вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
22 червня 2021 року Справа №480/2505/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2505/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі, меншому ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 6800,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач є учасником бойових дій і після прийнятого Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі №3-р/2020, він має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, за 2020 рік, в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Проте, грошову допомогу до 5 травня в 2020 році відповідач протиправно сплатив в сумі 1390 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
Представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що з метою забезпечення виплати у 2020 році разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону Кабінетом Міністрів України 19.02.2020 прийнято постанову № 112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”. Зазначає, що відповідач у даному випадку є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та уповноважений на отримання бюджетних асигнувань для виконання функції лише в частині перерахування доведених коштів у попередньо визначених розмірах з боку головного розпорядника коштів в особі Міністерства соціальної політики України, тобто відповідач фактично був лише посередником у питанні перерахування коштів між Міністерством соціальної політики України та позивачем. Також звертає увагу, що відповідач має право на можливість перерахувати щорічну разову грошову допомогу лиш в тих розмірах, які доведені йому розпорядником коштів вищого рівня. Право прийняти рішення щодо визначення розміру допомоги, який слід перераховувати та які для цього підстави визначає лише головний розпорядник коштів в особі Міністерства соціальної політики України. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями щодо можливості проведення перерахунку виплати щорічної разової грошової допомоги як вимагає позивач та у разі задоволення позовних вимог позивача у відповідача буде відсутня можливість виконати рішення суду у зв'язку з відсутністю повноважень передбачених законодавством. Враховуючи викладене вище та з урахуванням того, що Кабінетом Міністрів України у 2020 році відповідно до постанови №112 встановлено фіксований розмір щорічної разової грошової допомоги, виплату позивачу здійснено на рахунок Сумського обласного військового комісаріату у розмірі 1 390,00 грн. Крім того відповідач зазначив про пропущення строків звернення до суду з даною позовною заявою (а.с. 30-31).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач, згідно посвідчення від 27.03.2020 серії НОМЕР_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 6).
На звернення позивача, листом від 04.02.2021 № К-293/12.06-29 Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, зокрема, повідомив позивача, що виплата допомоги у 2020 році позивачу здійснена у розмірі 1 390,00 грн. на рахунок Сумського обласного військового комісаріату, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 (а.с. 8).
Не погодившись з виплатою зазначеної допомоги у меншому розмірі, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Щодо строків звернення до суду з даною позовною заявою, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого особа могла очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, є 30 вересня відповідного року.
Отже, перебіг строку звернення особи до суду з позовними вимогами щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Дана позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 607/7919/17, яка була ухвалена в подібній справі.
Таким чином, в даному випадку строк звернення до суду з даною позовною заявою необхідно обраховувати з 30 вересня 2020 року та спливає 30 березня 2021 року. При цьому, суд зазначає, що позивач з даною позовною заявою звернувся до суду 26.03.2021 року.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах шестимісячного строку звернення, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008) статтю 12 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007.
У подальшому Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19.02.2020 (набрала чинності 25.02.2020) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.02.2008 № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14.11.2019 встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень. Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190 грн (1638 грн х 5).
Відповідна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 по справі №440/2722/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112, як на акт, який регулює розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня, суд зазначає наступне.
Відповідно до чч. 1,2,3,ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на приписи вказаних норм, при вирішенні цієї справи, суд застосовує норми ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як правового акту, який має вищу юридичну силу, ніж норми постанови КМ України від 19.02.2020 № 112.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що право позивача на щорічну одноразову допомогу до 05 травня підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, ненарахування та невиплата вказаної щорічної одноразової допомоги у визначеному положеннями ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на отримання щорічної одноразової допомоги у 2020 році у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, суд вважає безпідставними посилання відповідача у відзиві на те, що право прийняти рішення щодо визначення розміру допомоги, який слід перераховувати та які для цього підстави визначає лише головний розпорядник коштів в особі Міністерства соціальної політики України, а також те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо можливості проведення перерахунку виплати щорічної разової грошової допомоги та у разі задоволення позовних вимог позивача у відповідача буде відсутня можливість виконати рішення суду у зв'язку з відсутністю повноважень передбачених законодавством, з огляду на наступне.
Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Отже, у даному випадку, органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, оскільки безпосередню нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій здійснив саме Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, що також не заперечується відповідачем.
Посилання ж відповідача на неможливість здійснення своїх зобов'язань через ненадходження коштів від головного розпорядника, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним.
У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 по справі №440/2722/20.
А відтак, суд зазначає, що не нарахувавши та не виплативши позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині зобов'язання Департамента соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.
У той же час, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Департамента соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу у розмірі 6 800,00 грн., оскільки на даний час сума недоплаченої щорічної грошової допомоги відповідачем не нарахована, а тому дана вимога є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у розмірі, меншому ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд зазначає наступне.
Дії - це форма активної поведінки суб'єкта владних повноважень, що виражається у прийнятті рішень, вчиненні активних дій, що призводить до порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в матеріалах справи відсутнє окреме рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. А лист Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 04.02.2021 № К-293/12.06-29 не містить відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а містить лише повідомлення про виплату позивачу допомоги у розмірі 1 390,00 грн., не є рішенням органів владних повноважень, має роз'яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків. Тобто у даному випадку, здійснивши виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідач допустив саме протиправну бездіяльність. А відтак, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Враховуючи наведене та те, що в даному випадку відповідачем допущена саме протиправна бездіяльність щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо відшкодування судових витрат у даній справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (вул. Харківська, 35, м. Суми, 40035, код ЄДРПОУ 26440890) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек