09 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1763/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гринько М.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Євенко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії -
03 березня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС в Полтавській області), у якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 35-42/, просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-116523-50 У від 19 червня 2019 року про сплату позивачем заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 2754 грн. 18 коп.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-116523-50 У від 11 листопада 2019 року про сплату позивачем заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 5508 грн. 36 коп.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-116523-50 У від 11 лютого 2020 року про сплату позивачем заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 2754 грн. 18 коп.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявні у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 11.11.2014 позивач перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , 25.03.2015 позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та з 14.05.2015 ОСОБА_1 взята на облік як платник податків у ДПІ у м. Полтаві. Пояснює, що відповідно до наказу №03 від 27.08.2017 ОСОБА_1 у 2019 році перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивач вважає, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише за умови, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і якщо вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1763/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09:30 27 квітня 2020 року.
12 квітня 2021 року до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 64-67/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів зупинення права на заняття адвокатською діяльністю з моменту отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Доказів на підтвердження того, що протягом 2019 року ФОП ОСОБА_2 (роботодавцем позивача) сплачено єдиний внесок до позовної заяви не надано. Також вказує, що у 2019 році позивач здійснював представництво інтересів учасників справ, що підтверджується судовими рішеннями. Вважає, що позивач здійснювала адвокатську діяльність, а тому мала обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно Закону №2464-VІ. Зазначає, що станом на 31.01.2020 за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2019 рік у загальному розмірі 11016,72 грн.
Також 12 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про допуск заміни відповідача у справі №440/1763/21.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про допуск заміни відповідача у справі №440/1763/21-задоволено, допущено заміну відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Полтавській області як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192) /а.с. 114, 116-118/.
27 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання /а.с. 111/.
Протокольною ухвалою суду від 27 квітня 2021 року клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання задоволено та підготовче засідання відкладено до 10:30 14 травня 2021 року.
12 травня 2021 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив /а.с. 123-124/, у яких зазначено, що за 2019 рік за позивачем обліковується заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 11016,72 грн. (2754,18 грн. *4). Пояснює, що контролюючим органом виносилися та направлялися позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки), у зв'язку з чим після узгодження вимог були сформовані оскаржувані вимоги з літерою "У", які були звернуті до примусового виконання. Звертає увагу суду на той факт, що відповідно до поданого Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік позивачем самостійно визначено мінімальний страховий внесок.
14 травня 2021 року до справи приєднана підписана позивачем відповідь на відзив /а.с. 126-133/, у якій зазначено, що на підтвердження сплати за позивача єдиного соціального внеску, як за найманого працівника, що перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, до позовної заяви долучено довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України, відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до якої з єдиний соціальний внесок страховиком за 2019 рік сплачено в повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 14 травня 2021 року витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду до 21 травня 2021 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №440/1763/21 до судового розгляду на 14:00 01 червня 2021 року /а.с. 138, 141-142/.
Протокольною ухвалою суду від 01 червня 2021 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено до 16:00 09 червня 2021 року.
Позивач у судовому засіданні 09 червня 2021 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 09 червня 2021 року проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
11 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір, який зареєстрований 11.11.2014 за №16191400386 у Полтавському районному центі зайнятості /а.с. 10/.
ОСОБА_1 на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 25 березня 2015 року №3 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що їй видано відповідне свідоцтво Серії ПТ №1457 від 25 березня 2015 року /а.с. 11/.
Адвокат ОСОБА_1 взята на облік як платник податків 14.05.2015 за №14887, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП від 14.05.2015 №1516010700325 /а.с. 12/.
Наказом ФОП ОСОБА_2 №03 від 27.08.2017 "Про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 " ОСОБА_1 , юристу ФОП ОСОБА_2 , надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11 липня 2020 року включно /а.с. 14/.
З 27.08.2017 по 11.07.2020 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджено довідкою ФОП ОСОБА_2 вих. №001 від 25.02.2021 /а.с. 13/.
За кожен місяць 2019 року за позивача ОСОБА_1 сплачено страхові внески у повному обсязі Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, що підтверджено відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /а.с. 20-21/.
19 червня 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-116523-50, якою позивача повідомлено, що станом на 31 травня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 2754,18 грн. та зобов'язано позивача сплатити недоїмку в сумі 2754,18 грн. /а.с. 86/.
11 листопада 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-116523-50, якою позивача повідомлено, що станом на 31 жовтня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 8262,54 грн. та зобов'язано позивача сплатити недоїмку в сумі 8262,54 грн. /зворот а.с. 85/.
11 лютого 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-116523-50, якою повідомлено, що станом на 31 січня 2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 11016,72 грн. та зобов'язано позивача сплатити недоїмку в сумі 11016,72 грн. /зворот а.с. 84/.
Вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) були надіслані на адресу позивача рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та повернуті поштовою організацією до контролюючого органу з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" /а.с. 84, 85, зворот а.с. 86/.
В інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) контролюючим органом нараховано та обліковуються суми недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року в загальному розмірі 11016 грн. 72 коп., зокрема, до інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено суми недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року: 19 квітня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., 19 липня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., 21 жовтня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., 20 січня 2020 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. /а.с. 61-62/.
ГУ ДПС у Полтавській області винесено:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-116523-50У від 19 червня 2019 року на суму 2754,18 грн. /зворот а.с. 87/ (за І квартал 2019 року);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-116523-50У від 11 листопада 2019 року на суму 5508,36 грн. /зворот а.с. 88/ (за ІІ та ІІІ квартали 2019 року).
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-116523-50У від 11 лютого 2020 року на суму 2754,18 грн. /зворот а.с. 89/ (за ІV квартал 2019 року).
Позивач не погодився з вимогами про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області №Ф-116523-50У від 19 червня 2019 року, №Ф-116523-50У від 11 листопада 2019 року та №Ф-116523-50У від 11 лютого 2020 року, а також із включенням контролюючим органом до інтегрованої картки ОСОБА_1 відомостей про наявність недоїмки зі сплати єдиного внеску, на суми яких винесено оскаржувані вимоги, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним вимогам Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 червня 2019 року №Ф-116523-50У, від 11 листопада 2019 року №Ф-116523-50У та від 11 лютого 2020 року №Ф-116523-50У на суму 2754 грн. 18 коп., суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник". Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та у постанові від 05 березня 2020 року у справі №824/509/19-а, який є обов'язковим для врахування судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, 11 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено безстроковий трудовий договір, який зареєстрований 11.11.2014 за №16191400386 у Полтавському районному центі зайнятості /а.с. 10/.
Наказом ФОП ОСОБА_2 №03 від 27.08.2017 "Про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 " ОСОБА_1 , юристу ФОП ОСОБА_2 , надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 по 11 липня 2020 року включно /а.с. 14/.
З 27.08.2017 по 11.07.2020 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджено довідкою ФОП ОСОБА_2 вих. №001 від 25.02.2021 /а.с. 13/.
Тобто протягом 2019 року позивач перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , а отже була найманим працівником, та за кожен місяць 2019 року за позивача ОСОБА_1 сплачено страхові внески у повному обсязі Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, що підтверджено відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /а.с. 20-21/.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2019 року від 16.05.2020 ОСОБА_1 не мала доходу у 2019 році /а.с. 17-19/.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 за період І - ІV квартали 2019 року доходів у вигляді винагороди за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами або доказів отримання доходу від незалежної професійної діяльності.
За цих обставин наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копії судових рішень, надані до суду відповідачем /а.с. 76-82/, не є доказом отримання ОСОБА_1 від такої діяльності доходу за період І - ІV квартали 2019 року.
Подання позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ОСОБА_1 за 2019 року здійснено 16.05.2020, тоді як до інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено суми недоїмки єдиного внеску за І квартал 2019 року - 19 квітня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., за ІІ квартал 2019 року - 19 липня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., за ІІІ квартал 2019 року - 21 жовтня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., ІV квартали 2019 року - 20 січня 2020 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. /а.с. 61-62/, тобто суми недоїмки контролюючий орган вніс до інтегрованої картки не на підставі цього звіту, який поданий значно пізніше - 16.05.2020.
Крім того, у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внески за 2019 рік, поданому 16.05.2020, вказано, що сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації/самостійно визначена сума доходу/частка розподіленого доходу становить 0,00 грн., тобто дохід за 2019 року, на який нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у позивача відсутній.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (І - ІV квартал 2019 року), нараховано та сплачено в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Отже, за встановлених обставин та наведених норм права, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116523-50У від 19 червня 2019 року, №Ф-116523-50У від 11 листопада 2019 року та №Ф-116523-50У від 11 лютого 2020 року винесені Головним управлінням ДПС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Зважаючи на те, що спірні вимоги сплату боргу (недоїмки) є правовими актами індивідуальної дії та згідно пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 червня 2019 року №Ф-116523-50У на суму 2754 грн. 18 коп., визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 листопада 2019 року №Ф-116523-50У на суму 5508 грн. 36 коп. та визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року №Ф-116523-50У на суму 2754 грн. 18 коп.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, який був чинним до 05.04.2021, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Згідно з приписами Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943, який набрав чинності 05.04.2021, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу (пункт 2 розділу І).
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею (пункт 1 розділу ІІ цього Порядку).
Як встановлено судом, до інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено та обліковується сума недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року в загальному розмірі 11016 грн. 72 коп., зокрема, до інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) внесено суми недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року відповідно: 19 квітня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., 19 липня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., 21 жовтня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп., 20 січня 2020 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. /а.с. 61-62/.
Отже, інтегрована картки податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) містить помилкову інформацію та облікові показники про недоїмку єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року в загальному розмірі 11016 грн. 72 коп., обов'язку щодо сплати якої позивач не має.
Таким чином, нараховуючи та обліковуючи в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суму недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року в загальному розмірі 11016 грн. 72 коп. відповідач діяв з порушенням статті 67 Конституції України та частини 4 статті 4 Закону України №2464-VI, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) сум недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року в загальному розмірі 11016 грн. 72 коп. та зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вилучити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року, що були внесені до інтегрованої картки відповідно: 19 квітня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), 19 липня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), 21 жовтня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), 20 січня 2020 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок).
При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №48 від 01.03.2021 /а.с. 23/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держаного бюджету України /а.с. 26/.
Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн.
Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю виконання рішення суду шляхом зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 червня 2019 року №Ф-116523-50У на суму 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок).
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 листопада 2019 року №Ф-116523-50У на суму 5508 грн. 36 коп. (п'ять тисяч п'ятсот вісім гривень тридцять шість копійок).
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 лютого 2020 року №Ф-116523-50У на суму 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок).
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування та обліковування в інтегрованій картці платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) сум недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року в загальному розмірі 11016 грн. 72 коп. (одинадцять тисяч шістнадцять гривень сімдесят дві копійки).
Зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вилучити з інтегрованої картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код класифікації доходів бюджету 71040000) суми недоїмки єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року, що були внесені до інтегрованої картки відповідно: 19 квітня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), 19 липня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), 21 жовтня 2019 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок), 20 січня 2020 року в розмірі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні вісімнадцять копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 22 червня 2021 року.
Суддя С.С. Сич