ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
22 червня 2021 року м. Київ № 640/15415/21
Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
доПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича
про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича, в якому просить визнати протиправними та скасувати:
- постанови від 07.04.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65065094, від 12.04.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65112887, винесені в межах зведеного виконавчого провадження № 65178687,
- постанови від 07.04.2021 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 65065094,
- постанови від 07.04.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 65065094,
- постанови від 15.04.2021 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 65065094,
- постанови від 19.05.2021 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 65065094,
- постанови від 19.05.2021 про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 65065094,
- зобов'язати відповідача повернути вилучений транспортний засіб.
Згідно з пунктом 3, 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Водночас, за приписами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
З позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що позивачем оскаржуються дії та рішення приватного виконавця, вчинені та прийняті в межах виконавчих проваджень № 65065094 та № 65178687, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови стягнення основної винагороди приватного виконавця, постанови про арешт майна та коштів.
Виконавче провадження № 65065094 відкрито з примусового виконання виконавчого листа № 757/16035/15-ц, виданого 01.04.2020 Печерським районним судом м. Києва на виконання судового рішення у цивільній справі про стягнення пені за несплачені аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Виконавче провадження № 65112887 відкрито з примусового виконання виконавчого листа № 757/19701/15-ц, виданого 11.02.2021 Печерським районним судом м. Києва на виконання судового рішення у цивільній справі про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
У подальшому, постановою виконавця від 15.04.2021 виконавчі провадження № 65065094 та № 65112887 об'єднані у зведене виконавче провадження № 65178687.
Отже, відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, прийняті, вчинені в межах зазначених виконавчих проваджень можуть бути оскаржені позивачем, як боржником за виконавчим документом, до суду, який видав виконавчий документ.
Згідно зі статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції відповідних спорів висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 213/2012/16.
Натомість, згідно з частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у даному випадку постанови відповідного органу державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, згідно з яким відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів і мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 821/872/17.
Тобто, до адміністративного суду сторонами можуть бути оскарженні, зокрема постанова про стягнення основної винагороди приватного виконааця.
Відтак, позивачем в межах даного позовну заявлено позовні вимоги, які належать розглядати за правилами різного судочинства, зокрема, позовні вимоги щодо постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна та коштів можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, тобто до Печерського районного суду міста Києва та розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Натомість, вимоги щодо постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
На підставі викладеного, судом встановлено, що у позовній заяві об'єднані позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
У відповідності з частиною першою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Водночас, за приписами частини шостої статті цієї статті не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Суд також звертає окрему увагу, що згідно з правовими висновками Верховного Суду, оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця, що вчинені у зведеному виконавчому провадженні допускається в порядку адміністративного судочинства виключно за умови, якщо у зведеному виконавчому провадженні об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами різної юрисдикції.
У даному випадку, у зведене виконавче провадження об'єднано два виконавчих провадження з примусового виконання рішень судів у цивільних справах, тобто виконавчі документи видані на виконання судових рішень, що ухвалені судами за правилами однієї юрисдикції - цивільної.
Таким чином, оскільки позивач є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання судових рішень у цивільних справах, ухвалених за правилами лише цивільного судочинства, то оскарження дій виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження (крім постанов про накладення штрафу, стягнення витрат виконавчого провадження та стягнення основної винагороди приватного виконавця), у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї юрисдикції, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 911/100/18.
Частиною четвертою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
За таких обставин, беручи до уваги те, що позовні вимоги позивача мають розглядатись в порядку різного судочинства (адміністративне та цивільне), суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу у відповідності до вимог пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, суд роз'яснює, що позивач має право розділити наявні у цій справі вимоги і подати їх за правилами відповідного судочинства.
Керуючись статтями 122, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву повернути позивачу.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї документами надіслати позивачу.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини другої статті 293, статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.П. Огурцов