10 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/3543/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Кондратенко О.В.,
за участю представника позивача Хромеєва Д.С., представника відповідача Полегешко Л.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Чернігівській області від 30.11.2020 № 0017560705, № 0017570705, № 0017580705, № 0017530705, № 0017550705, № 0017540705, що прийняті на підставі акта перевірки № 0605/25/05/РРО/ НОМЕР_1 від 05.11.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до нього безпідставно, без належних, допустимих та достатніх доказів застосовано фінансові санкції на загальну суму 73465,02 грн. Вказує, що наказ про проведення фактичної перевірки не містить посилання на інформацію, яка була отримана контролюючим органом щодо порушень з бору позивача, та є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та є самостійною підставою для визнання протиправними прийнятих податкових повідомлень-рішень. Також вказує про безпідставність висновків, до яких дійшли уповноважені особи контролюючого органу при проведенні фактичної перевірки.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що фактична перевірка проводилась на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого відповідним наказом, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Вказує, що до Головного управління ДПС у Чернігівській області надійшов лист Державної податкової служби України № 14994/7/99-00-07-05-02-07 від 26.08.2020 з інформацією щодо задекларованих суб'єктами господарювання податкових зобов'язань з роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Зазначає, що в ході фактичної перевірки було встановлено реалізацію тютюну для кальяну без придбання ліцензії; зберігання тютюнових виробів в місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання; зберігання пачки тютюну для кальяну не маркованої маркою акцизного податку; реалізація алкогольних напоїв (сидру) без придбання відповідної ліцензії; відсутність накладних на спірну продукцію на господарській одиниці; проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду УКТЗЕД.
Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 02.02.2018, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності позивача є: 56.30 Обслуговування напоями (а.с. 28-29).
Позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) (термін дії з 06.04.2020 до 06.04.2021) (а.с. 32-33).
02.11.2020 в.о. начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області винесено наказ № 1669-А, яким наказано провести фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , магазин АДРЕСА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с. 133).
На підставі вказаного наказу та направлень № 186, 190 від 03.11.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області 04.11.2020 проведено фактичну перевірку магазину позивача, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт (довідку) фактичної перевірки, зареєстрований в органі ДПС 05.11.2020 за № 0605/25/05/РРО/ НОМЕР_1 (а.с. 37-40, 134-135).
Так, в ході проведення перевірки встановлено, що на господарській одиниці, що перевірялась в ході перевірки, встановлено проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування, а саме без зазначення коду товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД, товари та обліки, його кількості. Отже 01.08.2020 об 13:13 реалізовано пиво «Южна Баварія» темне кегове 1л за ціною 44,99 грн. без зазначення коду товарної підкатегорії згідно УКТЗЕД. На господарській одиниці проводилась реалізація алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії, а саме згідно чеку від 04.11.2020 № 0002 реалізовано 0,5 л сидру полуниця кокос за ціною 22,51 грн. На господарській одиниці проводиться реалізація тютюну для кальяну, а саме тютюн Mizo Apple Waterpipe Tobacco вміст нікотину зазначено на пачці 0,5% за ціною 160,00 грн. Дана пачка не маркована маркою акцизного податку встановленого зразка та без зазначення даних про шкоду паління державною мовою. Накладні на вищезазначену продукцію на господарській одиниці відсутні. На господарській одиниці зберігаються тютюнові вироби у місці, не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання, а саме одна пачка тютюну для кальяну Mizo Apple Waterpipe Tobacco.
30.11.2020 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області відносно позивача винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0017560705 в сумі 17000,00 грн. за реалізацію тютюнових виробів без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами (а.с. 42-43);
- № 0017570705 в сумі 17000,00 грн. за зберігання тютюнових виробів у місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання (а.с. 44-45);
- № 0017580705 в сумі 17000,00 грн. за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку (а.с. 46-47);
- № 0017530705 в сумі 17000,00 грн. за реалізацію алкогольних напоїв (сидру) без придбання відповідної ліцензії (а.с. 48-49);
- № 0017550705 в сумі 356,02 грн. за необлікований товар на суму 182,51 грн. (а.с. 50-51);
- № 0017540705 в сумі 5100,00 грн. за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (а.с. 52-53).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 24.02.2021 № 4341/6/99-00-06-03-02-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 57-61).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до вимог пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Згідно з абзацом третім пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Системно проаналізувавши вищенаведені положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення фактичної перевірки сформульовані лише в абзаці третьому пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
Як слідує зі змісту наказу № 1669-А від 02.11.2020, а також наголошено представником відповідача в судовому засіданні, підставою проведення перевірки були положення підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Так, підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Як зазначено відповідачем, підставою для проведення перевірки слугував лист Державної податкової служби України № 14994/7/99-00-07-05-02-07 від 26.08.2020 з інформацією щодо задекларованих суб'єктами господарювання податкових зобов'язань з роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів за січень-червень 2020 року, зокрема перелік місць торгівлі за КОАТУУ, де нарахування акцизного податку з роздрібного продажу алкогольних напоїв складає менше 200 грн. на місяць, а з роздрібного продажу тютюнових виробів менше 600 грн. на місяць, в додатку до якого наведена інформація щодо позивача (а.с. 116-117).
Так, суд зазначає, що наведена в листі інформація є загальною щодо діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка не вказує на будь-які порушення законодавства, не наведено посилання на норми права, які можливо, на думку податкового органу, порушені платником податків.
У спірному наказі відсутні посилання як і на вищевказаний лист Державної податкової служби України, так і на будь-які інші посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.
Так, у наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Суд зазначає, що інформація (в даному випадку лист Державної податкової служби України) на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі 820/4894/18, від 08.09.2020 у справі №640/21536/19.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/17123/18 від 02.02.2020 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16), від 16.10.2019 (справа № 820/11291/15), від 22.11.2019 (справа № 815/4392/15) тощо.
Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
З огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що недотримання контролюючим органом вимог підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо призначення фактичної перевірки без визначення правових підстав призвело до звуження прав позивача як платника податків, що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати, та, як наслідок, вимагає скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 30.11.2020 № 0017560705, № 0017570705, № 0017580705, № 0017530705, № 0017550705, № 0017540705 є протиправними та підлягають скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та повідомлення позивача про намір подати докази про понесені витрати на правничу допомогу відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 30.11.2020 № 0017560705, № 0017570705, № 0017580705, № 0017530705, № 0017550705, № 0017540705.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 22 червня 2021 року о 13:30 год., в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, зал судового засідання № 7.
Встановити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 15.06.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.06.2021.
Суддя Н.М. Баргаміна