номер провадження справи 33/49/21
15.06.2021 Справа № 908/1124/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1124/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5; адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160)
до відповідача: Приватного підприємства "Сіата" (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14)
про стягнення суми
За участю представників учасників справи:
від позивача: Гнєзділова К.О., довіреність б/н від 17.05.2021;
від відповідача: Дерев'янко І.О., ордер серії АР № 1049312 від 10.06.2021
23.04.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1604/32 від 16.04.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" до Приватного підприємства "Сіата" про стягнення 98000,00 грн. основного боргу, 28950,00 грн. штрафу, 14056,83 грн. 30% річних, 6670,68 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1124/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.04.2021 у справі № 908/1124/21 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До суду 12.05.2021 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.05.2021 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1124/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/49/21. Судове засідання призначено на 15.06.2021.
У судове засідання 15.06.2021 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 15.06.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 6/0201 від 02.01.2019.
11.06.2021 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив, у якому відповідач визнав укладення між сторонами договору поставки № 6/0201 від 02.01.2019 та виникнення заборгованості у розмірі 98000,00 грн. Відповідач не заперечив щодо основної суми заборгованості з урахуванням сплати 03.06.2021 5000,00 грн. Розрахунки розміру штрафних санкцій вважає помилковими та необґрунтованими. Просив відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 49677,51 грн.
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати відповідачем суми заборгованості, яке судом було задоволено.
Розглянувши матеріали справи, суд
02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (продавець за договором, позивач) та Приватним підприємством "Сіата" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 6/0201, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах і в порядку, визначеному договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, терміни поставки товару визначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.2 покупець сплачує вартість товару на наступних умовах: 100% вартості товару, визначено у відповідній видатковій накладній протягом 14 днів з моменту отримання товару, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.
Підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної на поставлений товар свідчить про факт його приймання покупцем за кількістю та якістю (п. 4.4).
Відповідно до п. 9.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У разі, якщо за 10 днів до дати закінчення терміну дії договору жодна із сторін не направила в письмовій формі повідомлення про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії договору.
Між сторонами до вказаного договору була підписана специфікація № 1 від 25.11.2020, відповідно до якої позивач мав поставити відповідачу товар на загальну суму з ПДВ 179417,53 грн. також у специфікації зазначено про компенсацію відповідачем транспортних послуг у сумі 1250,00 грн. без ПДВ.
Як слідує з матеріалів справи, згідно видаткової накладної № РН-2511/5 від 25.11.2020 відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 178515,02 грн. з ПДВ (товарно-транспортна накладна № 2511/5 від 25.11.2020). Товар отриманий представником відповідача на підставі довіреності № 859 від 25.11.2020.
Між сторонами у справі підписаний акт надання послуг № 2511/5.1 від 25.11.2020 стосовно компенсації транспортних послуг у сумі 1500,00 грн.
Позивач виписав відповідачу рахунок на оплату № 37102 від 25.11.2020 на загальну суму 180015,02 грн. (179417,53 грн. вартість товару + 1500,00 грн. компенсація транспортних послу).
З матеріалів справи слідує, що відповідач розрахувався за отриманий товар частково: на суму 35015,02 грн. згідно з платіжним дорученням № 3901 від 21.01.2021, на суму 20000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 3944 від 10.02.2021, на суму 15000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 3948 від 16.02.2021, на суму 12000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 3992 від 05.03.2021, усього на загальну суму 82015,02 грн. В усіх платіжних дорученням призначення платежу: «за лист, зг. рах. № 37102 від 25.11.2020».
Заборгованість склала 98000,00 грн. з урахуванням компенсації транспортних послуг, яку позивач згідно з позовною заявою просив стягнути з відповідача.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач у письмовому відзиві укладення договору поставки № 6/0201 від 02.01.2019 та виникнення заборгованості у розмірі 98000,00 грн. визнав.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідач у письмовому відзиві повідомив про сплату 5000,00 грн. основної суми боргу. Так, згідно платіжного доручення № 4122 від 03.06.2021 відповідач перерахував позивачу 5000,00 грн. з призначенням платежу: «за лист, зг. рах. № 37102 від 25.11.2020».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Таким чином, оскільки відповідачем після відкриття провадження у дійсній справі здійснено оплату 5000,00 грн. основного боргу провадження у справі за вказаною вимогою (у частині стягнення 5000,00 грн.) слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Доказів оплати 93000,00 грн. основного боргу матеріали дійсної справи не містять та відповідачем не подано. У відзиві відповідач не заперечив основної суми заборгованості з урахуванням сплати 5000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 4112 від 03.06.2021.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 93000,00 грн. основного боргу.
Позивач просив стягнути з відповідача 28950,00 грн. штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п. 7.2 договору № 6/0201 у разі порушення термінів оплати товару більше ніж на 5 днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості товару.
На підставі викладених норм законодавства та умов договору суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 28950,00 грн. штрафу.
Позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача 14056,83 грн. 30% річних та інфляційних втрат у сумі 6670,68 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц, 646/14523/15-ц.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Згідно з пунктом 7.2 договору, відповідно до ст. 625 ЦК України покупець сплачує продавцю 30% річних від простроченої суми.
Таким чином, сторони у договорі встановили інший розмір процентів, аніж визначений у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, що є їх правом.
Позивач нарахував 30% річних за загальний період із 10.12.2020 по 16.04.2021 та інфляційні втрати за загальний період із грудня 2020 по березень 2021 включно.
Розрахунок 30% річних перевірений судом та визнається судом неправильним.
Згідно з п. 2.2 покупець сплачує вартість товару на наступних умовах: 100% вартості товару, визначено у відповідній видатковій накладній протягом 14 днів з моменту отримання товару, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.
Так, позивач у розрахунку вказав останнім днем для розрахунку - 09.12.2020, що є неправильним, оскільки у специфікації № 1 від 25.11.2020, на підставі якої була здійснена спірна поставка, визначений строк оплати товару - протягом 30 календарних днів від дати підписання специфікації.
Вказана специфікація № 1 була підписана сторонами 25.11.2020, отже останнім днем розрахунку за товар було 25.12.2020 включно.
Згідно перерахунку суду 30% річних за період із 26.12.2020 по 20.01.2021 на суму боргу 178515,02 грн. склали 3812,44 грн. В іншій частині розрахунок 30% річних зроблений позивачем правильно.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума 11706,89 грн. 30% річних. У стягненні 2349,94 грн. 30% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, позивачем неправомірно заявлено стягнення інфляційних втрат за грудень 2020 на суму боргу 178515,02 грн., оскільки платіж мав бути здійснений 25.12.2020.
Згідно перерахунку суду інфляційні втрати у межах заявленого позивачем періоду склали 14073,61 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 6670,68 грн.
На підставі викладеного вище, позовні вимоги у цілому задовольняються судом частково.
Заперечення відповідача спростовуються викладеними вище нормами матеріального законодавства.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2233,88 грн.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Сіата" (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, код ЄДРПОУ 32469799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5; адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, код ЄДРПОУ 37941143) 93000 (дев'яносто три тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 28950 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 11706 (одинадцять тисяч сімсот шість) грн. 89 коп. 30% річних, 6670 (шість тисяч шістсот сімдесят) грн. 68 коп. інфляційних втрат та 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 88 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Провадження у справі у частині стягнення 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 22 червня 2021.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко