. (107.396,00 грн. - 2147,92 грн.).
З огляду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування зазначених позивачем обставин, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем умов договору щодо строків виплати страхового відшкодування та наявність у позивача права на стягнення в судовому порядку грошової суми в заявленому в позові розмірі.
За порушення відповідачем строків сплати страхового відшкодування позивач, враховуючи положення п. 2.13.1 договору, просив стягнути пеню у розмірі 1768,16 грн. за період прострочення з 23.10.2020 по 08.04.2021 (168 днів).
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.13.1 договору встановлено, що за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню у розмірі 0,01% від суми простроченої виплати страхового відшкодування за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБК, що діяла у період, за який нарахована пеня.
Як вже зазначалося судом вище заява про виплату страхового відшкодування з документами була надіслана на адресу відповідача 02.10.2020. Положеннями п. 2.8.2.3 договору встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 20 календарних днів. Таким чином, прострочення виконання відповідачем зобов'язання настає з 23.10.2020.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1768,16 грн., пені за період прострочення з 23.10.2020 по 08.04.2021 є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1453,28 грн. за період з 23.10.2020 по 08.04.2021 та інфляційні втрати у розмірі 5916,55 грн. за період з жовтня 2020 по лютий 2021 року (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд визнав виконаним неправильно, оскільки позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за жовтень 2020, тоді як граничний строк оплати настав 22.10.2020.
Згідно з перерахунком суми інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», інфляційні втрати за період прострочення з листопада 2020 по лютий 2021 (включно) складає 4816,00 грн. В решті вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1100,55 грн. слід відмовити, оскільки заявлена безпідставно.
Розрахунок 3% річних виконано позивачем також невірно через математичні помилки, а саме позивачем залишено поза увагою той факт, що в 2020 році було 366 днів.
Згідно з перерахунком суми 3% річних, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», 3% річних за вказаний у позові період складає 1451,63 грн. В решті вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1,65 грн. слід відмовити, оскільки заявлена безпідставно.
Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та дослідивши надані сторонами по справі документальні докази, враховуючи положення ст. ст. 73-74 ГПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, та враховуючи вищевикладене про часткове їх задоволення.
Заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позов, судом відхилені з урахуванням наведених вище обставин.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2248,13 грн. Решта судового збору у розмірі 21,87 грн. залишається за позивачем.
Керуючись статтями 73-75, 129, 238, 240, 241, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал» до приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про стягнення 114.386,07 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, місто Київ, вул. Герцена, 10) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал» (49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 44, офіс 4) 105.248,08 грн. (сто п'ять тисяч двісті сорок вісім грн. 08 коп.) страхового відшкодування, 1768,16 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят вісім грн. 16 коп.) пені, 4.816,00 грн. (чотири тисячі вісімсот шістнадцять грн. 55 коп.) інфляційних втрат, 1.451,63 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят одну грн. 63 коп.) 3% річних, 2.248,13 грн. (дві тисячі двісті сорок вісім грн. 13 коп.) судового збору. Видати накази після набрання рішення законної сили.
3. Відмовити позивачу в частині стягнення 1100,55 грн. інфляційних втрат, 1.65 грн. 3% річних.
4. Судовий збір у розмірі 21,87 грн. покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 червня 2021 року.
Суддя О.В. Федорова