ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 червня 2021 року м. Київ № 826/17600/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши питання щодо поновлення провадження в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доГенеральної прокуратури України
проскасування наказу № 2503-ц від 23.10.2014, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про скасування наказу № 2503-ц від 23.10.2014, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії.
У судовому засіданні 14.01.2015, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2015 зупинено провадження у справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.
09.06.2021 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про поновлення провадження у справі, в якому викладено прохання поновити провадження в адміністративній справі № 826/17600/14.
Порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень визначає Закон України «Про Конституційний Суд України».
Відповідно до статті 57 Закону України «Про Конституційний Суд України» строк провадження у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями не повинен перевищувати трьох місяців.
Ухвалами колегії суддів Конституційного Суду України відкриті конституційні провадження у справах щодо конституційності Закону України «Про очищення влади», а в подальшому ухвалами колегії суддів об'єднано в одне конституційне провадження та справа розглядається судом з 16 квітня 2015 року.
Суд зазначає, що положеннями статті 152 Конституції України гарантовано, що Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
При цьому, як передбачено приписами частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 14.12.2000 у справі № 1-31/2000, положення щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що у разі прийняття Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності наведених вище положень законодавства за наслідками розгляду конституційного подання та конституційної скарги останні втратять чинність лише з моменту ухвалення відповідного рішення, тобто, на майбутнє.
У даній справі провадження зупинено протягом тривалого проміжку часу. Причинами є очікування висновків рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду конституційного подання щодо відповідності Конституції України положень Закону України "Про очищення влади".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.05.2018 (справа № 800/186/17 (П/9901/338/18)), в якій провадження у справі було зупинено з підстав, що є аналогічними у даній справі, зазначила, що в ухвалі про зупинення провадження у справі судом не мотивований зв'язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданих вище конституційних подань та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, Велика Палата зазначила, що зупиняючи провадження у справі, суд не розпочав розгляд справи по суті та не дослідив належним чином обставини справи, а тому був позбавлений можливості встановити причинно-наслідковий зв'язок між наданими позивачем доводами та положеннями Закону №1682-VІІ, що розглядаються в порядку конституційного провадження.
Враховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку, що ухвала про зупинення провадження у справі не містить належного обґрунтування та висновку щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка знаходиться на розгляді Конституційного Суду України, а тому висновок суду про наявність підстав для зупинення її провадження є передчасним.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення провадження у справі.
Керуючись статтями 237, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Поновити провадження у справі.
2. Продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
3. Копію ухвали направити сторонам.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до статті 294, частин другої та третьої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження даної ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.П. Огурцов